ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
У Х В А Л А
25.08.2026 м.Дніпро Справа № 908/1782/24 (908/168/25)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,
секретар судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники сторін: не з`явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейсагро" на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.04.2025 (суддя Сушко Л.М., повний текст якого підписаний 17.04.2025) у справі № 908/1782/24(908/168/25)
за позовом ОСОБА_1 , м. Чернігів
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Черниш-Агро", м.Запоріжжя
про розірвання договорів оренди землі
в межах розгляду справи про банкрутство №908/1782/24
Боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Черниш-Агро", м. Запоріжжя;
розпорядник майна - арбітражний керуючий Кучак Юрій Федорович, м. Київ
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.04.2025 у справі № 908/1782/24(908/168/25) позовні вимоги задоволено повністю.
Розірвано Договір оренди землі № 283 щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:04:000:0116, площею 2,265 га, укладений 28 вересня 2021 року між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Черниш-Агро", код ЄДРПОУ 39470491, право оренди якої зареєстроване в Державному реєстрі речових прав 25 жовтня 2021 року за номером запису 44752864.
Розірвано Договір оренди землі № 284 щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:04:000:1116, площею 0,9634 га, укладений 28 вересня 2021 року між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Черниш-Агро", код ЄДРПОУ 39470491, право оренди якої зареєстроване в Державному реєстрі речових прав 25 жовтня 2021 року за номером запису 44752915.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Черниш-Агро" на користь ОСОБА_1 м. Чернігів суму 4 844 грн. 80 коп. судового збору.
Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейсагро", в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Подаючи скаргу, апелянт, який не є учасником справи, вважає порушеними свої права, інтереси, обов`язки через те, що оскаржуване судове рішення, яким розірвано договори оренди земельних ділянки, за яким орендарем є ТОВ "ЧЕРНИШ-АГРО", ставить у рамки невизначеності майнового активу боржника, що, як наслідок, впливає на права та інтереси ТОВ ''ГРЕЙСАГРО", як кредитора.
Зокрема, зауважує, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03 жовтня 2024 року, у справі №908/1782/24, визнано грошові вимоги ТОВ "ГРЕЙСАГРО" до ТОВ "ЧЕРНИШ-АГРО" на суму 6056,00 грн. 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 7 362 687,42 грн. 4 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 2 393 083,80 грн. 6 черга задоволення вимог кредиторів.
Таким чином, ТОВ "ЧЕРНИШ-АГРО", як орендар земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:04:000:1116, площею 2,265 га, та кадастровий номер [номер приховано]:04:000:1116, площею 0,9634 га (власником яких є позивач), являється боржником перед ТОВ "ГРЕЙСАГРО" - кредитором у межах справи про банкрутство №908/1782/24.
З огляду на положення частини п`ятої статті 93 ЗК України, із змінами, внесеними Законами України від 28 квітня 2021 року №1423-ІХ, від 02 травня 2023 року №3065-ІХ, а саме надання законодавцем права користувачу земельної ділянки відчужувати право оренди без погодження з власником земельної ділянки, до ліквідаційної маси боржника можуть бути включені і майнові права, що належать боржнику та які міг відчужити сам боржник, оскільки кошти, виручені від їх продажу, можуть спрямовуватися на задоволення вимог кредиторів, які пред`явлені до боржника.
Враховуючи дати укладення договорів оренди земельних ділянко та дати реєстрації прав оренди у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем, період систематичної несплата орендної плати зі сторони ТОВ "ЧЕРНИШ-АГРО" може розраховуватися лише після 31 грудня 2023 року.
Разом з тим, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (сформованої станом на 2024 року) вбачається, що по відношенню до земельних ділянок: кадастровий номер [номер приховано]:04:000:0116, площею 2,265 га, кадастровий номер [номер приховано]:04:000:1116, площею 0,9634 га, у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.09.2023 р. за ТОВ "Агросварожич" (код ЄДРПОУ 45179748) зареєстровано право суборенди. Зазначене дає підстави вважати, що починаючи із 15.09.2023 саме ТОВ "Агросварожич", як користувач земельних ділянок могло вчиняти дії, щодо виплати орендної плати на користь позивача у грошовій чи натуральній формі.
У рішенні суду першої інстанції відсутня інформація, щодо перебування вищенаведених земельних ділянок у суборенді ТОВ "Агросварожич". Також судом не досліджувалося питання, щодо виплати орендної плати на користь позивача зі сторони ТОВ "Агросварожич", за користування земельними ділянками.
Вважає, що судом першої інстанції не з`ясовано у повній мірі обставин, що мають значення для справи внаслідок чого неправильно застосовано норми матеріального права: ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", ч. 1 ст. 141 ЗК України, ст. 651 ЦК України.
Наголошує, що Суд лише акцентував увагу на невиплаті орендної плати зі сторони ТОВ "ЧЕРНИШ-АГРО", у якого земельні ділянки, фактично могли не перебували у користуванні ще починаючи із середини 2023 р., що автоматично виключає можливість застосування поняття та алгоритму систематичної несплати. Адже систематична несплата мала б місце лише у тому випадку, коли саме відповідач користувався земельною ділянкою два і більше років, і як наслідок не сплачував орендну плату за два і більше роки. Зважаючи на те, що судом першої інстанції не досліджувалося питання щодо відчуження права оренди земельної ділянки на користь іншої особи, це фактично впливає на правосудність судового рішення.
Також судом першої інстанції не досліджувалося питання, щодо належного чи неналежного податкового звітування до контролюючого податкового органу зі сторони ТОВ "ЧЕРНИШ-АГРО", з метою з`ясування правомірності доводів позивачки. Адже у випадку сплати орендної плати шляхом видачі готівкових коштів чи видачі у натуральній формі орендної плати (зерно, цукор, тощо) та при цьому відсутності належного звітування зі сторони відповідача з даного приводу до контролюючого органу, останній не матиме інформації про суми отриманих позивачем доходів.
Одночасно у апеляційній скарзі апелянт подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, яке мотивовано тим, що ТОВ "Грейсагро" не було обізнане про існування оскаржуваного рішення, що фактично і стало підставою пропуску процесуального строку.
Учасники провадження правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались, що не є перешкодою за ч.3 ст.263 ГПК України для перегляду судового рішення.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.05.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 15.05.2025 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
29.05.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2025 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейсагро" на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.04.2025 у справі № 908/1782/24(908/168/25) залишено без руху через неподання останнім доказів оплати судового збору у встановленому порядку і розмірі. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
11.06.2025 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 02.06.2025 надійшла заява про усунення недоліків скарги до якої додано платіжну інструкцію №21313 від 10.06.2025 про оплату 1784,00 грн.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.06.2025 апелянту поновлено строк на подачу скарги; відкрито апеляційне провадження у справі за скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейсагро"; розгляд питання чи порушені права, інтереси, обов`язки скаржника у справі № 908/1782/24 (908/168/25) призначено у судовому засіданні на 27.10.2025 на 16:30 год.; учасникам встановлений строк для подачі відзиву, заяв, клопотань.
Розгляд справи, призначений у судовому засіданні на 27.10.2025 не відбувся у зв`язку з відрядженням судді-члена колегії суддів Верхогляд Т.А.
Ухвалою суду від 07.11.2025 визначена нова дата судового засідання - 12.02.2026.
Розгляд справи, призначений у судовому засіданні на 12.02.2026 не відбувся у зв`язку з відрядженням судді-члена колегії Паруснікова Ю.Б.
Ухвалою суду 17.02.2026 визначена нова дата судового засідання - 21.05.2026.
Судове засідання, призначене на 21.05.2026 не відбулося, у зв`язку з відрядженням судді Паруснікова Ю.Б.
Ухвалою суду 01.06.2026 визначена нова дата судового засідання - 25.08.2026.
