ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 620/10743/25 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 05.08.1992 по 31.12.1998 та здійснення перерахунку пенсії з часу подання заяви;
зобов`язати відповідача зарахувати до стажу роботи період роботи з 05.08.1992 по 31.12.1998 та здійснити перерахунок пенсії з часу подання заяви, а саме: з 22.05.2025.
Позов мотивовано тим, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 на підставі того, що порушені вимоги Інструкції № 58, без посилання на конкретні порушення пунктів, частин Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а саме не вказуючи конкретного порушення вимог Інструкції.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 05.08.1992 по 31.12.1998.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 05.08.1992 по 31.12.1998 та здійснити перерахунок пенсії з 22.05.2025.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2026 та від 23.02.2026 відкрито апеляційне провадження, призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
21.01.2026 до суду від сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та 14.02.2025 отримує пенсію по ІІІ групі інвалідності внаслідок загального захворювання, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Вважаючи, що відповідачем не в повному обсязі зараховано страховий стаж, позивач звернувся із заявою до відповідача.
Листом від 16.06.2025, ГУ ПФУ в Чернігівській області повідомило, що до страхового стажу не зараховано період роботи позивача з 05.08.1992 по 31.12.1998 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки порушені вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (а.с. 8-10).
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не надано жодного доказу в обґрунтування того, що відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду його трудової діяльності він діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, тобто з забезпеченням усіх прав особи. Рішення не є пропорційним з огляду на те, що воно порушує баланс між несприятливими наслідками для реалізації конституційного права позивача на соціальний захист і цілями на які, врешті, спрямоване це рішення.
Натомість, відповідач вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, оскільки порушено вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, що унеможливлювало врахування стажу роботи період роботи з 05.08.1992 по 31.12.1998.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється, зокрема Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до норм ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за період до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховуються до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Згідно з приписами ст. 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року, затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
За пунктом 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Тож, саме трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що відповідачем, період роботи згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 з 05.08.1992 по 31.12.1998 не було зараховано, оскільки порушені вимоги Інструкції № 58
Однак, доводи пенсійного органу про те, що запис вчинено з порушенням Інструкції № 58, колегія суддів не бере до уваги, оскільки такі доводи є необґрунтованими та не є достатньою підставою для висновку про незарахування періоду роботи позивача до страхового стажу, адже підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не було поставлено піфд сумнів дійсність спірних перодів роботи та записів у трудовій книжці, не вчинено дій щодо перевірки на підтвердження власних доводів та сумнівів.
Колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено того, що відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду його трудової діяльності, він діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, тобто з забезпеченням усіх прав особи. Рішення не є пропорційним з огляду на те, що воно порушує баланс між несприятливими наслідками для реалізації конституційного права позивача на соціальний захист і цілями на які, врешті, спрямоване це рішення, на чому цілком обґрунтовано наголосив суд першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції. У частині відмови в задоволенні позовних вимог, рішення суду першої інстанції не переглядалось, згідно норм ч. 1 ст. 308 КАС України.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко