ПОСТАНОВА
іменем України
01 вересня 2026 року м. Кропивницький
справа № 383/122/26
провадження № 22-ц/4809/1323/26
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Мурашка С.І.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Старовойтов Олександр Вікторович, на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від15 квітня 2026 року у складі судді Замші О.В.,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі по тексту ТОВ «Бізнес Позика»), звернулося до Бобринецького районного суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №492119-КС-004 від 07.04.2025 у розмірі 28300 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 07.04.2025 року ТОВ «Бізнес Позика» було направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №492119-КС-004 про надання кредиту, яку відповідач 07.04.2025 року прийняв. ТОВ «Бізнес Позика» направило відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-6314, котрий боржником було введено/відправлено, у зв`язку із чим 07.04.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 був укладений договір №492119-КС-004 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями. За умовами договору відповідач отримав від позичальника ТОВ «Бізнес Позика» грошові кошти у розмірі 10000 грн зі сплатою за користування кредитом у розмірі 1% за кожен день користування. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконав, надав відповідачу грошові кошти у визначеному договором розмірі шляхом перерахування на банківську картку НОМЕР_1 , номер якої позичальник вказав в особистому кабінеті. Відповідач зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим станом на 07.01.2026 року утворилася заборгованість у сумі 28300 грн, яка складається з 10000 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 11300 грн - сума прострочених платежів по процентах; 2000 грн - сума прострочених платежів за комісією; 5000 грн - заборгованість по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України. Оскільки відповідач взятих на себе зобов`язань за кредитним договором не виконав позивач змушений звернутися до суду.
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від15 квітня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором №492119-КС-004 від 07.04.2025 року у сумі 12000 грн. У частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 16300 грн відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Старовойтов О.В., подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення суду скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення комісії у розмірі 2000 грн та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В іншій частині рішення суду не оскаржується. Тому відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України перегляду в апеляційному порядку не підлягає.
ТОВ «Бізнес Позика» направило до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просило рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від15 квітня 2026 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до вимог ч.1 ст.368, ч.1 ст.369 ЦК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У зв`язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно з ч.ч.4, 5 ст.268 та ст.383 ЦПК України постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що 07.04.2025 ОСОБА_1 через особистий кабінет на сайті кредитодавця уклав з ТОВ «Бізнес Позика» договір №492119-КС-004 про надання кредиту, за умовами якого ТОВ «Бізнес Позика» надає ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісію у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів. Строк кредиту встановлено у 16 тижнів, процентна ставка в день - 1%, фіксована комісія за надання кредиту 2000 грн, строк дії договору - до 28.07.2025, орієнтована загальна вартість наданого кредиту - 20325 грн 78 коп, орієнтована реальна річна процентна ставка - 9764,33%.
Договір був укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» шляхом пропозиції укласти договір (оферти) кредитодавцем та прийняття (акцептування) позичальником, та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-6314.
На підтвердження укладання кредитного договору позивачем було надано до суду копію пропозиції (оферти) укласти договір №492119-КС-004 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 07.04.2025, копію договору №492119-КС-004 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 07.04.2025 та копію прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір №492119-КС-004 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 07.04.2025 року.
Відповідача було ознайомлено з інформацією по кредиту та умовами кредитування, що підтверджується копією Паспорту споживчого кредиту, підписаного відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-7789, який був направлений на мобільний номер телефону відповідача НОМЕР_2 .
До вказаного договору додані правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) ТОВ «Бізнес Позика», візуальна форма послідовності дій клієнта та анкета клієнта, в якій зазначені анкетні дані позичальника, зокрема номер банківської картки НОМЕР_1 та фінансовий номер телефону НОМЕР_2 .
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти у розмірі 10000 грн шляхом перерахування 07.04.2025 грошових коштів на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , вказану при заповненні анкетних даних, що підтверджується довідкою про здійснення переказу грошових коштів, дата та час переказу 07.04.2025 року 09:46, сума 10000 грн, номер платіжної картки НОМЕР_3 , призначення платежу: перерахування коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_4 за кредитним договором №492119-КС-004 від 07.04.2025 року.
Відповідно до листа, наданого АТ «Ощад Банк» від 16.02.2026 року №46/12.11/20093/2026/БТ, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) емітовано банком платіжну картку НОМЕР_1 .
Як свідчить наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом у ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитним договором у розмірі 28300 грн, яка складається з 10000 грн - суми прострочених платежів по тілу кредиту; 11300 грн - суми прострочених платежів по процентах; 2000 грн - суми прострочених платежів за комісією; 5000 грн - заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України).
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Під час ухвалення рішення суд вирішує відповідно до ч.1 ст.264 ЦПК України, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Щодо факту укладення між сторонами у справі договору від 07.04.2025 №492119-КС-004 про надання грошових коштів у позику суд першої інстанції правильно дослідив та оцінив докази у справі, укладення договору сторонами не заперечувалось.
Як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості у відповідача виникла заборгованість за вказаним договором у сумі 28300 грн.
Задовольняючи позовні вимоги у розмірі 12000 грн суд першої інстанції стягнув заборгованість по тілу кредиту у розмірі 10000 грн та заборгованість по комісії у розмірі 2000 грн, саме з якою сторона відповідача не погоджується, вказуючи на істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду ОСОБА_1 .
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі по тексту Закон).
Статтею третьою Закону передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.ч.3, 4, 6 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону).
Статтею 12 Закону передбачено, що у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, виходячи з норм цього Закону укладення електронного договору можливо шляхом зазначення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Стаття 204 ЦК України передбачає презумпцію правомірності правочину.
Згідно з ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч.ч.1-3 ст.207 ЦК України).
Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Письмовими доказами по справі підтверджується, що між сторонами від 07.04.2025 було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису та який відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Тобто, позивачем доведено належними та допустимими доказами факт укладання між сторонами договору в електронній формі із зазначенням усіх істотних умов цього договору.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Пунктами 2.5-2.6 кредитного договору передбачено, що комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит також належить до комісії за видачу кредиту і може одноразово нараховуватись при кожному отриманні позичальником у кредит додаткових грошових коштів, якщо нарахування комісії за видачу додаткових грошових коштів передбачено відповідними додатковими угодами до цього договору, якими сторони оформили отримання позичальником у кредит додаткових грошових коштів. Якщо у відповідній додатковій угоді до цього договору, якою сторони оформили отримання позичальником у кредит додаткових грошових коштів, зазначено, що комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит становить 0% (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит на підставі такої додаткової угоди до цього договору є відсутньою. Тарифи за цим договором є незмінними впродовж дії договору, зміна будь-яких умов здійснюється шляхом укладання додаткового договору до цього договору, який сторони погодили іменувати у своїх відносинах додатковою. Комісійна винагорода, яка стягується з позичальника на користь третьої особи, що надає платіжні послуги, під час здійснення платежів за договором через сайт кредитодавця або через Особистий кабінет становить не більше 0,65% (нуль цілих шістдесят п`ять сотих відсотків) від суми платежу, що вноситься позичальником. При цьому кредитодавець забезпечує позичальнику можливість безкоштовного здійснення переказу коштів (без стягнення комісійної винагороди) способами оплати, визначеними кредитодавцем. Інформація про такі способи оплати розміщена на сайті кредитодавця за посиланням: https://my.tpozyka.com/pay У разі, якщо позичальник здійснює оплату за договором іншими способами, не передбаченими цим пунктом договору, позичальник самостійно сплачує комісійну винагороду та інші збори, що стягуються установами, які надають платіжні послуги, а також вартість послуг з розрахунково-касового обслуговування у відділеннях банків під час здійснення позичальником платежів за договором, відповідно до тарифів, встановлених такими установами та банками.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.04.2022 по справі №756/6038/20 незгода позичальника з умовою договору про сплату комісії за ініціювання кредиту на стадії виконання, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання, не є підставою для визнання умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства.
Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст.1, ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», викладених у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Тобто, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребовувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що одноразова комісія при видачі кредиту за кредитним договором нарахована позивачем у передбачений умовами договору та законодавством, яке регулює ці правовідносини, спосіб, тому позовні вимоги в цій частині суд першої інстанції задовольнив правомірно і порушень прав відповідача в частині стягнення комісії не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставі статті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Старовойтов Олександр Вікторович, залишити без задоволення, а рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від15 квітня 2026 року в частині, що оскаржується, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя О.І.Чельник
Судді C.М. Єгорова
С.І.Мурашко