КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 серпня 2026 року м. Київ справа №640/14582/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянки ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про стягнення недоотриманої заробітної плати,
в с т а н о в и в:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась громадянка ОСОБА_1 з позовом з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, в якому просить стягнути з Міністерства освіти і науки України на користь позивача 165 048,87грн., що включає в себе заборгованість з виплати надбавки за виконання особливо важливої роботи за січень та лютий 2021 року, вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат, компенсації у розмірі середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період з 13.02. по 07.06.2021 у розмірі 37 332,35грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2023 справу прийнято до провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю відповідачів щодо не здійснення повного розрахунку з позивачем при звільненні, а саме не було нараховано та виплачено надбавки за виконання особливо важливої роботи для фахівців з питань реформ за січень та лютий 2021 року, що призвело до неправильного розрахунку та невиплати вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати.
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між позивачем та відповідачем 16.07.2020 укладено контракт №6 про проходження державної служби на період дії карантину, установленої з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Наказом Міністерства освіти і науки України від 16.07.2020 №301-а позивача призначено на посаду державного експерта експертної групи з питань децентралізації в освіті директорату шкільної освіти.
Наказом Міністерства освіти і науки України від 11.02.2021 №69-а позивача звільнено 12.02.2021 за ініціативою суб`єкта призначення.
Вказаним наказом управлінню бухгалтерського обліку та звітності наказано провести остаточний розрахунок з позивачем та виплатити вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат та компенсацію за невикористану відпустку.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати надбавки за виконання особливо важливої роботи за січень та лютий 2021 року, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пункту 4 частини першої статті 7 Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 встановлено, що державний службовець має право на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).
Частиною першою статті 50 Закону № 889-VIII визначено, що держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.
Частиною другою цієї ж норми Закону № 889-VIII передбачено, що заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у разі встановлення).
Відповідно до абзацу восьмого пункту 14 розділу XI Закону № 889-VIII керівники державної служби протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом у межах економії фонду оплати праці мають право встановлювати державним службовцям додаткові стимулюючі виплати відповідно до Положення про застосування стимулюючих виплат, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Положенням про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 18.01.2017 (далі - Положення № 15; із змінами та доповненнями станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено механізм застосування стимулюючих виплат державним службовцям з метою посилення мотивації працівників державних органів до високопрофесійної, результативної та високоякісної роботи.
Відповідно до пункту 2 Положення № 15 керівники державної служби в державному органі мають право встановлювати державним службовцям у межах економії фонду оплати праці додаткові стимулюючі виплати.
В пункті 3 Положення № 15 зазначено, що до додаткових стимулюючих виплат державним службовцям належать надбавки: за інтенсивність праці; за виконання особливо важливої роботи.
Згідно із пунктом 5 Положення № 15, надбавка за інтенсивність праці встановлюється державним службовцям з урахуванням таких критеріїв: 1) якість і складність підготовлених документів; 2) терміновість виконання завдань, опрацювання та підготовки документів; 3) ініціативність у роботі.
При цьому, у пункті 9 Положення № 15 закріплено, що у разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи надбавки скасовуються або їх розмір зменшується.
З огляду на положення зазначених правових норм суд приходить до висновку, що надбавка за виконання особливо важливої роботи не входить до складових заробітної плати державного службовця та не є обов`язковою виплатою. Надбавка за виконання особливо важливої роботи встановлюється у визначеному керівником державної служби розмірі в межах економії фонду оплати праці як стимулююча виплата, тому зміна її розміру не є зміною істотних умов проходження служби.
Відповідач у відзиві зазначає, що відповідно до пункту 9 Положення у разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи дана надбавка може бути скасована або її розмір може бути зменшений за рішенням керівника державної служби.
Згідно з додатком до наказу МОН від 25.02.2021 № 102-а «Про встановлення надбавок» позивач у давному переліку осіб, які отримують стимулюючі надбавки фахівцям з питань реформ відсутній.
