ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/24302/21 Суддя (судді) першої інстанції: Озерянська Світлана Іванівна
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про стягнення грошових коштів,
У С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою, в якій просив стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 178522,20 гривень, що складається з 39188,80 гривень - 3% річних за несвоєчасну виплату, 89333,40 гривень - інфляційні втрати, 50000,00 гривень моральна шкода.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.05.2021 на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021 по справі № 640/19085/19 на банківську картку позивача надійшли кошти у сумі 528600, 00 грн. Натомість, Міністерством оборони України відмову у призначенні одноразової грошової допомоги було прийнято та оформлено протоколом № 122 від 07.12.2018. Прострочення виконання зобов`язання по призначенню одноразової грошової допомоги за період з 08.12.2018 по 27.05.2021 склало 902 дня. Таким чином, у зв`язку з несвоєчасною виплатою одноразової грошової допомоги, позивач вважає, що має право на стягнення з Міністерства оборони України на його користь інфляційних втрат та трьох процентів річних. Також, позивач стверджує, що вказані дії та рішення відповідача спричинили йому моральні та фізичні страждання, а тому, враховуючи характер та обсяг страждань та їх витрат, має право на відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 640/24302/21. Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження.
30.01.2025 справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 прийнято до провадження адміністративну справу № 640/24302/21.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження.
16.03.2026, під № 9048 до суду від Міністерства оборони України надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має ІІ групу інвалідності внаслідок поранення, захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 101175 та посвідченням серії НОМЕР_1 , дійсного до 01.11.2021.
Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 7 грудня 2018 року № 122, комісією надано висновок про відсутність підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги оскільки, зміна групи інвалідності у позивача відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.11.2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021 по справі № 640/19085/19 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , зобов`язано Міністерство оборони України призначити та здійснити виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та їх сімей» у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2018.
Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 13 травня 2021 року №73 комісією на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.11.2020 року у справі №640/19085/19 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021, призначено одноразову грошову допомогу лейтенанту в запасі ОСОБА_1 у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у якому встановлено ІІ групу інвалідності (2018) в сумі 528600 грн. 00 коп.
27.05.2021 відповідно до виписки по картковому рахунку на банківський рахунок позивача зараховано грошові кошти у розмірі 528600,00 грн з призначенням платежу - зарахування одноразової грошової допомоги.
25.06.2021 позивач, вважаючи, що внаслідок прострочення виплати одноразової грошової допомоги на його користь підлягають стягненню інфляційні нарахування та 3% річних, звернувся до Міністерства оборони України із відповідною заявою.
Листом від 09.07.2021, Департаменту фінансів Міністерства оборони України позивачу повідомлено, що спірні відносини, пов`язані з відшкодуванням шкоди, що виникла у зв`язку з проходженням військової служби, не є грошовим зобов`язанням. Крім того, згідно зі статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, які не мають разового характеру, а одноразова грошова допомога відноситься до доходів разового характеру. Оскільки спірні правовідносини виникли у зв`язку з виконанням судового рішення, то до них не можуть застосовуватись норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України), а отже для нарахування виплати інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми по виплаті одноразової грошової допомоги підстав немає.
Вважаючи, що одноразову грошову допомогу проведено з затримкою виконання грошового зобов`язання, позивач розрахував інфляційні витрати у розмірі 89 333,40 грн. та 3% річних на суму 39 188,80 грн., які просив стягнути у судовому порядку, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що судом не встановлено несвоєчасність виплати позивачу одноразової грошової допомоги, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат та трьох процентів річних. Оскільки вимоги про стягнення з Міністерства оборони України моральної шкоди у розмірі 50000 є похідними, а суд дійшов висновку про відсутність підстав стягнення на користь позивача інфляційних втрат та трьох процентів річних, тому і моральна шкода не підлягає стягненню.
Позивач, не погоджуючись із цим рішенням, подав апеляційну скаргу, де стверджує про неправильне застосування судом норм матеріального права. Наполягає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень щодо виплати домомоги, є грошовим зобов`язанням, а тому на нього поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Так, спеціальним законом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон України № 2011-ХІІ).
Відповідно до п. 24. та п. 26 Порядку № 975, одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначеній одержувачем виплати. Фінансування витрат, пов`язаних з виплатою одноразової грошової допомоги, здійснюється відповідно до статті 23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Приписами п. 30 Порядку № 975, передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги здійснюються в порядку черговості відповідно до дати надходження документів до розпорядника бюджетних коштів, який приймає рішення про призначення допомоги (крім осіб з інвалідністю I групи, виплата яким здійснюється позачергово).
Колегія суддів враховує, що у постанові від 27.12.2022 у справі № 640/14757/21 за схожих обставин, Верховний Суд дійшов наступного висновку: «законодавець не пов`язує строк прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги зі строком її виплати.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №802/1349/17-а.
Тому, в даному випадку, ні рішення відповідача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, ні рішення про призначення одноразової грошової допомоги (прийняте на виконання судового рішення) не впливає на встановлення строку виплати одноразової грошової допомоги, оскільки законодавець не пов`язує строк прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги зі строком її виплати.
З урахуванням того, що у справі, яка розглядається, відповідач виконав перед позивачем покладену на нього державою функцію щодо соціального захисту військовослужбовців, шляхом виплати йому гарантованої законодавством одноразової грошової допомоги, що не заперечується сторонами, то колегія суддів вважає, що, в даному випадку, безпідставно стверджувати про несвоєчасність виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 975, на чому також цілком обґрунтовано наголосив і суд першої інстанції.
Що стосується застосування до даних правовідносин статті 625 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У частині другій статті 625 ЦК України, зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у статті 625 ЦК України, визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
Колегія суддів вважає, що грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних правовідносин, але й з інших підстав, зокрема, з факту виплати одноразової грошової допомоги. Разом з тим, у справі, яка розглядається, колегією суддів не встановлено факту прострочення виплати одноразової грошової допомоги. Відтак, відсутні підстави для стягнення з Міноборони на користь позивача 3% річних за несвоєчасну виплату та інфляційні втрати.
До того ж, основним критерієм для висновку про неможливість індексації одноразової грошової допомоги, виплаченої на підставі Закону, що вказана допомога має разовий характер і не включена до виплат, які підлягають індексації.
Колегія суддів вказує на те, що спірні правовідносини у справі врегульовані спеціальним законом, відтак, норми статті 625 ЦК України в такому випадку не застосовуються.
Колегія суддів приходить до висновку про відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, відсутність цивільно-правового порушення з боку відповідачів, яке мало би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача, шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними.
Відтак, в цій справі у відповідача не виникло перед позивачем грошового зобов`язання в розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, як зобов`язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України, а відтак, відповідач не є боржниками, що прострочив виконання грошового зобов`язання, у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, тому положення статей 549 та 625 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних відносин.
Також, слід зауважити, що сам факт визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди. У кожному випадку, позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв`язок з протиправними діями відповідача.
Тобто, моральна шкода, як і будь-яка інша позовна вимога, є предметом доказування, а тому обов`язок доказування моральної шкоди покладається саме на ту сторону, яка просить про її стягнення.
Наявність рішення суду про зобов`язання виплатити одноразову грошову допомогу, не може бути самостійною та достатньою підставою для стягнення моральної шкоди та задоволення позову, оскільки цим рішенням не встановлюється безумовна доведеність усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності заподіяння моральної шкоди.
Вимога про стягнення моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн є похідною від вимог про стягнення сум за ст. 625 ЦК України, у задоволенні яких відмовлено.
Тож, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
В.В. Кузьменко