Справа № 420/25274/26
УХВАЛА
02 вересня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бабенко Д.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (в особі Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Одеській області, третя особа - Одеський ліцей №50 Одеської міської ради (в особі директора Кравченко Катерини Петрівни) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (в особі Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Одеській області, третя особа - Одеський ліцей №50 Одеської міської ради (в особі директора Кравченко Катерини Петрівни), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення (рішення-відповідь) Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Одеській області, викладене у листі №79758.4/T-41127.3/26/53 (за заявою №Т-41127.3/26), щодо відсутності підстав для вжиття заходів реагування, відмови у складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 212-3 КУпАП та закриття провадження стосовно керівника Одеського ліцею №50 Одеської міської ради;
зобов`язати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (у тому числі посадових осіб його Секретаріату та Представника в Одеській області) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.06.2026 (вх.№Т-41127.3/26) та вирішити питання щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 212-3 КУпАП стосовно директора Одеського ліцею №50 Кравченко Катерини Петрівни з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до п.п.3, 5, 6 ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши позовну заяву, суд вважає, що вона не відповідає вимогам ст.ст.160, 161 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позовну заяву надіслано до суду 18.08.2026, тож для обчислення ставки судового збору слід застосовувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом про Державний бюджет станом на 1 січня 2026 року.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 01.01.2026 - 3328,00 грн.
За змістом підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позовна заява містить одну позовну вимогу немайнового характеру та одну похідну вимогу зобов`язального характеру.
Отже, за подання цього позову позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 1064,96 грн (3328,00 грн х 0,4 х 0,8).
З урахуванням наведеного, позовна заява наразі не відповідає вимогам частини третьої статті 161 КАС України, адже позивач має сплатити судовий збір у розмірі 1064,96 грн.
Щодо доводів позивача про звільнення від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», суд вказує таке.
Згідно з п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав
Суд зазначає, що правовий статус ветеранів війни встановлено Законом України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-ХІІ).
Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, встановлені ст.12 Закону №3551-ХІІ.
Згідно з ч.2 ст.22 Закону №3551-ХІІ, ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України отримують безоплатну правничу допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом таких питань.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 сформулювала висновок, згідно з яким, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону №3551-XII.
Подібну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19.
Ухвалою від 11 вересня 2024 року у справі №567/79/23 Велика Палата Верховного Суду не відступила від зазначених висновків, вказавши на відсутність підстав стверджувати, що відбулася зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок якої цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості.
Наведений підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 20 листопада 2025 року у справі №260/412/25, у якій, за обставин звернення особи, яка має статус учасника бойових дій та одночасно діє як законний представник своїх дітей, Верховний Суд визнав правильним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору, оскільки предмет спору не стосується та не зачіпає питань соціального чи правового захисту позивача саме як учасника бойових дій.
Предметом розгляду у цій справі є визнання протиправним та скасування рішення (рішення-відповідь) Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Одеській області, викладеного у листі віл 10.07.2026 №79758.4/T-41127.3/26/53
Суд вказує, що предмет спору не пов`язаний з реалізацією позивачем пільг, передбачених ст.12, 22 Закону №3551-ХІІ, не стосується соціального чи правового захисту позивача як учасника бойових дій.
У зв`язку з наведеним, у суду відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Щодо посилання позивача на звільнення від сплати судового збору на підставі п.12 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір», суд зазначає таке.
Відповідно до п.12 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарг про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Верховний Суд у постанові від 25 лютого 2026 року у справі №320/484/25 сформулював критерій застосування наведеної норми: при вирішенні питання щодо звільнення від сплати судового збору осіб, які є законними представниками малолітньої чи неповнолітньої особи, слід виходити з того, чи спричинено оскаржуваними рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушення законних прав та інтересів такої особи.
Застосовуючи цей критерій до обставин цієї справи, суд виходить із того, що предметом оскарження є рішення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, ухвалене за результатами розгляду заяви позивача від 08 червня 2026 року про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 212-3 КУпАП.
Підставою цієї заяви позивач визначив порушення директором Одеського ліцею №50 Одеської міської ради строків та порядку розгляду інформаційного запиту позивача від 08 травня 2026 року і його заяви від 15 червня 2026 року, тобто порушення права на інформацію та права на звернення, які належать безпосередньо позивачу.
Неповнолітня ОСОБА_2 учасником правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем, не була; оскаржуване рішення Уповноваженого не ухвалювалося щодо неї та не породжує для неї жодних правових наслідків. Викладені у позовній заяві обставини щодо подій 20 квітня 2026 року у закладі освіти стосуються дій третьої особи - Одеського ліцею №50 Одеської міської ради та його посадових осіб, які не є предметом цього спору.
З огляду на викладене позовна заява у цій справі не є заявою про захист прав малолітньої чи неповнолітньої особи у розумінні пункту 12 частини другої статті 3 Закону №3674-VI, а тому у суду відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п.12 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи наведене, суддя дійшов висновку, що позовну заяву слід залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн.
Керуючись ст. 160,161, 169 КАС України, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (в особі Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Одеській області, третя особа - Одеський ліцей №50 Одеської міської ради (в особі директора Кравченко Катерини Петрівни) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність у п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки та роз`яснити, що у разі не усунення у визначений судом строк недоліків, позов буде визнаний неподаним та повернутий позивачу.
Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Дмитро БАБЕНКО