ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/15791/26
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати йому всіх належних у день звільнення (невиплата грошового забезпечення у розмірі 78 765,89 грн.);
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на його користь середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 07.04.2020 року по 01.06.2022 року в сумі 130 000 грн.;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на його користь компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за період з 07.04.2020 року по 16.04.2026 року.
В обґрунтування позову вказано, що день звільнення зі служби (16.03.2020 року) Відповідачем не проведено з ним повного розрахунку, а саме не була нарахована індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 07.04.2020. На виконання судового рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 року по справі №240/17060/22 така частина грошового забезпечення на загальну суму 78 765,89 грн. була виплачена лише 16.04.2026 року. В зв`язку з цим Позивач вважає, що має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки повного розрахунку при звільненні та на компенсацію доходу, який не був своєчасно нарахований та виплачений.
Ухвалою від 28.04.2026 року було відкрито провадження в даній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник Відповідача, Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, направив до суду додаткові пояснення, в яких проти позову заперечує. Зазначає, що на виконання судового рішення Позивачу 16.04.2026 року перераховано грошове забезпечення на загальну суму 78 765,89 грн. Тобто, на думку представника Відповідача, судове рішення виконано в повному обсязі, що засвідчує про відсутність підстав для стягнення середнього заробітку та компенсації доходу.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовців, регулюються правовими нормами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (надалі - Закон № 2011-XII), що були чинні на день виникнення спору.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 , Позивач по справі, проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України і відповідним наказом Відповідача з 07.04.2020 року був звільнений зі служби та виключений зі списків особового складу.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Позивач в серпні 2022 року, тобто через більш як два роки, звернувся до суду з позовом щодо перерахунку та виплати йому грошового забезпечення у повному розмірі, яке не було виплачено при звільненні зі служби, а саме індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 07.04.2020.
Вказаний спір між цими ж сторонами був предметом судового розгляду в адміністративній справі №240/17060/22. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 року у цій же справі №240/17060/22 позов було задоволено і зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 07.04.2020, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що на виконання вказаного судового рішення Відповідачем проведено нарахування та 16.04.2026 року виплату Позивачу грошового забезпечення в сумі 78 765,89 грн.
Суть спору між сторонами по даній справі в першій частині позовних вимог зведена виключно до наявності чи відсутності підстав, для застосування до Відповідача відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, у вигляді виплати Позивачу середнього заробітку в розмірі 130 000,00 грн. за період затримки з 07.04.2020 року по 01.06.2022 року виплати такої частини його грошового забезпечення (індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 07.04.2020), що підлягала виплаті при звільненні.
Суд зазначає, що за змістом ст.9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Разом з тим, питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати індексації грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розмір виплати грошового забезпечення військовослужбовців.
Водночас такі питання врегульовано нормами загального трудового законодавства - Кодексом законів про працю України.
Безспірно, за приписами ст.117 КЗпП України ( в редакції на час спірних відносин) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
При вирішенні спору суд враховує, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Одночасно суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 жовтня 2025 року у справі №489/6074/23 сформулювала одну з ключових правових позицій за 2025 рік у спорах, що виникають з трудових відносин. Велика Палата наголосила, що законодавче обмеження періоду нарахування компенсації за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями не позбавляє суди права зменшувати її розмір з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності.
Крім цього, Велика Палата наголосила, що під час вирішення спорів цієї категорії суди повинні оцінювати співмірність суми компенсації з урахуванням конкретних обставин справи. Зокрема, беруться до уваги розмір заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінка сторін тощо. При цьому суд може зменшити розмір відшкодування незалежно від того, у якому розмірі задоволені позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум, за умови дотримання шестимісячного граничного строку нарахування.
Суд також враховує, що Велика Палата Верховного Суду ще в постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц зазначила, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні
За змістом статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є різновидом матеріальної відповідальності роботодавця перед працівником і не входить до структури заробітної плати.
Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій.
Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Зазначене свідчить про наявність порушеного права, зумовленого невиплатою Відповідачем при звільнення Позивача з військової служби.
При визначенні способу порушеного права Позивача суд враховує наступне.
Відповідно до позовних вимог Позивач просить стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на його користь середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 07.04.2020 року по 01.06.20222 року в сумі 130 000 грн.
Суд враховує, що при звільненні 07.04.2020 року Позивача зі служби спору щодо права Позивача на перерахунок грошового забезпечення у вигляді індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 07.04.2020 не існувало.
Такий спір виник лише в серпні 2022 року, тобто більш як через два роки після звільнення) за зверненням Позивача до суду щодо перерахування грошового забезпечення у вигляді індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 07.04.2020 року.
Як вже зазначалося, нарахування таких коштів Відповідачем було проведено на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 року по справі №240/17060/22 яке набуло чинності 30.10.2023 року, і 16.04.2026 року вони були виплачені в розмірі 78 765,89, що визнається сторонами по справі.
З огляду на спірний характер цієї заборгованості, дії самого Позивача та Відповідача, враховуючи, частку невиплачених грошових сум при звільненні від розміру належних до виплати Позивачу сум суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, зазначивши, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у цій справі у грошовому еквіваленті складає 40 000,00 грн.
Виходячи з принципу пропорційності, суд вважає, що зазначений спосіб захисту порушеного права Позивача є певною орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням реалізації Позивачем права на своєчасну виплату вказаних сум його грошового забезпечення, визначених судовим рішенням. Така сума є співмірною з урахуванням розміру залишку спірної суми по компенсації та частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком у тому числі, й щодо періоду за який вона підлягає сплаті.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та умов нарахування та виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), регулюються правовими нормами Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (надалі - Закон № 2050-III), що були чинні на день виникнення спору.
За приписами статті 2 цього Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Більш того, в розумінні вимог цієї ж статті 2 цього Закону під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.
Як вже зазначалося судом та не заперечується сторонами, що під час проходження військової служби Позивачу грошове забезпечення за період з 01.01.2016 року по 07.04.2020 року виплачувалося в неповному обсязі, що стало предметом судового розгляду в адміністративній справі № 240/17060/22.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 року у цій справі №240/17060/22, що набуло чинності 30.10.2023 року, підтверджено право на такий перерахунок грошового забезпечення у вигляді індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 07.04.2020 року.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що на виконання вказаного судового рішення Відповідачем нараховано і 16.04.2026 року виплачено Позивачу перераховану частину грошового забезпечення у вигляді індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 07.04.2020 року на загальну суму 78 765,89 грн.
Як вже зазначалося судом, в розумінні вимог цієї ж статті 2 цього Закону під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.
Тобто, перераховані суми індексації грошового забезпечення є грошовими доходами Позивача, носять характер щомісячних виплат, а тому підлягають компенсації в розумінні статі 2 Закону № 2050-III.
Зазначене свідчить про наявність порушеного права Позивача, зумовленого невиплатою Відповідачем компенсації зв`язку з порушенням термінів виплати частини грошового забезпечення у вигляді індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 07.04.2020 року на загальну суму 78 765,89 грн.
Одночасно суд враховує, що відповідно до вимог ст.3 Закону № 2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до вимог п.4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. №159 (надалі - Порядок № 159), сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Таким чином, станом на 01.01.2016 року у Позивача було відсутнє право на дохід в розмірі 78 765,89 грн. Вказаний дохід на загальну суму 78 765,89 грн. - це сумарне визначення частини грошового забезпечення Позивача у вигляді індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 07.04.2020 року.
В розумінні вимог Закону № 2050-III та Порядку №159 у Позивача право на компенсацію доходу у зв`язку з порушенням терміну виплати індексації грошового забезпечення за відповідний місяць виникло лише з наступного календарного місяця за умови відповідного індексу інфляції за відповідний календарний місяць.
Таким чином, вказане порушене право підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу компенсацію втрати частини доходу у вигляді індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 07.04.2020року у зв`язку з порушенням строків їх виплати у відповідності до вимог Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".
Таким чином, позовні вимоги Позивача є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог статей 139-143 КАС України судові витрати Позивача у вигляді судового збору в сумі 1331,20 грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача.
Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, що в грошовому еквіваленті складає 40 000,00 грн.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати грошового забезпечення.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у вигляді індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 07.04.2020 року у зв`язку з порушенням строків їх виплати у відповідності до вимог Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".
Судові витрати ОСОБА_1 у вигляді судового збору в сумі 1331,20 грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк
01.09.26