П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 560/878/26
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Драновський Я.В.
Суддя-доповідач - Канигіна Т.С.
31 серпня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Канигіної Т.С.
суддів: Кузьмишина В.М. Слободонюка М.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, а саме просив:
- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у звільненні з військової служби ОСОБА_1 , як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом, на підставі абзацу чотирнадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XI через такі сімейні обставини: у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за бабусею, яка є особою з інвалідністю I групи, тому що відсутні інші члени сім`ї першого і другого ступеня споріднення у бабусі, які реально могли б здійснювати постійний догляд за нею;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу чотирнадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XI через такі сімейні обставини: у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за бабусею, яка є особою з інвалідністю I групи, тому що відсутні інші члени сім`ї першого і другого ступеня споріднення у бабусі, які реально могли б здійснювати постійний догляд за нею.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що він звернувся до відповідача з рапортом про звільнення його з військової служби відповідно до абзацу чотирнадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через необхідність здійснення постійного догляду за бабусею, яка є особою з інвалідністю I групи, однак отримав відмову у задоволенні рапорту.
Таку відмову вважає протиправною, оскільки зі змісту доданих до рапорту документів вбачається відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за бабусею та підтверджено потребу у постійному догляді.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.04.2026 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі абзацу 14 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу 14 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за бабусею, яка є особою з інвалідністю I групи та відсутні інших членів сім`ї першого і другого ступеня споріднення у неї, які реально могли б здійснювати постійний догляд, позивач 15.11.2025 звернувся до командування ІНФОРМАЦІЯ_1 із рапортом про звільнення з військової служби на підставі абзацу чотирнадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
До рапорту позивачем подано документи на підтвердження права на звільнення з військової служби, а саме: паспорт громадянина України ОСОБА_1 ; переклад з російської на українську мову свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 ; свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 ; повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №0[телефон приховано]; свідоцтво про зміну імені серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 ; довідка Форми 5 видана військовою частиною НОМЕР_5 ОСОБА_3 ; тимчасова посвідка на постійне місце проживання серії НОМЕР_6 ОСОБА_4 ; картка платника податків ОСОБА_4 ; витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_4 ; довідка про народження ОСОБА_4 ; довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №134905 ОСОБА_4 ; висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі за формою первинної облікової документації №080-4/о затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407, виданий ОСОБА_4 ; довідка про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за вих. №191 від 02.12.2024, видана ОСОБА_4 ; акт обстеження побутово-житлових умов від 27.05.2025, виданий за адресою проживання ОСОБА_4 ; переклад з російської на українську мову свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 ОСОБА_5 ; довідка, видана військовою частиною НОМЕР_8 Державної прикордонної служби України ОСОБА_5 ; лист №1075/33.20-108 від 10.10.2025 відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції; лист №444/33.25-23 від 02.10.2025 Франківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
За наслідками розгляду рапорту позивача від 15.11.2025 та поданих до нього документів, листом № 08/96996/25-Вн від 24.12.2025 відповідач повідомив про те, що позивачем не підтверджено належними документами відсутності у члена сім`ї другого ступеня споріднення, членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення, а також не підтверджено потребу такої особи другого ступеня споріднення у постійному догляді.
Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача щодо звільнення його з військової служби, звернувся до суду з цим позовом.
ІV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Суд першої інстанції виходив з того, що з наданих позивачем документами підтверджується, що ОСОБА_4 є матір`ю ОСОБА_3 , який проходить військову службу в Військовій частині НОМЕР_5 , бабусею позивача та ОСОБА_5 , який проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_8 .
Інші особи, ніж зазначені вище, першого та другого ступеня споріднення у ОСОБА_4 відсутні.
Відмовляючи позивачу у погодженні рапорту фактично з підстав відсутності документа (документів), який неможливо надати, відповідач покладає на позивача надмірний тягар по збиранню доказів.
За висновком суду першої інстанції, позивачем вжито всіх передбачених чинним законодавством України заходів та подано сукупність належних і допустимих доказів, якими підтверджено відсутність у ОСОБА_4 осіб першого та другого ступеня споріднення, які могли б фактично здійснювати постійний догляд за нею, а також об`єктивну неможливість виконання такого догляду її сином та онуком у зв`язку з проходженням ними військової служби.
Також щодо доводів відповідача про те, що позивачем не підтверджено потребу у постійному догляді ОСОБА_4 , то суд зазначив таке.
Як вбачається згідно із довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ №134905, ОСОБА_4 встановлено першу "Б" групу інвалідності безтерміново, додатково зазначено, що вона потребує стороннього догляду. Беручи до уваги сутність статусу "особа з інвалідністю I групи інвалідності підгрупи Б" та критерії встановлення такої групи інвалідності, на думку суду, потреба такої особи в догляді презюмується, і документ, який підтверджує інвалідність, одночасно є і доказом того, що власник цього документа потребує догляду.
Беручи до уваги критерії для встановлення I групи інвалідності підгрупи "Б", подана позивачем до рапорту довідка до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ №134905 ОСОБА_4 , якою їй встановлено першу "Б" групу інвалідності безтерміново та додатково зазначено, що вона потребує стороннього догляду, не тільки підтверджує встановлення інвалідності першої групи, а й одночасно є і доказом того, що вона потребує постійного догляду в розумінні абзацу чотирнадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 ЗУ "Про військовий обов`язок та військову службу".
Додатково на підтвердження потреби у постійному догляді ОСОБА_4 позивачем до рапорту подано висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, за формою первинної облікової документації №080-4/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 № 407, виданий ОСОБА_4 від 29.11.2024.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачем поданий повний та вичерпний перелік документів, які безальтернативно підтверджують його право на звільнення з військової служби на підставі абзацу чотирнадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ, у відповідача відсутні дискреційні повноваження діяти на власний розсуд.
V. ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Особа, яка подала апеляційну скаргу, - ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, зазначаючи, що суд під час винесення оскаржуваного рішення неповно з`ясував обставини, що мають суттєве значення для об`єктивного вирішення справи, виніс рішення, ґрунтуючись на неправильному застосуванні норм матеріального права та на висновках, які фактично не відповідали обставинам справи, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги наводить, зокрема: судом першої інстанції проігноровано, що законом визначена обов`язкова умова "у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду", а не як зазначено у довідці до акта огляду МСЕК 12 ААГ № 134905 від 29.09.2023 "стороннього догляду". Сама по собі наявність інвалідності І групи у ОСОБА_4 - бабусі позивача не надає право на звільнення за сімейними обставинами, оскільки має бути взаємозв`язок між інвалідністю І групи та необхідністю здійснення постійного догляду за такою особою. Тільки у такому поєднанні можливе звільнення військовослужбовця з військової служби.
За доводами скаржника, довідка до акта огляду МСЕК 12 ААГ № 134905 від 29.09.2023 підтверджує лише наявність інвалідності, необхідність здійснення постійного догляду - не підтверджує.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, указавши, що редакція Положення № 1317 (а саме: від 11.07.2023, що діяла на час встановлення ОСОБА_4 . І Б групи інвалідності) не містила чіткого порядку, тих чи інших ознак особи, та випадків в яких комісії визначають саме потребу/формулювання в довідці "потреба у сторонньому догляді", "потреба у постійному догляді" чи інші формулюванням із словами "сторонній, постійний". Проте враховуючи, що до I групи належать особи з найважчим станом здоров`я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, абсолютно залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування, висловлюємо позицію, що сама сутність статусу "особа з інвалідністю I групи" має на увазі потребу особи у постійному сторонньому нагляді, догляді і допомозі. І в свою чергу військові частини не мають ставити під сумнів, та будь-якими іншими способами фактично оспорювати стан здоров`я особи, якій повноважним на це органом встановлено І Б групу інвалідності.
