П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/25769/25
Головуючий у 1-й інстанції: Гурін Дмитро Миколайович
Суддя-доповідач: Гнап Д.Д.
31 серпня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючої судді: Гнап Д.Д.
суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, Державного підприємства "Інфоресурс" про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Міністерства освіти і науки України, Державного підприємства "Інфоресурс", в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, щодо ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Міністерство освіти і науки України та Технічного адміністратора Єдиної державної електронної бази з питань освіти - Державне підприємство «Інфоресурс» внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття світи не порушує послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту»" - вказати "Так, не порушує".
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що звернувся із заявою про внесення уточнень/змін в дані щодо освітнього шляху в ЄДЕБО, проте згідно наданої відповіді від 16.10.2025 позивачу було відмовлено у внесенні відповідних змін щодо непорушення послідовності здобуття освіти, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Рішенням суду першої інстанції відмовлено в задоволенні позову.
Суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість дій відповідачів, оскільки повторне зарахування позивача на навчання для здобуття того самого освітнього рівня бакалавра, який він раніше здобував і з якого був відрахований, свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку.
ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про повне задоволення позовних вимог.
Скаржник стверджує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та припустився помилок у тлумаченні положень законів про освіту.
Апелянт зазначає, що оскільки він раніше не закінчив навчання у закладі вищої освіти та не отримав відповідного диплома бакалавра, поточне здобуття цього ступеня є його першим завершеним рівнем вищої освіти, а тому послідовність навчання не є порушеною.
Відповідачі правом подання відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористались.
ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , згідно довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, є студентом навчального закладу Приватне акціонерне товариство «Вищий навчальний, заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» Інститут комп`ютерно-інформаційних технологій та дизайну за спеціальністю Інженерія програмного забезпечення, освітній ступінь - Бакалавр.
Позивач вказує, що наразі навчається на освітньому рівні «Бакалавр», оскільки раніше не закінчив ВНЗ та не отримав диплома «Бакалавр», то на його думку, він не порушує послідовності здобувача освіти згідно з ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту».
Так, 01.09.2011 позивач вступив до Національного університету «Острозька академія» на спеціальність міжнародні відносини, проте дане навчання ОСОБА_1 не завершив, оскільки його було відраховано із закладу освіти за невиконання вимог навчального плану.
Таким чином, на думку позивача, він не завершив навчання, а відповідно й не здобув освітній рівень, тобто у 2011 році так і не отримав освітній ступень «бакалавр», а отже не порушує послідовність освіти, оскільки наразі він отримує саме освітній ступінь «бакалавр».
У зв`язку з чим виникла необхідність у внесенні змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО) щодо ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 звертався до Міністерства освіти і науки України 04.10.2025 із заявою з проханням внести зміни/уточнення в дані щодо його освітнього шляху в ЄДЕБО, проте згідно відповіді №3/8990-25 від 16.10.2025 ОСОБА_1 було відмовлено.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для його скасування з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 у 2011 році був зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Національного університету «Острозька академія», однак 21 січня 2014 року відрахований за невиконання вимог навчального плану. При цьому ступінь бакалавра позивачу не присуджувався, відповідний документ про вищу освіту ним не отримувався.
11 серпня 2025 року позивач був повторно зарахований на навчання за освітнім ступенем бакалавра до Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом».
Отже, попереднє навчання позивача за освітнім ступенем бакалавра завершилося його відрахуванням без успішного виконання освітньої програми, проходження атестації та присудження ступеня бакалавра.
За таких обставин колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що сам факт попереднього навчання позивача за освітнім ступенем бакалавра свідчить про раніше здобутий ним рівень освіти та, відповідно, про порушення ним послідовності здобуття освіти.
Такий висновок не відповідає правовій природі поняття «здобутий рівень освіти», визначеного законодавством України.
Відповідно до пункту 23 частини першої статті 1 Закону України «Про освіту» рівень освіти - це завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.
