ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/11542/19 Головуючий у 1 інстанції: Завальнюк І.В.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Безименної Н.В. Кузьмишиної О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання дій протиправними, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 11.02.2019 №4064-5306-1008;
- скасувати податкове зобов`язання з оплати пені у сумі 4892,07 грн. за платежем 50 18010700 33, назва податку: «земельний податок з фізичних осіб» визначеного в автоматичному режимі АІС «Податковий блок» ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 11.02.2019 № 4064-5306-1008. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДПС у Київській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що висновок суду про ненадання детального розрахунку податкового зобов`язання до податкового повідомлення-рішення від 11 лютого 2019 року № 4064-5306-1008 є помилковим, оскільки, Порядком направлення контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, не передбачено обов`язкового додавання до податкового повідомлення-рішення форми «Ф» окремого розрахунку податкового зобов`язання. Водночас, апелянт не погоджується з висновком суду про відсутність документів, покладених в основу спірного податкового повідомлення-рішення, та вказує, що до суду було надано копії листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру щодо індексації нормативної грошової оцінки, листа від 30 січня 2015 року № 1010-1010-0.2-100/2-15, інформаційної довідки до рішення Лебедівської сільської ради від 06 червня 2018 року № 343-27-VII та самого податкового повідомлення-рішення. Крім того, апелянт зазначає, що нарахування фізичним особам сум земельного податку здійснюється контролюючим органом на підставі даних Державного земельного кадастру та з використанням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у встановленому порядку. Також, апелянт вказує, що, відповідно до інформаційної системи контролюючого органу, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 10,0165 га з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, а розмір земельного податку визначено з урахуванням нормативної грошової оцінки, коефіцієнта індексації та ставки податку, встановленої рішенням органу місцевого самоврядування. З огляду на викладене, апелянт вважає, що податкове повідомлення-рішення від 11 лютого 2019 року № 4064-5306-1008 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, а підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, в апеляційному порядку підлягає перегляду рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 на праві приватної власності належать земельні ділянки, розташовані на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:37:203:1179 площею 0,416 га; земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:37:203:0164 площею 0,0182 га; земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:37:203:0163 площею 0,0362 га; земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:37:203:1180 площею 0,0153 га; земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:37:203:6001 площею 0,2393 га; земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:37:203:6003 площею 0,0837 га; земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:34:044:0165 площею 0,2169 га; земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:34:044:6352 площею 0,06 га; земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:34:044:6600 площею 0,15 га; земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:34:044:0160 площею 0,24 га; земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:34:044:7005 площею 0,06 га; земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:34:044:6001 площею 0,12 га; земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:34:044:0156 площею 0,15 га; земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:34:047:0152 площею 0,12 га; земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:34:047:0156 площею 0,24 га; земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:34:047:0158 площею 0,24 га; земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:34:047:0159 площею 0,2378 га; земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:34:047:0169 площею 0,2402 га; земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:34:047:0168 площею 0,24 га; земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:34:047:0167 площею 0,24 га; земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:34:047:0166 площею 0,24 га; земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:34:047:0165 площею 0,24 га; земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:34:047:0170 площею 1,1784 га.
Загальна площа вказаних земельних ділянок становить 5,022 га, нормативна грошова оцінка - 72 960,37 грн.
Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 лютого 2019 року № 4064-5306-1008, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб у сумі 19 929,73 грн.
ОСОБА_1 звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою на вищевказане податкове повідомлення-рішення.
За результатами розгляду скарги, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 17 травня 2019 року № 3929/6/99-99-11-05-01-25, яким податкове повідомлення-рішення від 11 лютого 2019 року № 4064-5306-1008 залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).
Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 ПК України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
За визначенням підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Абзацами п`ятим - сьомим пункту 58.1 статті 58 ПК України передбачено:
Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов`язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків; суму грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення результатів господарської діяльності або від`ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов`язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.
До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.
Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов`язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України, платниками податку, зокрема, є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Згідно з пунктом 270.1 статті 270 ПК України, об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
За приписами пункту 271.1 статті 271 ПК України, базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Відповідно до пункту 274.1 статті 274 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
За приписами пункту 284.1 статті 284 ПК України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
Згідно з пунктом 285.1 статті 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Пунктом 286.1 статті 286 ПК України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Пунктом 286.5 статті 286 ПК України передбачено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно з пунктом 289.1 статті 289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
При цьому, пунктом 6 підрозділу 6 розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановлено, що індекс споживчих цін за 2015 рік, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів), застосовується із значенням 120 відсотків.
Наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року № 1204, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за № 124/28254, затверджено Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків (далі - Порядок № 1204, у редакції від 19 вересня 2017 року).
Пунктом 2 розділу II Порядку № 1204 передбачено складання податкового повідомлення-рішення за формою «Ф» для платників податків - фізичних осіб, якщо відповідно до законодавства контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних із порушенням податкового або іншого законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДФС у Київській області від 11 лютого 2019 року № 4064-5306-1008 ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб у розмірі 19 929,73 грн.
Обґрунтовуючи правомірність визначення вказаного податкового зобов`язання, Головне управління ДПС у Київській області посилається на те, що, відповідно до відомостей інформаційної системи контролюючого органу, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 10,0165 га з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, а при визначенні розміру земельного податку використано нормативну грошову оцінку у розмірі 165 807,25 грн, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2015 рік 1,2 та ставку земельного податку у розмірі 1 відсотка.
З даного приводу, колегія суддів зазначає наступне.
Аналіз наведених вище положень податкового законодавства свідчить, що обов`язок зі сплати земельного податку пов`язується з наявністю у особи права власності або права користування конкретною земельною ділянкою, а розмір такого податку визначається виходячи з установленої законом бази оподаткування, відповідної ставки податку та інших передбачених законом показників.
Водночас, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням відповідного коефіцієнта індексації, а підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру.
Таким чином, реалізація контролюючим органом повноважень щодо самостійного визначення фізичній особі суми земельного податку передбачає наявність достовірних відомостей, які дають можливість ідентифікувати конкретний об`єкт оподаткування, встановити його площу, цільове призначення, нормативну грошову оцінку та період, протягом якого відповідна особа була власником або користувачем такої земельної ділянки.
Саме сукупність зазначених відомостей дає можливість перевірити правильність визначення контролюючим органом податкового зобов`язання та відповідність такого визначення вимогам податкового законодавства.
Матеріали справи свідчать, що при визначенні ОСОБА_1 земельного податку за 2019 рік контролюючий орган виходив із того, що за даними його інформаційної системи за позивачем обліковується земельна ділянка загальною площею 10,0165 га з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва.
При цьому, суму податкового зобов`язання у розмірі 19 929,73 грн визначено із застосуванням показника нормативної грошової оцінки 165 807,25 грн, наведеного у листі Управління Держземагентства у Вишгородському районі Київської області від 30 січня 2015 року № 1010-1010-0.2-100/2-15, коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2015 рік 1,2 та ставки земельного податку у розмірі 1 відсотка, установленої рішенням Лебедівської сільської ради від 06 червня 2018 року № 343-27-VII.
Колегія суддів зазначає, що відомості, отримані від органу, уповноваженого на ведення Державного земельного кадастру, можуть бути використані контролюючим органом під час визначення суми земельного податку з урахуванням передбачених законодавством коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки та ставки земельного податку, встановленої відповідним органом місцевого самоврядування.
Разом з тим, визначення податкового зобов`язання із застосуванням таких показників можливе за умови належного встановлення та документального підтвердження конкретного об`єкта оподаткування, його площі, цільового призначення та інших характеристик, які безпосередньо впливають на розмір податкового зобов`язання.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на праві власності належать 23 земельні ділянки, розташовані на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області, загальною площею 5,022 га, кадастрові номери та площі яких наведені в оскаржуваному рішенні.
Натомість, при визначенні спірного податкового зобов`язання контролюючий орган виходив із загальної площі 10,0165 га, посилаючись у цій частині на відомості власної інформаційної системи.
Однак, на переконання колегії суддів, саме по собі посилання на відомості інформаційної системи контролюючого органу без належної ідентифікації земельних ділянок, які формують зазначену площу, не дає можливості встановити, які саме об`єкти оподаткування враховано при визначенні ОСОБА_1 земельного податку.
Зокрема, із такого посилання неможливо встановити кадастрові номери всіх земельних ділянок, включених контролюючим органом до площі 10,0165 га, площу кожної з них, дату виникнення у ОСОБА_1 права власності на відповідну земельну ділянку та період, за який щодо неї виник обов`язок зі сплати земельного податку.
