Номер провадження 2/754/331/26
Справа №754/16341/25
РІШЕННЯ
Іменем України
12 серпня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді - Сенюти В. О.,
секретаря судового засідання - Каба А.В.,
за участю:
представника позивача - Юзипчука М.В.
відповідачки - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальності «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-
ВСТАНОВИВ:
Позивачем ТОВ «Коллект Центр» через систему «Електронний суд» до Деснянського районного суду міста Києва подано позовну заяву до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.10.2021 між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3593430. Відповідно до умов договору кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 9500,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах визначених пунктами договору. Сторони домовилися, що загальний строк надання кредиту може бути автоматично продовжений (пролонгований) у разі невиконання позичальником в повному обсязі. Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти. Однак відповідачка не виконала свого обов`язку та припинила повертати наданий ій кредит в строки, передбачені договором. 29.11.2021 між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір № 29/11-1, відповідно умов якого ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором № 3593430. ТОВ «Вердикт Капітал» відповідно до договору №10-01/2023 від 10.01.2023 відступило ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договором позики № 3593430.
05.10.2021 ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит №4785436 відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 5000,00 грн., а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ними. ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед відповідачкою за кредитним договором виконало та надало кредит в розмірі 5000,00 грн. В свою чергу відповідачка свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала. В подальшому 13.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладеного Договір факторингу № 12/01-2022-79, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за Договором № 4785436 від 05.10.2021. У свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр», відповідно до Договору відступлення права вимоги № 478536 від 05.10.2021. Так ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним Договором № 4785436 від 05.10.2021.
Позикодавці зі своєї сторони належним чином виконали свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти. Строк повернення грошових коштів за договором настав, але відповідачка не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №3593430 від 25.10.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 22700,57 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 9500,00 грн; - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 12796,50 грн; - інфляційні збитки - 336,14 грн; - нараховані 3% річних - 67,93 грн.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №4785436 від 05.10.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 31115,50 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 4500,00 грн; - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 25665,50 грн; - заборгованість за комісіями - 950,00 грн.
Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути із відповідачки у судовому порядку суми вказаної заборгованості, сплачений позивачем судовий збір та витрати понесені позивачем на правову допомогу. У зв`язку вище викладеним позивач звертається до суду з даним позовом.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 02.10.2025 відкрито провадження в порядку спорощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідачка ОСОБА_1 заперечуючи обставини, що викладені у позовній заяві, подала відзив на позовну заяву, який обґрунтовує тим, що у матеріалах справи відсутні первинні документи, які підтверджують факт видачі кредитних коштів на банківський рахунок відповідачки. Зазначає, що стороною позивача не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про укладення між сторонами кредитного договору. Крім того, позивачем не долучено доказів на підтвердження того, що відповідачка зареєструвалась в ІТС первинного кредитора та створила в такій системі особистий кабінет, отримала пропозицію (оферту) та ознайомилась з нею, отримала електронне повідомлення від кредитодавця із одноразовим ідентифікатором, використала одноразовий ідентифікатор для підписання (укладення) кредитного договору, а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості відсутні.
Представник ТОВ «Коллект Центр» подала відповідь відзив, відповідно до якої вказує, що підписанням даного договору відповідачка погодилась на зазначені умови. Зокрема, представник зазначає, що відповідачкою не надано суду доказів, що під час укладення спірного договору вона не була ознайомлена з усіма його умовами, передбаченими законом, або діяла на умовах зазначених як вкрай невигідних для себе. При цьому, зазначає, що відповідачка тривалий час частково сплачувала заборгованість по кредитах, що свідчить про визнання кредитних правовідносин, факту отримання кредитних коштів та погодження з умовами кредитування. Також, відповідачкою не було надано ніяких доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов Договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку відповідно до погоджених та чинних умов договору. Таким чином, відповідачкою не були зроблені арифметичні розрахунки суми заборгованості належним чином та у відповідності до всіх визначених та погоджених сторонами умов договору. Також, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується перехід прав вимоги кредитними договорами, укладеними з відповідачкою.
