ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/10032/25
Суддя-доповідач Яремчук К.О.
31 серпня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника приватного підприємства "Центр-Скло" про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом приватного підприємства "Центр-Скло" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
ВСТАНОВИВ:
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 06 липня 2026 року апеляційну скаргу Вінницької митниці залишив без задоволення, а додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року - без змін.
09 липня 2026 року представником приватного підприємства "Центр-Скло" подано до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу на загальну суму 6000 гривень. До заяви представником позивача долучено акт-розрахунок про надану професійну правничу допомогу від 07 липня 2026 року.
Того ж дня до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. У такому клопотанні зазначено, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу є завищеною та не відповідає критеріям співмірності й розумності, оскільки адміністративна справа є нескладною та розглядалася в порядку письмового провадження.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового судового рішення, врахувавши подане представником відповідача клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення поданої заяви з огляду на таке.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Про витрати на професійну правничу допомогу йдеться у статті 134 КАС України, частиною 1 якої передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 КАС України).
Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Як унормовано частиною 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 КАС України).
Згідно з частиною 7 статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За правилами частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, у відзиві на апеляційну скаргу Вінницької митниці, що подавалася на додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року, представником позивача на виконання положень частини 7 статті 139 КАС України повідомлено суд про очікуваний розмір судових витрат на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції.
У п`ятиденний строк після ухвалення судового рішення на підтвердження понесених судових витрат заявником разом із заявою про ухвалення додаткового судового рішення подано акт-розрахунок про надану професійну правничу допомогу від 07 липня 2026 року.
Такий акт-розрахунок підтверджує те, що адвокатом надано клієнту правничу допомогу, яка полягала в наданні таких послуг: консультація щодо можливих способів захисту від апеляційної скарги відповідача на основне рішення суду (витрачено 1 годину часу, послугу оцінено в 1000 гривень); консультація щодо можливих способів захисту від апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення суду (витрачено 1 годину часу, послугу оцінено в 1000 гривень); підготовка і подання відзиву на апеляційну скаргу (витрачено 2 години часу, послугу оцінено в 2000 гривень); підготовка проекту заяви про стягнення судових витрати (витрачено 2 години часу, послугу оцінено в 2000 гривень).
Разом із тим колегія суддів враховує клопотання представника відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у якому зазначено, що заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданих послуг), із реальним часом, витраченим адвокатом та з обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
Частиною 5 статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку із цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
У постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 Верховний Суд виснував, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Такі висновки є сталими та підтримуються Верховним Судом, зокрема у постановах від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18, від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 та ряду інших.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
З урахуванням зазначеного вище для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату фіксованого гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи те, чи були вони фактично понесені і оцінювати їх необхідність.
В даному випадку договір про надання правничої допомоги від 01 липня 2024 року, що укладений між адвокатом Мороз Інною Вікторівною та приватним підприємством "Центр-Скло", не містить фіксованого розміру гонорару адвоката, а передбачає, що гонорар адвоката складається з погодинної оплати та розраховується згідно з фактично витраченим часом роботи адвоката, про що складається відповідний акт.
Проте колегія суддів оцінює співмірність заявленої до стягнення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 КАС України, з урахуванням обсягу необхідної правової допомоги, складністю справи, ціною позову, значенням даної справи для сторін, виходячи з обсягу та характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо), кількості сторін та відсутності інших учасників у справі, виходячи з фактично витраченого представником позивача часу та наданих послуг, а також кількості підготовлених документів та їх зміст.
Зокрема, апеляційний суд враховує, що дана справа є справою незначної складності та розглядалася апеляційним судом в порядку письмового провадження. В межах апеляційного провадження представником позивача було підготовлено лише відзив на апеляційну скаргу вже на основі оскаржуваного рішення.
Відтак, оцінивши подані докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, перевіривши їх реальність, необхідність та обґрунтованість, а також застосувавши критерій співмірності, визначений статтею 134 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат у сумі 6000 гривень є завищеним та не відповідає складності справи, обсягу наданих послуг і часу, витраченого адвокатом у суді апеляційної інстанції.
Водночас суд враховує, що додатковим рішенням суду першої інстанції, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2026 року, вже було стягнуто витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 гривень, що також підлягає врахуванню при визначенні загального розміру компенсації таких витрат у межах даної справи.
Отже, з огляду на характер спірних правовідносин, відсутність підвищеної складності справи, розгляд її в апеляційному порядку без виклику сторін, обмежений обсяг процесуальних дій представника позивача, а також керуючись принципами розумності, справедливості та недопущення надмірного збагачення сторони за рахунок іншої, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви та визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню, у сумі 2000 гривень як співмірної та обґрунтованої у даних правовідносинах.
Керуючись статтями 243, 252, 311, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Заяву представника приватного підприємства "Центр-Скло" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з Вінницької митниці на користь приватного підприємства "Центр-Скло" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач Яремчук К.О.
Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.