ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 580/5958/25 Головуючий у 1 інстанції: Трофімова Л.В.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Безименної Н.В.
Кузьмишиної О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, Державного підприємства «Інфоресурс» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства освіти і науки України, Державного підприємства «Інфоресурс», в якому просив:
- визнати протиправною відмову Міністерства освіти і науки України № 3/3934-25 від 08.05.2025 року у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Міністерство освіти і науки України та технічного адміністратора Єдиної державної електронної бази з питань освіти - Державне підприємство «Інфоресурс» внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення щодо ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Законом України «Про освіту» - вказати «Так, не порушує».
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що лист Директорату вищої освіти та освіти дорослих Міністерства освіти і науки України від 08 травня 2025 року № 3/3934-25 підтверджує, що саме Міністерство освіти і науки України, як суб`єкт владних повноважень, розглянуло звернення представника позивача щодо порушення послідовності здобуття освіти та внесення змін до ЄДЕБО і відмовило у внесенні таких змін. Апелянт зазначає, що розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, а технічним адміністратором - ДП «Інфоресурс», у зв`язку з чим, позивачем правильно визначено відповідачів та обрано належний спосіб захисту порушеного права шляхом зобов`язання внести відповідні зміни до ЄДЕБО. Крім того, апелянт вважає протиправним зазначення у довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО від 11 квітня 2025 року № 625406 відомостей про те, що поточне здобуття ним освіти порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
08 серпня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Міністерства освіти і науки України надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
Також, 18 серпня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Державного підприємства «Інфоресурс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30 червня 2019 року ОСОБА_1 закінчив Черкаський державний бізнес-коледж за спеціальністю 075 «Маркетинг» та здобув диплом молодшого спеціаліста.
01 вересня 2019 року ОСОБА_1 зараховано до Черкаського державного фахового бізнес-коледжу на перший курс денної форми навчання за спеціальністю 075 «Менеджмент» на підставі наказу від 02 серпня 2019 року № 36-к.
Відповідно до наказу від 09 червня 2021 року № 10-зк, ОСОБА_1 з 09 червня 2021 року переведено з денної форми навчання на заочну форму навчання.
Згідно наказу від 14 вересня 2021 року № 56-к, ОСОБА_1 з 14 вересня 2021 року переведено із заочної форми навчання на денну форму навчання.
В подальшому, на підставі наказу від 29 грудня 2021 року № 85-к, ОСОБА_1 з 29 грудня 2021 року відраховано зі складу студентів коледжу за невиконання вимог навчального плану.
На підставі наказу від 18 серпня 2023 року № 506 ОСОБА_1 зараховано до Університету Григорія Сковороди в Переяславі для здобуття першого (бакалаврського) рівня вищої освіти; початок навчання - 01 вересня 2023 року, термін завершення - 30 червня 2027 року
11 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до закладу вищої освіти - Університету Григорія Сковороди для отримання довідки про нього як здобувача освіти за даними ЄДЕБО. У довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО № 625406 зазначено, що ОСОБА_1 порушує послідовність здобуття освіти, визначену статтею 10 Закону України «Про освіту».
Представник ОСОБА_1 - адвокат Сененко К.В. звернулася до Міністерства освіти і науки України із адвокатським запитом, у якому просила внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 , про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», а саме, у розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»» зазначити «Так, не порушує».
Листом Міністерства освіти і науки України від 08 травня 2025 року № 3/3934-25 повідомлено, що після першого зарахування на навчання для здобуття відповідного рівня освіти особі, яка приступила до навчання, впродовж періоду навчання надавалися необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема, формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на тому самому рівні вищої освіти.
У вказаному листі зазначено, що повторне зарахування означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності. У термінах визначення послідовності здобуття освіти це свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку.
Згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, здобувач освіти ОСОБА_1 02.08.2019 зарахований за освітнім рівнем бакалавра до Черкаського державного фахового бізнес-коледжу, відрахований 29.12.2021.
18.08.2023 ОСОБА_1 повторно зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Університету Григорія Сковороди в Переяславі.