Представник позивача в судовому засіданні подану позовну заяву підтримав, просив задовольнити з викладених підстав.
Відповідачка проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Вислухавши вступне слово сторін, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 25.10.2021 між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3593430.
Згідно з п. 1.3 договору розмір (сума) кредиту становить 9500,00 грн.
Відповідно до 1.5,1.6 кредит надається строком на 60 днів. Термін (дата) повернення кредиту - 24.12.2021.
Пунктом 1.7.1 договору встановлено, що з 1-го по 30-й день позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) за кожен день строку користування кредитом у розмірі 1,9900%, з 31-го по 60-й день позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) за кожен день строку користування кредитом у розмірі 2,5000%.
Пунктом 1.16 договору встановлено строк дії договору: до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, але не більше 1 (одного) календарного року.
Відповідно до п. 1.17 договору на дату укладення кредитного договору орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 17845,46 %, орієнтовна вартість кредиту складає 22296,50 грн.
У пункті 2.2 договору зазначені реквізити банківської картки позичальника для перерахування кредиту кредитодавцем: НОМЕР_2.
Перерахування грошових коштів відповідачці за договором № 3593430 від 25.10.2021 підтверджується довідкою, виданою 07.02.2025 ТОВ «ФК «Елаєнс» ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» на підставі договору №37615055-1_21/08/18 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) та про інформаційно-логічну взаємодію та приймання платежів, згідно з якою платежі успішно проведені в системі (а.с.40).
Крім того, 17.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №4785436 відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 5000,00 грн., а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ними.
Відповідно до п. 1.3, 1.4 договору кредит надається строком на 15 днів з 05.10.2021 до 20.10.2021.
Згідно п. 1.5.2 договору проценти за користування кредитом становлять 1875,00 грн., та нараховуються за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту на кожен день строку користування кредитом.
Пунктом 4.2 договору визначено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгації та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування, має право нарахувати проценти за стандартною ставкою передбачено. П.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної ставки, передбаченої п.1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги Кредитодавця.
Перерахування грошових коштів відповідачці за вказаним договором підтверджується довідкою від 07.02.2025, згідно з якою було здійснено переказ грошових коштів (а.с.37).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Отже, суд доходить висновку, що при укладені вищезгаданих кредитних договорів було дотримано умови, порядок та обставини укладення цих договорів, а також погоджено усі їх істотні обставини. Такі договори є чинними, а докази зворотного в матеріалах справи відсутні.
29.11.2021 між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 29/11-1, відповідно умов якого ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договором № 3593430 від 25.10.2021, що укладений між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1
10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договором № 3593430 від 25.10.2021, що укладений між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 .
Згідно з реєстром боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 у загальному розмірі 22700,57 грн, з яких заборгованість за основною сумою - 9500,00 грн, проценти - 12796,50 грн, 3 % річних - 67,93 грн, інфляційні втрати - 336,14 грн.
13.01.2022 було укладено договір № 13/01-2022-79 відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4785436.
10.03.2023 було укладено договір № 10-03/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4785436.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №4785436 від 05.10.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 31115,50 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 4500,00 грн; - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 25665,50 грн; - заборгованість за комісіями - 950,00 грн.
Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідачки за кредитними договорами.
Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
В ході розгляду справи стороною позивача доведено те, що товариство на даний час є законним правонаступником стягувача за укладеним договором, боржником за яким є відповідачка.
Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідачка не надала своєчасно Товариству грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, в порушення умов Кредитного договору, а також вимог ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідачка зобов`язання за вказаним вище договором не виконала.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України.
Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) зазначено, що «відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначається, що:
- проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу) (пункт 81);
- припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91);
- на період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 97);
- при цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність (пункт 106);
- можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128).
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Таким чином право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Щодо умов договору № 3593430 від 25.10.2021 слід зазначити наступне.
