Справа № 569/12192/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2026 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
головуючої судді Балацької О.Р.,
з участю секретаря судового засідання Кулікович Д.П.,
учасників справи:
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину,
ВСТАНОВИВ:
І. Стислий виклад позовних вимог.
В Рівненський міський суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення аліментів звернулася ОСОБА_2 , в якій просить суд стягнути з відповідача аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 травня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що перебуває з відповідачем у шлюбі, зареєстрованому 10 серпня 2013 року, від якого сторони мають спільного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалося, сім`я фактично існує лише формально, а в провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває справа за її позовом про розірвання шлюбу. Вказує, що дитина проживає разом із нею, а відповідач добровільної матеріальної допомоги на її утримання не надає. На думку позивачки, відповідач є працездатною, здоровою особою, інших неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб, яких він зобов`язаний утримувати, не має, стягнення за виконавчими документами з нього не проводяться, а тому має можливість надавати матеріальне утримання сину. Посилаючись на положення статей 180-183 Сімейного кодексу України, позивачка просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 травня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.
ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 травня 2026 року справа передана для розгляду судді Балацькій О.Р.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 21 травня 2026 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. (а.с. 11-12)
У судове засідання позивач не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про час, дату і місце проведення судового засідання. 06.08.2026 року від позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить суд стягнути аліменти з відповідача. (а.с. 25)
02.06.2026 року відповідач ОСОБА_1 подав заяву про ознайомлення з матеріалаи справи з можливістю фотокопіювання.
20.08.2026 року відповідач подав клопотання про витребування та долучення доказів. Зокрема відповідач надав до матеріалів справи платіжні інструкції, фіскальні чеки, квитанції про перерахування ним коштів на рахунок ОСОБА_4 як докази добровільного утримання дитини. (а.с. 30-41)
Інших заяв та клопотань до суду від учасників справи не надходило.
З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
ІІІ. Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та докази.
Суд встановив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 10 серпня 2013 року, місце державної реєстрації Рівненський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 33), актовий запис № 1075, свідоцтво про шлюб, видане повторно 03.04.2026 серії НОМЕР_2 . (а.с. 4)
Від шлюбу сторони мають спільного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про його народження, про що 2 липня 2014 року складено актовий запис № 1752 . (а.с. 3) На час розгляду справи дитина є неповнолітньою.
Суд також встановив, що дитина проживає разом із позивачкою ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується поданими до суду відомостями про місце проживання дитини. (а.с. 7, 9).
Відповідач був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , знятий з реєстрації 29.07.2022. (а.с. 10) Водночас згідно з інформацією про зняття з реєстрації місця проживання № 30113 від 29.07.2022 відповідач був знятий з місця пррживання у зв`язку з вибуттям проживати до Королівства Іспанії. (а.с. 34)
З матеріалів справи вбачається, що спільне проживання та сімейні відносини між сторонами фактично припинилися. Позивачка зазначає, що відповідач добровільної матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, у зв`язку з чим вона звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів.
При цьому з наданих відповідачем до матеріалів справи документів платіжних інструкцій, фіскальних чеків та квитанцій вбачається, що ним систематично здійснювалися перерахування грошових коштів на рахунок ОСОБА_4 , якіу призначенні платежів відповідач зазначає як кошти, сплачені на утримання дитини сина ОСОБА_3 (а.с. 36 - 41).
Предметом спірних правовідносин у даній справі є виконання відповідачем обов`язку щодо утримання неповнолітнього сина та визначення розміру аліментів, які підлягають стягненню на його утримання.
Відповідач є особою, якій встановлено третю групу інвалідності. Доказів на підтвердження наявності у відповідача інших неповнолітніх дітей, непрацездатних осіб, яких він зобов`язаний утримувати, або інших обставин, які мають істотне значення щодо виконання ним обов`язку щодо утримання неповнолітнього сина, матеріали справи не містять.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, зазначив, що не заперечує проти утримання неповнолітньої дитини та сплати коштів на її утримання, однак заперечує проти їх примусового стягнення. Вказав, що добровільно забезпечує дитину та вважає, що належним чином виконує свій обов`язок щодо її утримання, у зв`язку з чим позовні вимоги позивачки вважає безпідставними. Також відповідач зазначив, що на даний час є безробітним та не отримує доходу, просив у разі стягнення аліментів визначити рахунок позивачки для їх перерахування. Відповідач підтвердив, що кошти на утримання сина виділяє із заощаджень, які ним були накопичені за час роботи попередньо. З поданих відповідачем платіжних документів суд встановив, що відповідач приймає участь в матеріальному забезпеченні сина, купує необхідні продукти харчування, господарські та інші товари.
Отже, судом встановлено, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , який проживає разом із матір`ю, а між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем обов`язку з матеріального утримання дитини.
ІV. Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд при прийнятті рішення.
Стаття 51 Конституції України визначає, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Частиною 1 ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Похідний характер означає відсутність пріоритету інтересів батьків над інтересами дитини та переважність права захисту прав дитини, а тому у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин кожної конкретної справи, а вже тільки потім - права батьків.
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківська, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Суд встановив, що відповідач є батьком неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому відповідно до вимог закону зобов`язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Встановлений судом факт проживання дитини разом із матір`ю свідчить про те, що основний щоденний тягар щодо забезпечення потреб дитини, її догляду та виховання покладається на позивачку. Водночас обов`язок щодо матеріального утримання дитини є спільним обов`язком обох батьків та не залежить від того, перебувають вони у шлюбі між собою чи проживають окремо.
Посилання відповідача на те, що він добровільно забезпечує дитину та здійснює на її утримання грошові перекази, не спростовує права позивачки на звернення до суду з вимогою про стягнення аліментів. Відповідно до частини першої статті 189 СК України батьки можуть укласти договір про сплату аліментів на дитину, в якому визначити розмір та строки виплати. Однак доказів укладення між сторонами такого договору суду не надано.
Надані відповідачем платіжні інструкції, фіскальні чеки та квитанції підтверджують здійснення ним окремих платежів на рахунок ОСОБА_4 . Разом з тим із самих платіжних документів не вбачається, що такі платежі здійснювалися саме як аліменти у визначеному сторонами розмірі та на постійній основі. Крім того, відповідач у судовому засіданні фактично визнав обов`язок утримувати дитину, однак заперечував проти його примусового виконання. За таких обставин сам факт здійснення відповідачем окремих добровільних платежів не свідчить про належне та гарантоване виконання ним у майбутньому обов`язку щодо матеріального утримання дитини.
Доводи відповідача про відсутність у нього роботи та доходу також не звільняють його від встановленого статтею 180 СК України обов`язку утримувати дитину. Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З урахуванням викладеного вище, а також виходячи з того, що позивач разом із відповідачем повинні забезпечити дитині рівень життя, необхідний і достатній для її нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку; виходячи з рівності прав та обов`язків батьків щодо дітей (ч. 1 ст. 141 СК України), суд доходить висновку про необхідність стягнення аліментів із відповідача у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Відповідно до положення частини першої статті 191 СК України, стягнення аліментів необхідно присудити від дня пред`явлення позову, тобто з 19 травня 2026 року.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору, на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір в розмірі 1 331 грн 20 коп. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
На підставі статей 180-183 Сімейного кодексу України та керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 206, 259, 263-265, 354 ЦПК України, статтями 4, 5 Закону України «Про судовий збір», суд,
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 травня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати в сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , знятий з реєстрації 29.07.2022, РНОКПП НОМЕР_4 .
Повний текст судового рішення складено та підписано 01 вересня 2026 року.
Суддя Ольга БАЛАЦЬКА