П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/13381/25 Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Наталія Володимирівна
Суддя-доповідач: Гнап Д.Д.
31 серпня 2026 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючої судді: Гнап Д.Д.
суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Зокрема, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення ОСОБА_1 з 30.12.2022 перерахунку грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) з 30.12.2022 по 19.05.2023, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
Рішення суду набрало законної сили 11 травня 2026 року.
15 червня 2026 року позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про встановлення судового контролю за виконанням зазначеного судового рішення в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заявник зазначив, що відповідачем станом на час звернення до суду не здійснено перерахунку, нарахування та виплати належного йому грошового забезпечення на виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
З огляду на це ОСОБА_1 просив зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 у встановлений судом строк подати звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви позивача, виходив з того, що оскільки виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, а заявником не надано доказів його пред`явлення до примусового виконання, встановлення судового контролю є передчасним. При цьому окружний суд послався на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 09 грудня 2021 року у справі № 9901/235/20.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 382 КАС України, оскільки заяву подано на підставі абзацу першого частини першої цієї статті, тоді як суд послався на положення абзацу другого цієї норми щодо справ про пенсійні та інші соціальні виплати.
Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності попереднього використання механізмів примусового виконання судового рішення, оскільки такі висновки стосуються звернення в порядку статті 383 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.
Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства та невід`ємною складовою права на судовий захист, оскільки ухвалення судового рішення без забезпечення його реального виконання не забезпечує ефективного поновлення порушених прав особи.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, положення абзацу першого частини першої статті 382 КАС України передбачають окремий процесуальний механізм судового контролю за виконанням судового рішення, який може бути застосований за заявою особи, на користь якої ухвалено рішення, або за ініціативою суду.
При цьому судовий контроль за цією нормою не є автоматичним наслідком самого факту набрання рішенням законної сили чи його невиконання, оскільки законодавець наділив суд відповідним дискреційним повноваженням.
Разом з тим реалізація такого повноваження не може бути довільною та має ґрунтуватися на встановлених судом об`єктивних обставинах, які свідчать про необхідність здійснення контролю за належним виконанням судового рішення.
Такий підхід відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 02 липня 2026 року у справі № 990/282/24, відповідно до якої предметом розгляду на стадії вирішення заяви про встановлення судового контролю є наявність об`єктивних обставин, які ставлять під сумнів належне виконання рішення суб`єктом владних повноважень. При цьому на цій стадії суду не потрібно надавати остаточну оцінку діям суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення, достатнім є встановлення ознак його невиконання або неповного виконання.
Велика Палата Верховного Суду також наголосила, що положення статті 382 КАС України не містять вимоги про обов`язкове попереднє відкриття виконавчого провадження або вичерпання особою всіх заходів примусового виконання судового рішення як передумови для звернення із заявою про встановлення судового контролю. Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду такої заяви.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно пов`язав можливість встановлення судового контролю за статтею 382 КАС України з необхідністю попереднього використання механізмів примусового виконання судового рішення.
Водночас наведені судом першої інстанції посилання на положення статті 383 КАС України також не можуть бути покладені в основу висновку про відсутність підстав для застосування статті 382 КАС України.
Стаття 382 КАС України передбачає можливість встановлення судового контролю шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення.
Натомість стаття 383 КАС України регулює інший процесуальний механізм, а саме розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на виконання судового рішення або на порушення прав позивача, підтверджених таким судовим рішенням.
Отже, правові висновки, сформульовані щодо порядку застосування статті 383 КАС України, не можуть без урахування відмінностей зазначених процесуальних механізмів автоматично поширюватися на правовідносини, врегульовані статтею 382 КАС України.
Колегія суддів також погоджується з апелянтом у тому, що посилання суду першої інстанції на статтю 287 КАС України саме по собі не є належним правовим обґрунтуванням відмови у встановленні судового контролю, оскільки предметом заяви позивача не було оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного або приватного виконавця.
Разом з тим помилковість окремих мотивів суду першої інстанції не означає автоматичного задоволення заяви про встановлення судового контролю. Суд апеляційної інстанції має встановити, чи наявні у цій справі об`єктивні обставини, які свідчать про необхідність застосування такого процесуального механізму.
Як установлено судом, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року набрало законної сили 11 травня 2026 року.
Зазначеним рішенням на Військову частину НОМЕР_1 покладено конкретний обов`язок щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за визначений судом період із застосуванням визначеного судом способу розрахунку.
15 червня 2026 року, тобто після набрання судовим рішенням законної сили, позивач звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю, посилаючись на невиконання рішення відповідачем.
При цьому заявник зазначив про відсутність не лише виплати, але й самого перерахунку та нарахування грошового забезпечення на виконання судового рішення.
Матеріали справи не містять доказів, які б на момент розгляду заяви судом першої інстанції підтверджували здійснення відповідачем передбачених рішенням суду дій або надання суду інформації про їх виконання.
Отже, на момент вирішення питання про встановлення судового контролю існували об`єктивні обставини, які давали підстави ставити під сумнів належне виконання Військовою частиною НОМЕР_1 рішення суду від 26 березня 2026 року.
Метою такого контролю є отримання судом інформації про стан виконання рішення та перевірка фактичного виконання відповідачем покладених на нього судом обов`язків.
З огляду на встановлені обставини колегія суддів приходить висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю підлягає задоволенню.
Водночас колегія суддів вважає за необхідне визначити зміст звіту таким чином, щоб він дозволяв суду перевірити фактичне виконання рішення від 26 березня 2026 року, без виходу за межі резолютивної частини цього рішення.
Відповідно до частини третьої статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки та не може становити менше десяти календарних днів з дня отримання відповідної ухвали.
З урахуванням характеру обов`язків, покладених на відповідача рішенням суду, колегія суддів вважає достатнім встановити Військовій частині НОМЕР_1 строк у десять календарних днів з дня отримання копії цієї постанови для подання до Вінницького окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року у справі № 120/13381/25.
У звіті відповідач має зазначити про вжиті заходи щодо виконання рішення суду та надати документи, які підтверджують здійснення відповідного перерахунку, нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , або зазначити конкретні причини, що перешкоджають його виконанню.
Таким чином, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню як така, що постановлена з неправильним застосуванням норм процесуального права, а заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю - задоволенню.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії скасувати.
Прийняти нову, постанову, якою заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задовольнити.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати до Вінницького окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року у справі № 120/13381/25, до якого долучити:
докази здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) з 30.12.2022 по 19.05.2023, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуюча Гнап Д.Д.
Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.