Таким чином, Міністерство освіти і науки України дійшло висновку, що ОСОБА_1 здобуває освіту в непослідовному порядку, а в довідці, сформованій відповідно до вимог законодавства на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує», що, за висновком Міністерства, відповідає дійсності.
Не погоджуючись із даною відмовою, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регулює та визначає Закон України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII (далі - Закон № 2145-VIII).
Частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII передбачено такі рівні освіти: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює та створює Закон України 01 липня 2014 року № 1556-VII «Про вищу освіту» (далі також - Закон № 1556-VII).
Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 5 Закону № 1556-VII, підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.
Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності.
Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.
Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.
Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.
Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 6 Закону № 1556-VII, заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 1556-VII, документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.
Підпунктом 4 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1556-VII установлено, що після набрання чинності цим Законом диплом про вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста (початкова вища освіта) прирівнюється до диплома про вищу освіту за освітньо-професійним ступенем молодшого бакалавра.
Пунктом 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII встановлено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).
Пунктом 62 Порядку № 560 передбачено, що здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком 9.
Відповідно до частини 1 статті 74 Закону № 2145-VIII, у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).
Частиною другою статті 74 Закону № 2145-VIII передбачено, що Електронна база містить такі складові: Реєстр суб`єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників (далі - публічні електронні реєстри у сфері освіти).
Згідно з частиною 5 статті 74 Закону № 2145-VIII, держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов`язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.
Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.
Наказом Міністерства освіти і науки України від 08 червня 2018 року № 620, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 жовтня 2018 року за № 1132/32584, затверджено Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти (далі - Положення № 620).
Відповідно до пункту 5 розділу I Положення № 620, власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.
Розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО.
Згідно з підпунктами 1, 6 пункту 1 розділу IV Положення № 620 розпорядник ЄДЕБО: вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО.
Пунктом 2 розділу IV Положення № 620 визначено, що технічний адміністратор ЄДЕБО забезпечує: функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення та веб-сайту з інформаційно-пошуковою системою доступу до відкритих даних, що містяться в ЄДЕБО.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 30 червня 2019 року закінчив Черкаський державний бізнес-коледж за спеціальністю 075 «Маркетинг», здобув освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста та отримав диплом молодшого спеціаліста серії НОМЕР_1 .
У подальшому, ОСОБА_1 було зараховано для здобуття першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, однак, 29 грудня 2021 року відраховано зі складу студентів за невиконання вимог навчального плану на підставі наказу від 29 грудня 2021 року № 85-к.
При цьому, матеріали справи не містять відомостей про успішне виконання ОСОБА_1 відповідної освітньої програми, проходження ним атестації та отримання диплома бакалавра.
18 серпня 2023 року ОСОБА_1 зараховано до Університету Григорія Сковороди в Переяславі для здобуття першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за спеціальністю 014 «Середня освіта (Біологія та здоров`я людини)».
У довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО від 11 квітня 2025 року № 625406 зазначено, що на підставі даних, які містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття ОСОБА_1 освіти порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», - «Ні, порушує».
У зв`язку з цим, представник ОСОБА_1 звернулася до Міністерства освіти і науки України щодо внесення відповідних змін до відомостей ЄДЕБО.
Листом Міністерства освіти і науки України від 08 травня 2025 року № 3/3934-25 повідомлено про відсутність підстав для внесення таких змін, з огляду на те, що повторне зарахування особи на навчання передбачає повторне формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на тому самому рівні освіти, що свідчить про здобуття освіти у непослідовному порядку.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що у довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО передбачено виключно зазначення про дотримання або недотримання послідовності здобуття освіти та іншого варіанта заповнення такої довідки не передбачено.
Суд першої інстанції також зазначив, що продовження позивачем навчання за тим самим освітнім рівнем свідчить про відсутність послідовності, оскільки, така послідовність не виникає, а лише продовжується (завершується) щодо відповідного навчання, у зв`язку з чим, дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 порушення послідовності здобуття освіти.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими, з огляду на наступне.
Аналіз наведених вище норм Закону України «Про освіту» та Закону України «Про вищу освіту» свідчить про необхідність розмежування процесу навчання особи за певним рівнем освіти та юридичного факту здобуття нею відповідного рівня освіти.