Відповідно до Закону України «Про державну службу» та Концепції запровадження посад фахівців з питань реформ, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.11.2016 № 905-р, заробітна плата фахівців питань реформ складається з: обов`язкових виплат: посадового окладу, надбавки за вислугу років та ранг державного службовця, а також премії (у разі встановлення), що визначено частиною 2 статті 50 Закону України "Про державну службу"; стимулюючих виплат, встановлених для посад фахівців з питань реформ, які уніфіковані для усіх рівнозначних посад, та визначаються згідно з Положення №15.
Положенням визначено, що державним службовцям, призначеним на посади фахівців з питань реформ за результатами конкурсу в міністерствах встановлюється надбавка за виконання особливо важливої роботи за рішенням керівника державної служби відповідного органу державної влади, яка виплачується в межах коштів, виділених в установленому порядку на оплату праці фахівців з питань реформ.
Надбавка за виконання особливо важливої роботи встановлюється державним службовцям з урахуванням таких критеріїв: виконання завдань та функцій щодо реалізації пріоритетних напрямів державної політики, участь у розробленні проектів нормативно-правових актів, проведення експертизи таких актів; виконання роботи, що вимагає від працівника особливої організаційні виконавчої компетентності та відповідальності, результатом якої є підвищені ефективності управління.
Отже, відповідно до Положення № 15 та Стратегії реформування державної управління України на період до 2021 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 474, якими передбачено встановлені тимчасових додаткових стимулюючих виплат для забезпечення конкурентоспроможного рівня заробітної плати відповідно до показників загального ринку праці, зокрема державним службовцям, які працюють на посадах фахівців з питань реформ, додаткові стимулюючі виплати можуть бути встановлені за рішенням керівників державної служби органів виконавчої влади.
Посади фахівців з питань реформ - посади державної служби категорій "А", "Б" і "В" з посадовими обов`язками, що передбачають, зокрема, підготовку та проведення реформ у відповідних сферах (визначення проблем, підготовка пропозицій та планів заходів щодо їх розв`язання, підготовка проектів відповідних актів законодавства, організація та участь у виконанні згаданих планів заходів, оцінювання результатів їх реалізації, здійснення інших аналітичних функцій), а також виконання основних завдань, пов`язаних із стратегічним плануванням діяльності державного органу, забезпеченням формування та/або реалізації державної політики у відповідних сферах.
Суд звертає увагу, що відповідно підпункту 2 пункту 6 Контракту № 6 про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 16.08.2020 (далі - Контракт № 6), МОН зобов`язується визначати щомісяця позивачу не менше двох завдань із ключовими показниками результативності ефективності та якості, а також строком їх виконання.
Згідно з підпунктом 3 пункту 6 Контракту № 6 позивач зобов`язана виконувати обов`язки, визначені у відповідних положеннях про структурні підрозділи державного органу, посадовій інструкції, та визначені завдання і ключові показники.
Відтак, відповідно до службової записки департаменту забезпечення документообігу, контролю та інформаційних технологій, наданої на запит департаменту правового забезпечення (вих. від 15.06.2021 № 14.1/88-вн-21), за період січень та лютий 2021 року містить 3 (три) документи, співвиконавцем яких була позивач: вих. № 1/10-359 від 27.01.2021 (щодо уточнення надання інформації за показників голів ОДА); чернетка (унікальний номер 247293) від 12.02.2021 (копія запиту Секретаріату Кабінету Міністрів України) щодо КПІ голів ОДА 3-4 квартал, відсутній лист-відповідь в системі, тільки створена картка вихідного документа; вих. № 1/1-617 від 12.02.2021 (щодо оцінки голів ОДА).
Таким чином, відповідач стверджує, що позивачем не було виконано завдання у січні та лютому 2021 року (до дати звільнення), відповідно до контракту № 6, що в свою чергу показав низький рівень виконавської дисципліни та відсутність роботи, пов`язаної з проведенням реформи у сфері освіти і науки, що передбачено вимогам до займаної посади.
Отже, вищенаведеними нормами чинного законодавства України визначено, що встановлення державним службовцям додаткових стимулюючих виплат є правом, а не обов`язком МОН.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За таких обставин суд за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
в и р і ш и в :
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.