В судове засідання 25.08.2026 учасники провадження не з`явились; про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку ухвали до електронних кабінетів учасників провадження.
У судовому засіданні 25.08.2026 Центральним апеляційним господарським судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали про закриття апеляційного провадження у цій справі.
Заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження у справі, виходячи з наступного.
У провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/1782/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Черниш-Агро", м.Запоріжжя, у процедурі розпорядження майном.
17.01.2025 до підсистеми "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшла позовна заява від 17.01.2025 (вх. № 185/08-07/25 від 20.01.2025) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Черниш-Агро" про розірвання договорів оренди землі.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договорів оренди землі №283 від 28.09.2021 та № 284 від 28.09.2021 в частині повної та своєчасної оплати орендної плати. Внаслідок систематичної несплати орендної плати, зокрема за 2021, 2022 та 2023 роки, Позивачка значною мірою позбавляється того, на що розраховувала при укладенні договорів.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.02.2025. прийнято до розгляду позовну заяву №908/1782/24 (908/168/25) ОСОБА_1 до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Черниш-Агро" про розірвання договорів оренди землі, в межах розгляду справи про банкрутство №908/1782/24. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження справи без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
18.02.2025 від розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Черниш-Агро" надійшов відзив на позовну заяву, у якому він зазначає, що у зв`язку із змінами, внесеними Законами України від 28.04.2021 № 1423-IX, від 02.05.2023 № 3065-IX до частини 5 статті 93 Земельного кодексу України орендар-боржник, набув право відчужувати, передавати в заставу право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення без погодження із власником такої земельної ділянки, враховуючи обсяг прав орендаря, Боржник має право відчужувати наявне право оренди шляхом його продажу на прилюдних торгах, що в свою чергу є активом, за рахунок якого можливо здійснити погашення вимог кредиторів у справі № 908/1114/24. Враховуючи викладене, з огляду на зміни в земельному законодавстві, відповідно до яких користувачу земельної ділянки надано право відчужувати право оренди без погодження з її власником та можливість включення до ліквідаційної маси боржника майнових прав, та враховуючи безпідставність заявлених вимог, Відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а спірні договори достроковому розірванню. Щодо самого договору оренди, розпорядник майна зазначає, що даний правочин укладений з метою передачі в оренду земельної ділянки на платній основі, і продаж права оренди жодним чином не порушить права та обов`язки Орендодавця, оскільки до нового орендаря перейдуть всі права та обов`язки боржника, в тому числі і по сплаті заборгованості по орендній платі, у випадку її наявності. Тому, розірвання договору оренди не тільки не має вигоди для сторін, а і негативно впливає на саму процедуру банкрутства та кредиторів у даній справі.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.04.2025 у справі № 908/1782/24(908/168/25) позовні вимоги задоволено повністю.
Розірвано Договір оренди землі № 283 щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:04:000:0116, площею 2,265 га, укладений 28 вересня 2021 року між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Черниш-Агро", код ЄДРПОУ 39470491, право оренди якої зареєстроване в Державному реєстрі речових прав 25 жовтня 2021 року за номером запису 44752864.
Розірвано Договір оренди землі № 284 щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:04:000:1116, площею 0,9634 га, укладений 28 вересня 2021 року між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Черниш-Агро", код ЄДРПОУ 39470491, право оренди якої зареєстроване в Державному реєстрі речових прав 25 жовтня 2021 року за номером запису 44752915.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Черниш-Агро" на користь ОСОБА_1 м. Чернігів суму 4 844 грн. 80 коп. судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що матеріалами справи доведено, що відповідачем систематично не сплачується орендна плата за користування земельними ділянками, з урахуванням чого, суд прийшов до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Черниш-Агро", несплачуючи орендну плату, допустило істотне порушення його умов, чим позбавило Позивача матеріальної вигоди, на яку той розраховував за фактом передачі землі в оренду, а тому така обставина є підставою для дострокового розірвання договору.
З апеляційною скаргою на вказане рішення звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейсагро", яке не є учасником провадження у справі, втім обґрунтовує звернення з апеляційною скаргою вирішенням оскаржуваним рішенням його прав та інтересів, оскільки ставить у рамки невизначеності майнового активу боржника, що, як наслідок, впливає на права та інтереси ТОВ ''ГРЕЙСАГРО", як кредитора.
Отже, виходячи з вищенаведених обставин, в першу чергу, дослідженню підлягає питання щодо статусу заявника апеляційної скарги та, відповідно, наявності у нього права на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 17.04.2025 у справі № 908/1782/24 (908/168/25).
Відповідно до частини 1 статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
Водночас, банкрутство є окремою судовою процедурою, яка здійснюється судами господарського судочинства з переважним застосуванням норм матеріального та процесуального права, визначених Кодексом України з процедур банкрутства.
Зокрема, у статті 1 КУзПБ визначено склад учасників справи про банкрутство, до яких віднесено сторони (конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут)), арбітражний керуючий тощо.
Відповідно до частини 1 статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Як вказала Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 за своєю процесуальною формою провадження у справі про банкрутство складається з двох частин.
Перша - включає в себе основне провадження, спрямоване на вирішення головного завдання - задоволення грошових вимог кредиторів шляхом застосування спеціальних судових процедур: для юридичних осіб - розпорядження майном, санації і ліквідації; для фізичних - реструктуризації боргів боржника та погашення боргів боржника.
Друга частина складається з додаткового або відокремленого від основного процесу провадження. У відокремленому провадженні вирішуються майнові спори, стороною яких є боржник. Завдання такого провадження полягає у збереженні й поповненні активів або конкурсної маси боржника.
Отже, судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на такі групи.
Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо. Такі процедурні (процесуальні) питання вирішуються господарським судом шляхом постановлення ухвал.
Друга група стосується виключно вирішення спорів, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими Господарським процесуальним кодексом України. Розгляд таких спорів по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Таке розмежування є цілком виправданим з точки зору того, що справи відокремленого позовного провадження мають різний суб`єктний склад сторін спору, предмети і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, на відміну від спрощеного порядку розгляду заяв, скарг і клопотань в основній справі про банкрутство (правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 15.02.2021 у справі №910/11664/20).
Отже, суб`єктний склад учасників господарського процесу у межах позовного провадження відповідно до ГПК України не є тотожним складу учасників у справі про банкрутство за КУзПБ. Перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 31.05.2022 у справі №923/719/17 (910/618/21)).
Натомість в розумінні статті 7 КУзПБ учасниками справи позовного провадження, що розглядається у межах справи про банкрутство є саме особи, які визначені статтями 41, 45 ГПК України (див. постанови Верховного Суду від 14.04.2023 у справі №914/2441/15 (914/1140/22), від 20.04.2023 у справі №914/2441/15 (914/592/22), від 26.04.2023 у справі №914/2441/15 (914/841/22).
Наведені висновки щодо застосування відповідних норм ГПК України та КУзПБ не залежать від предмету спору відповідного відокремленого позовного провадження чи питання, яке вирішується під час його розгляду.
Оскільки оскаржуване рішення ухвалене у відокремленому позовному провадженні (справа №908/1782/24 (908/168/25)) щодо спору, стороною якого є Боржник, то в цьому випадку склад учасників справи визначений саме статтями 41, 45 ГПК України.
Такими особами є Позивач, Відповідач та Треті особи, а не всі учасники провадження справи про банкрутство, визначені статтею 1 КУзПБ.
Відповідна правова позиція щодо складу учасників відокремленого позовного провадження, стороною якого є боржник, викладена Верховним Судом у постанові від 05.02.2024 у справі №910/5450/21 (910/5671/23).
Як вбачається із змісту рішення господарського суду від 17.04.2025, учасниками відокремленого позовного провадження у справі № 908/1782/24 (908/168/25) є:
- ОСОБА_1 (позивач);
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Черниш-Агро" (відповідач).
В свою чергу, під час розгляду справ у позовному провадженні, що розглядаються в межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ, кредитори боржника не позбавлені права звернутися до суду з обґрунтованим клопотанням про залучення їх до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, в порядку, передбаченому статті 50 ГПК України, за наявності на це правових підстав. Суд має розглянути зазначене клопотання та надати аргументам кредитора відповідну оцінку, не обмежуючись лише наданням оцінки змісту правовідносин між сторонами поданого позову, а враховуючи також і можливий вплив рішення у справі на права або обов`язки кредиторів у справі про банкрутство, зокрема якщо результат розгляду такого спору безпосередньо впливає на склад ліквідаційної маси, склад кредиторів або обсяг задоволення кредиторських вимог (така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 18.07.2023 у справі №911/1707/18 (911/2858/21), від 06.08.2025 у справі №925/674/21(925/422/24).
Отже, сам по собі статус кредитора боржника не є безумовною підставою для апеляційного оскарження будь-якого судового рішення, ухваленого у межах справи про банкрутство. Необхідним є встановлення безпосереднього впливу такого рішення на права та інтереси відповідного кредитора, а також у справі про банкрутство необхідно враховувати поведінку кредитора (пасивна/активна) до постановлення відповідного рішення, момент набуття скаржником статусу кредитора у справі про банкрутство.
Так, як зазначає апелянт та підтверджується даними Єдиного державного реєстру судових рішень у межах справи №908/1782/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Черниш-Агро", м.Запоріжжя ухвалою суду від 03.10.2024 визнані грошові вимоги ТОВ «Грейсагро» до боржника на суму 6056,00 грн. 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 7 362 687,42 грн. 4 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 2 393 083,80 грн. 6 черга задоволення вимог кредиторів.
В оскаржуваній ж справі позов ОСОБА_1 подано 17.01.2025.
Тобто, станом на день ухвалення оскаржуваного рішення (17.04.2025) апелянт був визнаним у встановленому законом порядку конкурсним кредитором боржника.
Відповідно до вимог ч.1 ст.50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Однак, ані ТОВ "Грейсагро", ані учасники справи № 908/1782/24 (908/168/25) заяви про залучення ТОВ "Грейсагро" до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору не подавали.
Отже, ТОВ "Грейсагро" не є стороною і учасником відокремленого позовного провадження у справі №908/1782/24 (908/168/25).
Разом з тим, ТОВ "Грейсагро" подано апеляційну скаргу на рішення у даній справі, посилаючись на те, що судом вирішено питання про його права та обов`язки та прийнято про це відповідне судове рішення.
При цьому, навіть якщо виходити з того, що результат розгляду цього відокремленого спору у межах справи про банкрутство може впливати на майнові інтереси скаржника як кредитора боржника та за певних обставин бути підставою для реалізації ним права на апеляційне оскарження відповідного судового рішення, саме по собі існування такого інтересу не звільняло скаржника від необхідності належним чином реалізовувати передбачені процесуальним законом права щодо участі у розгляді справи. Однак, будучи кредитором боржника з 2024 року, ТОВ "Грейсагро" не порушувало питання про своє залучення до участі у справі як третьої особи, хоча мало достатньо часу та можливостей для вчинення таких дій.
Апеляційний суд зазначає, що згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Водночас, як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.
Тобто "право на суд" та право на "доступ до суду" не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v Greece (Філіс), § 59; De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), § 28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії), § 229).
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма конкретизована у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 №11-рп/2007).
Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм - норм ГПК України.
Відповідно до частини 1 статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною 2 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
У розумінні статті 254 ГПК України судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов`язків цієї особи. Таким судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб`єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов`язку стосовно однієї із сторін спору.
При цьому на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Доведення такого правового зв`язку є обов`язковим при розгляді справ про банкрутство.
У вирішенні цього питання суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому тощо. Тобто, суд має розглянути та вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено питання про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, зважаючи на наведене, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №924/699/20).
Таким чином, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.
Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.
Такі правові висновки є усталеними в практиці Верховного Суду та викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №910/9016/16, від 21.07.2020 у справі № 914/1971/18, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21, від 11.03.2024 у справі №922/5628/14.
Крім того, колегія суддів також бере до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 04.03.2026 у справі №922/5241/21, відповідно до якої, вирішуючи питання про те, чи є судове рішення таким, що ухвалене про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не брала участі у справі, необхідно з`ясувати, чи містить таке рішення висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, а також чи має воно для неї обов`язковий характер.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки особи можуть міститися як у мотивувальній, так і у резолютивній частині рішення, однак такі висновки мають різне значення, зокрема з огляду на їх обов`язковість.
При цьому Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що будь-які висновки суду, викладені у мотивувальній частині рішення, яким вирішується приватноправовий спір, не мають для особи, яка не брала участі у справі, зобов`язуючого значення та не є рішенням про її права, інтереси та (або) обов`язки.
Натомість лише резолютивна частина рішення містить присуд, який в силу обов`язковості судового рішення є обов`язковим до виконання, а відтак може свідчити про вирішення судом питання про права, інтереси та (або) обов`язки особи.
Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що втручання особи, яка не брала участі у справі, в остаточне судове рішення з підстав незгоди з викладеними у ньому судженнями, які не мають щодо неї обов`язкового характеру, є неприпустимим.
Разом з тим, пунктом 3 частини 1 статті 264 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №908/1083/19, від 25.06.2020 у справі №916/1965/13).
Таким чином, якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов`язки, то такі посилання з огляду на наведене вище не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3).
Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження (такий правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16, від 16.07.2021 у справі №908/570/20, та ін.).
Як слідує з матеріалів дійсної справи, апелянт не є учасником спірних відносин, оскільки позовні вимоги виникли із договорів оренди земельної ділянки, що укладені між позивачем і відповідачем. Оскаржуваним рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.04.2025 питання про права, інтереси та (або) обов`язки ТОВ "Грейсагро" не вирішувалось і відсутні судження про них. Також судом не вирішувалося питання щодо належності, розміру, черговості чи порядку задоволення його кредиторських вимог у справі про банкрутство ТОВ "Черниш-Агро".
Так само зазначеним рішенням не вирішувалося питання щодо визнання, зміни, припинення чи перегляду грошових вимог ТОВ "Грейсагро" або будь-якого іншого кредитора боржника.
Наведені скаржником міркування про можливе зменшення розміру вимог ТОВ "Грейсагро" та подальший вплив такого зменшення на розподіл ліквідаційної маси ґрунтуються на припущеннях щодо можливих майбутніх наслідків задоволення позову та потребують настання низки додаткових юридичних обставин, які не були предметом розгляду у цій справі.
Тому наведені скаржником доводи свідчать лише про можливий опосередкований вплив результату спору на інші правовідносини, що саме по собі не підтверджує вирішення оскаржуваним рішенням питання про права, інтереси чи обов`язки ТОВ "Грейсагро" з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 04.03.2026 у справі №922/5241/21.
За таких умов, апеляційний суд констатує, що: ТОВ "Грейсагро" не є стороною спірних відносин; як кредитор Боржника не звертався до суду першої інстанції з відповідною заявою в установленому ГПК України порядку для залучення у справу №908/1782/24 (908/168/25) як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відповідно проявивши пасивну процесуальну поведінку; ТОВ "Грейсагро" не має статусу сторони чи учасника відокремленого позовного провадження у справі 908/1782/24 (908/168/25); рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.04.2025 питання про права, інтереси та (або) обов`язки ТОВ "Грейсагро" не вирішувалось і відсутні судження про них.
А тому ТОВ "Грейсагро" не наділено процесуальним правом на апеляційне оскарження згаданого рішення.
