ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 року м. Львів Справа № 500/1406/26 пров. № А/857/38374/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінда О.М., Матковської З.М.,
розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
суддя (судді) в суді першої інстанції - Дерех Н.В.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,
дата складання повного тексту рішення - 16 червня 2026 року,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просив: визнати протиправними дії щодо відмови у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оформленої листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 16.10.2025 №7186/-7539/Б-02/8-1900/25; зобов`язати зарахувати до стажу, який дає право на виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоди роботи 15.08.1990 по 19.09.2025 на посаді вчителя; зобов`язати нарахувати та виплатити грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, згідно пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працював на посадах, на яких набув право на призначення та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказує, що положення чинного законодавства пов`язують право на нарахування та виплату спірної допомоги із посадою, яку займав пенсіонер, незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оформленої листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 16.10.2025 №7186/-7539/Б-02/8-1900/25. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, який дає право на виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоди роботи 15.08.1990 по 19.09.2025 на посаді вчителя. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, згідно пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що враховуючи записи трудової книжки позивача, його стаж на посадах робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", станом дату звернення за призначенням пенсії 19.09.2025, становить понад 35 років. Суд першої інстанції також зазначив, що право на отримання відповідної грошової допомоги не залежить та не пов`язане із призначенням саме пенсії за вислугою років, а є окремим правовим механізмом відповідної соціальної виплати, який також може реалізовуватись при призначенні пенсії за віком.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої п. 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV, оскільки не підтверджено, що на день досягнення пенсійного віку (27.03.2025) він має 35 років страхового стажу у закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" ст. 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення". Також, просить врахувати, що до стажу роботи зараховані усі періоди роботи, робота на яких дає право на призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 26.09.2025 за №19235001112 позивачу було призначено пенсію за віком, інших видів пенсійного забезпечення до цього не отримував.
02.10.2025 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо виплати йому одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення на підставі пункту 71 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Листом від 16.10.2025 за №7186-7539/Б-02/8-1900/25 відповідач відмовив позивачу у виплаті такої грошової допомоги, зазначивши, що у ОСОБА_1 відсутнє право на виплату одноразової грошової допомоги, оскільки на дату досягнення пенсійного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) він не набув 35 років стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до підпункту «е» статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 згаданого Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е - ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати такої допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Такий Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191.
Пунктом 2 згаданого Порядку встановлено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.
Зміст Розділу 1 "Освіта" Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 (далі - Перелік закладів і установ) в частині Найменування закладів і установ містить зазначення - загальноосвітні навчальні заклади, військові загальноосвітні навчальні заклади, музичні і художні школи, а в частині Найменування посад - містить зазначення, серед іншого, учителі, директори, при цьому зміст пункту 2 Примітки такого нормативно-правового акта визначає, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених відповідним переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Згідно записів трудової книжки позивача від 07.01.1988 серії НОМЕР_1 позивач працював на таких посадах в закладах освіти: 15.08.1990 - призначений на посаду вчителя географії і історії Раковецької НС школи (неповної середньої школи) Збаразького району Тернопільської області; 07.09.1991 - звільнений з роботи вчителя географії і історії Раковецької НС школи у зв`язку з переведенням в Доброводівську середню школу; 07.09.1991 - переведений за його згодою на посаду вчителя біології Доброводівської середньої школи; 01.09.1998 - призначений заступником директора по навчально-виховній роботі загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с.Доброводи; 14.09.2015 - звільнено з посади заступника директора по навчально-виховній роботі за угодою сторін; 29.08.2018 - звільнено з посади вчителя біології Доброводівської ЗОШ І-ІІІ ступенів в порядку переведення на іншу посаду; 30.08.2018 - призначено на посаду вчителя біології, захисту Вітчизни, початкової військової підготовки в порядку переведення з посади вчителя біології Доброводівської ЗОШ І-ІІІ ступенів; 19.12.2018 - призначений на посаду директора Доброводівської ЗОШ І-ІІІ ступенів; 25.01.2021 - Доброводівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Доброводівської сільської ради Збаразького району Тернопільської області перейменована на опорний заклад "Доброводівська ЗОШ І-ІІІ ступенів" Збаразької міської ради Тернопільської області; 31.08.2022 - опорний заклад "Доброводівська ЗОШ І-ІІІ ступенів" Збаразької міської ради Тернопільської області перейменована на Доброводівський ліцей імені Олександра Смакули Збаразької міської ради Тернопільської області; 18.12.2024 - звільнено з посади директора Доброводівського ліцею імені Олександра Смакули Збаразької міської ради Тернопільської області у зв`язку із закінченням дії трудового договору; 19.12.2024 - призначено на посаду директора Доброводівського ліцею імені Олександра Смакули Збаразької міської ради Тернопільської області (продовжує працювати).
На підтвердження роботи у вказані вище періоди позивачем до позовної заяви також долучені довідки, архівні довідки, накази.
Таким чином, враховуючи записи трудової книжки позивача, його стаж на посадах робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", станом дату звернення за призначенням пенсії 19.09.2025, становить понад 35 років.
Суд апеляційної інстанції також зауважує, що право на отримання відповідної грошової допомоги не залежить та не пов`язане із призначенням саме пенсії за вислугою років, а є окремим правовим механізмом відповідної соціальної виплати, який також може реалізовуватись при призначенні пенсії за віком.
Правову позицію щодо права особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій неодноразово висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 233/4308/17, у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №234/13835/17, від 28.02.2019 у справі № 718/2293/16-а, від 05.03.2019 у справі №686/9307/17, від 12.03.2019 року по справі № 647/514/17, від 13.03.2019 по справі №602/958/16-а, від 19.03.2019 по справі №466/5637/17, згідно з якою право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій в першу чергу пов`язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.
Отже, обов`язковою умовою для отримання грошової допомоги є те, що особа, яка на день досягнення пенсійного віку, до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком.
З огляду на те, що позивач на момент призначення пенсії за віком працював у відповідному закладі освіти та має достатній трудовий стаж роботи в такому закладі, при цьому, раніше не отримував пенсію, суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що позивач має право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.03.2019 у справі №127/9277/17.
З огляду на це, в силу приписів п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", позивач має право на грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення (яка не підлягає оподаткуванню).
При цьому, період роботи з 15.08.1990 по 19.09.2025 на посаді вчителя підлягає до зарахування позивачу до стажу, який дає право на виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", так як згідно Протоколу Форма РС-право, вказаний період зарахований позивачу як працівникові освіти; страховий стаж позивача складає 42 роки 02 місяці 26 днів.
Разом з тим, як вже зазначалось вище, спірний період роботи підтверджується записами у трудовій книжці позивача, а також долученими до позовної заяви довідками.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності дій відповідача щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, у звязку з відсутністю 35 років стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та не зарахуванні періодів роботи з 15.08.1990 по 19.09.2025 на посаді вчителя до стажу.
Як наслідок, ефективним способом захисту прав позивача буде визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оформленої листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 16.10.2025 №7186/-7539/Б-02/8-1900/25, а також зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, який дає право на виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоди роботи 15.08.1990 по 19.09.2025 на посаді вчителя. Зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, згідно пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року у справі № 500/1406/26 - без змін.
Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. М. Гінда
З. М. Матковська