Згідно з частиною другою статті 5 Закону України «Про вищу освіту» здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою відповідної освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти.
Відповідно до частин першої та другої статті 7 Закону України «Про вищу освіту» документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію. За відповідними ступенями вищої освіти встановлено, зокрема, диплом бакалавра.
Таким чином, сам факт зарахування особи на навчання за певним рівнем вищої освіти не є тотожним факту здобуття такого рівня освіти. Здобуття відповідного рівня пов`язується із завершенням освітньої програми, успішним її виконанням, проходженням атестації та присудженням відповідного ступеня вищої освіти.
Такий правовий висновок безпосередньо сформульований Верховним Судом у постанові від 20 травня 2026 року у справі № 280/9417/24.
Верховний Суд зазначив, що до успішного виконання освітньої програми, проходження атестації та видачі документа про вищу освіту навчання особи у закладі вищої освіти за певним рівнем не може розглядатися як здобуття нею відповідного рівня вищої освіти. Також Суд наголосив, що зарахування особи на навчання з подальшим її відрахуванням до завершення навчання не створює юридичного факту здобуття відповідного рівня освіти та не може враховуватися при визначенні послідовності здобуття освіти.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 26 листопада 2025 року у справі № 160/29658/24, у якій Суд дійшов висновку, що продовження навчання особою, яка не отримувала документа про вищу освіту та була відрахована з попереднього закладу освіти, не може вважатися повторним здобуттям вищої освіти та не порушує послідовності здобуття освіти.
При цьому Верховний Суд у справі № 280/9417/24 окремо наголосив на необхідності розмежування процесу навчання та юридичного факту здобуття рівня освіти, зазначивши, що зміна освітнього статусу особи пов`язується не із самим фактом зарахування, тривалістю навчання чи попередньою спробою здобути освіту, а з успішним виконанням освітньої програми, проходженням атестації та отриманням документа про вищу освіту встановленого зразка.
Отже, наведені висновки Верховного Суду є безпосередньо застосовними до спірних правовідносин у цій справі, оскільки фактичні обставини щодо попереднього навчання позивача та його відрахування без отримання відповідного документа про освіту є аналогічними.
Колегія суддів також вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції та відповідача на алгоритм визначення послідовності здобуття освіти, визначений листом Міністерства освіти і науки України від 03 червня 2024 року № 1/9758-24 «Про особливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти».
Верховний Суд у постанові від 20 травня 2026 року у справі № 280/9417/24 прямо зазначив, що зазначений лист МОН не належить до нормативних актів, а тому має лише рекомендаційний характер для суб`єктів, яким він адресований.
Аналогічний висновок Верховний Суд виклав у постанові від 26 листопада 2025 року у справі № 160/29658/24, критично оцінивши посилання на лист МОН від 03 червня 2024 року № 1/9758-24 як на підставу для визначення послідовності здобуття освіти.
Крім того, загальний правовий підхід щодо неможливості встановлення листом органу державної влади нових правових норм, які зачіпають права та законні інтереси особи, викладений Верховним Судом у постанові від 18 липня 2019 року у справі № 826/2426/16.
Таким чином, лист МОН від 03 червня 2024 року № 1/9758-24 та визначений ним алгоритм не можуть бути самостійною нормативною підставою для висновку про те, що позивач раніше здобув бакалаврський рівень освіти, якщо такого рівня освіти фактично не було здобуто у передбаченому законом порядку.
Автоматичне формування відповідної інформації в ЄДЕБО на підставі такого алгоритму також не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку забезпечити відповідність інформації, що формується та використовується у сфері публічного управління, вимогам законодавства.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначальною умовою для відповідного права здобувача освіти є здобуття ним рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Отже, для визначення послідовності здобуття освіти має значення саме наявність раніше здобутого рівня освіти, а не факт попереднього навчання за освітньою програмою відповідного рівня.