Такі висновки цілком відповідають правовому застосуванню норм ст. 7 КУзПБ та ст. ст. 41, 45 ГПК України Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.08.2025 у справі №925/674/21(925/422/24), від 18.07.2023 у справі №911/1707/18 (911/2858/21), від 25.06.2026 у справі №904/4387/19 (904/2682/24).
З огляду на все вищеозначене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Грейсагро" на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.04.2025 у справі №908/1782/24 (908/168/25) належить закрити на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України.
При цьому необхідно наголосити, що закриття апеляційного провадження не може тлумачитися як порушення права на судовий захист та доступ до правосуддя, враховуючи процесуальні фільтри, встановлені процесуальним законодавством, які відповідають висновкам Європейського Суду з прав людини у рішеннях "Філіс проти Греції" §59, "Де Жуфр де ла Прадель проти Франції" §28 і "Станєв проти Болгарії" (ВП) §229.
В свою чергу, у пункті 44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 зазначено, що право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Подібний підхід щодо можливості обмеження права на доступ до правосуддя заради легітимної мети визнається виправданим й Європейським Судом з прав людини (п. 37 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.02.2011), яким встановлено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що дослідженню, перевірці та оцінці доводів апеляційної скарги, поданої не учасником справи в порядку ч.2 ст.254 ГПК України, передує з`ясування питання чи порушене право/інтерес/обов`язок такої особи прийнятим судовим рішенням. В разі з`ясування питання, що прав особи не порушені ухваленим судовим рішення, наведене є підставою для закриття апеляційного провадження, що виключає розгляд скарги по суті заявлених вимог. З урахуванням наведеного, оцінки наведеним апелянтом доводам скарги суд апеляційної інстанції не надає.
Апеляційний господарський суд звертає увагу апелянта, що відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (ч.2 ст.7 Закону України "Про судовий збір").
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 29 травня 2019 року у справі № 820/4918/16 (провадження № 11-42апп19) зробила висновок, що пунктом 5 частини першої статті 7 Закону № 3674-VI передбачено повернення судового збору в разі закриття (припинення) провадження у справі. Однак, оскільки Велика Палата Верховного Суду закриває касаційне провадження у зв`язку з відмовою позивача від касаційної скарги, то підстав для повернення судового збору немає.
Посилаюсь на зазначену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ухвалами від 01 липня 2020 року (справа № 756/12935/18), від 02 вересня 2020 року (справа № 695/512/16-ц), від 08 квітня 2021 року (справа № 755/4032/19), від 15 квітня 2021 року (справа № 167/41/20), від 30 квітня 2021 року (справа № 183/5644/17), від 08 листопада 2021 року (справа № 701/266/19), колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалами від 27 липня 2021 року (справа № 911/670/20), від 08 вересня 2021 року (справа № 904/5472/19), від 08 листопада 2021 року (№ 925/657/20), від 20 грудня 2021 року (справа № 917/1384/20), від 14 лютого 2022 року (справа № 913/526/20), від 15 лютого 2022 року (справа № 920/1318/20), від 07 квітня 2022 року), об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ухвалою від 22 листопада 2019 року (справа № 816/731/16) відмовили у задоволенні клопотань про повернення судового збору за подання касаційної скарги у зв`язку із закриттям касаційного провадження.
З урахуванням наведених позицій суд зауважує, що закриття провадження у справі і закриття апеляційного/касаційного провадження є різними, зовсім не тотожними інститутами і регулюються зовсім різними нормами ГПК України (ст.231 та ст.ст.264, 296 ГПК України, відповідно), відтак, підстави для повернення сплаченої суми судового збору за подачу апеляційної скарги відсутні.
Внаслідок наведеного судовий збір за подачу апеляційної скарги апелянту не повертається.
Керуючись ст.ст. 234, 235, п.3 ч.1 ст.264, 281 ГПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційне провадження по апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейсагро" на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.04.2025 у справі № 908/1782/24 (908/168/25) - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з моменту складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 02.09.2026.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя Т.А. Верхогляд