У даній справі судом встановлено, що доказів на погашення відповідачкою заборгованості за договором позики у сумі 9500,00 грн. матеріали справи не містять. Тому, вимога про стягнення основної суми позики у розмірі 9500,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Із наведених вище розрахунків заборгованості вбачається, що первісним кредитором нараховані проценти за користування кредитом за період 25.10.2021 по 24.12.2021, тобто у строк кредитування, що визначений кредитним договором (60 днів) у загальному розмірі 12796,50 грн.
Згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи, що кредитний договір був укладений, і порушення грошового зобов`язання відповідачкою відбулося в період дії воєнного стану в Україні, нарахування позивачем інфляційних збитків та процентів річних (як міри відповідальності за ст. 625 ЦК України) у розмірі 404,07 грн є безпідставним та прямо суперечить вищенаведеній законодавчій забороні.
Тому у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних збитків та процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України слід відмовити.
Щодо умов договору № 4785436 від 05.10.2021 слід зазначити наступне.
У даній справі судом встановлено, що доказів на погашення відповідачкою заборгованості за договором позики у сумі 4500,00 грн. матеріали справи не містять. Тому, вимога про стягнення основної суми позики у розмірі 4500,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 1.3 договору № 4785436 від 05.10.2021, кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та невід`ємною його частиною.
Згідно з додатком № 1 до договору, а саме графіком платежів вбачається, що строк кредитування становить 15 днів, а отже за період з 05.10.2021 по 20.10.2021 сторонами визначено проценти за користування кредитними коштами, що становлять 1875,00 грн.
Однак, позивачем надано суду розрахунок заборгованості за кредитним договором від 05.10.2021, у відповідності до якого позивачем здійснено нарахування процентів за користування кредитом за період з 05.10.2021 по 03.01.2022 у сумі 16215,50 грн.
З огляду на зазначене позовні вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості підлягають частковому задоволенню на загальну суму 7200,00 грн
Решта позовних вимог не підлягає стягненню з відповідачки, оскільки нарахування процентів здійснено за межами строку кредитування, докази пролонгації кредитного договору відсутні та заперчеується відповідачкою.
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, що передбачено п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України.
Згідно з приписами частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін - пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
З матеріалів справи встановлено, що 01.07.2024 між позивачем ТОВ «Факторинг Партнерс» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» в особі Керуючого партнера укладено договір про надання правової допомоги №01-07/2024. До матеріалів справи також долучено прайс-лист АО «Лігал Ассістанс».
Згідно витягу з акту №13 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025 сторони погодили надання правових послуг загальною вартістю 16000,00 грн., що включає надання усної консультації з вивченням документів - 2 год по 2000,00 грн, та складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 4 год по 3000,00 грн.
Однак при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд звертає увагу на те, що усна консультація з вивченням документів мають організаційний характер та є складовими підготовки позовної заяви до суду. Крім того, тривалість складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду тривалістю, яка вказана в акті №13 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025 суд приймає критично.
Із урахуванням наведеного, виходячи з критеріїв реальності та розумності, а також враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачки витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачки підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.
Отже, з відповідачки на користь позивача слід стягнути 1327,72 грн. судових витрат (29496,50 грн х 2422,40 грн: 53816,07 грн.).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 10-13, 18, 43,44, 49, 76-83, 133, 141, 174, 175, 179, 187, 258, 263, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 525-526, 530, 551, 536, 610, 625, 631,629, 1046-1056 ЦК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальності «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальностю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № 4785436 від 05.10.2021 в сумі 7200,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальностю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № 3593430 від 25.10.2021 в сумі 22296,50 грн, судовий збір 1327,72 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальностю «Коллект Центр» - код ЄДРПОУ 44276926, адреса м. Київ, вул.. Мечнікова, буд. 3, офіс 306.
Відповідач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складено - 01 вересня 2026 року.
Суддя В.О.Сенюта