УХВАЛА
27 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 916/437/24
провадження № 61-11009ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Громадської організації «Товариство «Восток»на рішення Київського районного суду міста Одеси від 30 січня 2026 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 серпня 2026 року в справі за позовом Громадської організації «Товариство «Восток» до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Одеській області про відшкодування шкоди завданої бездіяльністю органу державної влади,
ВСТАНОВИВ:
18 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ГО «Товариство «Восток» подала до Верховного Суду касаційну скаргу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
ГО «Товариство «Восток» як на підставу касаційного оскарження судових рішень посилається на необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням.
У пункті 3 частини третьої статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Проте заявник не зазначає, які саме докази не були оглянуті, які обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, могли бути встановлені за результатами їх огляду, та яким чином невчинення зазначеної процесуальної дії вплинуло на правильність вирішення спору.
Тому підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України), не обґрунтована заявником.
При цьому доводи заявника щодо неналежної оцінки обставин справи та неврахування наведених ним у позовній заяві обставин фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо оцінки доказів.
Водночас обов`язковою умовою касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України) - суд не дослідив зібрані у справі докази, є обґрунтованість підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Оскільки особою, яка подала касаційну скаргу, не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, касаційна скарга підлягає поверненню.
Повернення касаційної скарги не є перешкодою у доступі до правосуддя, оскільки не обмежує право особи в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду.
Керуючись статтями 260, 389, 392, 393, 394 ЦПК України
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Громадської організації «Товариство «Восток» на рішення Київського районного суду міста Одеси від 30 січня 2026 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 серпня 2026 року у справі № 916/437/24 повернути.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснощоков