УХВАЛА
18 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 490/1147/21
провадження № 61-10623ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Матвієнко Наталія Василівна, на ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 21 травня 2026 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 липня 2026 року
за заявою представника позивача про призначення земельно-технічної експертизи у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про виділ в натурі частки земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ :
У провадженні Центрального районного суду міста Миколаєва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про виділ в натурі частки земельної ділянки.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Беженару О.С. про призначення земельно-технічної експертизи в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про виділ в натурі частки земельної ділянки.
Призначено в справі земельно-технічну експертизу.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Матвієнко Н.В. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 08 липня 2026 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва 21 травня 2026 року залишити без змін.
10 серпня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Матвієнко Н. В., на ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 21 травня 2026 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 липня 2026 року.
У касаційній скарзі представник заявника просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У пункті 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ухвали, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду, наведено в статті 353 ЦПК України.
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо призначення експертизи.
Згідно з частиною першою статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу.
У пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Отже, зміст пункту 12 частини першої статті 353 та частини першої статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права та регламентує право касаційного оскарження судових рішень, свідчить про те, що оскарження ухвал суду першої інстанції про призначення експертизи, після їх перегляду в апеляційному суді, у касаційному порядку не передбачено. Постанова апеляційного суду, прийнята за наслідками апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції, також не може бути предметом перегляду у касаційному порядку.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15 лютого 2000 року зазначено, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. ЄСПЛ зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом першим статі 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12 липня 2001 року у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява № 42527/98).
Системне тлумачення статей 353, 389 ЦПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.
ЄСПЛ у рішенні від 21 жовтня 2010 року (заява № 19164/04) у справі
«Дія 97» проти України» зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.
На підставі викладеного, Верховний Суд доходить висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 21 травня 2026 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 липня 2026 року, оскільки вказані судові рішення не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України.
Зазначення у постанові апеляційного суду про можливість її касаційного оскарження не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Керуючись статтями 353, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Матвієнко Наталія Василівна, на ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 21 травня 2026 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 липня 2026 року за заявою представника позивача про призначення земельно-технічної експертизи у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про виділ в натурі частки земельної ділянки.
Копію ухвали та додані до скарг матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська