Справа № 130/1580/26
Провадження № 22-ц/801/2157/2026
Категорія: 101
Головуючий у суді 1-ї інстанції Заярний А. М.
Доповідач:Панасюк О. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2026 року Справа № 130/1580/26 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),
суддів Ковальчука О. В., Сала Т. Б.,
з участю секретаря судового засідання Козюми Д. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області у складі судді Заярного А. М. від 08 липня 2026 року (дата складання повного тексту судового рішення у справі відсутня) про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: перша Жмеринська державна нотаріальна контора, державний реєстратор з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області Федоренко А. В., про встановлення юридичного факту припинення забезпечувального обтяження (заборони відчуження нерухомого майна) та скасування (припинення) відповідних записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,
встановив:
У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із цією заявою, за якою, з урахуванням заяви про уточнення вимог, просила встановити факт припинення забезпечувального обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна, зареєстрованого за реєстраційним номером обтяження 6493866, відображеного у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записами № 27150598 та № 27151009, що виникло на підставі повідомлення Будбанку від 28 серпня 1985 року, та визначити наслідком встановлення такого факту внесення запису про припинення зазначеного обтяження із скасуванням відповідних записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
В обґрунтування заяви зазначала, що 28 серпня 1985 року за архівним записом № 20 було накладено заборону відчуження на належне заявниці нерухоме майно в інтересах Вінницької обласної контори Будбанку СРСР для забезпечення зобов`язань за позикою. Зазначене обтяження було перенесене до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно під реєстраційним номером 6493866 (записи про обтяження № 27150598, № 27151009). Вказувала, що зобов`язання повністю виконані, будь-які виконавчі провадження відсутні, однак у позасудовому порядку зняти заборону неможливо, тому що кредитор Будбанк СРСР, зокрема його Вінницька обласна контора, припинив існування. Його правонаступників не має.
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 08 липня 2026 року заяву залишено без розгляду на підставі частини шостої статті 294, частини четвертої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вимоги заявниці про встановлення факту припинення забезпечувального обтяження та скасування відповідних записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно фактично спрямовані на припинення обтяження. Це свідчить про наявність спору про право, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 08 липня 2026 року скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду в порядку окремого провадження.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги покликалася на те, що суд першої інстанції не дослідив та не дав оцінки уточненій заяві від 16 травня 2026 року та наданим доказам, чим порушив статтю 89 ЦПК України щодо всебічного й повного дослідженні наявних у справі доказів. Зазначала, що вона скористалася принципом диспозитивності та усунула всі сумніви щодо відсутності вимог до третіх осіб. Спір про право передбачає наявність двох сторін з протилежними інтересами, проте згідно з відповіддю Національного Банку України від 01 травня 2026 року № 14-0006/39862 Будбанк СРСР (Вінницька обласна контора) та його правонаступники в Україні відсутні як суб`єкти права, що унеможливлює наявність відповідача чи спору. Суд не врахував практику Верховного Суду, зокрема у справах № 295/7291/20, № 333/8899/21, яка дозволяє застосування за аналогією закону статтю 277 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) для встановлення факту припинення обтяження в порядку окремого провадження за відсутності належного відповідача. Вимога про скасування (припинення) записів у реєстрі є похідним наслідком встановлення юридичного факту припинення обтяження, а не самостійним матеріально-правовим спором.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.
За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи (стаття 379 ЦПК України).
Установлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення юридичного факту припинення забезпечувального обтяження (заборони відчуження нерухомого майна) та скасування (припинення) відповідних записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 08 липня 2026 року заяву залишено без розгляду.
Залишаючи заяву без розгляду суд першої інстанції виходив із того, що вимога заявниці про встановлення факту припинення забезпечувального обтяження та скасування відповідних записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно фактично спрямовані на припинення обтяження. Це свідчить про наявність спору про право, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
Апеляційний суд не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 частини другої вказаної норми передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.
Таким чином юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Згідно з частиною четвертою статті 315 ЦПК України суддя відмовляє в відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Як видно з матеріалів справи обтяження майна було зареєстровано в інтересах Вінницької обласної контори Будбанку СРСР. Згідно з відповіддю Національного Банку України від 01 травня 2026 року № 14-0006/39862 у Державному реєстрі банків відомості про Будбанк СРСР та його правонаступників відсутні.
У постанові Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 295/7291/20 зроблено висновок про те, що можуть існувати випадки, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Суд констатував, що в ЦК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин для випадку, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто, бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Подібною нормою є абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України, відповідно до якої, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, то фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України). Верховний Суд підкреслив, що коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (іпотекодавець) може звернутися із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку згідно з абзацом третім частини четвертої статті 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.
У справі, що переглядається, спір про право цивільне відсутній, тому що юридична особа, на користь якої було зареєстровано обтяження, ліквідована без правонаступників, а будь-які інші особи, які б оспорювали чи заперечували права заявниці, відсутні. Встановлення цього факту необхідно заявниці виключно для реалізації та захисту своїх майнових прав, що підтверджує правомірність розгляду цієї заяви в порядку окремого провадження.
Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про наявність спору про право та необхідність розгляду справи в порядку позовного провадження є помилковим та передчасним.
Відповідно до частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин ухвала Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 08 липня 2026 року постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381, 384 ЦПК України апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 08 липня 2026 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий О. С. Панасюк
Судді: О. В. Ковальчук
Т. Б. Сало