ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 750/7262/25 Головуючий у 1 інстанції: Грушко О.П.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Безименної Н.В.
Ключковича В.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Коропського районного суду Чернігівської області від 09 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернігівській області про адміністративне правопорушення,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Чернігівській області, в якому просив:
- поновити строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення;
- скасувати постанову серія ЕНА № 4731987 від 14.05.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закрити провадження у справі.
Ухвалою Коропського районного суду Чернігівської області від 09 липня 2025 року позов залишено без розгляду.
Не погодившись з ухвалою суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Згідно ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Так, залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що зазначена позивачем в позові обставина, а саме - оскарження постанови до Управління патрульної поліції в Чернігівській області, носить суб`єктивний характер, оскільки пов`язана з обраним способом порядку оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення та не має відношення до прав або можливостей звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення про накладення адміністративного стягнення.
Суд першої інстанції вказав, що звернення особи до вищестоящого органу зі скаргою на постанову по справі про адміністративне правопорушення не є досудовим вирішенням спору, а є альтернативним способом захисту своїх прав, що не є безумовною і достатньою підставою поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що причини пропуску строку звернення до суду, вказані позивачем, не є поважними.
З даного приводу, слід зазначити наступне.
Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно з частиною 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За приписами частини 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до частини 4 статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Частиною шостою статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частиною 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Пунктом 5 частини першої статті 171 КАС України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, приписами КАС України надано право позивачу, у разі визнання судом наведених ним підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду неповажними, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху вказати інші підстави для поновлення такого строку.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою інспектора Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції від 14 травня 2025 року серії ЕНА №4731987 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною четвертою статті 126 КУпАП.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, 16 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції, за результатами розгляду якої, рішенням від 24 травня 2025 року оскаржувану постанову залишено без змін, а скаргу - без задоволення. Вказане рішення, за твердженням позивача, отримано ним 28 травня 2025 року.
29 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови від 14 травня 2025 року серії ЕНА №4731987, одночасно заявивши клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтовував оскарженням постанови до вищестоящого органу та зверненням до суду наступного дня після отримання рішення за результатами розгляду такої скарги.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Чернігова від 02 червня 2025 року адміністративну справу передано за підсудністю до Коропського районного суду Чернігівської області.
Ухвалою Коропського районного суду Чернігівської області від 26 червня 2025 року відкрито провадження у справі.
При цьому, суд першої інстанції зазначив, що форма і зміст позовної заяви відповідають вимогам статей 160, 161, 172 КАС України та підстав для залишення позовної заяви без руху немає.
Разом з тим, питання щодо заявленого ОСОБА_1 клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду вказаною ухвалою судом першої інстанції не вирішувалося, висновку про визнання наведених позивачем причин пропуску такого строку поважними у ній не викладено.
08 липня 2025 року до суду першої інстанції надійшов відзив Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції, у якому, серед іншого, відповідач посилався на відсутність поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду.
Ухвалою Коропського районного суду Чернігівської області від 09 липня 2025 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Так, залишаючи позов без розгляду, першої інстанції виходив з того, що звернення позивача до вищестоящого органу зі скаргою на постанову у справі про адміністративне правопорушення є альтернативним способом захисту його прав та не становить досудового порядку вирішення спору, а тому саме по собі не є безумовною і достатньою підставою для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Разом з тим, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, з огляду на наступне.
Як зазначалося вище, частиною першою статті 123 КАС України прямо передбачено, що у разі, якщо підстави, вказані особою у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, визнані судом неповажними, позов залишається без руху, а особі надається десятиденний строк для зазначення інших підстав для поновлення строку.
Отже, визнанню судом наведених позивачем причин пропуску строку неповажними та застосуванню передбачених процесуальним законом наслідків має передувати надання такій особі можливості вказати інші підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Водночас, позовна заява ОСОБА_1 з підстав необхідності наведення інших підстав для поновлення строку звернення до суду судом першої інстанції без руху не залишалася, як наслідок, позивачу не було надано передбаченої частиною першою статті 123 КАС України можливості навести інші обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.
При цьому, факт можливого пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду не був виявлений судом після відкриття провадження у справі, оскільки, безпосередньо у поданій позовній заяві позивач заявив клопотання про поновлення такого строку, навів відповідні причини його пропуску та просив суд визнати їх поважними.
Незважаючи на це, відкриваючи провадження у справі ухвалою від 26 червня 2025 року, суд першої інстанції не вирішив питання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, не надав оцінки наведеним ОСОБА_1 причинам його пропуску та не визнав їх поважними чи неповажними.
За таких обставин, положення частини третьої статті 123 КАС України, якими передбачено можливість залишення позову без розгляду у разі виявлення факту пропуску строку звернення до адміністративного суду після відкриття провадження у справі, не могли бути застосовані судом першої інстанції без дотримання процедури, встановленої частиною першою цієї статті.
Так само відсутні підстави для застосування частини четвертої статті 123 КАС України, оскільки, в ухвалі Коропського районного суду Чернігівської області від 26 червня 2025 року про відкриття провадження у справі відсутній висновок про визнання поважними причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду, який у подальшому міг би бути визнаний судом передчасним.
Аналогічний підхід щодо застосування положень статті 123 КАС України викладено Верховним Судом у постанові від 23 вересня 2020 року у справі №640/5645/19, відповідно до якого, правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку підлягають застосуванню як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження.
Крім того, у постанові від 17 квітня 2026 року у справі №583/2550/25 Верховний Суд, вирішуючи питання застосування статті 123 КАС України у справі щодо оскарження постанови суб`єкта владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності, зазначив, що залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без попереднього надання позивачу можливості повідомити причини або інші причини поважності пропуску цього строку не відповідає вимогам процесуального закону.
Верховний Суд також звернув увагу, що такий підхід послідовно застосовано у постановах від 10 червня 2020 року у справі №620/1715/19, від 03 грудня 2020 року у справі №817/660/18, від 11 лютого 2021 року у справі №140/2046/19, від 18 березня 2021 року у справі №640/23204/19, від 20 квітня 2021 року у справі №640/17351/19, від 14 липня 2022 року у справі №380/10649/21 та від 31 березня 2026 року у справі №127/10070/25.
Колегія суддів також враховує, що у постанові від 22 березня 2024 року у справі №320/3770/23 Верховний Суд погодився з висновком Шостого апеляційного адміністративного суду щодо відсутності підстав для залишення позову без розгляду за умови, коли позовна заява з підстав необхідності обґрунтування причин поновлення строку звернення до суду без руху не залишалася, у зв`язку з чим, позивачу не було надано можливості навести відповідні обґрунтування.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, визнавши наведені ОСОБА_1 у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду підстави неповажними, мав залишити позовну заяву без руху та надати позивачу передбачений частиною першою статті 123 КАС України строк для зазначення інших підстав для поновлення строку.
Натомість, суд першої інстанції, не дотримавшись встановленої процесуальним законом процедури, одразу залишив позовну заяву без розгляду, чим позбавив ОСОБА_1 можливості скористатися процесуальним правом на наведення інших підстав для поновлення строку звернення до суду.
При цьому, з огляду на допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального права, колегія суддів не надає оцінки поважності наведених ОСОБА_1 причин пропуску строку звернення до суду, оскільки вирішення цього питання до дотримання судом першої інстанції встановленої статтею 123 КАС України процедури є передчасним.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 08 листопада 2018 року у справі «Созонов та інші проти України» зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. ЄСПЛ дійшов висновку, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки або інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов`язані фіксувати таку інформацію в тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише формальним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Також, Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).
Колегія суддів звертає увагу на те, що у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Мушта проти України»).
У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення адміністративного позову унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про залишення позову без розгляду, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню, а справу слід передати на розгляд суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Коропського районного суду Чернігівської області від 09 липня 2025 року скасувати, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Безименна Н.В.
Ключкович В.Ю.