Верховний Суд у постанові від 29 жовтня 2025 року у справі № 200/5372/24 сформулював правовий висновок, згідно з яким, здобуття першого (бакалаврського) рівня вищої освіти розпочинається із зарахування особи до закладу освіти та завершується у зв`язку з успішним виконанням освітньої програми і отриманням передбаченого законом документа про вищу освіту. Саме з моменту отримання такого документа особа вважається такою, що завершила навчання та фактично здобула вищу освіту за відповідним ступенем.
Наведений підхід послідовно розвинений Верховним Судом у постанові від 20 травня 2026 року у справі № 280/9417/24, у якій зазначено, що до успішного виконання освітньої програми, проходження атестації та видачі документа про вищу освіту навчання особи за певним рівнем вищої освіти не може розглядатися як здобуття нею такого рівня освіти. Зарахування особи на навчання з подальшим відрахуванням до його завершення, незалежно від підстав такого відрахування, не створює юридичного факту здобуття відповідного рівня вищої освіти та не може враховуватися при визначенні послідовності здобуття освіти у розумінні частини другої статті 10 Закону України «Про освіту».
При цьому, Верховний Суд наголосив на необхідності розрізняти процес навчання та юридичний факт здобуття рівня освіти, оскільки, зміна освітнього статусу особи пов`язується не із самим фактом зарахування, тривалістю навчання чи попередньою спробою здобути освіту, а з успішним виконанням освітньої програми, проходженням атестації та отриманням документа про вищу освіту встановленого зразка.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 07 листопада 2025 року у справі № 160/31314/24, від 11 листопада 2025 року у справі № 280/11497/24, від 12 листопада 2025 року у справі № 620/16629/24, від 14 листопада 2025 року у справі № 160/30918/24, від 25 листопада 2025 року у справі № 160/34591/24, від 26 листопада 2025 року у справі № 160/29658/24, від 15 січня 2026 року у справі № 300/2794/25 та від 03 березня 2026 року у справі № 340/7912/24, що безпосередньо відзначено Верховним Судом у постанові від 20 травня 2026 року у справі № 280/9417/24, як аналогічний підхід до вирішення спорів у подібних правовідносинах.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 має диплом молодшого спеціаліста серії НОМЕР_1 від 30 червня 2019 року.
З положень Закону України «Про вищу освіту» слідує, що диплом про вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста прирівнюється до диплома про вищу освіту за освітньо-професійним ступенем молодшого бакалавра.
Натомість, перший (бакалаврський) рівень вищої освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», є вищим за початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти.
При цьому, попереднє навчання ОСОБА_1 за першим (бакалаврським) рівнем вищої освіти не було завершене успішним виконанням освітньої програми та проходженням атестації, відповідний ступінь вищої освіти йому не присуджувався та диплом бакалавра не видавався.
Відтак, сам по собі факт попереднього зарахування ОСОБА_1 для здобуття першого (бакалаврського) рівня вищої освіти та його навчання на цьому рівні до відрахування не свідчить про здобуття ним такого рівня освіти.
Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 листопада 2025 року у справі № 280/11497/24, відповідно до якого, особа, яка не отримала документа про вищу освіту відповідного ступеня, не може вважатися такою, що здобула такий рівень освіти, а відсутність факту його здобуття виключає правові підстави для висновку про порушення послідовності поточного здобуття освіти.
Таким чином, раніше здобутим ОСОБА_1 рівнем освіти є рівень, підтверджений дипломом молодшого спеціаліста від 30 червня 2019 року, тоді як перший (бакалаврський) рівень вищої освіти, який він здобуває на цей час, є вищим за раніше здобутий ним рівень освіти.
За таких обставин, поточне здобуття ОСОБА_1 першого (бакалаврського) рівня вищої освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Колегія суддів вважає необґрунтованим висновок Міністерства освіти і науки України, покладений також в основу рішення суду першої інстанції, про те, що повторне зарахування ОСОБА_1 на навчання за першим (бакалаврським) рівнем вищої освіти свідчить про порушення послідовності, у зв`язку з повторним формуванням ним відповідних знань, умінь, навичок та компетентностей.
