УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 397/1347/25
провадження № 61-10259ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Пархоменка П. І., суддів Гудими Д. А., Краснощокова Є. В. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Глєбов Глєб Валерійович, на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 02 липня 2026 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
постановив ухвалу про таке:
1. У жовтні 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідачка), в якому просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 51 260,00 грн та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
2. Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 березня 2026 року позов задоволено.
Стягнуто з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит № 102043236 від 14 червня 2021 року в сумі 51 260,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту в сумі 11 000,00 грн, заборгованість за відсотками в сумі 38 610,00 грн, заборгованість за комісійними винагородами в сумі 1 650,00 грн. Вирішено питання судових витрат.
3. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачка, в інтересах якої діє адвокат Глєбов Г. В., подала апеляційну скаргу в електронній формі з використанням системи «Електронний суд» 03 червня 2026 року, тобто поза межами тридцятиденного строку. В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження посилається на те, що відповідачка з липня 2025 року перебуває закордоном, а її представник адвокат Глєбов Г.В. з 23 березня 2026 року перебував на тривалому лікарняному. Також зазначає, що договір про надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції підписаний сторонами 18 травня 2026 року.
4. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 12 червня 2026 року вказану апеляційну скаргузалишено без руху для усунення недоліків. Запропоновано подати до апеляційного суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, вказавши інші підстави для поновлення строку. Роз`яснено, що у випадку невиконання зазначених вимог у встановлений строк, до апеляційної скарги будуть застосовані наслідки, передбачені статті 357 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).
5. На виконання ухвали суду апеляційної інстанції стороною відповідача подано заяву про усунення недоліків, у якій повторно просили поновити строк на подання апеляційної скарги та прийняти її до провадження, повторно наполягаючи на обставини перебування відповідачки за кордоном та її представника адвоката Глєбова Г.В. на тривалому лікарняному.
6. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 02 липня 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою рішенням відповідачки, в інтересах якої діє адвокат Глєбов Г. В., на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 березня 2026 року у справі № 397/1347/25з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК.
7. 01 серпня 2026 року відповідачка, в інтересах якої діє адвокат Глєбов Г. В., подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 02 липня 2026 року.
8. Касаційна скарга мотивована так:
- оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з істотним порушенням норм процесуального права, що призвело до безпідставної відмови у відкритті апеляційного провадження та порушення права заявника на апеляційний перегляд судового рішення;
- суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки новим доводам і доказам, поданим на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, безпідставно визнав їх аналогічними раніше наведеним, не навів мотивів їх відхилення, неправильно застосував положення статей 127, 357, 358 ЦПК, а також допустив надмірний процесуальний формалізм, що призвело до необґрунтованого обмеження права заявника на доступ до суду та апеляційний перегляд справи;
- апеляційний суд також не врахував правові висновки Верховного Суду щодо обов`язку суду надати оцінку всім доводам і доказам заявника та недопустимості надмірно формального застосування процесуальних норм, що призвело до порушення права особи на ефективний доступ до правосуддя;
- такі порушення призвели до необґрунтованого обмеження права відповідачки на доступ до суду та апеляційний перегляд справи.
9. Верховний Суд робить висновки, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити на підставі частин четвертої та шостої статті 394 ЦПК.
10. Вказаними нормами ЦПК (див. пункт 9) передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
11. Мотивами, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження, є таке.
12. У цій ситуації Верховний Суд наголошує, що статтями 17, 352 ЦПК гарантовано учасникам справи, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
13. В контексті дотримання права на справедливий суд, яке гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звертав увагу, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (пункт 53 рішення ЄСПЛ у справі «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року, заява № 15123/03).
