ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/28903/26
УХВАЛА
про відмову у забезпеченні позову
31 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Чуприни О.В., суддів Попової О.Г., Говоруна О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
У липні 2026 року ОСОБА_1 (надалі по тексту також - ОСОБА_1 , заявник) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської міської ради (надалі по тексту також - відповідач, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Ірпінської міської ради № 5304-66-VIII від 28.05.2026, яким розглянуто її заяву; визнати протиправними дії Ірпінської міської ради щодо формування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:030:0073 у частині накладення її меж на належний позивачці об`єкт нерухомого майна - гараж; зобов`язати Ірпінську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0033 га під належним їй гаражем.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 щодо вжиття заходів забезпечення позову. Не погодившись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
До Шостого апеляційного адміністративного суду 28.08.2026 від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, датована 28.08.2026, в якій заявник просить:
заборонити Ірпінській міській раді, її виконавчим органам, а також іншим особам вчиняти дії, спрямовані на демонтаж, знесення, пошкодження, перебудову чи реконструкцію належного заявниці на праві приватної власності гаража, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;
заборонити Ірпінській міській раді та її органам до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/28903/26 приймати рішення про передачу у власність або користування третім особам земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:030:0073;
заборонити до набрання законної сили рішенням суду вчиняти на спірній земельній ділянці дії, наслідком яких може бути знищення, пошкодження або зміна належного заявниці гаража.
В обґрунтування необхідності застосування вищезазначених заходів забезпечення заявник звертає увагу суду на те, що Ірпінською міською радою протиправно сформовано земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:030:0073, межі котрої накладаються на належний позивачці об`єкт нерухомого майна - гараж. При цьому, відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею під належним їй гаражем створює реальну загрозу її подальшого використання без урахування права власності на останній.
Окрім того, наявність розробленої та діючої проектної документації на будівництво багатоквартирного будинку у межах земельної ділянки, на котрій розташовано означений гараж, на думку ОСОБА_1 , свідчить про реальність подальшого освоєння такої та проведення будівельних робіт, котрі можуть безпосередньо вплинути на належний їй гараж. У разі початку вказаних робіт, пошкодження, демонтаж та/або знесення гаражу може істотно ускладнити відновлення порушеного права заявника.
Розглянувши подану заяву про забезпечення адміністративного позову від 28.08.2026, зареєстрованою в канцелярії суду 28.06.2026, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, дослідивши і оцінивши подані докази, в їх сукупності, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Тобто, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Згідно із частиною 4 статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності хоча б однієї з підстав: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Крім того, суд звертає увагу на те, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.
Отже при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 420/6907/20, від 13.05.2021 у справі № 420/2719/20, від 23.09.2021 у справі № 420/11076/20, від 01.06.2022 у справі № 580/5656/21, від 12.10.2023 у справі №300/5005/22, від 21.10.2023 у справі №600/1531/23-а, від 12.09.2024 у справі №640/18911/22.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 обґрунтувала необхідність застосування таких заходів тим, що наявність сформованої земельної ділянки [номер приховано]:01:030:0073 та рішення Ірпінської міської ради про відмову у наданні заявниці дозволу на розроблення проектної документації, а також наявність діючого Експертного звіту щодо розгляду проектної документації на будівництво за №0402-24/ЕБК від 26.12.2024 підтверджують існування загрози нерухомому майну (гаражу), належного на праві власності останній.
Із сукупності долучених до розглядуваної заяви документів судом встановлено, що згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить об`єкт нежитлової нерухомості (гараж), площею 28,3 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 . Державна реєстрація права власності відбулась 24.06.2019.
Рішенням Ірпінської міської ради за №5304-66-VIII від 28.05.2026 відмовлено ОСОБА_1 в наданні земельної ділянки орієнтовною площею 0,0033 га в оренду для будівництва індивідуальних гаражів, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , зокрема, з підстав накладання на сформовану земельну ділянку (кадастровий номер [номер приховано]:01:030:0073), цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку) за адресою АДРЕСА_2 , на території якого передбачена відбудова багатоквартирного будинку згідно затвердженого робочого проекту "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ".
Згідно долученого заявницею Експертного звіту щодо розгляду проектної документації на будівництво за №0402-24/ЕБК від 26.12.2024 за робочим проектом "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ", такий є позитивним та у розділі "Характеристика об`єкту" містить опис наявності на ділянці забудови у вигляді одноповерхового цегляного гаража та інших аварійних дерев`яних та металевих споруд, які підлягають демонтажу.
З приводу наведеного, колегія суддів відзначає пунктом 5 частини 3 статті 151 КАС України установлено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Верховний Суд неодноразово, зокрема у постанові від 04.02.2025 у справі №280/8758/24 висновував, що для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені пунктом 1 частини 2 статті 150 КАС України.
У цій справі предметом судового оскарження є рішення Ірпінської міської ради за №5304-66-VIII від 28.05.2026, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні земельної ділянки в оренду, дії щодо формування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:030:0073 у частині накладення її меж на належний позивачці гараж, а також питання повторного розгляду її заяви про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Колегія суддів вважає, що перевірка безпосередньо правомірності/протиправності спірного рішення та дій відповідача має бути здійснена судом при вирішенні спору по суті.
Водночас із змісту заяви про забезпечення позову слідує, що заявниця фактично просить суд застосувати заходи, спрямовані на унеможливлення реалізації проектних та містобудівних рішень щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:030:0073, зокрема шляхом заборони її передачі третім особам та вчинення на ній будь-яких дій, наслідком яких може бути знищення, пошкодження або зміна належного їй гаража.
Разом з тим, заборона вчиняти на земельній ділянці будь-які дії, наслідком яких потенційно може бути знищення, пошкодження або зміна гаража, фактично встановлює заборону на реалізацію прав та повноважень щодо земельної ділянки і будівництва, які випливають не безпосередньо з оскаржуваного рішення про відмову у наданні земельної ділянки, а з інших юридичних та фактичних підстав, правомірність яких у межах цієї справи не є предметом судової перевірки.
При цьому сама лише обставина, що відповідні дії можуть бути зумовлені або фактично пов`язані з існуванням оскаржуваного рішення Ірпінської міської ради, не змінює їх правової природи та не перетворює інші рішення, дії чи правовідносини на предмет цього спору. Інакше застосування заходів забезпечення позову призвело б до фактичного поширення судового захисту на правовідносини, які судом у межах цієї адміністративної справи не перевіряються.
Стосовно наявності Експертного звіту щодо розгляду проектної документації на будівництво за №0402-24/ЕБК від 26.12.2024, котрий, на думку заявниці, свідчить про реальність подальшого освоєння земельної ділянки та проведення будівельних робіт, котрі матимуть наслідком вплив на належний ОСОБА_1 гараж, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (надалі по тексту також - Закон №3038-VI).
Статтею 26 Закону №3038-VI встановлено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:
1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;
2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;
3) затвердження проектної документації;
3-1) отримання права на виконання підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом;
4) виконання підготовчих та будівельних робіт;
4-1) державна реєстрація спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва та майбутній об`єкт нерухомості у випадках, визначених законом;
4-2) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування);
5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;
6) державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію у випадках, визначених цим Законом, об`єкт (його складову).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 34 цього Закону замовник має право виконувати будівельні роботи після:
- подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;
- видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".
Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.
Статтею 37 Закону №3038-VI визначено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.
Виходячи зі змісту Експертного звіту щодо розгляду проектної документації на будівництво за №0402-24/ЕБК від 26.12.2024, робочим проектом передбачається будівництво об`єкту "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1" з прибудинковими майданчиками та необхідними мережами; житловий будинок відноситься до класу наслідків (відповідальності) СС2.
Звідси, виходячи з наведеного вище правового регулювання, наявність експертизи проектної документації не є тотожним безальтернативному проведенню будівельних робіт, оскільки вказаному передує етап затвердження проектної документації та отримання права на виконання підготовчих та будівельних робіт шляхом видачі відповідного дозволу; натомість доказів фактичного їх проведення та/або надання вказаного дозволу чи затвердження робочого проекту "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1" заявником не надано.
Суд повторно наголошує на тому, що інститут забезпечення адміністративного позову дає можливість суду до прийняття рішення у справі вжити заходів щодо забезпечення позовних вимог, однак існування такої небезпеки повинно бути реальним і доведене належними доказами. Рішення суду про забезпечення позову не може ґрунтуватись на припущеннях чи змодельованих позивачем ймовірних ситуаціях.
Колегія суддів звертає зауважує, що безумовно, рішення, дії та/чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень справляють певний вплив на правовий статус особи, щодо прав, свобод та/чи законних інтересів якої прийнято рішення, вчинена (невчинена) дія. Рішення, дії (бездіяльність) суб`єкта владних повноважень можуть мати наслідки, які особа оцінює щодо себе негативно. Водночас, позивачем не наведено будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та/або витрат, що виключає можливість застосування заходів забезпечення позову в межах спірних правовідносин.
Саме лише твердження позивачки про можливе ускладнення в майбутньому виконання рішення суду не може бути визнано судом достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у спірних правовідносинах, оскільки є суб`єктивним судженням, без зазначення існуючої очевидної небезпеки заподіяння шкоди останній.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (частина 5 статті 154 КАС України).
З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки звертаючись до суду із заявою про забезпечення адміністративного позову, заявниця не зазначила, в чому полягає неможливість захисту порушених прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів, не мотивовано наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 256, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В :
Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_2 від 28.08.2026, зареєстрована судом 28.08.2026, про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії шляхом заборони Ірпінській міській раді, її виконавчим органам, а також іншим особам вчиняти дії, спрямовані на демонтаж, знесення, пошкодження, перебудову чи реконструкцію належного заявниці на праві приватної власності гаража, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; заборони Ірпінській міській раді та її органам до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/28903/26 приймати рішення про передачу у власність або користування третім особам земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:030:0073; заборони до набрання законної сили рішенням суду вчиняти на спірній земельній ділянці дії, наслідком яких може бути знищення, пошкодження або зміна належного заявниці гаража.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач Чуприна О.В.
Суддя Попова О.Г.
Суддя Говорун О.В.