УХВАЛА
26 серпня 2026 року
м. Київ
cправа № 920/341/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.
секретаря судового засідання - Дерлі І.І.
за участю представників сторін:
позивача - Маринушкін А.Г., Ткаченко С.М.
відповідача - 1 - Мезенцева О.П., Курбатов Д.В.
відповідача - 2 - не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Буринської міської ради
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 (у складі колегії суддів: Гончарова С.А. (головуючий), Тищенко О.В., Сибіги О.М.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 (суддя Чинчин О.В.)
за позовом Буринської міської ради
до Сумської обласної ради
та до Конотопського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Конотопський лісгосп"
про витребування земельних ділянок, припинення права постійного користування земельними ділянками за правокористувачем
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст та підстави позовних вимог
06.03.2025 Буринська міська рада (надалі також Рада, Позивач) звернулась до Господарського суду Сумської області з позовом до Сумської обласної ради (далі - Сумська облрада, Відповідач-1) та Конотопського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Конотопський агролісгосп" (далі - КДАП "Конотопський агролісгосп", Відповідач-2) про витребування земельних ділянок, припинення права постійного користування земельними ділянками за правокористувачем.
Свої позовні вимоги Рада обґрунтувала тим, що 25 спірних земельних ділянок, на які Сумська облрада оформила право власності, належали до земель, що підлягали автоматичному переходу у комунальну власність відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 № 1423-ІХ (далі - Закон № 1423), оскільки: не перебували у постійному користуванні державних підприємств, установ чи організацій (одна з ключових підстав для збереження державної власності на землі за межами населених пунктів згідно пункту 24 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України); не були зареєстровані як об`єкти цивільного права (на момент набуття чинності Закону № 1423 ці земельні ділянки не мали оформленого статусу земельних ділянок у Державному земельному кадастрі та не були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно); не мали сформованих правових титулів (інформація про ці земельні ділянки не містилася в реєстрах); не були надані у користування до 27.05.2021 (відповідно до вимог закону, якщо земельна ділянка не була передана в користування державному підприємству до дати набрання чинності Законом № 1423-ІХ, то вона автоматично переходить у власність громади).
За доводами Позивача, Сумська облрада не може бути суб`єктом, який має право на землю в межах адміністративно - територіальної одиниці, де вже створено об`єднану територіальну громаду. Як наслідок, Сумська облрада не мала правових підстав набути право власності на зазначені земельні ділянки, оскільки вони належать до її (Ради) комунальної власності.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 13.06.2026 справу № 920/341/25 передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026, у задоволенні позовних вимог Ради відмовлено у повному обсязі (у тексті постанови апеляційного суду вочевидь помилково зазначено дату рішення Господарського суду міста Києва 15.11.2025).
При цьому суди дійшли висновку, що земельні ділянки, які перебували у постійному користуванні Буринського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Буринський агролісгосп" на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-VI належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області, управління якою здійснює Сумська обласна рада, а тому за законом не могли бути передані до комунальної власності Позивача, у зв`язку з чим до спірних правовідносин норми Закону № 1423 не застосовуються. Відтак розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, відноситься до повноважень обласної ради, що прямо передбачено пунктом "а" статті 8 Земельного кодексу України.
Оскільки спірні земельні ділянки належать до земель лісогосподарського призначення, то вони перебувають у комунальній власності (спільній власності територіальних громад) та були надані у постійне користування ДП "Буринський агролісгосп" відповідно до рішення Сумської обласної ради від 19.10.2000 "Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб" з урахуванням рішення Сумської обласної ради від 26.05.2023 року "Про внесення змін до рішення обласної ради від 19.10.2000 "Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб".
В такий спосіб суди дійшли висновку про те, що Сумська облрада під час прийняття вищевказаного рішення від 19.10.2000 діяла в межах наданих їй повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України. У свою чергу Позивачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів у розумінні статей 76-79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження того, що спірні земельні ділянки перебували у комунальній власності Ради відповідно до Закону № 1423.
Судові рішення мотивовані також тим, що відповідно до підпункту "в" пункту 24 Розділу X Земельного кодексу України землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення. Тому, за висновками судів, спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення до комунальної власності Позивача за Законом № 1423 не передавалися та не переходили.
Відмовляючи у припиненні права постійного користування Відповідача-2 на спірні земельні ділянки, суди додатково зазначили, що таке витребування не припиняє права власності держави на вказані ділянки.
