ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/30291/23 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Ганечко О.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , яке прийнято за результатами розгляду заяви про перерахунок пенсії на підставі довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 20.02.2023, яка видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Агро-Інтер»;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за період з 11.04.1994 по 31.01.2002, згідно з довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії від 20.02.2023, яка видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Агро-Інтер» та здійснити виплату з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
Позов обґрунтовано тим, що при визначенні її розміру відповідачем протиправно не взято до уваги відомості про заробітну плату, яку позивач одержував під час роботи у ТОВ «Науково-виробнича компанія «Агро-Інтер» з квітня 1994 року по січень 2002 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неврахування при обрахунку пенсії ОСОБА_1 заробітної плати за період з 11.04.1994 по 31.01.2002 відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Агро-Інтер» №б/н від 20.02.2023.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням заробітної плати за період з 11.04.1994 по 31.01.2002 відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Агро-Інтер» №б/н від 20.02.2023, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні інших вимог - відмовлено.
У апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачу відмовлено у перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки надані позивачем довідки не підтверджені первинними документами в установленому чинним законодавством порядку.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при перерахунку позивачу пенсії.
На думку позивача, оскільки ТОВ «НВК «Агро-Інтер» перебуває на обліку у ГУ ПФУ в м. Києві у відповідача, тому відсутні підстави для проведення перевірки поданої довідки, а відтак твердження ГУ ПФУ в м. Києві, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 02.09.2019 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 наявний запис про те, що ОСОБА_1 у період з 11.04.1994 по 31.01.2002 працював на різних посадах в ТОВ «Науково-виробнича компанія «Агро-Інтер».
У свою чергу, ТОВ «Науково-виробнича компанія «Агро-Інтер» було видано позивачу довідку про заробітну плату для обчислення пенсії від 20.02.2023 № б/н , з якою позивач звертався до відповідача з метою врахування такої довідки та обчислення розміру пенсії на підставі такої довідки.
Водночас, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві було відмовлено позивачу у здійсненні перерахунку його пенсії з урахування вказаної довідки для обчислення пенсії, оскільки відсутні первинні документи на підставі яких видано таку довідку.
Не погоджуючись з таким рішенням та вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки неврахування довідки про зарплату позивача неможливість проведення перевірки підприємства, при обрахунку пенсії позивача, на переконання суду, порушує право позивача на отримання належного йому розміру пенсії з формальних підстав, тому слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії, з урахуванням заробітної плати відповідно до довідки № б/н від 20.02.2023.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом врегульовано Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 7 Закону №1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Аналізуючи зазначені норми права, суд приходить до висновку, що, за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.
Статтею 40 Закону №1058-IV визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами.
Водночас, статтею 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», передбачені виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату застрахованої особи для обчислення пенсії.
Так, пунктом 2 частини першої зазначеної статті передбачено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5, 6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2005 №306 «Про реалізацію абзацу другого пункту 2 ст. 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджено Порядок визначення заробітної плати для обчислення пенсії особам, що в період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищує календарний місяць (далі - Порядок №306).
Пунктом 1 Порядку №306 передбачено, що до осіб, на яких розповсюджується дія цього Порядку, відносяться особи, які до 01.07.1998 отримували заробітну плату по результатам роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, котрі працювали в сільському господарстві.
Відповідно до пунктів 2 та 3 Порядку №306, до суми заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії згідно з цим Порядком зараховуються суми виплат (доходу), з яких сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Для обчислення пенсії із врахуванням заробітної плати (доходу), що виплачена за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, особа звертається із заявою до відповідного управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі в місті.
Положенням п. 6 Постанови №306 передбачено, що підставою для виплати заробітної плати (доходу) за результатами виконаної роботи, що зазначаються у довідці, може бути: законодавчий або інший нормативно-правовий акт чи положення про оплату праці, яким на момент виплати особі заробітної плати (доходу) було передбачено проведення остаточного розрахунку за результатами певного періоду (кварталу, півріччя, року) або після закінчення роботи; цивільно-правовий договір.
Аналіз зазначених вище норм свідчить про те, що однією з умов врахування суми заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії у спосіб визначений Порядком №306, є наявність доказів про виплату особі заробітної плати у строк понад один місяць.
Як свідчать матеріали справи, У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 наявний запис про те, що ОСОБА_1 у період з 11.04.1994 по 31.01.2002 працював на різних посадах в ТОВ «Науково-виробнича компанія «Агро-Інтер».
У свою чергу, ТОВ «Науково-виробнича компанія «Агро-Інтер» було видано позивачу довідку про заробітну плату для обчислення пенсії від 20.02.2023 № б/н , з якою позивач звертався до відповідача з метою врахування такої довідки та обчислення розміру пенсії на підставі такої довідки.
Зі змісту довідки від 20.02.2023 №б/н вбачається, що її видано на підставі платіжних відомостей про заробітну плату.
Слід зазначити, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Зазначену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 29.07.2020 у справі № 341/1132/17.
При цьому, період роботи позивача з 11.04.1994 по 31.01.2002 підтверджується записами в його трудовій книжці, а у спірній довідці вказані відомості щодо заробітної плати отриманої позивачем у вказаний період. Довідка видана на підставі платіжних відомостей.
Разом з тим, норми чинного законодавства свідчать про те, що саме пенсійні органи наділені повноваженням вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
У даному випадку, територіальний орган ПФУ при розгляді заяви повинен був ініціювати питання проведення зустрічної перевірки для встановлення обґрунтованості виданих довідок, втім, всупереч вказаному переклав обов`язок підтвердження достовірності даних первинним документам на особу, що звернулася із заявою про перерахунок пенсії, що вказує на протиправність такого рішення.
Так, пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або державними архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку встановленого формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази про вжиття відповідачем відповідних заходів для перевірки відомостей, що містяться у спірній довідці.
Поряд з цим, у постанові від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17 Верховний Суд дійшов вказав, що посилання відповідача в обґрунтування скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв`язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні.
Також Верховний Суд, зокрема, у постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 дійшов висновку про те, що перевірка достовірності виданих документів покладається на Пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у Постанові від 24.06.2021 при розгляді справи № 233/179/17.
Таким чином, враховуючи викладене, неврахування довідки про зарплату позивача неможливість проведення перевірки підприємства, при обрахунку пенсії позивача, на переконання суду, порушує право позивача на отримання належного йому розміру пенсії з формальних підстав.
Відтак, слід зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу пенсії з урахуванням заробітної плати відповідно до довідки № б/н від 20.02.2023.
З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
УХВАЛИВ :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.М. Ганечко
В.В. Кузьменко