ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" вересня 2026 р. Справа№ 910/7170/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Спаських Н.М.
суддів: Гончарова С.А.
Горбасенка П.В.
при секретарі судового засідання: Кузьменко А.М.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 01.09.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу від 01.07.2026 Приватного підприємства «Дніпросервіс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.07.2026
у справі № 910/7170/26 (суддя Бондарчук В.В.)
за позовом Приватного підприємства «Дніпросервіс» (м. Київ)
до
1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім-Яр» (Київська обл., м. Біла Церква)
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Юп» (м. Дніпро)
про витребування майна з чужого незаконного володіння,,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст та підстави позовних вимог.
Приватне підприємство «Дніпросервіс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім-Яр» та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Юп» з вимогами витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ «Дім-Яр» та ТОВ «Метал Юп» на користь ПП «Дніпросервіс»:
- нежитлову будівлю (літ. Б) загальною площею 1 881,2 кв.м. (м. Київ, вул. Андрія Малишка, буд. 4, літ. В, реєстраційний номер майна 37493768);
- нежитлову будівлю (літ. А; А') магазину загальною площею 643,6 кв.м. (м. Київ, вул. Андрія Малишка, буд. 4, літ. В, реєстр. номер в ДРРП: 2838812580000);
- нежитлову будівлю №1 (літ. Ж) площею 89,1 кв.м. (м. Київ, вул. Андрія Малишка, буд. 4, літ. В, реєстр. номер в ДРРП: 84211080000);
- нежитлову будівлю №2 (літ. В) площею 1 061,7 кв.м. (м. Київ, вул. Андрія Малишка, буд. 4, літ. В, реєстр. номер в ДРРП: 1671317180000);
- нежитлову будівлю площею 230,5 кв.м. (м. Київ, вул. Полуботка Павла Гетьмана, 5-В / вул. Андрія Малишка, буд. 4, літ. В, реєстр. номер в ДРРП: 1671298080000 / 956549580366).
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 по справі №910/7170/26 позовну заяву Приватного підприємства «Дніпросервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім-Яр» та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Юп» про витребування майна з чужого незаконного володіння із доданими до неї документами повернуто позивачу.
Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що попередньо, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 позовну заяву ПП «Дніпросервіс» залишено без руху та встановлено позивачу строк тривалістю десять днів з дня вручення зазначеної ухвали для усунення виявлених недоліків шляхом зазначення достовірної адреси місцезнаходження відповідача-1 відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Суд першої інстанції встановивши, що 19.06.2026 судом отримано повідомлення про доставку 18.06.2026 копії ухвали від 18.06.2026 до електронного кабінету ПП «Дніпросервіс», керуючись приписами ч.6 ст.242 ГПК України, визначив останнім днем для усунення недоліків позовної заяви 29.06.2026.
19.06.2026 через систему «Електронний суд» від ПП «Дніпросервіс» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, проте у цій заяві позивач повторно зазначив невірну адресу відповідача-1 ТОВ «Дім-Яр» (02100, місто Київ, вулиця Тороповського Георгія, будинок 2, офіс 312) замість достовірної адреси (09117, Київська область, Білоцерківський район, місто Біла Церква, вулиця Сошенка Івана, будинок 1/12), яка відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
За таких обставин місцевий господарський суд дійшов висновку, що станом на 01.07.2026 ПП «Дніпросервіс» не усунуло недоліки позовної заяви у встановлений судом строк, а тому, застосувавши положення частини 4 статті 174 ГПК України, повернув позовну заяву позивачу з усіма доданими до неї документами.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Приватне підприємство «Дніпросервіс» 01.07.2026 через систему «Електронний суд» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (зареєстровано в суді 02.07.2026), в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 про повернення позовної заяви у справі № 910/7170/26 у повному обсязі як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та з проявом надмірного формалізму. Просить направити справу № 910/7170/26 до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття провадження у справі).
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 про залишення позовної заяви без руху ним було своєчасно, 19.06.2026, подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено офіційний Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Відповідача-1 (ТОВ «ДІМ-ЯР»), який містить достовірні відомості про його місцезнаходження. Апелянт наголошує, що допущена у тексті самої заяви про усунення недоліків технічна описка, внаслідок якої в мотивувальній та вступній частині заяви залишилася попередня (недостовірна) адреса Відповідача-1, не може мати наслідком висновок про невиконання вимог суду, оскільки достовірна адреса підтверджується доданим до заяви первинним офіційним документом - Витягом з ЄДР, доказова сила якого, за твердженням скаржника, не може бути спростована технічною помилкою у супровідному документі.
Апелянт стверджує, що повернення позовної заяви за наявності в матеріалах справи офіційного підтвердження достовірної адреси відповідача, становить надмірний формалізм з боку суду та непропорційне втручання у право на доступ до правосуддя, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. На підтвердження цього доводу апелянт посилається на практику Великої Палати Верховного Суду (постанови від 18.01.2023 у справі № 170/129/21, від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18, від 05.12.2018 у справі № П/9901/736/18) та на практику Європейського суду з прав людини у справі Shishkov v. Russia (заява № 26746/05), відповідно до якої національним судам при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзивів на апеляційну скаргу позивача.
Явка представників сторін.
У судове засідання 01.09.2026 по розгляду апеляційної скарги з`явився лише представник позивача, який апеляційну скаргу підтримав і просить суд її задовольнити.
Представник Відповідача2 направленим клопотанням від 01.09.2026 просить засідання відкласти через неможливість своєї явки (виклик до місцевого управління поліції).
З урахуванням заперечень представника позивача, що в засідання міг з`явитися інший представник, а юридична особа також має і керівника, який представляє інтереси товариства в суді, а також що явка представників в засідання була не обов`язковою і всі документи для розгляду апеляційної скарги учасники не були позбавлені завчасно подати в письмовому вигляді, колегія суддів відхилила клопотання Відповідача2 про відкладення розгляду справи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Як убачається з матеріалів справи, Приватне підприємство "Дніпросервіс" (далі - ПП "Дніпросервіс") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім-Яр" (далі - ТОВ "Дім-Яр", відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Юп" (далі - ТОВ "Метал Юп", відповідач-2) про витребування з чужого незаконного володіння відповідачів на користь позивача нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Андрія Малишка, буд. 4, літ. В, та вул. Полуботка Павла Гетьмана, 5-В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі №910/7170/26 клопотання ПП "Дніпросервіс" про звільнення від сплати судового збору задоволено частково; позивачу відстрочено сплату судового збору до прийняття рішення у справі. Позовну заяву залишено без руху з підстав недодержання вимог пункту 2 частини третьої статті 162 ГПК України, оскільки у позовній заяві місцезнаходження відповідача-1 ТОВ "Дім-Яр" зазначено помилково - за адресою: м. Київ, вул. Тороповського Георгія, буд. 2, офіс 312, тоді як відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань достовірним місцезнаходженням цієї юридичної особи є: 09117, Київська область, Білоцерківський район, м. Біла Церква, вул. Сошенка Івана, буд. 1/12. Судом установлено десятиденний строк для усунення зазначеного недоліку з дня вручення ухвали.
19.06.2026 суд отримав повідомлення про доставлення копії ухвали від 18.06.2026 до електронного кабінету ПП "Дніпросервіс", у зв`язку з чим, з урахуванням приписів частини 6 статті 242 ГПК України, останнім днем строку для усунення недоліків позовної заяви визначено 29.06.2026.
19.06.2026 через систему "Електронний суд" від ПП "Дніпросервіс" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, проте у поданій заяві позивач повторно зазначив попередню, недостовірну адресу відповідача-1 (м. Київ, вул. Тороповського Георгія, буд. 2, офіс 312) замість його належної адреси відповідно до даних Єдиного державного реєстру.
За результатами розгляду поданої заяви суд першої інстанції розцінив, що станом на 01.07.2026 недоліки позовної заяви позивачем не усунуто, у зв`язку з чим, керуючись частиною 4 статті 174 ГПК України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 позовну заяву ПП "Дніпросервіс" з доданими до неї документами повернуто позивачу.
Заперечень з приводу недотримання позивачем визначених судом строків виправлення недоліків у суду першої інстанції немає.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб (стаття 2 ГПК України). Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується, і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Реалізація особою права на подання позову до суду здійснюється шляхом дотримання визначеної процесуальним законом процедури захисту порушених прав, яка передбачає виконання чітких та передбачуваних вимог ГПК України щодо форми і змісту позовної заяви, недотримання яких має негативні наслідки для позивача, зокрема передбачені частинами першою, четвертою, п`ятою статті 174 ГПК України, як то залишення позовної заяви без руху або її повернення.
Відповідно до частини 1 статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Приписами цієї статті передбачено механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання. Частиною 4 статті 174 ГПК України передбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що місцевий суд ухвалою від 18.06.2026 залишив позовну заяву позивача без руху з тієї підстави, що зазначена в позовній заяві адреса місцезнаходження Відповідача-1 (ТОВ «ДІМ-ЯР»: м. Київ, вул. Тороповського Георгія, буд. 2, офіс 312) не відповідає відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), згідно з якими достовірним місцезнаходженням цього відповідача є: 09117, Київська обл., Білоцерківський р-н, м. Біла Церква, вул. Сошенка Івана, буд. 1/12.
Дані обставини позивачем не заперечуються.
19.06.2026 представник Позивача сформував у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано, зокрема, Витяг з ЄДР щодо Відповідача-1 від 19.06.2026 (за кодом доступу [номер приховано], номер 37749657), у якому зафіксовано достовірну адресу місцезнаходження Відповідача-1, встановлену судом першої інстанції як обов`язкову до зазначення у тексті позовної заяви. Разом з тим, унаслідок технічної описки (як вказує позивач), у мотивувальній та вступній частині самого тексту заяви про усунення недоліків помилково залишилася попередня, невірна адреса Відповідача1 у м. Києві.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» відомості, що підлягають внесенню до ЄДР, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Вимога суду першої інстанції, викладена в ухвалі від 18.06.2026, полягала у необхідності зазначення достовірної інформації щодо місцезнаходження Відповідача-1, і саме таку вимогу Позивач виконав шляхом отримання та надання суду витягу з ЄДР. Той факт, що представник Позивача допустив технічну описку в тексті супровідної заяви, жодним чином не спростовує інформацію, зазначену у Витязі з ЄДР, який є первинним документом для визначення належної адреси юридичної особи і поданий суду з боку позивача разом із його заявою для виправлення недоліків.
Колегія суддів вважає, що позивачем допущено саме описку при зазначенні невірної адреси Відповідача1 у документах з процесуальних питань в першу чергу тому, що така описка, при наявності у справі належного доказу про дійсну адресу Відповідача1 (який надав і сам позивач), не дає позивачу ніяких процесуальних вигод використати таку описку на свою користь, або щоб зловживати своїми правами.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції мав обов`язок здійснити комплексне дослідження усіх доданих до заяви матеріалів на доказ виправлення власних зауважень, тобто у їх сукупності та уникаючи зайвого формалізму. Суд не мав обмежуватися лише інформацією, зазначеною у супровідному листі позивача. Повернення позовної заяви за умови фактичного надання позивачем доказів із витребуваними судом відомостями, свідчить про те, що суд першої інстанції не дослідив і не оцінив наявні в матеріалах справи письмові докази, чим порушив приписи статті 86 ГПК України.
Крім того, колегія враховує, що за даними програми Діловодства господарського суду, позивач та обидва відповідачі мають зареєстровані електронні кабінети.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що згідно із частиною 6 та 7 статті 42 ГПК України процесуальні документи в електронній формі подаються учасниками справи до суду з використанням ЄСІТС, а якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи можуть направлятися з використанням ЄСІТС шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.06.2023 у справі № 910/9377/22, тлумачення частин першої, четвертої, п`ятої, сьомої статті 6, частин п`ятої-сьомої статті 42 ГПК України, пунктів 24, 29, 37 розділу III «Електронний суд» Положення приводить до висновку, що звернення до господарського суду з позовною заявою чи іншими процесуальними документами через підсистему «Електронний суд», функціонал якої в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до електронних кабінетів інших учасників справи копій поданих до суду документів, відповідає вимогам частини 2 статті 162, пункту 1 частини 3 статті 164, частини 1 статті 172 ГПК України щодо подання позовної заяви в письмовій формі та надання доказів відправлення іншим учасникам справи її копії і доданих до неї документів.