14. «Право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним непрямим шляхом, особливо коли йдеться про умови прийнятності апеляції (пункт 33 рішення ЄСПЛ у справі «Бруалла Гомес де ла Торре проти Іспанії» від 19 грудня 1997 року, заява № 155/1996/774/975). У багатьох випадках ЄСПЛ вирішував, що перш за все національні органи влади, зокрема суди, повинні вирішувати проблеми тлумачення національного законодавства. Це стосується, зокрема, тлумачення судами норм процесуального характеру, таких як строки, що регулюють подання документів або подання скарг. Підхід ЄСПЛ стосовно цього полягає в тому, що процесуальні обмеження не будуть сумісні з пунктом 1 статті 6, якщо вони не переслідують законну мету або якщо немає розумного співвідношення пропорційності між використаними засобами та метою, яку прагнуть досягти. Загалом, процесуальні норми не повинні обмежувати або зменшувати доступ особи таким чином або до такої міри, щоб порушити саму суть права (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі «Каракуця проти України» від 16 лютого 2017 року, заява № 18986/06).
15. ЄСПЛ визнав, що норми, які регулюють умови прийнятності апеляцій, спрямовані на забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, і що зацікавлені особи повинні очікувати, що ці правила будуть застосовані (пункт 52 рішення ЄСПЛ у справі «Мікулова проти Словаччини» від 06 грудня 2005 року, заява № 64001/00).
16. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції. Зазначена конвенційна норма зобов`язує, щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи.
17. Далі Верховний Суд наголошує, що згідно зі статтею 354 ЦПК апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
18. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
19. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
20. Частиною першою статті 127 ЦПК передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
21. Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку та докази на підтвердження таких причин.
22. За приписами частини третьої статті 357 ЦПК апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
23. Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦПК, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
24. Пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
25. Представник відповідачки зазначив, що пропуск строку був зумовлений сукупністю об`єктивних обставин, які виникли незалежно від його волі та волі представника і фактично унеможливлювали своєчасне подання апеляційної скарги.
Зокрема:
- до заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження було додано копію договору про надання правничої допомоги № 282 від 03 вересня 2025 року, який підтверджував, що повноваження представника були обмежені представництвом інтересів відповідача виключно в суді першої інстанції. Первинний договір про надання правничої допомоги № 282 був складений 03 вересня 2025 року;
- після ухвалення рішення суду виникла необхідність укладення нового договору про надання правничої допомоги та оформлення нових повноважень для представництва інтересів відповідача в суді апеляційної інстанції. Однак в цей період та протягом тривалого часу після (в зв`язку з тяжкістю хвороби) представник перебував на лікарняному . У зв`язку із зазначеним представник був об`єктивно позбавлений можливості належним чином здійснювати професійну діяльність, ознайомитися з повним текстом рішення суду, провести його правовий аналіз та підготувати апеляційну скаргу в межах установленого процесуального строку;
- стороною відповідачки були наведені нові обставини щодо відсутності у відповідача зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», що унеможливлювало самостійне отримання нею судового рішення та вчинення процесуальних дій без участі представника, який у цей період перебував на тривалому лікуванні. Таким чином, сам факт доставки рішення до електронного кабінету не свідчить про реальну можливість підготувати та подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк, оскільки в зазначений період представник відповідача перебував на лікуванні у зв`язку із тяжким захворюванням, що фактично унеможливлювало здійснення ним професійної діяльності, а саме реалізацію права на апеляційне оскарження;
- також було додатково обґрунтовано, що після завершення лікування представника сторонам необхідно було погодити подальше представництво в суді апеляційної інстанції, укласти новий договір, погодити правову позицію, організувати дистанційне підписання документів та сплату судового збору відповідачем, яка перебувала за межами України;
- новий договір про надання правничої допомоги було укладено 18 травня 2026 року. Після оформлення повноважень представника та виконання необхідних організаційних дій апеляційну скаргу було підготовлено та подано без невиправданих зволікань. Отже, на виконання ухвали суду від 12 червня 2026 року адвокатом було наведено нові фактичні обставини та подано нові письмові докази, які не були предметом оцінки при первинному зверненні з апеляційною скаргою.
Проте постановляючи ухвалу від 02 липня 2026 року, апеляційний суд не надав оцінки жодному із зазначених нових доказів та обставин.
26. Верховний Суд звертає увагу нате, що частиною другою статті 43 ЦПК встановлено, що учасники справи зобов`язані, зокрема, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
27. Частина перша статті 44 ЦПК також вказує на те, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
28. Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
29. Статтями 12 та 81 ЦПК встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
30. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє (частина сьома статті 272 ЦПК). У цій справі оскаржуване рішення ухвалено 30 березня 2026 року, надіслано представнику відповідачки - Глєбову Г. В. в електронний кабінет 01 квітня 2026 року, а апеляційну скаргу подано 03 червня 2026 року.