Рада не погодилася з такими судовими рішеннями та скористалася правом їх касаційного оскарження.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
Касаційне провадження у справі відкрито 06.07.2026 на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
У своїй касаційній скарзі Рада просить Суд cкасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 і ухвалити нове рішення, яким позов Буринської міської ради задовольнити повністю.
Підставою касаційного оскарження Рада визначила відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 83, 84 Земельного кодексу України, статті 31 Лісового кодексу України та пункту 24 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України у подібних правовідносинах, зокрема:
- чи може обласна рада, здійснюючи функції управління майном спільної власності територіальних громад, набути та зареєструвати за собою речове право на земельні ділянки;
- чи може обласна рада виступати самостійним суб`єктом права власності на землі територіальних громад;
- чи зберігається право комунальної власності за відповідною територіальною громадою навіть у випадку здійснення обласною радою окремих управлінських повноважень;
- хто саме є уповноваженим суб`єктом щодо вилучення та передачі земель лісогосподарського призначення державної власності (обласна рада чи орган виконавчої влади).
У відзиві на касаційну скаргу Сумська облрада просить Суд залишити касаційну скаргу Ради без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Водночас зазначає про відсутність нормативно-грошової оцінки спірних земельних ділянок та про можливість її визначення шляхом арифметичного множення усереднених показників такої оцінки за 2022 рік на коефіцієнт індексації.
Відповідач-2 своїм правом надати відзив на касаційну скаргу не скористався.
21.07.2026 Судом отримано клопотання Ради про передачу справи на розгляд Великої палати Верховного Суду задля вирішення виключної правової проблеми з питань, щодо яких у касаційній скарзі вказано на відсутність висновку про їх застосування. За результатами його розгляду Верховний Суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання як такого, що не обґрунтоване належними та достатніми підставами для такої передачі.
Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
Рішення від 19.10.2000 "Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб", з урахуванням згоди землевласників та землекористувачів, сільських, селищних, міських та районних рад, Сумська обласна рада вирішила вилучити та надати у постійне користування землі сільських, селищних та міських рад Сумської області дочірнім агролісогоподарським підприємствам Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Сумиоблагроліс" для ведення лісового господарства. Зокрема, згідно з додатком до вказаного рішення Буринському агролісництву надано в постійне користування 2 293,7 га земель.
У подальшому наказом обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Сумиоблагроліс" від 28.03.2002 № 19 Дочірнє агролісогосподарське підприємство "Буринське агролісництво" реорганізовано у дочірнє агролісогосподарське підприємство "Буринський агролісгосп".
Рішенням Буринської міської ради від 06.07.2017 "Про добровільне об`єднання територіальних громад" утворено Буринську міську об`єднану територіальну громаду з адміністративним центром у місті Буринь.
Рішенням Сумської обласної ради від 04.04.2023 "Про окремі питання реорганізації дочірніх агролісогосподарських підприємств обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Сумиоблагроліс" встановлено, що після завершення процедури реорганізації дочірніх агролісогосподарських підприємств правонаступником майна, всіх прав та обов`язків, у тому числі права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, затверджених матеріалів лісовпорядкування, затверджених розрахункових лісосік, затверджених поділів лісів на категорії, виділених особливо захисних лісових ділянок, дозвільних документів на спеціальне використання лісових ресурсів Буринського агролісгоспу є КДАП "Конотопський лісгосп" (Відповідач-2 у цій справі).
Рішенням Сумської облради від 26.05.2023 "Про внесення змін до рішення обласної ради від 19.10.2000 "Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб" пункт 1.1 та додатки 1-9 викладено в новій редакції. Зокрема, згідно з додатками 9 та 10 КДАП "Конотопський лісгосп" у постійне користування надані 25 спірних у цій справі земельних ділянок для ведення лісового господарства і пов`язаних з ними послуг.
У подальшому рішеннями державних реєстраторів здійснено державну реєстрацію прав та обтяжень на спірні земельні ділянки за Сумською обласною радою, а також державну реєстрацію права постійного користування за КДАП "Конотопський лісгосп" (правокористувач), що підтверджується відповідною наявною у матеріалах справи інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Наведене, за доводами Ради, порушує права власника спірних земельних ділянок - Буринської територіальної громади, в інтересах якої вона (Рада) і звернулася до суду з цим позовом.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників Буринської міської ради та Сумської обласної ради, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд приходить до висновку про закриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою з таких підстав.
Предметом касаційного перегляду є постанова апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду з такої визначеної Скаржником підстави касаційного оскарження, як відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 83, 84 Земельного кодексу України, статті 31 Лісового кодексу України та пункту 24 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України у подібних правовідносинах.
Розглянувши наведені Скаржником доводи, Верховний Суд звертає увагу, що Законом № 1423 внесено зміни до вищевказаного пункту 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, згідно з якими з дня набрання чинності цим пунктом, а саме з 27.05.2021, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, за виключенням переліку земель, зазначених у підпунктах "а"-"е" абзацу 1 цього пункту.
При цьому абзацом 2 пункту 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України в редакції Закону № 1423 визначено, що земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Відповідно до Цивільного кодексу України, саме територіальні громади, від імені яких діють органи місцевого самоврядування, володіють, користуються і розпоряджаються майном та землями комунальної власності. Зокрема частина друга статті 327 Цивільного кодексу України унормовує, що управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Наведене узгоджується і з нормами Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", стаття 16 якого визначає, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (частина п`ята).
Згідно зі статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" представницькими органами місцевого самоврядування є ради. Так сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. У свою чергу обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
В такий спосіб як міські, так і обласні ради наділені законом повноваженнями щодо управління об`єктами комунальної (а не державної) власності.
З огляду на це реєстрація права власності на спірні земельні ділянки за Сумською облрадою свідчить про їх належність саме до комунальної власності та спростовує доводи Скаржника про віднесення їх до земель державної форми власності. При цьому Рада не надала судам жодних належних доказів на підтвердження своїх доводів про державну форму власності земельних ділянок, право на які є предметом спору у цій справі.
Крім того, під час касаційного розгляду справи колегією суддів встановлено, що Верховний Суд неодноразово застосовував норми пункту 24 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України у подібних правовідносинах, і таке правозастосування є послідовним та зрозумілим.
Так у постанові від 07.04.2026 у справі № 907/551/14 Верховний Суд звертав увагу, що норма пункту 24 розділу X "Перехідні положення" ЗК України встановлює не лише перехід земель державної власності, розташованих за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад до земель комунальної власності громад, але й встановлює перелік земельних ділянок, на які дія цього пункту не розповсюджується. Зокрема передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки врегульована положеннями статті 117 Земельного кодексу України та здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
У постанові від 14.05.2026 у справі № 904/34/25 Верховний Суд виснував, що з 27.05.2021 (з дня набрання чинності пунктом 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України в редакції Закону № 1423) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, за виключенням переліку земель, зазначених у підпунктах "а"-"е" абзацу 1 цього пункту. При цьому абзацом 2 пункту 24 визначено, що земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Надаючи висновок про застосування вищевказаного пункту 24, Верховний Суд у справі № 922/3407/24 (постанова від 03.03.2026) зазначив, що землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук). З дня набрання чинності цим пунктом і до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
Таке правозастосування пункту 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України при розгляді справ, що виникли у спорах за подібних до цієї справ № 920/341/25 правовідносин, також наведено у постановах Верховного Суду від 05.07.2025 у справі № 902/479/24, від 08.07.2025 у cправі № 922/4297/23, від 10.04.2025 у cправі № 922/1168/23, від 12.02.2025 у cправі № 911/1954/22, від 14.01.2025 у cправі № 902/1159/22, від 17.06.2026 у справі № 920/459/25 та інших.
Верховний Суд звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка суду попередньої інстанції при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судом були застосовані неправильно).
Водночас при касаційному перегляді цієї справи № 920/341/25 Судом не було виявлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій пункту 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, тому і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у касаційному провадженні, відкритому з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, немає.
Оскільки Верховним Судом вже сформовано висновок щодо застосування вказаного пункту у подібних правовідносинах, який є зрозумілим та однозначним, суди попередніх інстанцій при розгляді цієї справи № 920/341/25 застосували його відповідно до цього висновку, водночас Скаржником не обґрунтовано необхідність відступлення від нього, а колегія суддів її не вбачає, то в такий спосіб відсутні підстави як для формування правового висновку, так і, відповідно, для скасування судових рішень у цій справі.
Зважаючи на викладене та беручи до уваги правильне застосування судами положення пункту 24 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, а також з огляду на наявність висновків Верховного Суду про його застосування, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.
Висновки Верховного Суду
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).
За таких обставин провадження у справі за касаційною скаргою Ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 підлягає закриттю.
Розподіл судових витрат
Витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на Скаржника.
Керуючись статтями 234, 240, 287, 296, 300, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Касаційне провадження за касаційною скаргою Буринської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 року у справі № 920/341/25 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
І. Міщенко