П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/28788/25
Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В. Місце ухвалення рішення: м. Одеса
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук`янчук О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Ступакової І.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання повторно розглянути заяву,
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у проведенні перерахунку пенсії №474 від 23.05.2025 року;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про проведення перерахунку пенсії, зарахувавши до страхового стажу періоди трудової діяльності в колгоспі згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 29.09.1988 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за рішенням Відповідача до страхового стажу Позивача не зараховано період трудової діяльності з 05.07.1988 року по 01.12.1998 року, що загалом становить 11 років 4 місяці 27 дні, через формальні порушення заповнення трудової книжки колгоспника.
Обов`язок ведення та зберігання трудових книжок покладений на голову колгоспу або на уповноважену ним особу, тому її неналежне на думку Відповідача заповнення не може позбавити Позивача права на включення цих періодів роботи до страхового стажу і на проведення перерахунку пенсії з врахуванням цього стажу. Таким чином, неналежний порядок заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації колгоспу, не може бути підставою для позбавлення Позивача конституційного права на гідне пенсійне забезпечення. Вказане рішення Позивач вважає незаконним та таким, що порушує його право на належний соціальний захист, відповідно, зазначене рішення підлягає скасуванню.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у проведенні перерахунку пенсії №474 від 23.05.2025 року.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу періоди трудової діяльності в колгоспі згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 29.09.1988 року з 05.07.1988 по 27.12.1995 року.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №7094 від 16.05.2025 про проведення перерахунку пенсії, з урахуванням висновків суду у даній справі.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім гривень) грн. 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що розглянувши заяву позивача з наданими документами, відповідачем до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 05.07.1988 по 01.12.1998, оскільки відомості про відпрацьовані вихододні та встановлений мінімум внесено до трудової книжки колгоспника з порушеннями Постанова Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 «Про трудові книжки колгоспників», а саме в графі 6 трудової книжки колгоспника неповна підстава внесення записів про роботу. Для зарахування спірного періоду позивачу необхідно було надати уточнюючу довідку про роботу за цей період та інформацію про перейменування колгоспу. Однак позивачем не надано необхідні документи для підтвердження спірного періоду.
Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області та отримує пенсію за віком, призначену згідно ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 31.03.2025.
16.05.2025 року Позивач звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України з заявою №7094 про проведення перерахунку пенсії "Допризначення у зв`язку з наданими додатковими документами", а саме зарахувати до загального стажу роботи періоди роботи в колгоспі з 05.07.1988 року по 01.12.1998 року, яка за принципом екстериторіальності розглянута ГУ ПФУ в Запорізькій області.
До заяви Позивач долучив трудову книжку колгоспника НОМЕР_1 від 29.09.1988 року.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №474 від 23.05.2025 року Позивачу було відмовлено в проведенні перерахунку пенсії.
В обґрунтування рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії Відповідач зазначив, що не підлягає зарахуванню до страхового стажу період роботи в колгоспі з 05.07.1988 по 01.12.1998, оскільки відомості про відпрацьовані вихододні та встановлений мінімум внесені до трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 з порушеннями Постанова Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310 "Про трудові книжки колгоспників", а саме в графі 6 трудової книжки колгоспника неповна підстава внесення записів про роботу.
18.06.2025 ОСОБА_1 звернувся із заявою до ГУ ПФУ у Київській області, яка зареєстрована 18.06.2025, щодо врахування періоду трудової діяльності в колгоспі з 05.07.1988 по 01.12.1998, згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 29.09.1988 року.
Листом від 02.07.2025 №17038-18766/С-02/8-1000/25 ГУ ПФУ у Київській області повідомило, що за матеріалами електронної пенсійної справи до стажу роботи зарахований період з 28.12.1995 по 01.12.1998 як період роботи в КСП "Любимівське" згідно архівної довідки №03-29/03 від 09.03.2021 про перейменування колгоспу.
Для зарахування стажу з 05.07.1988 по 27.12.1995 потрібно надати уточнюючу довідку про відпрацьовані вихододні та встановлений мінімум, оскільки необхідна інформація внесена до трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 з порушеннями Постанова Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310 "Про трудові книжки колгоспників", а саме в графі 6 трудової книжки колгоспника неповна підстава внесення записів про роботу, яка завірена печаткою КСП.
Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, прийшов до висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у проведенні перерахунку пенсії №474 від 23.05.2025 року, оскільки відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Вивчивши матеріали справи, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-1V.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі Закон № 1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 48 Кодексу Законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, установі, організації. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації.
Згідно з абзацом 1 частини 3 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац 9 частини 3 статті 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Так, відмовляючи позивачу у зарахуванні стажу роботи в колгоспі з 05.07.1988 по 01.12.1998 відповідач зазначив, що відомості про відпрацьовані вихододні та встановлений мінімум внесені до трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 з порушеннями Постанова Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310 "Про трудові книжки колгоспників", а саме в графі 6 трудової книжки колгоспника неповна підстава внесення записів про роботу.
Оцінюючи доводи відповідача, суд зазначає, що відповідно пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно з пунктом 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Положеннями пунктів 2.6 - 2.8 Інструкції №58 визначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу.
За змістом наведених норм відповідальним за заповнення трудової книжки є роботодавець.
В той же час, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а звернув увагу, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
У постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Також, у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 вказано, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією а отже, й не може впливати на її особисті права.
В постанові Верховного Суду від 21.02.2018 №687/975/17 йдеться, зокрема, про таке: «на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Також Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 11.05.2022 у справі №120/1089/19-а.
В іншій частині трудова книжка позивача оформлена відповідно до вимог законодавства, містить всі необхідні записи, які вчинені в хронологічному порядку. Записи в трудовій книжки виконані чітко, зрозуміло, містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити наказів, на підставі яких вони внесені, підпис уповноваженої особи та печатку підприємства.
Разом з тим, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 під час розгляду справи в аналогічних правовідносинах №754/14898/15-а.
Варто також зазначити, що згідно ч. 3 ст. 44 Закону 1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Вказані положення також відображені у ч. 1 ст. 101 ЗУ від 05.11.1991 року №1788-XII передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Таким чином суд зазначає, що при виникненні у відповідача сумнівів щодо права позивача на отримання пенсії, відповідач має право перевіряти достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Так, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 01 вересня 2026 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук
Суддя: А.І. Бітов
Суддя: І.Г. Ступакова