ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 543/1358/25 Номер провадження 22-ц/814/2775/26 Головуючий у 1-й інстанції Смілянський Є. А. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Дряниця Ю.В.,
судді Дорош А.І., Лобов О.А.,
розглянувши у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах представником - адвокатом Борзовим Ярославом Едуардовичем,
на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 06 березня 2026 року, постановлене суддею Смілянським Є.А. (повний текст складено 11 березня 2026 року),
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в:
29.12.2025 ТОВ «Сучасний Факторинг» звернулося в суд із указаним позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №2[телефон приховано] від 28.04.2025 у розмірі 115 600,00 грн, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
В обґрунтування вимог позову зазначає, що 28.04.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «Сучасний Факторинг» укладено кредитний договір №2[телефон приховано] по продукту «Кошти в кредит». Відповідач приєднався до умов такого договору шляхом введення одноразового ідентифікатора G-3653, що відповідно до вимог законодавства визнається належним та допустимим способом підтвердження волевиявлення сторони на укладення правочину. На виконання умов зобов`язання, 28.04.2025 кредитор перерахував кредитні кошти у розмірі 50 000,00 грн на поточний рахунок позичальника. Проте, останній зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 30.12.2025 утворилася заборгованість у загальному розмірі 115 600,00 грн, яка складається із: 55 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 46 200,00 грн - заборгованість за комісією; 14 400,00 грн - заборгованість за сумою комісії за управління (обслуговування) кредиту.
Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 06.03.2026 позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» заборгованість за кредитним договором від 28.04.2025 №2[телефон приховано] в сумі 103 600,00 грн та судові витрати: на оплату судового збору в сумі 2 170,96 грн та на оплату правничої допомоги в сумі 3 500,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем підтверджено належними доказами факт укладення кредитного договору та порушення відповідачем істотних умов зобов`язання за ним. Унаслідок викладеного утворилася заборгованість за тілом кредиту та комісією, із відрахуванням вчинених відповідачем платежів у розмірі 11 600,00 грн.
Відповідач, в інтересах якого діє представник - адвокат Борзов Я.Е., оскаржив судове рішення в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Зазначає, що при постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції залишив поза увагою відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність заборгованості та її розмір. Такими доказами є первинні бухгалтерські документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», що узгоджується зі сталою позицією Верховного Суду, зокрема, сформованою у справі №200/564/18 від 16.09.2020.
Наголошує, що надана позивачем виписка з особового рахунку не відповідає наведеним приписам Закону, оскільки містить узагальнюючий характер, який не відображає рух коштів, а також указує на відсутність у справі доказів перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 12.05.2026 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 14.05.2026.
02.06.2026 позивач подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як законне та обґрунтоване.
Учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явилися, що з огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 28.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2[телефон приховано] по продукту «Кошти в кредит».
Згідно із п.2.1. договору його укладення здійснюється сторонами за допомогою ІТС кредитора, доступ до якої забезпечується позичальнику через Веб-сайт. Електронна ідентифікація позичальника в ІТС кредитора здійснюється при вході позичальника в особистий кабінет в порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію». При цьому, позичальник самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ІТС кредитора.
За цим договором позичальник сплачує на користь кредитора додатково комісії за надання кредиту та комісію за управління (обслуговування) кредиту, розмір (тариф), яких визначено в п.2.9. договору. Розмір (тариф) таких комісій залишається незмінним протягом строку договору (п.2.7.1. договору).
Сторонами зобов`язання погоджено: загальна сума кредиту - 60 000,00 грн; строк кредиту - 12 міс з кінцевим терміном повернення 05.05.2026; процентна ставка - 11% в місяць; орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору - 92 934,00 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору - 271,56%; комісія за надання кредиту (20% від чистої суми кредиту) - 10 000,00 грн; комісія за управління (обслуговування) кредиту (4% від загальної суми кредиту) - 2 400,00 грн (п.2.9. договору).
Надання кредиту здійснюється відповідно до його цільового призначення шляхом перерахування/утримання кредитних коштів: у розмірі 50 000,00 грн на поточний рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 ; у розмірі 10 000,00 грн на користь кредитора в оплату зобов`язань позичальника зі сплати комісії за надання кредиту, передбаченої договором (п.3.2. договору).
Додатком №1 до кредитного договору №2[телефон приховано] по продукту «Кошти в кредит» від 28.04.2025 є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором; Додатком 1 до Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII від 15.11.2016 - Паспорт споживчого кредиту по продукту «Кошти в кредит», Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма).
ТОВ «Сучасний Факторинг» складено довідку про ідентифікацію, якою підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 із яким укладено договір №2[телефон приховано] від 28.04.2025, ідентифікований товариством, акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор 3653; дата/час підписання угоди 28.04.2025 18:27; номер телефону [телефон приховано].
ТОВ «Сучасний Факторинг» складено виписку з особового рахунку за кредитним договором №2[телефон приховано] від 28.04.2025, яка містить відомості про розмір заборгованості за кредитом, яка станом на 30.12.2025 становить 115600,00 грн, де: загальна заборгованість за тілом кредиту - 55 000,00 грн; заборгованість за сумою комісії/відсотків- 46200,00 грн; заборгованість за сумою комісії за обслуговування - 14400,00 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив із того, що позивачем підтверджено належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору та погодження позичальником істотних умов зобов`язання за ним. При цьому, суд першої інстанції визнав належним та допустимим доказом виписку по рахунку, яка містить відомості про складові заборгованості, постановив до стягнення заборгованість за тілом кредиту, відсотками та комісією, виключивши вчинені відповідачем платежі в загальному розмірі 11600,00 грн.
Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне
Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11, частини другої статті 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язань є договори та інші правочини.
Згідно зі статтями 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), яка має бути повною і безумовною (статті 640-642 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті 1054, 1055 ЦК України).
Згідно із абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).
На доведення факту укладення кредитного договору позивачем надано суду кредитний договір №2[телефон приховано] по продукту «Кошти в кредит» від 28.04.2025, у якому викладені істотні умови кредитування, а сам правочин містить підписи кредитора та позичальника. Крім цього реквізити сторін договору мають інші відомості про особу відповідача, а саме: дані паспорту та ідентифікаційний код, тобто в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» кредитний договір, підписаний відповідачем, і є належним та допустимим доказом на підтвердження існування кредитного зобов`язання.
Доказів, що ідентифікатор та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, останнім суду не надано, а відтак, не спростовано презумпцію правомірності правочину.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20, від 12.08.2022 у справі №234/7297/20, від 09.02.2023 у справі №640/7029/19.
Згідно із п.3.2. кредитного договору надання кредиту здійснюється відповідно до його цільового призначення шляхом перерахування/утримання кредитних коштів: у розмірі 50 000,00 грн на поточний рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 ; у розмірі 10 000,00 грн на користь кредитора в оплату зобов`язань позичальника зі сплати комісії за надання кредиту, передбаченої договором.
Сума кредиту (його частина) перераховується кредитором протягом 3-х календарних днів з дати укладення цього договору. Дата надання кредиту 28.04.2025 або 29.04.2025 або 30.04.2025 (п.3.3. договору).
На виконання таких умов договору ТОВ «Сучасний Факторинг» надано виписку з особового рахунку за кредитним договором №2[телефон приховано] від 28.04.2025, яка містить відомості про розмір заборгованості за кредитом, яка станом на 30.12.2025 становить 115 600,00 грн, де: загальна заборгованість за тілом кредиту - 55 000,00 грн; заборгованість за сумою комісії/відсотків- 46 200,00 грн; заборгованість за сумою комісії за обслуговування- 14 400,00 грн.
Між тим, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, що така виписка не є первинним бухгалтерським документом, оскільки містить виключно загальний інформаційний характер та не відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а отже не є належним та допустимим доказом на підтвердження виконання кредитором п.3.3. кредитного договору.
Згідно зі статтями 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).
Відповідно до постанови Верховного Суду по справі №200/564/7/18 від 16.09.2020 доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Верховним Судом у постанові від 17.12.2021 у справі №278/2177/15-ц зазначено: «Згідно з положеннями статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних на день операцій і призначаються для видачі чи відсилання клієнту. Отже, виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути доказами заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором».
У постанові Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №194/329/15 зазначено, що виписка з особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.
Отже, з урахуванням зазначеного, доказами, що підтверджують заборгованість за кредитом може слугувати виписка з особового рахунку, на підставі якої складено розрахунок заборгованості з помісячним відображенням внесених платежів та виникненням боргових зобов`язань.
Наведений процесуальний обов`язок позивачем не виконано та не надано суду належних та допустимих доказів, якими мають бути первинні бухгалтерські документи, на підтвердження фактичного отримання позичальником кредитних коштів, а також доказів того, що відповідач користувався ними та має заборгованість у розмірі, заявленому до стягнення.
При цьому колегія суддів ураховує, що позивач не є банківською (фінансовою) установою, а тому незалежно від найменування створеного ним документу (виписка по рахунку) не має права самостійно здійснювати переказ коштів, оскільки для надання платіжних послуг необхідна ліцензія НБУ. Переказ має проводитися через банківські установи або операторів, які отримали відповідну ліцензію на такі послуги і доказів, що ТОВ «Сучасний Факторинг» має відповідну ліцензію чи перебуває із іншою установою, яка має таку ліцензію, у договірних правовідносинах, - матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, із постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України із ТОВ «Сучасний Факторинг» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у 3 633,60 грн.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником - адвокатом Борзовим Ярославом Едуардовичем, - задовольнити.
Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 06 березня 2026 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» (ЄДРПОУ 35310044) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 3 633,60 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Ю.В. Дряниця
Судді А.І. Дорош
О.А. Лобов