ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
31 серпня 2026 року м. Дніпро справа № 160/17854/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Семененка Я.В., Головко О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року
у справі №160/17854/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання дій протиправними та скасування рішення,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 у переході на інший вид пенсії №914580138141 від 24.04.2025;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перехід з пенсії за віком на пенсію у зв`язку із втратою годувальника з урахуванням висновків суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.04.2025 позивачка звернулась до відповідача із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника. Однак рішенням за №914580138141 від 24.04.2025 їй було відмовлено у переході з одного виду пенсії на інший у зв`язку з відсутністю документів, які б підтверджували факт проживання разом з годувальником за однією адресою. Позивачка вважає рішення відповідача протиправним, зазначає, що ч.1 ст.36 Закону №1058-ІV визначено умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, за якою пенсія у зв`язку з втратою годувальника пенсіонера призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, що були на його утриманні.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.04.2025 №914580138141;
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до вимог Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з моменту звернення 16.04.2025.
Суд першої інстанції виходив з того, що для призначення пенсії у разі втрати годувальника має встановлення факту перебування особи на утриманні померлого годувальника. Застосовуючи положення п. 2.11 Порядку № 22-1, суд зазначив, що за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 Порядку, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт. Пункт 2.11 Порядку №22-1 не містить імперативної норми щодо видання документу із зазначенням відомостей про місце проживання разом з годувальником за однією адресою лише органом місцевого самоврядування, а вжите у такому пункті слово «зокрема» означає виділення документів органів місцевого самоврядування з поміж інших документів, тобто, «в тому числі», «серед іншого». Крім того, чинне законодавство в даному випадку не обмежує особу підтвердити факт перебування на утриманні якимось певним документом, надаючи їй право самостійно обирати яким саме документом підтвердити цей факт.
За встановлених у справі обставин суд дійшов висновку, що надані позивачкою довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб та довідки про тимчасовий захист виданими МВС Словацької Республіки є документами, що відносяться до визначених у п. 2.11 Порядку №22-1 інших документів, що підтверджують факт проживання разом з годувальником за однією адресою.
Одночасно суд врахував, що позивачкою, як суб`єктом звернення, було дотримано всіх визначених законом умов для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, а тому ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, з моменту звернення 16.04.2025.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Скаржник наполягає на тому, що позивачкою не виконано вимоги Порядку №22-1, адже вона не подала документ, який засвідчує факт проживання з годувальником за однією адресою.
Позивачка, через свого представника, подана відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як прийняте у відповідності до норм чинного законодавства.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачка відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 10.01.1976 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали за однією адресою, а саме: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.
В подальшому, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 переїхали в Словаччину, де проживали разом за адресою Братислава ІІІ Братислава-Вайнори, що підтверджується довідками про тимчасовий захист виданими МВС Словацької Республіки.
22.03.2025 чоловік позивачки помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого 26.03.2025 Відділом реєстрації актів цивільного стану м. Братислава - Нове Місто Словацька Республіка.
ОСОБА_1 16.04.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника..
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивачки.
Рішенням Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 24.04.2025 №914580138141 позивачці відмовлено у переході з одного виду пенсії на інший, оскільки відсутній документ, що засвідчує факт проживання разом з годувальником за однією адресою. Пенсійний орган послався на те, що відповідно до п.2.3. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подається документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника. Відповідно до п.2.11 Порядку за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки житлово-експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації), або довідки органів місцевого самоврядування, або довідки про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), видані згідно із вимогами статті 3 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно п.3 ч.1 ст.45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
За приписами ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Згідно ч.1 ст.36 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування (абз. 2 ч.1 ст.36 Закону № 1058-IV).
Згідно ч. 2 ст. 36 № 1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Відповідно ч.3 ст. 36 № 1058-IV до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.
Виходячи з аналізу наведених норм, юридичне значення для призначення пенсії у разі втрати годувальника має встановлення факту перебування особи на утриманні.
Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 2.3 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.
Також, надаються такі документи:
1) документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків, або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи);
2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія;
3) документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником;
4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що засвідчує факт внесення до цього реєстру інформації про безвісне зникнення особи, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, отримана в порядку, передбаченому статтею 15 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти»;
5) документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;
7) довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;
8) документи про місце проживання (реєстрації);
9) документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;
10) експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника).
11) документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону).
За правилами п.2.11 Порядку №22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.
У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
В свою чергу, пунктом 2.22 Порядку № 22-1 визначено, що для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».
В спірному випадку, позивачці відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника з тих підстав, що нею не надано до органу Пенсійного фонду документу, що засвідчує факт проживання разом з годувальником за однією адресою.
З цього приводу суд апеляційної інстанції вважає, що дійсно оскільки позивачка досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV і на час смерті її чоловіка, отримувала пенсію за віком, умовою для переведення позивачки на пенсію у зв`язку з втратою годувальника є визнання її такою, що була на утриманні померлого годувальника.
Встановлені у справі обставини свідчать, сторонами не спростовано, що позивачка та її померлий чоловік мали зареєстроване місце проживання за однією адресою.
Як правильно з`ясував суд першої інстанції, на підтвердження спільного проживання з померлим чоловіком за однією адресою позивачка надала довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , а також довідки про тимчасовий захист видані МВС Словацької Республіки.
З огляду на зміст вказаних документів, суд апеляційної інстанції вважає, що вони відносяться до визначених п. 2.11 розділу ІІ Порядку №22-1 інших документів, тому мали бути враховані пенсійним органом при розгляді заяви позивачки як докази її сумісного проживання з годувальником за однією адресою на дату його смерті та перебування на його утриманні.
Жодних зауважень в приводу цих документів пенсійним органом не наведено.
З приводу посилання відповідача на ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», якою визначені такі терміни як довідка про реєстрацію місця проживання (документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи), орган реєстрації (виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова, що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради), суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що п. 2.11 Порядку №22-1 не містить імперативної норми щодо видання документу із зазначенням відомостей про місце проживання разом з годувальником за однією адресою лише органом місцевого самоврядування.
Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про наявність обставин, з якими законодавець пов`язує право на переведення позивачки з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.
Оскільки інші підстави для відмови в переведенні позивачки на пенсію у зв`язку з втратою годувальника пенсійним органом не визначені, із матеріалів справи не вбачаються, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 24.04.2025 №914580138141 та його скасування, та зобов`язання відповідача перевести позивачку на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.
Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив всі обставини, які мають значення для вирішення справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у справі №160/17854/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя О.В. Головко
суддя Я.В. Семененко