Так, наявні у матеріалах справи інформаційні довідки Державного земельного кадастру містять відомості щодо окремих конкретних земельних ділянок, зокрема, їх кадастрових номерів, площі, цільового призначення та речових прав, однак, із сукупності наданих контролюючим органом документів не вбачається, яким саме чином сформовано прийняту ним для оподаткування загальну площу 10,0165 га.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що саме наявність у інформаційній системі контролюючого органу відповідного узагальненого показника не є достатньою для висновку про правильність визначення бази та розміру податкового зобов`язання без встановлення його відповідності первинним відомостям щодо конкретних земельних ділянок.
Колегія суддів також враховує доводи апеляційної скарги про те, що на підтвердження правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення Головним управлінням ДПС у Київській області до матеріалів справи надано лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру щодо індексації нормативної грошової оцінки, лист Управління Держземагентства у Вишгородському районі Київської області від 30 січня 2015 року № 1010-1010-0.2-100/2-15, інформаційну довідку до рішення Лебедівської сільської ради від 06 червня 2018 року № 343-27-VII та копію спірного податкового повідомлення-рішення.
Разом з тим, наявність зазначених документів сама по собі не свідчить про підтвердження правильності всіх вихідних показників, використаних для визначення ОСОБА_1 земельного податку.
Так, із листа Управління Держземагентства у Вишгородському районі Київської області від 30 січня 2015 року № 1010-1010-0.2-100/2-15 та додатка до нього вбачається інформація щодо грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення на території Вишгородського району станом на 01 січня 2015 року.
Водночас, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, безпосередньо із зазначеного листа неможливо встановити власника конкретної земельної ділянки та пов`язати наведений у ньому показник із конкретним об`єктом оподаткування ОСОБА_1 .
При цьому, колегія суддів зазначає, що правове значення у спірних правовідносинах має не форма документа, яким підтверджуються відомості про нормативну грошову оцінку земель, а можливість ідентифікувати відповідний показник нормативної грошової оцінки стосовно конкретних земельних ділянок, включених контролюючим органом до розрахунку податкового зобов`язання.
Належними та допустимими доказами, наданими відповідачем, такого взаємозв`язку між відповідним показником нормативної грошової оцінки та конкретними земельними ділянками, врахованими при визначенні податкового зобов`язання, не підтверджено.
Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують висновку суду першої інстанції щодо відсутності належного документального підтвердження правильності визначення спірного податкового зобов`язання.
Колегія суддів враховує, що, відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, саме на суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок доказування правомірності прийнятого ним рішення.
Таким чином, у межах цієї справи саме Головне управління ДПС у Київській області повинно було надати суду сукупність належних та допустимих доказів, які б давали можливість перевірити правильність визначення кожного показника, покладеного в основу податкового повідомлення-рішення від 11 лютого 2019 року № 4064-5306-1008.
Однак ,відповідачем не підтверджено, які саме земельні ділянки ОСОБА_1 були враховані контролюючим органом при визначенні загальної площі 10,0165 га, не встановлено відповідності зазначеної площі конкретним кадастровим номерам земельних ділянок, а також періодів, за які у позивача виник обов`язок зі сплати земельного податку щодо кожного з відповідних об`єктів оподаткування.
За таких обставин, посилання апелянта на правомірність застосування показника нормативної грошової оцінки, коефіцієнта її індексації та ставки земельного податку не є достатніми для підтвердження правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки правильність застосування окремих складових розрахунку не усуває необхідності належного підтвердження самого об`єкта оподаткування та його площі.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що наявні у матеріалах справи документи у своїй сукупності підтверджують правильність визначення ОСОБА_1 земельного податку за 2019 рік у сумі 19 929,73 грн, оскільки, такі документи не дозволяють установити взаємозв`язок між конкретними земельними ділянками позивача та загальною площею 10,0165 га, використаною контролюючим органом при здійсненні спірного нарахування.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність Головним управлінням ДПС у Київській області належними та допустимими доказами правомірності визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання із земельного податку за 2019 рік у сумі 19 929,73 грн та, відповідно, наявність правових підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 11 лютого 2019 року № 4064-5306-1008.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Безименна Н.В.
Кузьмишина О.М.