ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/34746/25 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення дій,
У С Т А Н О В И В :
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просив суд:
визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 оформлене у формі протоколу від 10.06.2025 № 23 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як здобувачу вищої освіти, який навчається за денною формою здобуття освіти.
Позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони посадовим/службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та його переміщення для проходження військової служби до військової частини (навчального центру) до набрання законної сили рішенням суду по справі.
В обґрунтування цієї заяви заявник зазначив про те, що позивач зарахований до складу аспірантів денної форми навчання Класичного Приватного Університету, що підтверджується витягом з наказу від 03.10.2023 № 76. Відповідачем направлено позивачу повідомлення від 11.06.2025 № 7/4236, де зазначено, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянуто заяву позивача та вказано, що протоколом від 10.06.2025 №23 комісією ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Позивач вважає рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Не вжиття заходів забезпечення позову, може призвести до призову позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період та набуде статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також ускладнить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки/бронювання від призову на військову службу під час мобілізації, яка вже є військовослужбовцем, чинним законодавством України не передбачено.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову постанову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову, при цьому, посилаючись на неповне з`ясування обставин та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви про забезпечення позову.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, виходив з того, що заявником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що забезпечення позову, призведе до очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, як і не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів заявника після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції необґрунтованими та помилковими, позаяк суд не врахував очевидні протиправні дії територіального центру комплектування та соціальної підтримки, які не ґрунтуються на законних підставах та суперечать вимогам чинного законодавства. Апелянт вважає, що у разі призову на військову службу виконання рішення стане не можливим та відстрочка від призову на військову служби надана не буде.
Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Слід зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві, є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
У контексті наведеного, колегія суддів вважає, що застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить заявник, без з`ясування фактичних обставин справи, означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті спору.
Посилання апелянта на незаконність дій відповідача, є недостатніми для забезпечення позову, шляхом фактично заборони вчинення будь-яких дій щодо позивача уповноваженим органом, позаяк, саме під час розгляду спору по суті суд має перевірити чи мав відповідач право приймати рішення про відмову в наданні відстрочки та чи відповідають законодавству його подальші дії.
На даному етапі суд не має повноважень оцінювати такі дії та рішення відповідача, та фактично забороняти реалізовувати надані законом повноваження без наявності очевидної протиправності рішення відповідача.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши зазначені в заяві про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності вищевикладеним нормам та з`ясованим обставинам, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Наведені апелянтом доводи, не підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, що не може давати підстави суду при вирішенні заяви про забезпечення позову оцінити такі доводи та прийняти їх до уваги, адже такі є недоведеними, з огляду на що, колегія суддів не вбачає достатніх та обґрунтованих підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та за даних обставин, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Сама лише незгода позивача із рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких протиправними не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Крім того, слід звернути увагу на те, що Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 адміністративний позов задоволено повністю. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2026 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року повернуто апелянту.
З огляду на вищевикладене, підстави для задоволення заяви про забезпечення позову, у даному випадку, відсутні.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з урахуванням ст. ст. 315, 316 КАС України, оскаржувана ухвали підлягає залишенню без змін.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко