Справа № 420/120/25
УХВАЛА
02 вересня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення або зміну способу та порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 року у справі 420/120/25, -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2022-2024 роки, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, у розмірі меншому, ніж вісім мінімальних пенсій за віком.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2022 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни 3 групи, відповідно до частини п`ятої ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, відповідно до частини п`ятої ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2024 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, відповідно до частини п`ятої ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум.
Рішення суду набрало законної сили 06.05.2025 року.
09.05.2025 року Одеським окружним адміністративним судом у справі № 420/120/25 видано виконавчий лист.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 року змінено спосіб і порядок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 року у справі 420/120/25 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої доплати за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік у розмірі 42142,00 грн.
25.08.2026 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 року у справі 420/120/25.
Розглянувши доводи заявника, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.
Також суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.
Зазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі №200/3958/19-а.
Як вбачається із матеріалів справи, за заявою представника Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) судом постановлено ухвалу від 25.08.2025 року, якою задоволено заяву представника Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення або зміну способу та порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 року у справі 420/120/25 та змінено спосіб і порядок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 року у справі 420/120/25 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої доплати за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік у розмірі 42142,00 грн.
З огляду на вказане, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення або зміну способу та порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 року у справі 420/120/25.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 378 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення або зміну способу та порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 року у справі 420/120/25 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.
Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Суддя А.В. Бутенко