П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/20949/26
Суддя-доповідач Яремчук К.О.
31 серпня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду про зупинення провадження у справі (постановлена суддею Семенюком М.М. у м. Житомирі) від 09 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст ухваленого судового рішення
В червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції, чинній з 29 січня 2020 року, при обчисленні ОСОБА_1 з 20 січня 2025 року по 13 березня 2026 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити за рахунок коштів за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» ОСОБА_1 за період з 20 січня 2025 року по 13 березня 2026 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошової допомоги при звільненні, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції, чинній з 29 січня 2020 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого законом України про Державний бюджет України на 2025 рік, законом України про Державний бюджет України на 2026 рік, на відповідні тарифні коефіцієнти, без зміни при проведенні такого перерахунку попередньо встановлених відсоткових розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Іншою ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 240/401/26.
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що Верховним Судом переглядається рішення у справі № 240/401/26 у подібних правовідносинах і ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2026 року справу № 240/401/26 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, а тому, керуючись пунктом 5 частини 2 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням суду касаційної інстанції у справі № 240/401/26.
Короткий зміст апеляційної скарги
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року, а справу направити для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не враховано того, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24 визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24 залишено без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Тобто, апелянт стверджує, що з 18 червня 2025 року є нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
При цьому апелянт зазначає, що, приймаючи касаційну скаргу до розгляду (у справі № 240/401/26), касаційний суд не зупинив дію постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року та рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, виходить з наступного.
Підстави та порядок зупинення провадження у справі врегульовані статтею 236 КАС України.
Так, частиною 1 цієї статті передбачено обов`язкові підстави для зупинення провадження у справі, а в частині 2 цієї статті наведено факультативні підстави.
Однією із факультативних підстав для зупинення провадження у справі є перегляд судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду (пункт 5 частина 2 статті 236 КАС України).
Тобто, за визначеною нормою слідує, що зупинення провадження у справі можливе у разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Саме цією нормою і керувався окружний адміністративний суд під час вирішення питання про зупинення провадження у справі.
Встановленими у цій справі обставинами підтверджується те, що ухвалою Верховного Суду у скалді колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 травня 2026 року у справі № 240/401/26 на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано справу для формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування статті 7 та статті 265 КАС України при обрахунку грошового забезпечення військовослужбовців відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704" (далі - Постанова № 481).
Ухвалою від 26 червня 2026 року об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду призначила справу № 240/401/26 до розгляду в порядку письмового провадження, що свідчить про прийняття об`єднаною палатою до свого провадження такої справи.
Водночас предметом оскарження у справі № 240/401/26 визначено дії територіального органу Держприкордонслужби щодо правомірності застосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) у редакції, чинній з 29 січня 2020 року, при обчисленні щодо нарахування та виплати позивачу з 29 січня 2020 року по 15 червня 2021 року та з 03 жовтня 2022 року по 10 грудня 2025 року основних та додаткових видів грошового забезпечення, у період чинності постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481.
Мотивуючи необхідність передачі справи на розгляд об`єднаної палати, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 22 травня 2026 року зазначила, що з огляду на те, що колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав та судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по-різному застосовують норми статті 7 та статті 265 КАС України в частині застосування положень Постанови № 481 для обрахунку розміру грошового забезпечення військовослужбовців, з якого, в тому числі, проводиться обрахунок розміру пенсії колишніх військовослужбовців, тому очевидною є необхідність формування єдиної правозастосовчої практики з означеного питання.
Враховуючи, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 Постанови № 704, який на підставі частини другої статті 265 КАС України втратив чинність із моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, а межі заявлених позовних вимог у цій справі окреслені періодом, упродовж якого зберігала чинність Постанова № 481, розгляд цієї справи по суті потребує вирішення судом з урахуванням правових висновків Верховного Суду у справі № 240/401/26, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційного суду у справі № 240/401/26.
Враховуючи викладене, колегія суддів переконана, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами, а тому оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню.
Не заслуговують на увагу доводи апелянта про незупинення судом касаційної інстанції дії постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року та рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24, адже такі жодним чином не впливають на наявність підстав для зупинення провадження у справі відповідно до пункту 5 частини 2 статті 236 КАС України.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Колегія суддів переконана, що оскаржувана у цій справі ухвала відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.
Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні.
Водночас слід врахувати, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23).
Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, немає потреби давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване судове рішення помилковим.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскарженав до суду касаційної інстанції шляхом подання касаційної скарги на судове рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач Яремчук К.О.
Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.