Законодавством не визначено обсяг фактично отриманих освітніх послуг, тривалість попереднього навчання або обсяг сформованих особою знань, умінь та компетентностей, як критерії встановлення факту здобуття певного рівня освіти.
Верховний Суд у постанові від 20 травня 2026 року у справі № 280/9417/24 зазначив, що обставини попереднього навчання особи, яке не було завершене здобуттям відповідного рівня освіти, спростовують висновок про повторне отримання нею одних і тих самих освітніх послуг та повторне формування знань, умінь, навичок і компетентностей. При цьому, Верховний Суд наголосив на необхідності розмежування процесу навчання та юридичного факту здобуття відповідного рівня освіти, який пов`язується з успішним виконанням освітньої програми, проходженням атестації та отриманням документа про вищу освіту встановленого зразка.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 29 жовтня 2025 року у справі № 200/5372/24 визнав необґрунтованим підхід, за яким попереднє незавершене навчання розцінюється, як повторне отримання одних і тих самих освітніх послуг та повторне формування відповідних знань і компетентностей.
При цьому, Верховний Суд звернув увагу, що лист Міністерства освіти і науки України від 03 червня 2024 року № 1/9758-24 «Про особливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти», яким визначено відповідний алгоритм, не є нормативно-правовим актом та має рекомендаційний характер, а тому, не може змінювати нормативне регулювання спірних правовідносин.
Отже, застосований Міністерством освіти і науки України підхід фактично ототожнює попередній факт навчання за певним рівнем освіти з юридичним фактом здобуття такого рівня, що не відповідає положенням законодавства про освіту та наведеним висновкам Верховного Суду.
Щодо правомірності відомостей, відображених у ЄДЕБО, слід зазначити наступне.
Так, Верховний Суд у постанові від 29 жовтня 2025 року у справі № 200/5372/24 дійшов висновку про відсутність правових та фактичних підстав для формування довідки про здобувача освіти із зазначенням відомостей про порушення послідовності у випадку, коли відповідний рівень вищої освіти раніше особою фактично не був здобутий. Верховний Суд також зазначив, що формування такої довідки порушує право учасника освітнього процесу на отримання щодо себе повної та достовірної інформації у сфері освіти.
Зазначений висновок підтверджено Верховним Судом у постанові від 20 травня 2026 року у справі № 280/9417/24, у якій вказано, що алгоритм автоматичного формування довідки, який виходить лише з формального факту повторного зарахування особи за тим самим рівнем вищої освіти та не враховує відсутності раніше виданого документа про вищу освіту відповідного ступеня, не забезпечує належного визначення послідовності здобуття освіти.
Враховуючи, що ОСОБА_1 першого (бакалаврського) рівня вищої освіти раніше не здобував, зазначення у довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО від 11 квітня 2025 року № 625406 відомостей «Ні, порушує» не відповідає фактичним обставинам та вимогам законодавства.
Відтак, відмова Міністерства освіти і науки України, викладена у листі від 08 травня 2025 року № 3/3934-25, у внесенні відповідних змін до ЄДЕБО є протиправною.
Водночас, для вирішення питання щодо належного способу захисту порушеного права позивача колегія суддів вважає за необхідне визначити повноваження Міністерства освіти і науки України та ДП «Інфоресурс» щодо внесення змін до відомостей, що містяться в ЄДЕБО.
З аналізу наведених вище положень законодавства вбачається, що Міністерство освіти і науки України є розпорядником ЄДЕБО та володільцем інформації, що міститься у ній, забезпечує ведення та функціонування ЄДЕБО, вживає організаційних заходів, пов`язаних із її функціонуванням, а також встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення цієї системи.
ДП «Інфоресурс», у свою чергу, є технічним адміністратором ЄДЕБО та забезпечує її функціонування у порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО.
Верховний Суд у постанові від 29 жовтня 2025 року у справі № 200/5372/24 зазначив, що формування довідки про здобувача освіти відбувається автоматизовано відповідно до закладених у ЄДЕБО алгоритмів та є результатом реалізації Міністерством освіти і науки України законодавчо визначених повноважень як розпорядника ЄДЕБО і володільця інформації, яка у ній міститься.