Отже, колегія суддів зазначає, що навіть за умови помилки у зазначенні адреси відповідача у тексті позовної заяви, при наявності у додатках доказів достовірної адреси відповідача, при наявності зареєстрованих електронних кабінетів в учасників справи, це не створює перешкод для суду у здійсненні подальших процесуальних дій, бо все спілкування із учасниками справи буде здійснюватися через підсистему «Електронний суд». Функціонал цієї системи в автоматичному режимі формує та надає суду доказ надсилання документів до електронних кабінетів учасників справи без використання поштової адреси.
Вказану описку позивач може виправити і в ході розгляду справи, що не заборонено чинним ГПК України.
Правильність визначення підсудності спору у даному випадку також не залежить від правильності зазначення поштової адреси реєстрації одного чи обох відповідачів, оскільки все спірне нерухоме майно зареєстровано у м. Києві.
За правилами ч. 3 ст.30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Отже, з огляду на доводи позивача та зібрані докази, немає підстав сумніватися, що з боку позивача дійсно було допущено описку (помилку) при повторному зазначенні невірної адреси Відповідача1 ТОВ "Дім-Яр" в межах процедури усунення недоліків, зазначених судом першої інстанції. Дана помилка з боку відповідача була добросовісною.
З огляду на сукупність вказаних обставин, норм ГПК України та особливостей технічного забезпечення ведення судового процесу, колегія суддів приходить до висновку, що сама по собі описка щодо адреси Відповідача1 в тексті позовної заяви, яка формально не була виправлена позивачем шляхом подання іншої заяви з виправленим недоліком, не впливає на можливості суду першої інстанції зафіксувати належну адресу Відповідача1 за наявними у справі доказами, а надсилання процесуальних документів здійснювати всім учасниками через зареєстровані ними електронні кабінети.
Отже даний недолік позовної заяви не мав бути достатньою підставою для висновку суду першої інстанції про невиконання Позивачем вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та, в подальшому, і для висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.
Верховний Суд зазначає, що у рішенні від 09.03.2011 у справі «Буланов та Купчик проти України» ЄСПЛ зробив висновок про те, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист, а надмірний формалізм під час відмови у розгляді заяви скаржника суттєво обмежує його право на звернення до суду, що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.12.2016 у справі «ТОВ «ФРІДА» проти України»).
Колегія суддів вважає, що повернення позовної заяви, предметом спору за якою є захист права власності позивача на комплекс нежитлових будівель (дана категорія спору вирішується за місцем знаходження нерухомого майна), виключно з підстави технічної описки щодо поштової адреси реєстрації одного із відповідачів та за умови фактичного надання суду першої інстанції належного та достовірного доказу з Державного реєстру щодо цієї адреси, а також при наявності забезпеченої технічної можливості для суду направляти процесуальні документи іншим учасникам справи засобами підсистеми «Електронний суд», є проявом надмірного формалізму, який не відповідає критеріям пропорційності та легітимної мети суду при дотриманні норм ГПК України і порушує гарантії, закріплені у статті 6 Конвенції.
За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 про повернення позовної заяви у справі № 910/7170/26 не можна визнати законною та обґрунтованою.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладені обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Приватного підприємства «Дніпросервіс» підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала має бути скасована. Позовну заяву Приватного підприємства «Дніпросервіс» слід направити до суду першої інстанції на стадію відкриття провадження у справі.
Судові витрати.
Судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають розподілу судом першої інстанції за результатами вирішення спору по суті.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу від 01.07.2026 Приватного підприємства «Дніпросервіс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 у справі №910/7170/26 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 у справі №910/7170/26 скасувати.
3. Позовну заяву Приватного підприємства «Дніпросервіс» направити до Господарського суду міста Києва на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі (Глава 2 Розділу ІІІ ГПК України).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 01.09.2026.
Головуючий суддя Н.М. Спаських
Судді С.А. Гончаров
П.В. Горбасенко