ф
УХВАЛА
01 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 160/20358/25
адміністративне провадження № К/990/38815/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.07.2026 у справі №160/20358/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлені листом від 11.06.2025 за №26316-18140/Т-01/8-0400/25 щодо відмови у переведенні з пенсії за вислугу років згідно пункту «б» статті 12 Закону№2262-XII на пенсію за вислугу років згідно пункту «а» статті 12 Закону№2262-ХІІ;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 12.05.2025 року та перевести з пенсії за вислугу років згідно пункту «б» статті 12 Закону №2262-ХІІ на пенсію за вислугу років згідно пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ, яку призначити на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ, з 01 травня 2025 року, з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2025, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.07.2026, адміністративний позов залишено без задоволення.
На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду позивачка подала касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 17.08.2026.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
У касаційній скарзі позивачка зазначила, що вона подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
В обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження заявниця зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18.02.2025 у справі №520/14878/23, від 26.02.2025 у справі №160/14729/23, від 27.11.2024 у справі №420/29256/23, від 13.03.2025 у справі №160/9410/24, від 11.03.2025 у справі №160/31127/23.
Проте в касаційній скарзі позивачем не наведено обґрунтувань того, що правовідносини у цій справі та у справах №520/14878/23, №160/14729/23, №420/29256/23, №160/9410/24, №160/31127/23 є подібними.
Суд зазначає, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Так, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб`єктний склад, об`єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.
Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд звертає увагу, що справа № 160/20358/25 розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження. Отже, для вирішення питання про відкриття касаційного провадження скаржниця мала належним чином обґрунтувати наявність однієї або кількох виняткових обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, із зазначенням конкретного підпункту та наведенням відповідних мотивів на підтвердження його застосовності до спірних правовідносин.
Разом із тим касаційна скарга таких обґрунтувань не містить, а тому не відповідає вимогам процесуального закону щодо допустимості касаційного оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.
Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи приписи пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України та відсутність у касаційній скарзі належного обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі, касаційну скаргу належить повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.07.2026 у справі №160/20358/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова