УХВАЛА
31 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 440/14822/24
адміністративне провадження № К/990/40626/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.
перевіривши касаційну Головного управління ДПС у Полтавській області
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2026 року
у справі №440/14822/24
за позовом Приватного підприємства «Дорсервіс КПК»
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ВСТАНОВИВ:
30 серпня 2026 року на адресу Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2026 року у справі №440/14822/24, предметом спору в якій є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 листопада 2024 року № 0[телефон приховано], винесене Головним управлінням ДПС у Полтавській області, про збільшення Приватному підприємству «Дорсервіс КПК» суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 1886373,25 гривень; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 листопада 2024 року № 0[телефон приховано], винесене Головним управлінням ДПС у Полтавській області, про збільшення Приватному підприємству «Дорсервіс КПК» суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 2280091,25 гривень; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 листопада 2024 року № 0[телефон приховано], винесене Головним управлінням ДПС у Полтавській області, про застосування до Приватного підприємства «Дорсервіс КПК» штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 632,50 гривень.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2026 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 22 листопада 2024 року за № 0[телефон приховано], яким збільшено Приватному підприємству «Дорсервіс КПК» суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 1886373,25 гривень, у тому числі за податковими та/або іншими зобов`язаннями у розмірі 1824073,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 62300,25 гривень. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 22 листопада 2024 року за № 0[телефон приховано], яким збільшено Приватному підприємству «Дорсервіс КПК» суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в частині 2276928,75 гривень, у тому числі за податковими та/або іншими зобов`язаннями у розмірі 1821543,00 гривень, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 455385,75 гривень. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Стаття 330 Кодексу адміністративного судочинства України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як підставу касаційного оскарження скаржник визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06 жовтня 2021 року у справі № 640/3223/20, від 25 березня 2020 року у справі № 804/5947/15 та від 31 серпня 2021 року у справі № 820/4373/16.
На думку скаржника, суди неправильно застосували підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункти 187.1 статті 187, 188.1 статті 188, 198.5 статті 198, 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та не врахували особливості документального оформлення операцій із нафтопродуктами, передбачені Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним наказом від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155.
Водночас наведене обґрунтування не відповідає вимогам пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Посилаючись на постанову Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 640/3223/20, скаржник цитує положення Інструкції № 281/171/578/155 та зазначає, що у тій справі предметом договору був специфічний товар - нафтопродукти, а платником не було надано належних і достатніх доказів їх отримання, транспортування та зберігання.
Аналогічним чином скаржник відтворює обставини справ № 804/5947/15 та № 820/4373/16, у яких висновки судів ґрунтувалися, зокрема, на відсутності документів щодо фактичного руху нафтопродуктів, їх приймання за кількістю та якістю, транспортування і зберігання.
Проте у справі № 440/14822/24 суди попередніх інстанцій виходили з інших установлених обставин. Суди дослідили договори, видаткові та податкові накладні, документи щодо оплати, товарно-транспортні накладні, дорожні листи, акти списання та інші первинні документи й установили фактичне отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, їх рух та використання у власній господарській діяльності.
Суди також установили наявність у позивача транспортних засобів, машин і механізмів, обладнаних дизельними двигунами, та врахували використання придбаних товарів під час виконання договорів із ремонту й утримання автомобільних доріг.
Отже, на відміну від справ, на які посилається скаржник, у справі, що переглядається, суди надали оцінку сукупності документів і фактичних обставин та встановили реальний рух активів і використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача.
Крім того, суд апеляційної інстанції врахував висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 22 квітня 2021 року у справі № 160/1283/19 та від 22 лютого 2023 року у справі № 824/1078/16-а, відповідно до яких відсутність або окремі недоліки товарно-транспортних накладних, у тому числі використання загальної форми товарно-транспортної накладної замість форми № 1-ТТН (нафтопродукт), не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарської операції, якщо фактичний рух активів підтверджується іншими доказами.
Також суди врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, та висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14 серпня 2024 року у справі № 560/12984/23, щодо необхідності дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть підтверджувати або спростовувати реальність господарських операцій.
Скаржник не співвідносить фактичні обставини справ № 640/3223/20, № 804/5947/15 та № 820/4373/16 з обставинами цієї справи, не спростовує встановлених судами відмінностей та не пояснює, який саме висновок суду апеляційної інстанції суперечить конкретному висновку Верховного Суду щодо застосування тієї самої норми права.
При цьому, визначаючи нормами права, які, на його думку, застосовано неправильно, підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункти 187.1 статті 187, 188.1 статті 188, 198.5 статті 198, 201.1 та 201.10 статті 201 ПК України, скаржник не наводить висновків Верховного Суду з указаних постанов саме щодо застосування кожної із цих норм у подібних правовідносинах та не зазначає, у чому полягає їх неврахування судом апеляційної інстанції.
Натомість зміст касаційної скарги у цій частині переважно становить виклад обставин перевірки, цитування норм законодавства та повторення позиції контролюючого органу щодо відсутності законного джерела походження товарів, недоліків товарно-транспортних накладних і ненадання окремих документів, передбачених Інструкцією № 281/171/578/155.
Таке обґрунтування свідчить про незгоду скаржника з оцінкою судами доказів та встановленими фактичними обставинами, однак не доводить застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку Верховного Суду в подібних правовідносинах.
Крім того, скаржник не спростовує висновку судів про те, що контролюючий орган обґрунтував нереальність операцій переважно податковою інформацією щодо контрагентів та ланцюгів постачання, не надавши належних доказів узгодженості дій позивача з контрагентами, його обізнаності про можливі порушення останніх або відсутності фактичного руху придбаних товарів.
Доводи касаційної скарги про те, що суди не дослідили та не надали оцінки наявним у справі доказам, неповно з`ясували обставини справи і не забезпечили повного та всебічного розгляду спору, стосуються порушення норм процесуального права.
Такі доводи можуть бути предметом касаційного перегляду за умови належного обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, у взаємозв`язку з відповідною підставою, встановленою частинами другою або третьою статті 353 цього Кодексу.
Проте скаржник пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як підставу касаційного оскарження не визначає та не зазначає передбаченої статтею 353 цього Кодексу конкретної процесуальної підстави, яка уможливлює касаційний перегляд судових рішень із наведених мотивів.
Водночас посилання на порушення норм процесуального права не може самостійно доповнювати або замінювати визначену скаржником підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності повторно перевірити первинні документи, установити обставини транспортування, приймання, зберігання та використання товарів, визначити їх походження, а також надати перевагу доказам і доводам контролюючого органу.
Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, саме по собі цитування норм законодавства, виклад обставин справи, незгода з висновками судів попередніх інстанцій та формальне посилання на постанови Верховного Суду без належного обґрунтування неврахування відповідних висновків у подібних правовідносинах не є достатніми для відкриття касаційного провадження.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 243, 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2026 року у справі №440/14822/24 за позовом Приватного підприємства «Дорсервіс КПК» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- повернути заявнику.
Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Р.Ф. Ханова