ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/35803/21 Головуючий у 1 інстанції: Богатинський Б.В.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Кузьмишиної О.М.
Ключковича В.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просила:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 призначити пенсію за віком, неврахування до страхового стажу для призначенні пенсії за віком періоду роботи з 27.07.1980 по 14.10.2000 в ордена Леніна колгоспі «Росія» Красногвардійського р-ну, Кримської області, УСРС протиправними;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та здійснити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з 25.07.2021 з врахуванням до страхового стажу періоду роботи з 27.07.1980 по 14.10.2000 в ордена Леніна колгоспі «Росія» Красногвардійського р-ну, Кримської області, УСРС.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року позов задоволено повністю. Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 призначити пенсію за віком та неврахування до страхового стажу для призначення пенсії за віком періоду роботи з 27.07.1980 по 14.10.2000 в колгоспі ордену Леніна «Росія» Красногвардійського р-ну, Кримської області, УСРС протиправними. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та здійснити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з 25.07.2021 з врахуванням до страхового стажу періоду роботи з 27.07.1980 по 14.10.2000 в ордені Леніна колгоспі «Росія» Красногвардійського р-ну, Кримської області, УСРС.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу тривалістю 28 років, оскільки згідно з наданими документами її страховий стаж становить 20 років 04 місяці 21 день. Апелянт вказує, що до страхового стажу ОСОБА_1 не враховано період роботи з 27 липня 1980 року по 14 жовтня 2000 року, оскільки, для його зарахування необхідно надати уточнюючу довідку про встановлений мінімум та фактично відпрацьовані вихододні за період роботи у колгоспі, а також довідку про реорганізацію колгоспу. При цьому, апелянт посилається на те, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Крім того, апелянт вважає, що призначення та виплата пенсії належать до дискреційних повноважень пенсійного органу, у зв`язку з чим, суд не може підміняти державний орган та приймати замість нього рішення, яке належить до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою та документами про призначення пенсії за віком.
За результатами розгляду поданих документів Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 19 серпня 2021 року №2600-0207-8/133330 повідомило ОСОБА_1 про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу тривалістю 28 років.
У вказаному листі зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 20 років 04 місяці 21 день.
При цьому, до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи з 27 липня 1980 року по 14 жовтня 2000 року, у зв`язку з необхідністю надання уточнюючої довідки про встановлений мінімум та фактично відпрацьовані вихододні за період роботи у колгоспі, а також довідки про реорганізацію колгоспу.
Крім того, до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки у свідоцтві про народження прізвище матері зазначено як « ОСОБА_3 », що не підтверджено свідоцтвом про шлюб.
Не погоджуючись із даною відмовою, позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правові відносини у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 24 Закону №1058-IV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного страхового стажу. З 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року необхідний страховий стаж становив не менше 28 років.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
За приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Цією ж статтею врегульовано особливості обчислення стажу роботи в колгоспі після 1965 року у випадку невиконання членом колгоспу без поважних причин установленого мінімуму трудової участі, за яких враховується фактична тривалість роботи.
Згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відповідно до статті 64 Закону №1058-IV територіальні органи Пенсійного фонду наділені правом отримувати від органів державної влади, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для виконання покладених на них функцій, а також проводити перевірки документів, поданих для оформлення пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу тривалістю 28 років, оскільки за результатами розгляду поданих документів страховий стаж позивача визначено у розмірі 20 років 04 місяці 21 день.
При цьому, до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи з 27 липня 1980 року по 14 жовтня 2000 року з підстав ненадання уточнюючої довідки про встановлений мінімум та фактично відпрацьовані вихододні за період роботи у колгоспі, а також довідки про реорганізацію колгоспу.
Відповідно до наведених вище положень законодавства, періоди трудової діяльності до набрання чинності Законом №1058-IV зараховуються до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, при цьому основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Як встановлено судом першої інстанції, трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 містить записи, які підтверджують її роботу у спірний період з 27 липня 1980 року по 14 жовтня 2000 року, зокрема, запис про прийняття 27 липня 1980 року в члени колгоспу на підставі протоколу №3 за 1980 рік та запис про звільнення 14 жовтня 2000 року.
При цьому, відповідачем не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про недостовірність зазначених записів трудової книжки або спростовували факт роботи ОСОБА_1 протягом указаного періоду, у зв`язку з чим, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що трудова книжка є належним доказом на підтвердження відповідного періоду трудової діяльності позивача.
Разом з тим, положеннями статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року час роботи за фактичною тривалістю враховується у разі, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
Таким чином, застосування зазначеного правила обчислення стажу пов`язується саме із встановленням обставини невиконання членом колгоспу без поважних причин установленого мінімуму трудової участі, а не лише з відсутністю у трудовій книжці відомостей про встановлений мінімум та кількість фактично відпрацьованих вихододнів.
Водночас, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не встановлено та матеріалами справи не підтверджено, що ОСОБА_1 упродовж спірного періоду не виконувала без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21 червня 2019 року у справі №727/384/17, у якій Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що відсутність додаткових відомостей, а саме уточнюючої довідки про встановлений мінімум трудоднів та кількість відпрацьованих вихододнів (трудоднів), не може бути підставою для незарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу, якщо такий період підтверджується належними документами, достовірність яких пенсійним органом не спростована
За таких обставин, сама по собі відсутність уточнюючої довідки про встановлений мінімум та фактично відпрацьовані вихододні не може свідчити про наявність передбачених статтею 56 Закону №1788-XII підстав для обчислення відповідного періоду роботи виключно за його фактичною тривалістю та, відповідно, не є достатньою підставою для повного неврахування цього періоду до страхового стажу ОСОБА_1 .
Крім того, колегія суддів враховує, що, відповідно до пункту 4.7 Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію, а положеннями статті 64 Закону №1058-IV територіальні органи Пенсійного фонду України наділені повноваженнями щодо отримання необхідних відомостей та перевірки документів, поданих для оформлення пенсії.
Разом з тим, відмовляючи у зарахуванні спірного періоду роботи, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві обмежилося посиланням на необхідність подання ОСОБА_1 додаткових документів, не врахувавши обставини, які об`єктивно ускладнюють їх отримання, зокрема те, що правонаступник відповідного господарства знаходиться на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим.
Беручи до уваги викладене, покладення виключно на ОСОБА_1 обов`язку щодо отримання додаткових документів за наявності належно оформленої трудової книжки, записи якої відповідачем не спростовані, не узгоджується з обов`язком пенсійного органу забезпечити всебічний, повний та об`єктивний розгляд документів, поданих для призначення пенсії.
Правова позиція щодо застосування наведених положень законодавства у подібних правовідносинах викладена Верховним Судом у постанові від 21 червня 2019 року у справі №727/384/17, у якій Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність додаткових відомостей, зокрема уточнюючої довідки про встановлений мінімум трудоднів та кількість відпрацьованих вихододнів (трудоднів), не може бути підставою для незарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу особи.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а дійшов висновку, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи при обчисленні стажу для призначення пенсії. Такий самий висновок суд першої інстанції у нашій справі навів із посиланням також на постанову Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №423/1881/17.
З огляду на наведені висновки Верховного Суду, відсутність у ОСОБА_1 уточнюючої довідки про встановлений мінімум трудової участі та фактично відпрацьовані вихододні за наявності трудової книжки, яка підтверджує спірний період роботи та достовірність записів якої відповідачем не спростована, не є достатньою правовою підставою для незарахування цього періоду до її страхового стажу.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 27 липня 1980 року по 14 жовтня 2000 року, оскільки факт роботи позивача упродовж зазначеного періоду підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , достовірність яких Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не спростована.
Щодо доводів апелянта про втручання суду першої інстанції у дискреційні повноваження пенсійного органу, колегія суддів зазначає, що дискреційні повноваження передбачають можливість суб`єкта владних повноважень обрати один із декількох правомірних варіантів поведінки у межах, визначених законом.
Водночас, у спірних правовідносинах підставою для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії визначено саме відсутність необхідного страхового стажу внаслідок незарахування спірного періоду роботи. За встановленої судом протиправності такого незарахування та наявності у позивача необхідного страхового стажу у Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відсутня можливість вибору між декількома правомірними варіантами рішення щодо призначення пенсії.
За таких обставин, обраний судом першої інстанції спосіб захисту шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком не свідчить про втручання суду у дискреційні повноваження відповідача, а спрямований на ефективне поновлення порушеного права позивача.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Кузьмишина О.М.
Ключкович В.Ю.