П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 серпня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/40933/25
Перша інстанція: суддя Самойлюк Г.П.,
повний текст судового рішення
складено 16.03.2026, м. Одеса
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Димерлія О.О.,
суддів - Вербицької Н.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 у справі №420/40933/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії
У С Т А Н О В И В:
09.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить суд:
- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди в розмірі 1000000 грн. відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду в розмірі 1000000 грн. на підставі абзацу 4 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він має право на отримання одноразової грошової винагороди в розмірі 1000000 грн. на підставі абзацу 4 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», оскільки був мобілізований до лав Збройних Сил України у 19-ти річному віці, проходив військову службу з 14.03.2022 та отримав поранення, після чого наказом Військової часини НОМЕР_1 від 28.02.2024 №16-РС був звільнений з військової служби за станом здоров`я, а наказом Військової частини НОМЕР_2 від 05.06.2024 №75 - з 05.06.2024 виключено зі списків особового складу.
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву, вказуючи, що положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» розповсюджуються лише на військовослужбовців, які станом на дату набрання нею чинності проходять військову службу. Оскільки на час набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 позивач військову службу не проходив, то немає підстав для виплати спірної одноразову грошову винагороду в розмірі 1000000 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 року у справі №420/40933/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди в розмірі 1000000 грн. відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 вчинити дії щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди в розмірі 1000000 грн. на підставі абзацу 4 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції вказав, що позбавлення ОСОБА_1 передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 виплати лише через обставини, які не залежали від волі військовослужбовця, а саме отримання травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, у зв`язку з чим він був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, за умови дотримання ним усіх інших вимог, є порушенням принципу легітимних очікувань та справедливості.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу в якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийнттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позових вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги Військова частина НОМЕР_1 вказує, що на час наббрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 ОСОБА_1 військову службу не проходив, а тому немає підстав для виплати йому спірної одноразової грошової винагороди.
У свою чергу, ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 , у якому позивач зауважує, що наведені відповідачем обґрунтування є безпідставними. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 року у справі №420/40933/25 прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, колегією суддів установлено наступне.
Зокрема, судом апеляційної інстанції з`ясовано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу за призовом під час мобілізації з 14.03.2022 по 05.06.2024 у Військовій частині НОМЕР_2 , яка підпорядковувалася Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №16-РС від 28.02.2024 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за станом здоров`я, а наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №159 від 05.06.2024 - з 05.06.2024 виключено зі списків особового складу.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України із заявою від 03.10.2025 про виплату йому одноразової грошової винагороди в розмірі 1 000 000 гривень відповідно до пункту 19 Порядку реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.
За результатом розгляду вказаного звернення Військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь (лист №1604/10777 від 30.10.2025) про те, що положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 розповсюджуються лише на військовослужбовців, які станом на 13.02.2025 проходили військову службу.
Уважаючи порушеним своє право на отримання одноразової грошової винагороди в розмірі 1 000 000 гривень ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно із пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Як загальновідомо, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та наразі триває.
11.02.2025 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Цей акт Уряду набрав чинності 13.02.2025.
Абзацами 2, 4 пукнту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 установлено, що:
- громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;
- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.
Механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов визначено Порядком реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.
Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.
Системний аналіз положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 дає підстави для висновку, що кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень є одночасна сукупність таких обставин, а саме:
1) належність здобувача виплати до осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил;
2) призов або прийняття здобувача виплати на військову службу після оголошення воєнного стану у віці до 25 років;
3) безпосередня участь особи у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою;
4) непритягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності під час проходження військової служби, а також відсутність діючих дисциплінарних стягнень.
За фактичними обставинами даної справи, ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації після запровадження в Україні воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію".
Згідно із наявною у матеріалах справи довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 13.09.2023 №397, солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації у Військовій частині НОМЕР_2 з 14.03.2022 (а.с.22).
На час призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не виповнилось 25 років.
Як свідчать наявні у матеріалах спарви довідка Військової частини НОМЕР_3 від 15.09.2023 №8284, витяги з журналу бойових дій №120 від 01.07.2023 Військової частини НОМЕР_2 , довідка Військової частини НОМЕР_2 від 05.09.2024 №1205, ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпеченя оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районах ведення воєнних (бойових) дій (а.с.101, 115-117).
25.08.2023 під час виконання бойового розпорядження внаслідок ворожого танкового обстрілу солдат ОСОБА_1 отримав вибухове торако-абдоминальне поранення, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 02.09.2023 №1/14/1567 (а.с.23).
Доказів, які б свідчили про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної та/або адміністративної відповідальності під час проходження військової служби, а також щодо наявності діючих дисциплінарних стягнень, матеріали спарви не містять.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №16-РС від 28.02.2024 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за станом здоров`я, а наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №159 від 05.06.2024 - з 05.06.2024 виключено зі списків особового складу.
Отже, станом на дату набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 (13.02.2025) та на дату звернення щодо здійснення нарахування та виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 мільйон гривень, ОСОБА_1 військову службу не проходив та не був діючим військовослужбовцем.
Як зазначено в пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, Уряд погодився з пропозицією Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект).
Урядом визначено проміжок часу в межах якого здійснюється реалізація експерементального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, а саме протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, тобто з 13.02.2025.
Як установлено судом апеляційної інстанції та зазначено вище, однією із обов`язкових вимог для отримання спірної одноразової грошової допомоги є проходження особою військової служби.
Однак, станом на дату набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 ОСОБА_2 військову службу не проходив.
У досіліджуваній ситуації, виплата ОСОБА_1 спірної одноразової грошової винагороди суперечитиме меті її встановлення, зокрема, підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював правові позиції щодо офіційного тлумачення наведеної вище норми Основного Закону.
Так, Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 вказав на те, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У рішенні від 12.02.2019 №5-р(I)/2019 Конституційний Суд України підтримав раніше сформовану ним юридичну позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
У рішенні від 26.01.2011 №1-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що положення частини першої статті 58 Основного Закону України передбачають загальновизнані принципи дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, а саме: принцип їх безпосередньої дії, тобто поширення тільки на ті відносини, які виникли після набуття чинності законами чи іншими нормативно-правовими актами, та принцип зворотної дії в часі, якщо вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абзац другий пункту 5 мотивувальної частини).
У рішенні Конституційного Суду України від 13.05.1997 року № 1-зп зазначено, що стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами.
Отже, залежно від порядку набрання чинності нормативно-правовим актом, може бути застосовано декілька способів його дії у часі, а саме: перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
Перша форма застосовується у разі, якщо нормативно-правовий акт прийнято на момент виникнення правовідносин (особа отримала право на застосування стосовно себе цього акта або його положень та фактично розпочала процес реалізації відповідного права). У випадку, якщо у новоприйнятому нормативно-правовому акті визначено особливий порядок набрання ним чинності, у тому числі визначено перехідний період, під час якого залишаються чинними окремі норми скасованого ним нормативно-правового акта, застосовується ультраактивна форма. Третя форма дії є актуальною у разі прийняття нормативно-правових актів, які пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, виходячи з концепції безпосередньої (прямої) дії нормативно-правового акта в часі, новий нормативно-правовий акт поширюється на правовідносини, які виникли після набрання ним чинності, за винятком випадків, коли закон чи інший нормативно-правовий акт пом`якшує або скасовує відповідальність особи, а також коли в ньому прямо передбачено поширення його дії на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.
Визначення моменту виникнення права на отримання одноразової грошової винагороди має вирішальне значення, оскільки саме з ним законодавець пов`язує встановлення кола осіб, які мають таке право.
Такий підхід обумовлений природою одноразової грошової винагороди, а відтак потребує чіткого та визначеного у часі встановлення суб`єктного складу її отримувачів.
Колегія суддів зазначає, що до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень військовослужбовцям не виплачувалась.
У досліджуваному акті Уряду чітков вказано часові межі його дії та, зокрема, момент реалізації експерементального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, а саме з дня, що настає за днем набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, тобто з 13.02.2025.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прийнятий Кабінетом Міністрів України новий нормативно-правовий акт, який набрав чинності після звільнення позивача з військової служби, не має зворотної дії в часі та не поширює свою дію ОСОБА_1 .
Аналогічний підхід щодо дії підзаконного нормативно-правового акту в часі застосовано Верховним Судом у постанові від 12.05.2026 у справі №280/1098/25.
З урахуванням означеного, апеляційний адміністративний суд вказує, що пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 не поширює свою дію на військовослужбовців, які станом на день набрання чинності названим актом Уряду уже були звільнені з військової служби.
Наведений висновок також підтверджується змістом пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, згідно із яким учасниками експериментального проекту є громадяни України віком від 18 до 25 років, які, зокрема, приймаються на військову службу.
Установлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи та зроблені висновки у повному обсязі спростовують обґрунтування заявлених ОСОБА_1 позовних вимог та позицію суду першої інстанції, яка відображена в оскаржуваному судовому акті.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено апеляційним судом у даній справі.
Межі перегляду судом апеляційної інстанції справи визначено статтею 308 КАС України, відповідно до частини 1 якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Як установлено колегією суддів, викладені Одеським окружним адміністративним судом в рішенні від 16.03.2026 у справі №420/40933/25 висновки не відповідають обставинам справи, а тому такий судовий акт підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити повністю.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 у справі №420/40933/25 - скасувати.
Прийняти у справі нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді Н.В. Вербицька О.І. Шляхтицький