ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
02 вересня 2026 року Справа №160/26984/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Смішлива Т. В., перевіривши матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 01.09.2026 через систему «Електронний суд» надійшла сформована 31.08.2026 позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 в неналежному (зменшеному) розмірі грошового забезпечення за період з 14.04.2021 по 19.05.2023, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених із застосуванням розрахункової величини 1762 грн замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити на користь Позивача перерахунок щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі грошової допомоги для оздоровлення, за період з 14.04.2021 по 19.05.2023, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти Постанови № 704, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язати Відповідача провести зазначений перерахунок із застосуванням: з 14.04.2021 - ПМ 2270 грн; з 01.01.2022 - ПМ 2481 грн; з 01.01.2023 по 19.05.2023 - ПМ 2684 грн;
- зобов`язати Відповідача провести перерахунок надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби та щомісячних премій за спірний період із застосуванням фактично встановлених Відповідачем відсотків до належних базових складових грошового забезпечення;
- зобов`язати Відповідача провести перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення, виплаченої Позивачу у спірному періоді, виходячи з належного розміру місячного грошового забезпечення;
- зобов`язати Відповідача провести перерахунок матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у частині, в якій первинні документи підтвердять її залежність від складових грошового забезпечення;
- зобов`язати Відповідача виплатити Позивачу різницю між фактично виплаченими та належними сумами;
- зобов`язати Відповідача одночасно з виплатою донарахованого грошового забезпечення виплатити Позивачу грошову компенсацію сум ПДФО відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44, у розмірі фактично утриманого ПДФО з відповідних донарахованих сум;
- зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону №2050-III та Порядку №159 за весь період затримки виплати кожної відповідної суми - від установленого строку її виплати до місяця фактичної виплати.
Згідно з пунктами 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 161 КАС України регламентовано, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина шоста статті 161 КАС України).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
Згідно з частиною першою статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 120 КАС України).
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).
Водночас, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення).
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України (далі -КЗпП України).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.07.2024 (справа № 990/156/23) чергове підтвердила висновок про те, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Частиною другою статті 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (в редакції до 18.07.2022 включно).
Так, до 19.07.2022 строк звернення до суду з позовом про стягнення належної працівникові, зокрема, індексації грошового забезпечення, як складової оплати праці не обмежувався.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 у справі №1-7/2024(337/24) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Визначено, що частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Натомість частина друга статті 233 КЗпП України, яка встановлює тримісячний строк звернення до суду звільненого працівника з вимогами про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, неконституційною не визнавалася.
Щодо строку звернення до суду позивачем у позовній заяві зазначено, що дізнався про конкретний спосіб визначення відповідачем посадового окладу та окладу за військовим званням із документів, наданих відповідачем у 2026 році, зокрема з довідки №803/8867 від 01.06.2026 та відповіді на звернення Позивача (від 28.08.2026).
До отримання зазначених документів позивач не мав доступу до розрахункових та бухгалтерських документів, які дозволяли б встановити, яку саме розрахункову величину застосовував відповідач при визначенні базових складових грошового забезпечення. Банківські виписки містять лише загальну суму виплати, а не методику її розрахунку.
Вказані доводи позивача суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки грошове забезпечення є щомісячним платежем, отже в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує.
Відтак, з дня отримання грошового забезпечення особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Суд звертає увагу, що у разі звільнення позивача з військової служби застосовується трьох місячний строк звернення до суду, передбачений частиною другою статті 233 КЗпП України, а у разі продовження проходження військової служби такі строки не застосовуються відповідно до Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 у справі № 1-7/2024 (337/24).
Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 20.01.2025 № 17 позивач з 20 січня 2025 року виключений зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та знято зі всіх видів забезпечення.
Разом з тим з військового квитка вбачається, що позивач з 21.01.2025 зарахований до Луг-Павл ЗВВСП але відсутні докази продовження служби весь час до дня звернення з позовом до суду.
Таким чином у разі подальшого проходження позивачем військової служби строк звернення з цим позовом до суду не пропущено.
Відповідно до частини четвертої статті 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Доказів на підтвердження проходження військової служби на теперішній час позивачем до позовної заяви не надано.
Для усунення вказаного недоліку позивачу необхідно надати докази подальшого проходження військової служби (довідку з місця проходження служби, наказ про призначення на службу тощо).
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовна заява подана без додержання вимог статті 161 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки вищевказані обставини перешкоджають відкриттю провадження у справі, позовну заяву слід залишити без руху, з встановленням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись статтями 160, 169, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.
Запропонувати позивачу протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня отримання ухвали надати суду:
- докази подальшого проходження військової служби (довідку з місця проходження служби тощо).
У разі ненадання вищевказаних документів позовна заява буде вважатися неподаною і підлягатиме поверненню.
Копію даної ухвали невідкладно надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
Суддя Т.В. Смішлива