За доводами позивача, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що позивачем надано достатньо належних та допустимих доказів на обґрунтування позову, а відмова відповідача щодо звільнення з військової служби є протиправною.
VІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Також Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2232-ХІІ).
Визначення військової служби міститься у частині першій статті 2 Закону № 2232-ХІІ та означає державну службу особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За приписами частини другої цієї ж статті Закону проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Згідно з частинами третьою і четвертою статті 2 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону № 2232-ХІІ.
Статтею 26 Закону № 2232-XII визначені підстави для звільнення з військової служби. Зокрема, згідно з підпунктом "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану: через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Так, абзацом чотирнадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція №170, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин - подання рапорту позивачем про звільнення).
Додатком 19 до цієї Інструкції є Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.
Підпункт 28 пункту 5 зазначеного Переліку визначає документи, які підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, передбачених частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а саме подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років);
документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме:
у разі необхідності здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:
- один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): інвалідність такої особи, її потребу в постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
- один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10.12.2024 № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю2, "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21.09.2015 № 946;
- висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10.12.2024 № 2067, про потребу в постійному догляді.
VIІ. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Так, спірним у даному випадку є відмова відповідача, оформлена листом № 08/96996/25-Вн від 24.12.2025, на рапорт позивача від 15.11.2025 щодо звільнення з військової служби.
Як вже зазначалося вище, підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону № 2232-ХІІ.
Згідно з підпунктом "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану: через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Абзацом чотирнадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Отже, з конструкції цієї норми вбачається, що законодавством передбачено такі умови, за наявності яких позивача може бути звільнено з військової служби:
- один із членів сім`ї другого ступеня споріднення військовослужбовця є особою з інвалідністю І чи ІІ групи та потребує постійного догляду;
- відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Тобто, при наявності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення можливе звільнення з військової служби у даному випадку, якщо ці особи самі потребують постійного догляду:
- за висновком медико-соціальної експертної комісії
- чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я,
- або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Водночас, "відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи" означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує.
У випадку ж "юридичної наявності" інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу чотирнадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII.
Тобто, зі змісту наведеної норми висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:
- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Щодо доводів скаржника про постійний догляд колегія суддів наводить наступне.
Так, згідно зі статтею 7 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" залежно від ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, спричиненого стійким обмеженням повсякденного функціонування особи, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, при взаємодії із зовнішнім середовищем, особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.
Перша група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня стійкого обмеження життєдіяльності особи з інвалідністю та обсягів потреби в постійному догляді, допомозі або диспансерному нагляді.
Підгрупа А першої групи інвалідності встановлюється особам з виключно високим ступенем стійкого обмеження життєдіяльності, надзвичайною залежністю від постійного догляду, допомоги інших осіб або диспансерного нагляду, які фактично не здатні до самообслуговування.
Підгрупа Б першої групи інвалідності встановлюється особам з високим ступенем стійкого обмеження життєдіяльності, значною залежністю від інших осіб у забезпеченні життєво важливих соціально-побутових функцій, які частково здатні до виконання окремих видів самообслуговування.
Положення про порядок, умови та критерії встановлення дітям інвалідності лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я та положення про індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Таке положення було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі також - Положення № 1317, втратило чинності від 01.01.2025, тобто було чинним на момент видачі довідки до акта МСЕК від 29.09.2023).
Відповідно до пункту 27 Положення № 1317 (у редакції, на момент видачі довідки до акта МСЕК від 29.09.2023) підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
До I групи належать особи з найважчим станом здоров`я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, абсолютно залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.
Критеріями встановлення I групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи у значному III ступені: нездатність до самообслуговування чи повна залежність від інших осіб; нездатність до пересування чи повна залежність від інших осіб; нездатність до орієнтації (дезорієнтація); нездатність до спілкування; нездатність контролювати свою поведінку; значні обмеження здатності до навчання; нездатність до окремих видів трудової діяльності.
До підгрупи Б I групи інвалідності належать особи з високим ступенем втрати здоров`я, який спричиняє значну залежність від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій і часткову нездатність до виконання окремих елементів самообслуговування.
Критеріями встановлення підгрупи Б I групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє втрату можливості самостійного задоволення з допомогою технічних засобів і за умови відповідного облаштування житла більшості життєво необхідних фізіологічних та побутових потреб.
Особи з інвалідністю I групи із значно вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та проводити різні види трудової діяльності за умови їх забезпечення засобами компенсації фізичних дефектів або порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів, створення за необхідності спеціальних умов праці, у тому числі вдома.
Отже, з наведеної норми слідує, що лише для І групи інвалідності властиво, що така особа потребує постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги.
Указане відповідає правовому висновку Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 140/12873/23.
Таким чином, приналежність бабусі позивача до осіб з інвалідністю І групи та потреба у постійному догляді підтверджуються матеріалами справи, а саме:
- довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №134905 від 29.09.2023 ОСОБА_4 про встановлення групи інвалідності І Б;
- висновком ЛКК КНП "Ярмолинецький Центр первинної медико-санітарної допомоги" від 29.11.2024 №2054 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, за формою первинної облікової документації №080-4/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407, виданий ОСОБА_4 ;
- актом обстеження побутово-житлових умов від 27.05.2025, виданий за адресою проживання ОСОБА_4 , у якому, зокрема, зазначено, що проживає одна.
Відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення підтверджено наступними документами:
- свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 (батька позивача);
- повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №0[телефон приховано]; свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 (батька позивача);
- довідкою Форми 5 від 11.07.2025 № 1162, виданою Військовою частиною НОМЕР_5 ОСОБА_3 (батьку позивача) про те, що він перебуває на військовій службі в ВЧ НОМЕР_5 ;
- довідкою про народження ОСОБА_4 (бабусі позивача);
- свідоцтвом про народження ОСОБА_5 (рідного брата позивача); перекладом з російської на українську мову свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 ОСОБА_5 ;
- довідкою від 23.07.2025 № 08/500, виданою Військовою частиною НОМЕР_8 Державної прикордонної служби України ОСОБА_5 про те, що він дійсно проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_8 ;
- довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за вих. №191 від 02.12.2024, виданої ОСОБА_4 ;
- актом обстеження побутово-житлових умов від 27.05.2025, виданим за адресою проживання ОСОБА_4 ;
- листом №1075/33.20-108 від 10.10.2025 відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції;
- листом №444/33.25-23 від 02.10.2025 Франківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Отже, батько та рідний брат позивача є військовослужбовцями, які проходять військову службу у відповідних військових частинах, тобто ці особи реально не можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_4 з об`єктивних причин (проходження військової служби).
Зазначене відповідає правовому висновку, наведеному Верховним Судом у постанові від 27.02.2025 у справі №380/16966/24.
Інформації про наявність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення матеріали справи не містять та відповідачем не зазначеною.
Отже, позивачем виконані всі умови щодо підтвердження своїх доводів стосовно задоволення його рапорту про звільнення з військової служби.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність відмови відповідача у звільненні позивача з військової служби, оскільки така відмова не ґрунтується на належній оцінці поданих доказів та суперечить вимогам чинного законодавства.
Зокрема, встановлені у справі обставини свідчать про наявність передбачених абзацом чотирнадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" підстав для звільнення позивача з військової служби, а саме: необхідності здійснення постійного догляду за бабусею за відсутності інших осіб, які можуть забезпечити такий догляд.
Інші доводи відповідача є безпідставними та спростовуються вищенаведеним.
VIII. ВИСНОВКИ СУДУ
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні підстави для його скасування, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Канигіна Т.С.
Судді Кузьмишин В.М. Слободонюк М.В.