У постанові від 11 листопада 2025 року у справі № 280/11497/24 Верховний Суд дійшов висновку, що формування інформації з ЄДЕБО здійснюється автоматизовано з використанням програмного забезпечення, вимоги до якого встановлює Міністерство освіти і науки України як розпорядник системи та володілець відповідної інформації, тоді як технічний адміністратор забезпечує функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному Міністерством.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 20 травня 2026 року у справі № 280/9417/24 установив, що алгоритм автоматичного формування інформації про дотримання послідовності рівнів освіти визначено саме Міністерством освіти і науки України, тоді як ДП «Інфоресурс» здійснило технічні заходи щодо його реалізації без участі у визначенні змісту такого алгоритму.
У постанові від 03 березня 2026 року у справі № 340/7912/24 Верховний Суд визначив належним способом захисту порушеного права в аналогічних правовідносинах визнання протиправними дій Міністерства освіти і науки України щодо внесення до ЄДЕБО відомостей про порушення послідовності здобуття освіти та зобов`язання саме Міністерства внести відповідні зміни до цих даних з відображенням інформації про непорушення такої послідовності.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 є зобов`язання Міністерства освіти і науки України внести відповідні зміни до даних, що містяться в ЄДЕБО.
Водночас, з огляду на характер та обсяг повноважень ДП «Інфоресурс», як технічного адміністратора ЄДЕБО, який забезпечує функціонування системи у порядку, визначеному її розпорядником, правові підстави для покладення на ДП «Інфоресурс» самостійного обов`язку щодо визначення та зміни спірних відомостей відсутні.
Таким чином, позовні вимоги до ДП «Інфоресурс» задоволенню не підлягають.
З приводу висновків суду першої інстанції про відсутність порушення прав ОСОБА_1 у спірних правовідносинах, колегія суддів зазначає наступне.
Той факт, що довідка про здобувача освіти за даними ЄДЕБО безпосередньо не вирішує питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, не свідчить про відсутність порушеного права позивача.
У межах спірних правовідносин порушення прав ОСОБА_1 полягає у відображенні в ЄДЕБО недостовірних відомостей про те, що поточне здобуття ним освіти порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також у відмові Міністерства освіти і науки України внести відповідні зміни до таких відомостей.
Верховний Суд у постановах від 29 жовтня 2025 року у справі № 200/5372/24 та від 20 травня 2026 року у справі № 280/9417/24 виходив з того, що формування довідки ЄДЕБО з недостовірними відомостями щодо послідовності здобуття освіти порушує право учасника освітнього процесу на отримання щодо себе повної та достовірної інформації у сфері освіти.
Відтак, прийняття рішення про надання відстрочки іншим уповноваженим суб`єктом не усуває порушення права ОСОБА_1 , спричиненого відображенням щодо нього в ЄДЕБО відомостей, які не відповідають фактичним обставинам та вимогам законодавства.
З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про відсутність порушення прав позивача є помилковим.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що поточне здобуття ОСОБА_1 першого (бакалаврського) рівня вищої освіти не порушує послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а тому відмова Міністерства освіти і науки України, викладена у листі від 08 травня 2025 року № 3/3934-25, у внесенні відповідних змін до відомостей, що містяться в ЄДЕБО, є протиправною.
Разом з тим, з огляду на встановлений законодавством розподіл повноважень між Міністерством освіти і науки України як розпорядником ЄДЕБО та ДП «Інфоресурс» як її технічним адміністратором, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Міністерства освіти і науки України внести відповідні зміни до даних ЄДЕБО щодо ОСОБА_1 , тоді як правові підстави для задоволення позовних вимог до ДП «Інфоресурс» відсутні.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року скасувати та прийняти нове рішення.
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Міністерства освіти і науки України, викладену у листі від 08 травня 2025 року № 3/3934-25, у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 .
Зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, щодо непорушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а саме: у розділі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту» зазначити «Так, не порушує».
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (01135, Україна, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 10, код ЄДРПОУ 38621185) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у загальному розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Безименна Н.В.
Кузьмишина О.М.