П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 600/3289/25-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Григораш Віталій Олександрович
Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.
31 серпня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючої судді: Гнап Д.Д.
суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О. ,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії.
I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
До Чернівецького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (позивач), в інтересах якого звернувся адвокат Каверін Сергій Миколайович з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (відповідач) з такими позовними вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з лютого 2016 року по день фактичної виплати 23.05.2025.
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з лютого 2016 року по день фактичної виплати 23.05.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має право на отримання компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, оскільки фактична виплати індексації грошового забезпечення відбулася із затримкою виплати доходу один і більше календарних місяців. У зв`язку з наведеним, просив позов задовольнити.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з лютого 2016 року по день фактичної виплати 23.05.2025.
Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з лютого 2016 року по день фактичної виплати 23.05.2025.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, суд першої інстанції виходив із того, що індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, а тому її несвоєчасна виплата із затримкою на один і більше календарних місяців є підставою для нарахування та виплати компенсації відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».
II. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.
Військова частина НОМЕР_1 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про повну відмову у задоволенні позовних вимог.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції припустився неправильного застосування норм матеріального права та порушив процесуальні норми.
На думку відповідача, компенсація втрати частини доходів відповідно до Закону України № 2050-III може виплачуватися виключно діючим працівникам, тоді як до звільнених військовослужбовців має застосовуватися спеціальний захід відповідальності у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні згідно зі статтею 117 Кодексу законів про працю України.
Також відповідач стверджує, що до набрання чинності Законом України № 1214-IX від 04 лютого 2021 року для виплати компенсації на суми індексації взагалі не було правових підстав, а поширення дії вказаного закону на попередні періоди суперечить статті 58 Конституції України щодо неприпустимості зворотної дії закону в часі.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
III. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Державній прикордонній службі України у військовій частині НОМЕР_1 та наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 14 червня 2018 року № 135-ОС був звільнений з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту, а наказом від 15 червня 2018 року № 136-ОС виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Надалі, 14 травня 2019 року позивач уклав новий контракт про проходження військової служби, з якої був повторно звільнений наказом від 01 серпня 2022 року № 293-ОС у зв`язку із сімейними обставинами та виключений зі списків особового складу наказом від 01 серпня 2022 року № 294-ОС.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі № 600/2797/24-а військову частину зобов`язано нарахувати та виплатити позивачу заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по 15 червня 2018 року.
На виконання зазначеного судового рішення відповідач платежами від 29 квітня 2025 року та 23 травня 2025 року виплатив позивачу заборгованість у сумах 5239,07 грн, 2653,02 грн та 51422,54 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача в Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України».
Позивач вважає, що має право на виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення, у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду.
IV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у разі порушення встановлених строків їх виплати врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-III підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у разі порушення встановлених строків їх виплати.
До доходів у розумінні цього Закону належать грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема заробітна плата та грошове забезпечення.
Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам.
При цьому Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2021 року у справі № 240/6583/20, посилаючись, зокрема, на правову позицію, викладену у справі № 240/11882/19, зазначив, що індексація є складовою заробітної плати, а у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства. Верховний Суд також виходив із того, що право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати пов`язане з фактом несвоєчасної виплати відповідного доходу, у тому числі доходу, право на який встановлено судовим рішенням.
Таким чином, для вирішення цього спору визначальним є встановлення факту несвоєчасної виплати належного позивачу грошового доходу та наявності передбачених законом підстав для його компенсації.
З матеріалів справи встановлено, що право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за відповідний період було встановлено рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі № 600/2797/24-а.
Зазначене судове рішення виконано відповідачем шляхом виплати позивачу відповідних сум індексації 29 квітня 2025 року та 23 травня 2025 року.
Отже, фактично виплата індексації грошового забезпечення, право на яку виникло у позивача за період з грудня 2015 року по 15 червня 2018 року, відбулася із значним порушенням строків її виплати.
Доводи апеляційної скарги про те, що Закон № 2050-III застосовується виключно до діючих працівників, а звільнення особи з військової служби виключає можливість отримання нею компенсації, колегія суддів вважає безпідставними.
Закон № 2050-III не ставить право громадянина на отримання компенсації втрати частини доходів у залежність від того, чи перебуває така особа на момент фактичної виплати заборгованості у трудових чи службових відносинах з відповідним підприємством, установою або організацією.
Визначальним для виникнення права на компенсацію є факт порушення встановлених строків виплати відповідного грошового доходу, а не наявність у особи на момент його фактичного отримання статусу діючого працівника чи військовослужбовця.
Сам факт звільнення позивача з військової служби не припиняє його права на отримання грошових сум, право на які виникло під час проходження служби та які підлягали виплаті відповідно до законодавства.
Відтак посилання апелянта на необхідність застосування виключно статті 117 Кодексу законів про працю України до спірних правовідносин не спростовує наявності у позивача права на компенсацію відповідно до Закону № 2050-III.
Не приймаються колегією суддів і доводи апелянта про відсутність до набрання чинності Законом України від 04 лютого 2021 року № 1214-IX правових підстав для нарахування компенсації на суми індексації грошового забезпечення.
Законом № 1214-IX частину другу статті 2 Закону № 2050-III було доповнено положенням щодо суми індексації грошових доходів громадян. Водночас внесення зазначених змін не свідчить про виникнення лише з моменту набрання ними чинності нового за своєю правовою природою права на компенсацію.
Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовця та має компенсаційний характер, спрямований на підтримання купівельної спроможності відповідних грошових доходів.
Тому внесення Законом № 1214-IX відповідного уточнення до статті 2 Закону № 2050-III не змінює правової природи індексації як складової грошового забезпечення та не може бути підставою для позбавлення особи права на компенсацію за несвоєчасну виплату сум індексації, яка мала місце до набрання чинності цим Законом. Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду щодо застосування Закону № 2050-III до правовідносин, пов`язаних із несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення.
Отже, посилання апелянта на статтю 58 Конституції України є безпідставним, оскільки у цьому випадку не йдеться про надання Закону № 1214-IX зворотної дії в часі. Право позивача на компенсацію виникло у зв`язку з порушенням відповідачем строків виплати належного йому грошового доходу, тоді як внесені Законом № 1214-IX зміни конкретизували перелік доходів, що охоплюються правовим регулюванням Закону № 2050-III.
Посилання апелянта на те, що виплата індексації була здійснена на виконання судового рішення, також не свідчить про відсутність підстав для компенсації.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2021 року у справі № 240/6583/20, спосіб встановлення та реалізації права на відповідний дохід не виключає можливості застосування Закону № 2050-III у разі порушення строків його фактичної виплати.
У цій справі судовим рішенням у справі № 600/2797/24-а було встановлено право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за відповідний період, а фактична її виплата відбулася лише у квітні та травні 2025 року. Отже, наявність судового рішення, на виконання якого відповідач здійснив виплату, не усуває факту тривалого порушення строків виплати відповідного доходу.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
При цьому суд першої інстанції правильно визначив період, за який підлягає нарахуванню компенсація, виходячи з установленого позивачем способу захисту та фактичних дат виплати відповідних сум.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні у матеріалах справи докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.
За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуюча Гнап Д.Д.
Судді Яремчук К.О. Сушко О.О.