31. При цьому відповідачка була належним чином повідомлена про розгляд справи, в ході розгляду справи подавала заяву про часткове визнання позову.
32. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 12 червня 2026 року суд визнав неповажними наведені стороною відповідача причини пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу залишив без руху та надано строк для усунення наявних в ній недоліків. Запропонував подати до апеляційного суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, вказавши інші підстави для поновлення строку.
33. На виконання ухвали суду апеляційної інстанції стороною відповідача подано заяву про усунення недоліків, у якій повторно наполягаючи на обставини перебування відповідача закордоном та її представника адвоката Глєбова Г.В. на тривалому лікарняному просив поновити строк на апеляційне оскарження надавши до суду докази на підтвердження зазначених причин.
34. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що зазначені стороною відповідача підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними.
35. Верховний Суд наголошує, що норми ЦПК не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
При вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку судам необхідно враховувати те, що поважними є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву (скаргу) у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Вирішуючи чи з поважних причин пропущено певний процесуальний строк, суд у кожному конкретному випадку оцінює усю сукупність обставин, надаючи відповідну оцінку.
Таким чином, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати вмотивовані підстави (див. постанову Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18).
36. Верховний Суд звертає увагу на те, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
37. Суд зауважує, що звернення із апеляційною скаргою є суб`єктивною дією учасника справи, який зацікавлений в апеляційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.
38. Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, а також процесуальних строків її подання.
39. Наведені в апеляційній скарзі обставини щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження через необхідність оформлення повноважень представника представляти інтереси відповідачки в суді апеляційної інстанції, його тривале лікування не є обставинами, які б унеможливлювали звернення відповідачки з апеляційною скаргою.
40. В цивільному судочинстві адвокат не наділений самостійними процесуальними правами та не є стороною у справі, а лише здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Водночас, сторона у справі на свій розсуд обирає спосіб реалізації своїх процесуальних прав, звернутися до суду особисто або через представника.
41. Наведене дає підстави для висновку, що за наявності представника (адвоката) сторона не позбавлена можливості самостійно вчиняти процесуальні дії, у тому числі, з метою недопущення ризиків настання негативних наслідків. Відповідно для поновлення судом процесуального строку об`єктивні та непереборні обставини, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду, повинні існувати як для сторони страви, так і для її представника.
42. Суд апеляційної інстанції правильно врахував, що у клопотанні не наведено доводів неможливості подання апеляційної скарги у визначений законом строк безпосередньо відповідачкою, тому наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження обставини не можу бути визнані судом поважними причинами пропуску цього строку.
43. Апеляційний суд обґрунтовано виснував, що перебування відповідачки за кордоном, не є поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки це залежить від волевиявлення особи та не є об`єктивною перешкодою для подання апеляційної скарги у визначені законом строки.
44. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції правильно застосував приписи статей 354, 358 ЦПК та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з огляду на недоведеність поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
45. Верховний Суд також зазначає, що норма про відмову у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу строку не порушує саму сутність права доступу до правосуддя, а запровадження наведеного процесуального строку відповідає завданням цивільного судочинства та основним засадам (принципам) цивільного судочинства, зокрема таким, як «змагальність сторін» (кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій) та «неприпустимість зловживання процесуальними
правами» (учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається).
46. Надання оцінки поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження лежить в межах дискреційних повноважень суду апеляційної інстанції. Натомість повноваження суду касаційної інстанції стосуються оцінки застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
47. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновком апеляційного суду стосовно поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та не спростовують правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
48. З огляду на наведене у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відповідачки, інтереси якої представляє Глєбов Г. В. на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 02 липня 2026 року слід відмовити, оскільки скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наведені у скарзі доводи висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 258-261, 394 ЦПК, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Глєбов Глєб Валерійович, на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 02 липня 2026 року у справі № 397/1347/25.
2. Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: П. І. Пархоменко
Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков