ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 580/3516/25
УХВАЛА
про залишення апеляційної скарги без руху
31 серпня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Воловика С.В. та суддів Осіпової О.О., Кравченка Є.Д., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року позов задоволено частково.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року відмовлено повністю у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 01.07.2026 (вх. від 01.07.2026 №35379/26) про встановлення судового контролю за виконанням рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі № 580/3516/25.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Зазначена апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, оскільки апелянтом пропущений строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Крім того, приписи п. 1 ч. 2 ст. 295 КАС України визначають, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Як убачається з матеріалів апеляційної скарги, ухвала суду першої інстанції постановлена 07 липня 2026 року, водночас апеляційна скарга подана через систему «Електронний суд» лише 06 серпня 2026 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.
Водночас, ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Скаржник зазначає в обґрунтування клопотання про поновлення строку та поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що з 08.07.2026 по 28.07.2026 він перебував на санаторно-курортному лікуванні, що підтверджується довідкою лікувального закладу.
Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 08.02.2023 у справі № 717/314/22, зазначив, що, оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, виключно подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення не може бути підставою для його поновлення без зазначення обставин, які, на переконання заявника, є поважними для прийняття такого процесуального рішення, що, у свою чергу, мають бути підтверджені належними і допустимими доказами.
Колегія суддів зазначає, що обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Наслідки пропуску строку звернення до адміністративного суду визначені статтею 123 КАС України. Разом із тим сам по собі факт пропуску строку не є безумовною підставою для відмови у судовому захисті, оскільки за наявності поважних причин та належного їх підтвердження такий строк може бути поновлений.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що поновлення процесуального строку є винятком із загального правила та можливе лише за наявності об`єктивних, непереборних, незалежних від волі особи обставин, які реально унеможливили або істотно ускладнили своєчасне звернення до суду і підтверджені належними доказами. Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду (справа № 9901/32/20, справа № 600/6782/21-а, справа № 260/192/21, справа № 160/3121/20).
Саме на особу, яка просить поновити строк звернення до суду, покладається обов`язок довести не лише факт існування певних обставин, а й те, що такі обставини в межах пропущеного строку мали настільки істотний характер, що об`єктивно унеможливлювали вчинення відповідної процесуальної дії. Такий підхід узгоджується і з частиною першою статті 77 КАС України.
Отже, дотримання строку звернення до суду є обов`язковою умовою реалізації права на судовий захист, а його пропуск тягне наслідки, встановлені статтею 123 КАС України. Поновлення пропущеного строку допускається лише як виняток - за наявності підтверджених належними доказами об`єктивних і непереборних обставин, що не залежали від волі особи та унеможливили своєчасне звернення до суду. Оцінюючи поважність причин пропуску строку, суд ураховує тривалість пропуску, поведінку заявника, достатність доказів і наслідки поновлення строку для інших осіб. За відсутності таких обставин підстав для поновлення строку немає, а позов підлягає залишенню без розгляду.
Як було встановлено колегією суддів вище, скаржником зазначено, що поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження є перебування на санаторно-курортному лікуванні у період часу з 08.07.2026 по 28.07.2026.
До апеляційної скарги в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт додав довідку МРЦ МВС України «Перлина Прикарпаття» від 28.07.2026, яка посвідчує факт перебування позивача на відновному (санаторно-курортному) лікуванні у зазначеному закладі у період з 08.07.2026 по 28.07.2026 року.
Водночас, цей документ не підтверджує існування безперервної, об`єктивної та належно засвідченої перешкоди для звернення до суду впродовж усього процесуального строку, який сплив до моменту подання апеляційної скарги 06 серпня 2026 року.
Матеріали справи не містять належних доказів того, що саме в період з 07 липня 2026 до 22 серпня 2026 стан апелянта був таким, який реально, об`єктивно і непереборно виключав можливість своєчасного звернення до суду.
Отже, сам собою факт перебування на санаторно-курортному лікуванні не є достатнім для поновлення строку. Вирішальним є доведеність того, що відповідний стан особи у конкретний проміжок часу унеможливлював подання апеляційної скарги, а не лише свідчив про наявність певних проблем зі здоров`ям.
Такі обставини самі по собі не свідчать про існування об`єктивної та непереборної перешкоди для своєчасного подання апеляційної скарги. Для визнання їх поважною причиною необхідно довести, що вони фактично унеможливлювали звернення до суду в межах установленого законом строку, чого у цій справі не встановлено.
Колегія суддів встановила, що апеляційну скаргу у цій справі зрештою було подано через систему «Електронний суд», а отже, сама форма звернення до суду не вимагала особистої фізичної присутності позивача в суді.
Відмова у поновленні строку в цій справі ґрунтується не на формальному підході, а на відсутності належних доказів того, що пропуск строку був спричинений саме об`єктивними, непереборними та підтвердженими обставинами, які охоплювали весь істотний період пропуску.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 23 березня 2026 року у справі № 500/5567/24.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду.
Жодних інших доводів на обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт не навів.
З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість твердження апелянта про наявність достатніх правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Інших причин поновлення строку звернення до суду апелянтом не зазначено.
Згідно з ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на це, колегія суддів вважає за необхідне надати апелянту строк для усунення відповідного недоліку його скарги шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням інших підстав (поважних причин) для такого поновлення та наданням доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин.
Згідно з ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 169, 248, 298, 321, 325 КАС України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - залишити без руху.
Встановити скаржнику десятиденний строк з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, для усунення недоліків апеляційної скарги.
У разі неусунення недоліків у зазначений вище строк апеляційна скарга буде повернута апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач С.В. Воловик
Судді: О.О. Осіпова
Є.Д. Кравченко