ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/20378/22 Головуючий у 1 інстанції: Галатіна О.О.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Кузьмишиної О.М.
Ключковича В.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування висновку, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач - Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «Адміністрація морських портів України») звернувся до суду з позовом до Державної аудиторської служби України, в якому просив визнати протиправним та скасувати висновок Державної аудиторської служби України про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-10-29-009611-а від 04.11.2022 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач - Одеська філія Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що судом першої інстанції не враховано положення частини 4 статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі», відповідно до якої, відносини, пов`язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, установлених цим Законом. Апелянт наголошує, що стаття 10 Закону України «Про публічні закупівлі» містить вичерпний перелік інформації, яка підлягає оприлюдненню в електронній системі закупівель, при цьому вся передбачена цією нормою інформація була оприлюднена Замовником у встановлені законом строки, тоді як імперативної норми щодо додаткової публікації обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі поза межами електронної системи закупівель Закон не містить. Крім того, апелянт вважає, що вимоги пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 року №710 на ДП «АМПУ» не поширюються, оскільки, Підприємство не є бюджетною організацією, не має бюджетного призначення, не є розпорядником бюджетних коштів та використовує власні кошти підприємства. Також, апелянт посилається на практику проведення Держаудитслужбою моніторингів інших закупівель ДП «АМПУ», за результатами яких порушень вимог пункту 4-1 Постанови №710 не встановлювалося, а також на Аудиторський звіт Держаудитслужби від 12 січня 2022 року №05-21/1, у якому відповідного порушення не виявлено. Окремо апелянт зазначає, що визначений у спірному висновку спосіб усунення порушення шляхом притягнення винних осіб до відповідальності виходить за межі компетенції органу державного фінансового контролю, а сам висновок не містить конкретного механізму усунення встановленого порушення. З огляду на викладене, апелянт вважає висновок про результати моніторингу протиправним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним дослідженням обставин справи.
25 липня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Державної аудиторської служби України надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, П «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії ДП «Адміністрація морських портів України» проведено процедуру закупівлі «Послуги з озеленення територій та утримання зелених насаджень», очікуваною вартістю 6 497 480,25 грн, якій присвоєно унікальний номер UA-2021-10-29-009611-a.
На підставі наказу Східного офісу Держаудитслужби від 14 жовтня 2022 року №299 здійснено моніторинг зазначеної процедури закупівлі.
За результатами проведеного моніторингу Східним офісом Держаудитслужби 04 листопада 2022 року складено Висновок про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-10-29-009611-a, відповідно до якого, встановлено порушення ДП «Адміністрація морських портів України» вимог пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 року №710 «Про ефективне використання державних коштів».
У Висновку зазначено, що за результатами аналізу питання повноти та своєчасності відображення інформації, документів встановлено порушення вимог пункту 4-1 Постанови №710, тоді як за результатами аналізу питань обрання процедури закупівлі, визначення предмета закупівлі, відображення закупівлі у річному плані, оприлюднення інформації про закупівлю, відповідності вимог тендерної документації вимогам Закону України «Про публічні закупівлі», розгляду тендерних пропозицій, своєчасності укладання договору про закупівлю та його оприлюднення, своєчасності надання інформації та документів у випадках, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», порушень не встановлено.
З огляду на встановлене порушення законодавства у сфері закупівель та відсутність механізму його усунення, керуючись статтями 5 та 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та статтею 8 Закону України «Про публічні закупівлі», Східний офіс Держаудитслужби зобов`язав ДП «Адміністрація морських портів України» здійснити заходи, направлені на недопущення встановленого порушення у подальшому, зокрема, шляхом притягнення до відповідальності осіб, якими допущено порушення, та протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про вжиття таких заходів.
Не погоджуючись із даним висновком відповідача, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 26 січня 1993 року №2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Статтею 5 Закону №2939-XII визначено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування. Моніторинг закупівлі здійснюється за місцезнаходженням органу державного фінансового контролю.
Відповідно до пункту 7 статті 10 Закону №2939-XII, органу державного фінансового контролю надається право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.
Пунктом 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43, передбачено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Відповідно до підпункту 3 пункту 4 цього Положення Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель. Згідно з пунктом 7 Положення Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.
У відповідності до частини першої статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року №922-VIII (далі - Закон №922-VIII), моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи. Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.
Частиною шостою статті 8 Закону №922-VIII передбачено, що за результатами моніторингу процедури закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок про результати моніторингу процедури закупівлі, що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. Такий висновок підлягає оприлюдненню в електронній системі закупівель протягом трьох робочих днів з дня його складання. Відповідно до пункту 5 частини сьомої цієї статті у висновку обов`язково зазначається зобов`язання щодо усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель.
Частиною четвертою статті 3 Закону №922-VIII передбачено, що відносини, пов`язані із сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 4 Закону №922-VIII, планування закупівель здійснюється на підставі наявної потреби у закупівлі товарів, робіт і послуг. Заплановані закупівлі включаються до річного плану закупівель. Закупівля здійснюється відповідно до річного плану. У річному плані повинна міститися, зокрема, інформація про розмір бюджетного призначення та/або очікувану вартість предмета закупівлі.
