ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
31 серпня 2026 року м. Дніпро справа № 160/19745/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року (суддя В.В. Ільков)
у справі № 160/19745/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
треті особи: Військова частина НОМЕР_2 , Військова частина НОМЕР_3
про визнання дій протиправними, скасування наказу в частині та зобов`язання чинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи: Військова частина НОМЕР_2 , Військова частина НОМЕР_3 , в якому, з урахуванням уточнення, просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №165 (по стройовій частині) від 07.06.2025 в частині незарахування періоду із 04.09.2023 по 25.02.2025 до вислуги років в календарному обчисленні;
- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 зарахувати окремим наказом період із 04.09.2023 по 25.02.2025 до вислуги років в календарному обчисленні, вислугу років порахувати на 07 червня 2025 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ № 165 командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.06.2025 суперечить приписам законодавства та є протиправним в частині незарахування позивачці періоду із 04.09.2023 по 25.02.2025 до вислуги років в календарному обчисленні.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що вислугу років позивачці спірним наказом військової частини розраховано станом на 25 травня 2025 року. При цьому, період із 04.09.2023 по 25.02.2025 до вислуги років в календарному обчисленні позивачці незарахований з посиланням на час самовільного нею залишення військової частини або місця служби. При цьому позивачка не заперечує тих обставин, що у період з 04.09.2023 по 25.02.2025 перебувала у СЗЧ.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Позивачка вказує, що зарахування вислуги років залежить виключно від часу початку, призупинення, продовження і закінчення проходження військової служби; зазначає, що для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, військова служба призупиняється з дня внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, однак таке внесення відомостей щодо позивачки відсутнє. Інші докази про призупинення позивачці військової служби відсутні. Відтак, позивачка наполягає, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 №165 (по стройовій частині) від 07.06.2025 в частині незарахування позивачці періоду із 04.09.2023 по 25.02.2025 до вислуги років в календарному обчисленні є протиправним.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) №103 від 09 квітня 2023 року позивачка - ОСОБА_1 призначена у порядку просування по службі на посаду діловод продовольчої служби логістики військової частини НОМЕР_3 .
01 серпня 2023 року позивачку ознайомили з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 29.07.2023 за №185-РС, відповідно до якого її звільнено з посади діловода продовольчої служби логістики в/ч НОМЕР_3 та призначено діловодом Автомобільної служби логістики військової частини НОМЕР_5 , ВОС-901074А.
Наказом командира в/ч НОМЕР_3 від 03.09.2023 № 252 позивачка визнана такою, що справи і посаду здала, вибула до нового місця служби та виключена із особового складу частини, знята з усіх видів забезпечення.
Однак, позивачка не потрапила до Військової частини НОМЕР_5 та продовжувала фактично перебувати у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_3 включно до 25.02.2025.
26.02.2025 позивачка звернулась до в/ч НОМЕР_1 для подальшої військової служби.
07.06.2025 позивачкою отримано наказ № 165 командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) та документи на переміщення до військової частини НОМЕР_6 , де наразі і перебуває позивачка на відповідній посаді.
Згідно наказу від 07.06.2025 № 165 командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) справи та посаду позивачка здала 7 червня 2025 року та цього ж дня виключена зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.
При цьому, період із 04.09.2023 по 25.02.2025 позивачці до вислуги років в календарному обчисленні незарахований з посиланням на час самовільного залишення військової частини або місця служби.
Позивачка не погоджується із вказаним наказом № 165 командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.06.2025 в частині незарахування періоду із 04.09.2023 по 25.02.2025 до вислуги років в календарному обчисленні, а тому звернулась до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-XII в редакції, яка була чинна станом на час виникнення спірних правовідносин, а саме - винесення наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 165 від 07.06.2025) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Приписи ст.24 Закону №2232-XII регулюють питання початку, призупинення, продовження і закінчення проходження військової служби.
Відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 24 Закону №2232-XII час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
В свою чергу, абз. 15 ч. 2 ст. 24 Закону №2232-XII встановлено, що військовослужбовцям, які під час дії воєнного стану самовільно залишили військові частини або місця проходження служби чи дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань, період з дня самовільного залишення військової частини (місця проходження військової служби) або вчинення дезертирства до дня повернення до виконання військового обов`язку не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. Таким військовослужбовцям упродовж цього періоду виплата грошового, здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення та поширення на них пільг і соціальних гарантій, встановлених законодавством для військовослужбовців, не здійснюються.
Таким чином, за прямою нормою абз. 15 ч. 2 ст. 24 Закону №2232-XII період з дня самовільного залишення військової частини до дня повернення до виконання військового обов`язку, не зараховується військовослужбовцю до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії.
При цьому наведена правова норма не містить такої умови (юридичної дії) як призупинення військової служби для не зарахування до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії - періоду з дня самовільного залишення військової частини до дня повернення до виконання військового обов`язку.
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (у подальшому продовжувався та триває по теперішній час).
В спірному випадку з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2025 №57 вбачається, що позивачку зараховано до військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження служби після самовільного залишення військової частини.
В наказі командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 24.05.2025 №146, витяг з якого який надійшов відповідачу, зазначено, що позивачці період із 04.09.2023 по 25.02.2025 до вислуги років в календарному обчислені не зарахований як час самовільного залишення військової частини або місця служби.
Наявні у справі докази, зокрема, письмові пояснення позивачки з приводу залишення військової частини, засвідчують, що позивачка дійсно самовільно залишила військову частині НОМЕР_3 з 04.09.2023 у зв`язку із тим, що в неї складись неприязні відносини із командиром частини. Факт того, що в період з 04.09.2023 по 25.02.2025 позивачка самовільно залишила військову частину позивачкою не заперечується.
За таких обставин, виходячи з наведених правових норм в контексті спірних відносин, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що період самовільного залишення позивачкою військової частини із 04.09.2023 по 25.02.2025 не підлягає зарахуванню до строку її військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправним та скасувати наказу командира військової частини НОМЕР_1 №165 від 07.06.2025 в частині незарахування позивачці періоду із 04.09.2023 по 25.02.2025 до вислуги років в календарному обчисленні.
Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у справі № 160/19745/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя О.В. Головко
суддя Я.В. Семененко