ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/18309/18 Головуючий у 1 інстанції: Дубіна М.М.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Кузьмишиної О.М.
Ключковича В.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства завод «Арсенал» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач - Державне підприємство завод «Арсенал» (далі - ДП завод «Арсенал») звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 23.07.2018 року №[номер приховано] про нарахування ДП заводу «Арсенал» штрафних санкцій у сумі 60656,70 грн.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві (правонаступником якого є Головне управління ДПС у м. Києві) від 23.07.2018 №[номер приховано].
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про проведення камеральної перевірки після закінчення 1095-денного строку давності. Апелянт наголошує, що датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, протягом якого може бути накладено штраф, є дата фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, а не дата закінчення встановленого законом строку його сплати, що відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 03 квітня 2020 року у справі №640/1091/19, від 11 листопада 2022 року у справі №200/6441/20-а та від 24 липня 2023 року у справі №821/850/18. При цьому, апелянт вказує, що фактична сплата позивачем податкових зобов`язань відбулася у період з 20 листопада 2017 року по 26 квітня 2018 року, у зв`язку з чим, проведення камеральної перевірки 02 липня 2018 року було законним та правомірним. Крім того, апелянт зазначає, що прострочення сплати узгоджених сум грошових зобов`язань становило від 1574 до 1700 днів, що відповідало застосуванню штрафної санкції у розмірі 20 відсотків, відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України.
02 липня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Державного підприємства завод «Арсенал» надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07 лютого 2013 року ДП завод «Арсенал» подано податкову декларацію з плати за землю за 2013 рік, зареєстровану за №[номер приховано], у якій самостійно визначено податкові зобов`язання із земельного податку.
Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку ДП завод «Арсенал» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати земельного податку за період з 30 липня 2013 року по 02 липня 2018 року, за результатами якої складено Акт від 02 липня 2018 року №295/26-15-12-09-19/14310520.
Вказаною перевіркою встановлено несвоєчасну сплату ДП завод «Арсенал» самостійно визначених податкових зобов`язань із земельного податку за червень та липень 2013 року, граничні строки сплати яких припадали відповідно на 30 липня та 30 серпня 2013 року.
Згідно з розрахунком, наведеним в Акті перевірки, погашення відповідних податкових зобов`язань здійснювалося ДП завод «Арсенал» окремими платежами у період з 20 листопада 2017 року по 26 квітня 2018 року із затримкою від 1574 до 1700 календарних днів.
За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення ДП завод «Арсенал» вимог пункту 287.3 статті 287 ПК України та наявність підстав для застосування відповідальності, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 ПК України.
Акт перевірки від 02 липня 2018 року №295/26-15-12-09-19/14310520 отримано ДП завод «Арсенал» 06 липня 2018 року за вхідним №453.
ДП завод «Арсенал» листом від 11 липня 2018 року №621 подало заперечення на Акт перевірки, які 12 липня 2018 року передано оператору поштового зв`язку для направлення Головному управлінню ДФС у м. Києві, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист.
Заперечення ДП завод «Арсенал» отримано Головним управлінням ДФС у м. Києві 16 липня 2018 року та зареєстровано за вхідним №42919/10.
Листом Головного управління ДФС у м. Києві від 20 липня 2018 року №33770/10/26-15-12-09-18 ДП завод «Арсенал» повідомлено про залишення заперечень без розгляду з підстав їх подання з порушенням строку, встановленого ПК України.
На підставі Акта перевірки від 02 липня 2018 року №295/26-15-12-09-19/14310520 Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 липня 2018 року №[номер приховано], яким до ДП завод «Арсенал» за затримку сплати узгоджених сум грошових зобов`язань із земельного податку застосовано штраф у розмірі 20 відсотків на загальну суму 60 656,70 грн.
ДП завод «Арсенал» звернулося в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України зі скаргою на зазначене податкове повідомлення-рішення.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 05 жовтня 2018 року №32668/6/99-99-11-03-01-25 податкове повідомлення-рішення від 23 липня 2018 року №[номер приховано] залишено без змін, а скаргу ДП завод «Арсенал» - без задоволення.
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість, а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Згідно з пунктом 76.1 статті 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкові.
Пунктом 76.3 статті 76 ПК України передбачено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, у тому числі від нарахованої пені, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з пунктом 287.3 статті 287 ПК України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
За приписами пункту 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання, крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті, протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.
Участь керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов`язковою. Такі заперечення є невід`ємною частиною акта (довідки) перевірки.
Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків у разі їх наявності. Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.
Пунктом 86.8 статті 86 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Згідно з пунктом 56.16 статті 56 ПК України, днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли у зв`язку з прийняттям Головним управлінням ДФС у м. Києві податкового повідомлення-рішення від 23 липня 2018 року №[номер приховано], яким до ДП заводу «Арсенал» за несвоєчасну сплату узгоджених сум грошових зобов`язань із земельного податку застосовано штраф у розмірі 20 відсотків на загальну суму 60 656,70 грн.
Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугували висновки Акту камеральної перевірки від 02 липня 2018 року №295/26-15-12-09-19/14310520 про порушення ДП заводом «Арсенал» вимог пункту 287.3 статті 287 ПК України у зв`язку з несвоєчасною сплатою самостійно визначених податкових зобов`язань із земельного податку за червень та липень 2013 року, фактичне погашення яких здійснено у період з 20 листопада 2017 року по 26 квітня 2018 року.
Разом з тим, до прийняття спірного податкового повідомлення-рішення ДП завод «Арсенал» подало заперечення на Акт перевірки, які 12 липня 2018 року передано оператору поштового зв`язку та 16 липня 2018 року отримано контролюючим органом, однак листом від 20 липня 2018 року залишено без розгляду з підстав пропуску встановленого строку.
Водночас, апелянт стверджує про дотримання контролюючим органом 1095-денного строку, встановленого пунктом 102.1 статті 102 ПК України, оскільки перебіг цього строку підлягає обчисленню з дати фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання.
З огляду на наведене, під час апеляційного перегляду цієї справи правовій оцінці підлягають дотримання контролюючим органом 1095-денного строку, встановленого пунктом 102.1 статті 102 ПК України, а також правомірність залишення без розгляду заперечень ДП заводу «Арсенал» на Акт перевірки з урахуванням вимог пунктів 86.7, 86.8 статті 86 ПК України.
Щодо висновку суду першої інстанції про порушення контролюючим органом вимог пункту 86.7 статті 86 ПК України, колегія суддів зазначає наступне.
У постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював висновок, відповідно до якого, підставам позову, пов`язаним із порушенням контролюючим органом установленої законом процедури проведення та оформлення результатів перевірки, суди повинні надавати правову оцінку першочергово. До перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового законодавства необхідно переходити лише у разі, якщо встановлені процедурні порушення не визнані судом такими, що зумовлюють протиправність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Зазначений правовий підхід підтверджено Верховним Судом у постанові від 03 червня 2026 року у справі №160/5487/25.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17 зазначила, що підставою для скасування рішення, прийнятого за результатами податкової перевірки, є не будь-яке процедурне порушення, а лише таке порушення, яке вплинуло або об`єктивно могло вплинути на правильність висновків контролюючого органу та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого ним рішення.
Зі змісту пункту 86.7 статті 86 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, вбачається, що праву платника податків подати заперечення на акт перевірки кореспондує обов`язок контролюючого органу розглянути такі заперечення, надати платнику податків письмову відповідь та врахувати результати їх розгляду під час прийняття рішення про визначення грошових зобов`язань. Подання заперечень на акт перевірки є передбаченою законом формою участі платника податків у процесі прийняття контролюючим органом рішення та забезпечує можливість довести до відома останнього обставини, пояснення і документи, які можуть вплинути на оцінку встановлених перевіркою порушень.
Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2018 року у справі №826/285/15 зазначив, що під час прийняття податкового повідомлення-рішення контролюючий орган повинен враховувати не лише висновки акта перевірки, а й результати розгляду заперечень платника податків на такий акт.
Отже, розгляд своєчасно поданих заперечень не є формальною процедурою, а становить обов`язкову стадію прийняття податкового повідомлення-рішення, дотримання якої забезпечує його обґрунтованість та прийняття з урахуванням усіх обставин, що мають значення.
Щодо визначення моменту подання заперечень Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2024 року у справі №640/20970/22 дійшов висновку, що стаття 86 ПК України, встановлюючи строк подання заперечень на акт перевірки, не обмежує платника податків у виборі способу їх подання. Платник податків має право подати заперечення безпосередньо до контролюючого органу, надіслати їх поштою через установу поштового зв`язку або подати в електронній формі через електронний кабінет. У разі направлення заперечень поштою момент їх подання визначається за датою прийняття поштового відправлення оператором поштового зв`язку відповідно до підходу, закріпленого пунктом 56.16 статті 56 ПК України.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 10 березня 2026 року у справі №320/14284/23, у якій зазначено, що в разі направлення заперечень поштою закінчення строку їх подання пов`язується із закінченням робочого часу відповідного поштового оператора.
Такий правовий підхід повторно підтверджено Верховним Судом у постанові від 03 червня 2026 року у справі №160/5487/25, у якій моментом подання заперечень визнано день передання відповідних документів оператору поштового зв`язку.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Акт перевірки від 02 липня 2018 року №295/26-15-12-09-19/14310520 отримано ДП заводом «Арсенал» 06 липня 2018 року. Передбачений пунктом 86.7 статті 86 ПК України п`ятиденний строк для подання заперечень охоплював робочі дні з 09 по 13 липня 2018 року включно. Заперечення ДП заводу «Арсенал», викладені у листі від 11 липня 2018 року №621, передано оператору поштового зв`язку 12 липня 2018 року, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист із відбитком календарного штемпеля.
Таким чином, ДП завод «Арсенал» подало заперечення на Акт перевірки в межах строку, встановленого пунктом 86.7 статті 86 ПК України. Отримання цих заперечень контролюючим органом 16 липня 2018 року не змінює дати їх подання та не може бути підставою для висновку про пропуск установленого строку.
Крім того, на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган фактично володів поданими ДП заводом «Арсенал» запереченнями. Такі заперечення отримано Головним управлінням ДФС у м. Києві 16 липня 2018 року та зареєстровано за вхідним №42919/10, тоді як податкове повідомлення-рішення №[номер приховано] прийнято 23 липня 2018 року.
Незважаючи на своєчасне подання заперечень та їх фактичне отримання до прийняття податкового повідомлення-рішення, Головне управління ДФС у м. Києві листом від 20 липня 2018 року №33770/10/26-15-12-09-18 залишило заперечення без розгляду виключно з підстав нібито порушення строку їх подання. Внаслідок цього, наведені ДП заводом «Арсенал» доводи не були розглянуті по суті та не враховувалися контролюючим органом під час вирішення питання про застосування до позивача штрафних санкцій.
За таких обставин, допущене контролюючим органом порушення не є суто формальним, оскільки ДП завод «Арсенал» було позбавлено передбаченого законом права на розгляд його заперечень та врахування наведених у них обставин до прийняття рішення про визначення грошового зобов`язання. Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, та без забезпечення права платника податків на участь у процесі прийняття такого рішення, що не відповідає критеріям, установленим пунктами 3, 9 частини другої статті 2 КАС України.
У постанові від 27 лютого 2025 року у справі №140/3098/23 Верховний Суд дійшов висновку, що прийняття податкового повідомлення-рішення без розгляду своєчасно поданих заперечень на акт перевірки є істотним порушенням прав платника податків, яке впливає на оцінку правомірності такого рішення.
Розвиваючи зазначений правовий підхід, Верховний Суд у постанові від 10 березня 2026 року у справі №320/14284/23 зазначив, що недотримання вимог пункту 86.7 статті 86 ПК України щодо розгляду своєчасно поданих заперечень є достатньою та самостійною підставою для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.
При цьому, надання судом оцінки доводам, викладеним у запереченнях, не може усунути допущене контролюючим органом порушення, оскільки, суд не повинен підміняти контролюючий орган та вперше здійснювати розгляд заперечень, який мав передувати прийняттю податкового повідомлення-рішення. Правове значення у цьому випадку має саме недотримання встановленої законом процедури, внаслідок якого рішення прийнято без попереднього розгляду позиції платника податків.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення контролюючим органом вимог пункту 86.7 статті 86 ПК України внаслідок безпідставного залишення без розгляду своєчасно поданих ДП заводом «Арсенал» заперечень на Акт перевірки.
Колегія суддів наголошує, що встановлене порушення є самостійною та достатньою підставою для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 23 липня 2018 року №[номер приховано] незалежно від оцінки правильності висновків контролюючого органу щодо дотримання позивачем вимог податкового законодавства.
Щодо доводів апелянта про дотримання контролюючим органом 1095-денного строку, встановленого пунктом 102.1 статті 102 ПК України, та відповідного висновку суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Наявність самостійної та достатньої підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення, у зв`язку з порушенням контролюючим органом вимог пункту 86.7 статті 86 ПК України, не виключає необхідності надання оцінки зазначеним доводам апеляційної скарги, оскільки, висновок про сплив 1095-денного строку покладено судом першої інстанції в основу мотивів задоволення позову.
Суд першої інстанції виходив із того, що камеральну перевірку проведено 02 липня 2018 року, тобто після закінчення 1095-денного строку, який, за висновком суду, підлягав обчисленню з дня, наступного за останнім днем граничного строку подання ДП заводом «Арсенал» податкової декларації з плати за землю за 2013 рік.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки, предметом камеральної перевірки у цій справі були не своєчасність подання податкової декларації та не правильність визначених у ній показників, а своєчасність сплати ДП заводом «Арсенал» самостійно визначених та узгоджених сум податкових зобов`язань із земельного податку.
За таких обставин, граничний строк подання податкової декларації не має правового значення для визначення початку перебігу строку давності проведення відповідної камеральної перевірки та застосування штрафних санкцій за пунктом 126.1 статті 126 ПК України.
Специфіка відповідальності, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 ПК України, полягає в тому, що штрафна санкція обчислюється у відсотках від погашеної суми податкового боргу. Отже, визначення бази нарахування штрафу та його конкретного розміру є можливим після фактичної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання або погашення податкового боргу. Саме фактична сплата відповідної суми завершує правопорушення у вигляді несвоєчасної сплати узгодженого грошового зобов`язання та створює для контролюючого органу можливість установити тривалість прострочення, визначити розмір штрафної санкції і прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення.
У постановах від 03 квітня 2020 року у справі №640/1091/19 та від 11 листопада 2022 року у справі №200/6441/20-а Верховний Суд дійшов висновку, що початок перебігу 1095-денного строку, протягом якого може бути застосовано штраф за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання, пов`язується з датою фактичної сплати такого зобов`язання, а не з датою закінчення встановленого законом строку його сплати.
З метою забезпечення єдності судової практики Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 24 липня 2023 року у справі №821/850/18 сформулював висновок, відповідно до якого, початок перебігу 1095-денного строку, визначеного пунктом 102.1 статті 102 ПК України, як для проведення камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженого грошового зобов`язання, так і для застосування штрафних санкцій за пунктом 126.1 статті 126 ПК України, пов`язується з датою фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання.
У зазначеній постанові судова палата відступила від раніше сформульованих висновків Верховного Суду, за якими початок перебігу такого строку пов`язувався з останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошового зобов`язання. Верховний Суд окремо наголосив на необхідності врахування сформульованого судовою палатою висновку під час вирішення тотожних спорів незалежно від того, чи наведено в постанові повний перелік судових рішень, від висновків у яких здійснено відступ.
Актуальність зазначеного правового підходу підтверджено Верховним Судом у постанові від 12 лютого 2026 року у справі №160/15129/24, у якій суд касаційної інстанції повторно застосував висновок про обчислення 1095-денного строку для проведення камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженого грошового зобов`язання з дня його фактичної сплати.
Матеріали справи свідчать, що самостійно визначені ДП заводом «Арсенал» податкові зобов`язання із земельного податку за червень та липень 2013 року, граничні строки сплати яких припадали відповідно на 30 липня та 30 серпня 2013 року, фактично погашалися окремими платежами у період з 20 листопада 2017 року по 26 квітня 2018 року.
Камеральну перевірку своєчасності сплати відповідних податкових зобов`язань проведено 02 липня 2018 року, а податкове повідомлення-рішення №[номер приховано] прийнято 23 липня 2018 року.
Таким чином, як на дату проведення камеральної перевірки, так і на дату прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з моменту фактичної сплати кожної із сум податкових зобов`язань не минув 1095-денний строк, установлений пунктом 102.1 статті 102 ПК України.
При цьому, кількість календарних днів прострочення сплати узгодженого грошового зобов`язання та строк давності для проведення перевірки і застосування штрафної санкції мають різне правове призначення та різні початкові моменти обчислення. Тривалість прострочення визначається з дня, наступного за останнім днем установленого строку сплати грошового зобов`язання, до дня його фактичного погашення та впливає на розмір штрафу, передбаченого пунктом 126.1 статті 126 ПК України. Натомість, перебіг 1095-денного строку, протягом якого контролюючий орган має право провести камеральну перевірку своєчасності сплати та застосувати відповідну штрафну санкцію, обчислюється з дати фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта про проведення камеральної перевірки та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення в межах 1095-денного строку, встановленого пунктом 102.1 статті 102 ПК України, та не погоджується з протилежним висновком суду першої інстанції.
Водночас, помилковість висновку суду першої інстанції у цій частині не є підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки, встановлене порушення контролюючим органом вимог пункту 86.7 статті 86 ПК України щодо розгляду своєчасно поданих ДП заводом «Арсенал» заперечень є самостійною та достатньою підставою для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 23 липня 2018 року №[номер приховано].
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Державного підприємства завод «Арсенал» та наявність правових підстав для їх задоволення, водночас вважає за необхідне рішення суду першої інстанції в частині висновків, що стосуються недотримання контролюючим органом 1095-денного строку, встановленого пунктом 102.1 статті 102 ПК України, змінити в мотивувальній частині з урахуванням висновків, викладених у постанові суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив справу по суті, однак, частково помилково визначив підстави для задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині з урахуванням висновків, викладених у постанові суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року змінити в мотивувальній частині з урахуванням висновків, викладених у постанові суду апеляційної інстанції.
В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Кузьмишина О.М.
Ключкович В.Ю.