КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 вересня 2026 року м. Київ справа №320/48170/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у не зарахуванні до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 в зоні відчуження ЧАЕС з 01.01.2004 по 31.08.2015 у полуторному розмірі, як роботу за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день, дає право на пенсію з віком на пільгових умовах затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2023, відповідно до частини 1 статті 56 Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та невірному розрахунку загального страхового стажу і понаднормативного стажу;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати, з червня 2023, період роботи ОСОБА_1 в зоні відчуження ЧАЕС з 01.01.2004 по 31.08.2015 у полуторному розмірі, який є не менш ніж 17 років 3 дні, як роботу за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день, дає право на пенсію з віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2023 на підставі довідок встановленої форми, затвердженими постановою Держкомітету СРСР з праці та соціальних питань від 09.03.1988 № 122 та постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 за № 920, з урахуванням розрахованого в полуторному розмірі стажу за Списком № 1 перерахувати загальний страховий стаж, та перерахувати понаднормативний стаж, відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, яким встановлено умови стажу роботи для призначення пенсії для жінок -15 років.
В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Після отримання від відповідача розрахунку стажу, їй стало відомо, що відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу в пільговому полуторному обчисленні період її роботи в зоні відчуження ЧАЕС з 01.01.2004 року по 31.08.2015 року.
Позивач, вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, звернулась з даним позовом до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 320/48170/23 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області надано до суду відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. В обгрунтування заперечень зазначив про те, що для визначення права на пенсію за віком, періоди роботи (служби) в зоні відчуження з 01 січня 2004 року при наявності відповідних документів, зараховуються в полуторному розмірі, а для обчислення розміру пенсії (визначення коефіцієнту страхового стажу) зазначений період зараховується в страховий стаж в одинарному розмірі.
Вважає, що управлінням здійснено зарахування періодів роботи позивача правомірно на підставі наявних у пенсійній справі документів.
Позивачем надана до суду відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з запереченнями відповідача, викладеними у відзиві та вважає їх безпідставними.
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 12.11.2015 року.
Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 у спірний період з 01.01.2004 року по 31.08.2015 року працювала на Державному спеціалізованому підприємстві «Чорнобильська АЕС», що також підтверджується інформацією, наявною в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5.
Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою від 9 жовтня 2023 року №31519, виданою Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильська АЕС», ОСОБА_1 була безпосередньо зайнята на роботах, що дають право на державну пенсію на пільгових умовах згідно зі списком №1, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173: з 09 січня 1998 року по 31 серпня 2000 року - в зоні відчуження 25 днів; з 01 вересня 2000 року по 31 грудня 2009 року.
Відповідно до довідки від 9 жовтня 2023 року №9590 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильська АЕС», ОСОБА_1 працювала повний робочий день на ДСП «Чорнобильська АЕС» і за період з 01.01.2010 по 04.12.2011 -1 рік 11 місяців 7 днів; 05.12.2011 по 31.08.2015 - 5 днів виконувала роботи в зоні відчуження за професією (посадою) Бухгалтерія: заступник головного бухгалтера, що передбачена Списком №1, розділ XXII, підрозділ 1-22, 1 1Г Постанови КМУ від 16.01.2003 №36.
Також, в довідці у додаткових відомостях відмічено, що позивач перебувала у відпустках без збереження з/плати - 26.07.2011, 07.10.2011.
Як вбачається з розрахунку стажу (форма РС-право), спірний період роботи позивача з 01.01.2004 року по 09.12.2011 року зараховано відповідачем за списком №1 ЧАЕС в одинарному розмірі, період з 12.12.2011 року по 31.08.2015 року зараховано позивачу в одинарному розмірі, без врахування особливості трудової діяльності.
Не погоджуючись з розміром загального страхового стажу, зокрема з тим, що певні періоди роботи в зоні відчуження ЧАЕС позивачу не зараховані в полуторному розмірі та невірним розрахунком понаднормового стажу, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 (далі Закон №1058-ІV).
Статтею 8 Закону №1058-ІV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною третьою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
До набрання чинності Закону №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом №1788-XII, відповідно до статті 62 якого основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка.
Зазначеній статті 62 Закону №1788-ХІІ кореспондуються положення пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), за змістом якого основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 20 Порядку №637 у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію за віком на пільгових умовах або вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
З аналізу наведених правових норм слідує, що документами, які підтверджують трудовий стаж, є трудова книжка із записом про характер виконуваної роботи та уточнююча довідка, яка видається у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників.
Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду у постанові від 22.11.2018 у справі №822/1241/15.
Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 у спірний період з 01.01.2004 року по 31.08.2015 року працювала на Державному спеціалізованому підприємстві «Чорнобильська АЕС», що також підтверджується інформацією, наявною в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5.
Згідно з розрахунком стажу роботи позивача (форма РС-право) період з 01.01.2004 по 31.08.2015 зараховано відповідачем до загального страхового стажу позивача, з якого період роботи позивача з 01.01.2004 року по 09.12.2011 року зараховано відповідачем за списком №1 ЧАЕС в одинарному розмірі, період з 12.12.2011 року по 31.08.2015 року зараховано позивачу в одинарному розмірі, без врахування особливості трудової діяльності.
Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою від 9 жовтня 2023 року №31519, виданою Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильська АЕС», ОСОБА_1 була безпосередньо зайнята на роботах, що дають право на державну пенсію на пільгових умовах згідно зі списком №1, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173: з 09 січня 1998 року по 31 серпня 2000 року - в зоні відчуження 25 днів; з 01 вересня 2000 року по 31 грудня 2009 року.
Відповідно до довідки від 9 жовтня 2023 року №9590 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильська АЕС», ОСОБА_1 працювала повний робочий день на ДСП «Чорнобильська АЕС» і за період з 01.01.2010 по 04.12.2011 -1 рік 11 місяців 7 днів; 05.12.2011 по 31.08.2015 - 5 днів виконувала роботи в зоні відчуження за професією (посадою) Бухгалтерія: заступник головного бухгалтера, що передбачена Списком №1, розділ XXII, підрозділ 1-22, 1 1Г Постанови КМУ від 16.01.2003 №36.
Також, в довідці у додаткових відомостях відмічено, що позивач перебувала у відпустках без збереження з/плати - 26.07.2011, 07.10.2011.
Враховуючи, що в довідці від 9 жовтня 2023 року №9590 зазначено, що позивач виконувала роботи в зоні відчуження з 05.12.2011 по 31.08.2015 лише 5 днів, у відповідача були відсутні підстави для зарахування до страхового стажу за списком №1 ЧАЕС періоди роботи позивача з 12.12.2011 року по 31.08.2015 року.
При цьому, суд звертає увагу, що спірний період з 01.01.2004 року по 09.12.2011 року зараховано відповідачем до страхового стажу за списком №1 ЧАЕС.
Оцінюючи правомірність обчислення періоду роботи позивача за Списком №1 з 01.01.2004 по 09.12.2011 в одинарному розмірі, суд врахував таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 затверджено, зокрема, Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
У подальшому згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2010 №173 Список №1 доповнено позицією 22.1-1г, якою передбачено право на пенсію за віком на пільгових умовах працівників, зайнятих повних робочий день у зоні відчуження на підприємствах, в установах і організаціях, перелік яких затверджений Міністерством надзвичайних ситуацій за погодженням з Міністерством праці та Міністерством охорони здоров`я.
На виконання вказаної постанови наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 13.03.2012 №576, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.05.2012 за № 771/21084, затверджено Перелік підприємств, установ і організацій зони відчуження, працівники яких зайняті повний робочий день, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 (далі Перелік №576).
Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС» входить до Переліку №576.
Постановами Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 №250, від 30.06.1998 №982, від 07.02.2000 №223, від 29.01.2003 №137, від 27.04.2006 №571, від 10.09.2008 № 831"Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження» особам, які постійно працюють або виконують службові обов`язки у зоні відчуження, час роботи або служби зараховується до стажу роботи і вислуги років у полуторному розмірі (в тому числі за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36).
Постанова Кабінету Міністрів України від 10.09.2008 № 831 "Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження", яка відповідно до повноважень Кабінету Міністрів України, делегованих статтею 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановлює правила пільгового обчислення стажу роботи в зоні відчуження, є самостійною правовою підставою для обчислення стажу роботи в зоні відчуження, який враховується при обчисленні коефіцієнту страхового стажу при визначенні розміру пенсії, незалежно від наявності підстав для застосування Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість яких повний робочий день дає право на пенсію на віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36.
Отже, постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2008 №831 надано особам, які постійно працювали (працюють) або виконують службові обов`язки у зоні відчуження, додаткові соціальні гарантії при призначенні пенсії.
Наведена постанова Кабінету Міністрів України прийнята у відповідності з положеннями статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачає пільги щодо обчислення стажу роботи.