За приписами статті 5 Закону №922-VIII, закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Пунктом 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 року №710 «Про ефективне використання державних коштів» у редакції, чинній на час оприлюднення оголошення про проведення спірної процедури закупівлі, визначено головним розпорядникам бюджетних коштів (розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня), суб`єктам господарювання державного сектору економіки з метою прозорого, ефективного та раціонального використання коштів забезпечити:
обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, розміру бюджетного призначення, очікуваної вартості предмета закупівлі;
оприлюднення обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, розміру бюджетного призначення, очікуваної вартості предмета закупівлі шляхом розміщення на власному веб-сайті (або на офіційному веб-сайті головного розпорядника бюджетних коштів, суб`єкта управління об`єктами державної власності, що здійснює функції з управління суб`єктом господарювання державного сектору економіки) протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення оголошення про проведення конкурентної процедури закупівель або повідомлення про намір укласти договір про закупівлю за результатами переговорної процедури закупівель.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами моніторингу процедури закупівлі UA-2021-10-29-009611-a Східним офісом Держаудитслужби у висновку від 04 листопада 2022 року встановлено порушення ДП «Адміністрація морських портів України» вимог пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 року №710 «Про ефективне використання державних коштів».
Так, Східним офісом Держаудитслужби на підставі наказу від 14 жовтня 2022 року №299 здійснено моніторинг процедури закупівлі «Послуги з озеленення територій та утримання зелених насаджень» очікуваною вартістю 6 497 480,25 грн, проведеної ДП «Адміністрація морських портів України».
Встановлене порушення полягало у невиконанні ДП «Адміністрація морських портів України» вимог пункту 4-1 Постанови №710 щодо забезпечення оприлюднення обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, розміру бюджетного призначення та очікуваної вартості предмета закупівлі у визначений цією нормою спосіб.
З огляду на встановлене, порушення законодавства у сфері закупівель та відсутність механізму його усунення Східним офісом Держаудитслужби зобов`язано ДП «Адміністрація морських портів України» здійснити заходи, направлені на недопущення встановленого порушення у подальшому, зокрема, шляхом притягнення до відповідальності осіб, якими допущено порушення, та протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про вжиття таких заходів.
Разом з тим, апелянт вказує про непоширення на ДП «Адміністрація морських портів України» вимог пункту 4-1 Постанови №710.
З даного приводу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 22 Господарського кодексу України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів.
Так, пунктом 1.1 Статуту ДП «Адміністрація морських портів України», затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 25 березня 2016 року №119, визначено, що ДП «Адміністрація морських портів України» є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, створене відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04 березня 2013 року №133-р «Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту» та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України.
Водночас, відповідно до статті 73 Господарського кодексу України, державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади на базі відокремленої частини державної власності, а майно такого підприємства перебуває у державній власності. Крім того, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 травня 2015 року №600-р ДП «Адміністрація морських портів України» включено до переліку підприємств державного сектору економіки, які мають найбільші за розміром активи.
Таким чином, ДП «Адміністрація морських портів України» є суб`єктом господарювання державного сектору економіки, а тому, належить до кола суб`єктів, на яких пунктом 4-1 Постанови №710 прямо покладено обов`язок забезпечити обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, розміру бюджетного призначення, очікуваної вартості предмета закупівлі та оприлюднення відповідного обґрунтування у визначений цією нормою спосіб.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що вимоги пункту 4-1 Постанови №710 не підлягають застосуванню до ДП «Адміністрація морських портів України» з огляду на те, що підприємство не є бюджетною установою, не має бюджетного призначення, не є розпорядником бюджетних коштів, а спірна закупівля здійснювалася за рахунок власних коштів підприємства.
Так, пунктом 4-1 Постанови №710 відповідні обов`язки покладено як на головних розпорядників бюджетних коштів (розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня), так і окремо на суб`єктів господарювання державного сектору економіки.
При цьому, положення пункту 4-1 Постанови №710 не ставлять обов`язок суб`єкта господарювання державного сектору економіки щодо обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, очікуваної вартості предмета закупівлі та оприлюднення такого обґрунтування у залежність від джерела фінансування відповідної закупівлі та не передбачають, що такий обов`язок виникає виключно у разі використання бюджетних коштів.
Відтак, здійснення ДП «Адміністрація морських портів України» спірної закупівлі за рахунок власних коштів не виключає поширення на нього вимог пункту 4-1 Постанови №710, оскільки визначальним у цьому випадку є належність позивача до суб`єктів господарювання державного сектору економіки, які безпосередньо зазначені у вказаній нормі.
Колегія суддів також вважає необґрунтованими посилання апелянта на положення частини четвертої статті 3 та статті 10 Закону України «Про публічні закупівлі», як на підставу для висновку про відсутність у ДП «Адміністрація морських портів України» обов`язку, передбаченого пунктом 4-1 Постанови №710.
Так, статтею 10 Закону №922-VIII визначено перелік інформації про закупівлю, яку замовник оприлюднює через авторизовані електронні майданчики в електронній системі закупівель, а також строки такого оприлюднення.