Оскільки позивач у 2011- 2014 роках не завершив навчання за програмою першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, був відрахований за невиконання вимог навчального плану та не отримав диплома бакалавра, відсутні правові підстави вважати, що ним раніше було здобуто перший (бакалаврський) рівень вищої освіти.
Відповідно, повторне зарахування позивача у 2025 році на навчання за першим (бакалаврським) рівнем вищої освіти саме по собі не свідчить про порушення ним послідовності здобуття освіти у розумінні частини другої статті 10 Закону України «Про освіту».
За таких обставин зазначення у довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО відомостей «Ні, порушує» не відповідає встановленим у справі обставинам та вимогам законодавства.
Колегія суддів також бере до уваги, що відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності відповідного рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У цій справі відповідачами не доведено наявності у ОСОБА_1 раніше здобутого першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, який унеможливлював би визнання його поточного навчання таким, що відповідає послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Натомість матеріалами справи підтверджується, що попереднє навчання позивача було припинено до завершення освітньої програми та без присудження ступеня бакалавра.
Отже, висновок суду першої інстанції про правомірність невнесення відповідних змін до ЄДЕБО ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.
З урахуванням установлених обставин та наведених норм права колегія суддів доходить висновку, що відмова Міністерства освіти і науки України у внесенні змін до відомостей щодо ОСОБА_1 у ЄДЕБО є необґрунтованою, а позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити відповідні дії є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про зобов`язання Міністерства освіти і науки України та Державного підприємства «Інфоресурс» внести зміни до даних, що містяться в ЄДЕБО, колегія суддів враховує правовий статус зазначених суб`єктів.
Відповідно до Положення про ЄДЕБО, чинного на час виникнення спірних правовідносин, розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, а технічним адміністратором - Державне підприємство «Інфоресурс». Верховний Суд у постанові від 20 травня 2026 року у справі № 280/9417/24 також звернув увагу на такий розподіл повноважень та зазначив, що розпорядником ЄДЕБО є МОН, тоді як ДП «Інфоресурс» є її технічним адміністратором.
З огляду на це, належний спосіб захисту порушеного права позивача полягає у зобов`язанні Міністерства освіти і науки України як розпорядника ЄДЕБО вжити необхідних заходів щодо внесення до ЄДЕБО відповідних змін щодо ОСОБА_1 .
Саме такий спосіб захисту відповідає встановленим у цій справі обставинам та забезпечує реальне поновлення порушеного права позивача.
V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове судове рішення у відповідній частині або змінює судове рішення.
Згідно з частиною першою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
У цій справі суд першої інстанції, встановивши факт попереднього навчання позивача за освітнім ступенем бакалавра та його подальшого відрахування без присудження відповідного ступеня, помилково ототожнив факт навчання на певному рівні освіти з фактом здобуття такого рівня освіти.
Внаслідок цього суд дійшов помилкового висновку про те, що позивач, повторно вступивши на навчання за освітнім ступенем бакалавра, порушує послідовність здобуття освіти.
Натомість встановлені у справі обставини свідчать, що ОСОБА_1 не завершив попереднього навчання за програмою бакалавра, ступінь бакалавра йому не присуджувався, а отже, станом на момент повторного зарахування на навчання він не мав раніше здобутого першого (бакалаврського) рівня вищої освіти.
За таких обставин висновок про порушення позивачем послідовності здобуття освіти є необґрунтованим.
З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року у справі №240/25769/25 - скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
VI. СУДОВІ ВИТРАТИ
Вирішуючи питання розподілу судових витрат із урахуванням положень статті 139 КАС України, колегія суддів, виходячи з того, що Сьомим апеляційним адміністративним судом скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено, уважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00 грн (1211,20 грн за подання позовної заяви + 1816,80 грн за подання апеляційної скарги).
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Зобов`язати Міністерство освіти і науки України вжити заходів щодо внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту»» - вказати «Так, не порушує».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (код ЄДРПОУ: 38621185) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуюча Гнап Д.Д.
Судді Яремчук К.О. Сушко О.О.