УХВАЛА
02 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 754/21156/25
провадження № 61-11047зно26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М. розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Ігнатенка В. М. від участі у розгляді заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 14 серпня 2026 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, обов`язки якої порушила державна особа - суддя Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_2, третя особа - Державна казначейська служба України, про стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ :
19 серпня 2026 року ОСОБА_1 засобами електронного поштового зв`язку подав до Верховного Суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 14 серпня 2026 року про відмову
у задоволенні заяви про відвід судді Верховного Суду Коротуна В. М. від участі у розгляді справи № 754/21156/25, у тексті якої висловлено недовіру судді Ігнатенку В. М., а також заперечення проти того, щоб вищезгаданий суддя розглядав та вирішував заяву ОСОБА_1 .
Заяву про відвід судді Верховного Суду Ігнатенка В. М., заявник ОСОБА_1., обґрунтовує тим, що суддя 14 серпня 2026 року постановив незаконну ухвалу.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду
від 19 серпня 2026 року справу призначено судді-доповідачеві Ігнатенку В. М.
Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2026 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Ігнатенка В. М. від участі у розгляді справи № 754/21156/25 визнано необґрунтованою та передано іншому судді, який не входить до складу суду, визначеного у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 серпня 2026 року, на виконання вимог частини першої
статті 33 ЦПК України, визначено суддю-доповідача Лідовця Р. А.
Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2026 року заяву судді Верховного Суду Лідовця Р. А. про самовідвід від розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Ігнатенка В. М. від участі у розгляді заяви
ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 14 серпня 2026 року за нововиявленими обставинами у справі ОСОБА_1 до Держави Україна, обов`язки якої порушила державна особа - суддя Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_2, третя особа - Державна казначейська служба України, про стягнення моральної шкоди задоволено. Матеріали заяви передано для проведення повторного автоматизованого розподілу.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 вересня 2026 року справу призначено судді-доповідачу Осіяну О. М.
Заява ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Ігнатенка В. М. задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції
і законів України та на засадах верховенства права.
Відповідно до статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу
і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Згідно із пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів у неупередженості або необ`єктивності судді.
Частиною четвертою статті 36 ЦПК України визначено, що незгода сторони
з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
За позицією Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися
за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (BELUKHA v. UKRAINE, № 33949/02, § 49 - 52, ЄСПЛ, від 09 листопада 2006 року).
Неупередженість судді, як правило, означає відсутність його упереджень та необ`єктивності, що може бути перевірено за допомогою двох тестів:
а) суб`єктивного, що враховує особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто визначає, чи мав суддя будь-які особисті упередження, або чи був він об`єктивним у справі;
б) об`єктивного, що вимагає встановлення того, чи забезпечив сам суд, а також конкретний склад суду у справі, незалежно від персональної поведінки будь-кого з його членів, достатні гарантії для виключення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.
При цьому неупередженість має одночасно існувати як фактично (суб`єктивний тест), так і має бути забезпечена її розумна видимість (об`єктивний тест) (рішення ЄСПЛ у справі «Мікаллеф проти Мальти», № 17056/06 від 15 жовтня 2009 року, «Rustavi 2 Broadcasting Company Ltd та інші проти Грузії», № 16812/17 від 18 липня 2019 року).
Оцінивши доводи заяви, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду
Ігнатенка В. М. відсутні, оскільки доводи заявника, які обґрунтовані виключно припущеннями і нічим не доведені, зводяться до незгоди із ухвалою постановленою суддею, що відповідно до статті 36 ЦПК України не є підставою для відводу, а є виключно реалізацією суддями своїх процесуальних повноважень, передбачених нормами ЦПК України не свідчать про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості, об`єктивності чи безсторонності судді.
Інших об`єктивних і обґрунтованих підстав для відводу судді, передбачених статтями 36, 37 ЦПК України, заявник не вказав.
Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного.
Верховний Суд, оцінюючи наявність підстав для відводу за суб`єктивним критерієм, констатує відсутність будь-яких підстав стверджувати, що суддя Верховного Суду Ігнатенко В. М. виявляє особисту упередженість. Безпідставні сумніви заявника у відсутності безсторонності судді не є вирішальним і не можуть бути підставою для відводу судді від участі у розгляді справи.
Оскільки обставини, на які посилається ОСОБА_1 , як на підставу
для відводу судді Верховного Суду Ігнатенка В. М., не дають підстав для сумніву у неупередженості, об`єктивності чи безсторонності судді, вважаю, що заява ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Ігнатенка В. М. задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 36, 37, 40 ЦПК України,
УХВАЛИВ :
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Ігнатенка В. М. від участі у розгляді заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 14 серпня 2026 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, обов`язки якої порушила державна особа - суддя Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_2, третя особа - Державна казначейська служба України, про стягнення моральної шкоди.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Осіян