Водночас, пунктом 4-1 Постанови №710 встановлено окремий обов`язок головних розпорядників бюджетних коштів (розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня) та суб`єктів господарювання державного сектору економіки щодо забезпечення обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, розміру бюджетного призначення, очікуваної вартості предмета закупівлі та оприлюднення такого обґрунтування шляхом розміщення на власному веб-сайті або на офіційному веб-сайті відповідного суб`єкта управління об`єктами державної власності.
Таким чином, оприлюднення ДП «Адміністрація морських портів України» інформації про закупівлю в електронній системі закупівель відповідно до вимог статті 10 Закону №922-VIII не звільняло позивача від виконання окремо встановленого пунктом 4-1 Постанови №710 обов`язку щодо оприлюднення відповідного обґрунтування у визначений цією нормою спосіб.
При цьому, матеріалами справи підтверджується, що ДП «Адміністрація морських портів України» вимоги пункту 4-1 Постанови №710 щодо оприлюднення відповідного обґрунтування у визначений цією нормою спосіб не виконало, що позивачем по суті не заперечується.
Доводи апелянта фактично зводяться не до заперечення обставини неоприлюднення такого обґрунтування, а до твердження про відсутність у ДП «Адміністрація морських портів України» обов`язку виконувати вимоги пункту 4-1 Постанови №710.
Беручи до уваги вищевикладене, з огляду на встановлену належність ДП «Адміністрація морських портів України» до суб`єктів господарювання державного сектору економіки та пряме поширення на таких суб`єктів вимог пункту 4-1 Постанови №710, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність встановлення Східним офісом Держаудитслужби порушення внаслідок неоприлюднення на веб-сайті обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, розміру бюджетного призначення та очікуваної вартості предмета закупівлі.
Також, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що за результатами моніторингу інших процедур закупівель ДП «Адміністрація морських портів України» органом державного фінансового контролю не встановлювалося порушення вимог пункту 4-1 Постанови №710.
Висновки органу державного фінансового контролю, зроблені за результатами моніторингу інших процедур закупівель, стосуються обставин відповідних процедур та не звільняють замовника від обов`язку дотримання вимог пункту 4-1 Постанови №710 під час проведення кожної окремої процедури закупівлі.
Відтак, сам по собі факт невстановлення аналогічного порушення під час моніторингу інших закупівель ДП «Адміністрація морських портів України» не спростовує встановленого Східним офісом Держаудитслужби порушення під час проведення процедури закупівлі UA-2021-10-29-009611-a.
З огляду на викладене, посилання апелянта на Аудиторський звіт Держаудитслужби від 12 січня 2022 року №05-21/1, у якому, за твердженням апелянта, не було виявлено порушень у частині виконання вимог Постанови №710, не спростовує правомірності спірного висновку, оскільки, предметом судового розгляду є правомірність висновку від 04 листопада 2022 року, складеного за результатами моніторингу конкретної процедури закупівлі з урахуванням обставин, встановлених саме під час такого моніторингу.
Щодо доводів апелянта про те, що визначений у спірному висновку спосіб реагування шляхом притягнення винних осіб до відповідальності виходить за межі повноважень органу державного фінансового контролю, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до підпункту 22 пункту 6 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43, Держаудитслужба має право порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного висновку, у зв`язку з установленим порушенням та відсутністю механізму його усунення Східний офіс Держаудитслужби зобов`язав ДП «Адміністрація морських портів України», здійснити заходи, спрямовані на недопущення встановленого порушення у подальшому, зокрема, шляхом притягнення до відповідальності осіб, якими допущено порушення, та оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про вжиття таких заходів.
Таким чином, Східний офіс Держаудитслужби не визначав конкретних осіб, які підлягають притягненню до відповідальності, та не застосовував до них відповідних заходів відповідальності, а визначив для позивача обов`язок вжити заходів, спрямованих на недопущення аналогічного порушення у подальшому.
За таких обставин, необґрунтованими є доводи апелянта про те, що при формулюванні зобов`язальної частини оскаржуваного висновку Східний офіс Держаудитслужби вийшов за межі наданих йому повноважень.
Посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27 травня 2021 року у справі №520/646/19, також не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки, у наведеній справі Верховний Суд виходив із конкретних установлених судами обставин щодо непідтвердження частини порушень, виявлених під час моніторингу, та відсутності їх впливу на результат прийнятого замовником рішення, тоді як у даній справі факт невиконання ДП «Адміністрація морських портів України» вимог пункту 4-1 Постанови №710 щодо оприлюднення відповідного обґрунтування позивачем по суті не заперечується.
Враховуючи вищезазначене, встановивши, що ДП «Адміністрація морських портів України» є суб`єктом господарювання державного сектору економіки, на якого поширюються вимоги пункту 4-1 Постанови №710, та врахувавши невиконання позивачем установленого цією нормою обов`язку щодо оприлюднення відповідного обґрунтування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність висновку Східного офісу Держаудитслужби від 04 листопада 2022 року за результатами моніторингу процедури закупівлі UA-2021-10-29-009611-a.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Суд апеляційної інстанції, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Кузьмишина О.М.
Ключкович В.Ю.