З огляду на матеріали справи, у період з 01.01.2004 по 09.12.2011 позивач була безпосередньо зайнята на роботах за Списком №1, що дають право на державну пенсію на пільгових умовах, що підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_2 , довідкою Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" від 9 жовтня 2023 року №9590, індивідуальними відомостями про застраховану особу та не заперечується відповідачем.
Виходячи з розрахунку пенсії за віком, позивачу не зараховано у полуторному розмірі період її роботи на ДСП «Чорнобильська АЕС», починаючи з 01.01.2004 по 09.12.2011 (кратність 1).
Разом з тим, відповідач при призначенні позивачу пенсії за віком з 12.11.2015 не здійснив зарахування до страхового стажу позивача зазначених періодів її роботи за Списком № 1 в зоні відчуження ЧАЕС у полуторному розмірі, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідачів, що мало наслідком порушення права позивача на отримання пенсійного забезпечення в належному розмірі.
У свою чергу, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що для визначення права на пенсію за віком, періоди роботи (служби) у зоні відчуження з 01.01.2004 при наявності відповідних документів, зараховуються у полуторному розмірі, а для обчислення розміру пенсії (визначення коефіцієнту страхового стажу) зазначений період зараховується до стажу в одинарному розмірі.
Проте, суд наголошує на помилковості таких висновків, оскільки в силу наведених правових норм наявні підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоди її роботи в зоні відчуження за списком № 1.
Аналогічний висновок щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в зоні відчуження за списком № 1, який підлягає зарахуванню у полуторному розмірі, міститься у постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №320/6063/19.
За таких обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача період її роботи в зоні відчуження за Списком №1 з 01.01.2004 по 09.12.2011 у полуторному розмірі.
Щодо вимоги позивача про перерахунок понаднормового стажу, відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, яким встановлено умови стажу роботи для призначення пенсії для жінок -15 років, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Конституційний Суд України в Рішенні № 1-р/2020 від 23.01.2020 вирішив:
1. Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
2. Стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
3. Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
„На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах".
Отже, оскільки суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок та виплату пенсії із зарахуванням до страхового стажу в полуторному розмірі періоду її роботи у зоні відчуження на Державному спеціалізованому підприємстві «Чорнобильська АЕС» з 01.01.2004 по 09.12.2011, як роботу за Списком №1, тому відповідно вона й має право на перерахунок понаднормового стажу відповідно до вимог статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", із зарахуванням до розміру понаднормового стажу всього страхового стажу, що перевищує мінімально встановлений поріг у 15 років.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частина друга статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Змістом зобов`язань за ст. 13 Конвенції вимагається щоб захист був "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).
Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.
У рішенні «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73), Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII).
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74).
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Враховуючи принцип верховенства права, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи позивача у зоні відчуження ЧАЕС з 01.01.2004 по 09.12.2011 у полуторному розмірі, як роботу за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003, відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії з 16.06.2023 року (шестимісячний строк звернення до суду) із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи у зоні відчуження ЧАЕС з 01.01.2004 по 09.12.2011 у полуторному розмірі, як роботу по Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 та здійснити перерахунок понаднормового стажу відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відповідно до рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, із зарахуванням до розміру понаднормового стажу всього страхового стажу, що перевищує мінімально встановлений поріг у 15 років, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стосовно позовних вимог в частині зарахування періоду роботи в зоні відчуження ЧАЕС з 01.01.2004 по 31.08.2015 у полуторному розмірі, який є не менш ніж 17 років 3 дні, суд відмовляє у її задоволенні, з огляду на те, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення/здійснення перерахунку пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, із коригуванням способу захисту порушених прав.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Таким чином, судовий збір у розмірі 966,24 грн.(90%) підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 у зоні відчуження ЧАЕС з 01.01.2004 по 09.12.2011 у полуторному розмірі, як роботу за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003, відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, адреса: 08500, Київська область, м.Фастів, вул.Саєнка Андрія, б.10) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з 16.06.2023 року із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи у зоні відчуження ЧАЕС з 01.01.2004 по 09.12.2011 у полуторному розмірі, як роботу по Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 та здійснити перерахунок понаднормового стажу відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відповідно до рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, із зарахуванням до розміру понаднормового стажу всього страхового стажу, що перевищує мінімально встановлений поріг у 15 років, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині задоволення позовних вимог -відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, адреса: 08500, Київська область, м.Фастів, вул.Саєнка Андрія, б.10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 966 (дев`ятсот шістдесят шість гривень) 24 коп.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 2 вересня 2026 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кочанова П.В.