УХВАЛА
26 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 758/7719/25
провадження № 61-10474ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідачаПархоменка П. І., суддів Гудими Д. А., Краснощокова Є. В. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Панова Ірина Юріївна, на рішення Подільського районного суду міста Києва від 24 листопада 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2026 року
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
постановив ухвалу про таке:
1. У травні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 29269-11/2023 від 21 листопада 2023 року, в якому просило стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості, що перейшла до нього за вказаним договором факторингу у розмірі 106 800,00 грн.
2. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 24 листопада 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 29269-11/2023, укладеним 21 листопада 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем, у загальному розмірі 106 800,00 грн.
Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
3. Постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2026 року рішення суду першої інстанції змінено.
Зменшено розмір стягнутої з відповідача на користь позивача заборгованості з 106 800,00 грн до 89 640,00 грн.
Зменшено розмір стягнутого з відповідача на користь позивача судового збору за подання позовної заяви з 3 028,00 грн до 2 541,40 грн.
Стягнуто з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 729,90 грн.
4. 06 серпня 2026 року представник відповідача - адвокат Панова І. Ю. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
5. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.
6. В такому випадку Суд звертає увагу на те, що згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
7. Так само і стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплюючи право на справедливий суд, не містить гарантій щодо можливості касаційного оскарження всіх судових рішень.
8. Механізм реалізації права на судовий захист визначає законодавець виключно в законах України (пункт 14 частини першої статті 92 Конституції України).
9. Відсутність можливості оскарження рішення в касаційному порядку автоматично не створює порушення права на справедливий суд.
10. За чинним конституційним правопорядком апеляційний перегляд має здійснюватися щодо кожної справи, яку оскаржено в апеляційному порядку, а в частині касаційного оскарження рішення суду обсяг права на таке оскарження змінено з права касаційного оскарження всіх рішень, крім випадків, встановлених законом, на право касаційного оскарження судового рішення лише у визначених законом випадках (див., наприклад, рішення Конституційного Суду України від 21 липня 2021 року № 5-р(II)/2021).
11. Обґрунтування саме такого підходу в частині касаційного оскарження судового рішення міститься в Пояснювальній записці до проєкту Закону України про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (реєстр. № 3524), ухваленого як Закон № 1401, де зазначено, що «встановлення законом виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, дасть змогу побудувати ефективну судову систему, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення».
12. В свою чергу згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
13. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК. При цьому Конституційний Суд України звернув увагу, що зазначений припис має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
14. У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується (пункт 1 частини першої статті 176 ЦПК).
15. Ціна позову у даній справі становить 106 800,00 грн, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
16. Застосування передбаченого законодавством вартісного порогу для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.
17. У касаційній скарзі представник відповідача - адвокат Панова І. Ю. зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Питанням права, яке відповідач ставить перед судом касаційної інстанції, є визначення стандарту доказування у спорах про стягнення заборгованості за споживчими кредитами, оформленими дистанційно через кредитні установи з підписанням електронного договору одноразовим ідентифікатором (СМС-кодом) без застосування кваліфікованого чи удосконаленого електронного підпису, а саме: чи є достатнім для задоволення такого позову подання позивачем лише копій документів (кредитного договору, договору факторингу, реєстру боржників та ін.), чи суд зобов`язаний, за наявності заперечень відповідача, витребувати оригінали та перевірити цілісність і незмінюваність електронного документа за критеріями, сформульованими Верховним Судом, які були викладені у постанові Верховного Суду від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23.
Незастосування судом апеляційної інстанції усталеної та релевантної судової практики Верховного Суду свідчить про системне ігнорування сформованого Верховним Судом стандарту доказування у справах цієї категорії, що й обумовлює фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Ця справа становить значний суспільний інтерес, оскільки стосується поширеної на практиці роботи кредиторів (кредитних установ) із стягнення заборгованості за споживчими (мікро)кредитами, коли право вимоги послідовно відступається від первісного кредитора до нового кредитора, який звертається до суду на підставі копій кредитного договору та неповного пакета документів щодо відступлення права вимоги. Від вирішення питання про обсяг процесуальних гарантій боржника в такій моделі (обов`язковість перевірки оригіналів, стандарт доведення цілісності електронного документа, розподіл тягаря доказування переходу права вимоги) залежить правова визначеність для широкого кола споживачів фінансових послуг, які опиняються в аналогічному процесуальному становищі, а також для суб`єктів споживчого кредитування, для яких визначеність стандарту доказування має значення для формування судової практики.
Одночасно справа має виняткове значення безпосередньо для відповідача. З нього стягнуто заборгованість за кредитним договором, укладення якого він послідовно заперечував в обох інстанціях, за відсутності перевірки судом оригіналів документів та цілісності електронного договору у спосіб, визначений Верховним Судом у справі № 758/14925/23. Стягнута сума, попри її зменшення судом апеляційної інстанції, є значною для відповідача, як фізичної особи і фактично ґрунтується на копіях документів, достовірність яких він не мав процесуальної можливості перевірити через ненадання оригіналів для огляду. За цих обставин залишення судових рішень в силі позбавляє відповідача ефективного судового захисту, що й обумовлює виняткове значення цієї справи для нього.
18. Верховний Суд вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на таке.
19. Верховний Суд вже висловлював позицію щодо понять «фундаментальне значення», «значний суспільний інтерес» та «виняткове значення» (див., наприклад, ухвалу від 05 квітня 2021 року у справі № 420/8512/20).
Суд наголошував, що «фундаментальне значення» для справи, яка була у нього на розгляді, для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин скаржником не обґрунтовано.
Крім того, вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в цьому випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
20. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, вагомістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
21. Справа, що має виняткове значення для учасника - це справа, що може бути виокремлена із загальних правил розгляду справ Верховним Судом. Під час розгляду такої справи Верховний Суд може здійснити сукупність процесуальних дій, спрямованих на визначення наявності або відсутності передбачених ЦПК підстав для перегляду справи в порядку касаційного провадження, з метою усунення встановлених у зв`язку з цим порушень законності попередніх судових рішень.
22. Верховний Суд може визначити підстави для перегляду справи, що має виняткове значення для учасника, тобто з`ясувати питання, чи є ця справа винятковою відповідно до цивільного процесуального закону.
23. Зазначення підстав касаційного оскарження є лише вимогою до форми та змісту касаційної скарги, проте не є безумовною підставою для відкриття провадження у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
24. В даному випадку відповідач не обґрунтував належним чином та не підтвердив доказами фундаментальний характер питання права, яке він підняв у касаційній скарзі, для формування єдиної правозастосовної практики в Україні, а також те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення.
25. Зокрема, не вказано фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.
26. Відсутні підстави вважати, що розгляд саме цієї справи судом касаційної інстанції потрібен для забезпечення єдності правозастосовчої практики. Аргументи відповідача зводяться до незгоди з оцінкою судами першої та апеляційної інстанцій зібраних доказів і встановлених обставин.
27. Аналіз наведених у скарзі доводів не дає підстав для висновку про те, що вказана справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки незгода з оскаржуваними судовими рішеннями не свідчить про винятковість справи для відповідача, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для останнього внаслідок прийняття таких судових рішень.
28. Отже, випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у цій справі Верховним Судом не встановлено.
29. Відповідач мав можливість доводити свої заперечення проти позовних вимог в судах двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, а тому йому була забезпечена можливість реалізувати своє право на справедливий судовий розгляд.
30. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для його касаційного оскарження відповідно до статей 389, 394 ЦПК.
31. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК).
32. Оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені у малозначній справі, вони за загальним правилом не підлягають оскарженню у касаційному порядку, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Панова Ірина Юріївна, на рішення Подільського районного суду міста Києва від 24 листопада 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2026 року у справі № 758/7719/25.
2. Копію ухвали направити особі, яка подала цю скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: П. І. Пархоменко
Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков