Справа № 420/5158/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Токмілової Л.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНН." до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНН." до Одеської митниці, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2026/000032/1 від 10.02.2026;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA500020/2026/000042 від 10.02.2026.
Ухвалою суду від 27.02.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
17.03.2026 від представника Одеської митниці надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 23.03.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» надало всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару. Надані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять розбіжностей. Також документи подані декларантом для митного оформлення товару за ціною Контракту відповідають вимогам статті 53 Митного кодексу України, є належними, допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей, а тому визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом, а саме за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості № №UA500020/2026/000032/1 від 10.02.2026не містить в собі достатніх, передбачених законом підстав для його прийняття, інспектор зазначає про нібито не можливість визначення митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документів. Відтак, оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картка відмови є протиправними та ґрунтуються не на законі, а на безпідставних висновках та власних переконаннях контролюючого органу.
17.03.2026 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив, в якому відповідач не погоджується із заявленими вимогами, оскільки під час митного оформлення, у зв`язку зі спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками здійснено перевірку правильності визначення митної вартості імпортованого товару, в результаті чого встановлено, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зокрема, не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 МК України. Оскільки у документах, поданих разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а декларантом чи її уповноваженою особою не було подано усіх додаткових документів, які витребувано митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частини 2-4 статті 53 МК України, не спростовані розбіжності у поданих документах. Відтак, зазначені обставини з урахуванням приписів частини 6 статті 54 МК України були підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу в митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою особою митною вартістю.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
25.09.2024 між ТОВ «ДАНН.» (Покупець) та компанією Alltag und Geratetechnik GmbH (Продавець) було укладено договір поставки № AUG-00D/12, відповідно до якого Продавець зобов`язується передати у зумовлені строки Покупцеві Товар та документи, що відносяться до нього, а Покупець зобов`язується прийняти такий товар і сплатити Продавцю за нього обумовлену грошову суму. Товар, що поставляється за цим Договором - засоби наземного транспорту і пов`язані з транспортом пристрої, запчастини та обладнання, супутні деталі, інструменти та інше приладдя. Сторони можуть домовитись про постачання інших категорій товарів за цим Договором (пункт 1.1. Договору).
Пунктом 1.3. Договору передбачено, що продавець може передати обов`язок відправки товару за цим договором третій особі, яка не є стороною цього Договору. Найменування вантажовідправника повинне бути зазначене в Специфікації.
Сторони погоджують та визначають умови та строки поставки Товару у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору (пункт 2.1. Договору).
Сторони погоджують та визначають обсяги та асортимент Товару у Специфікаціях, які з моменту підписання Сторонами є невід`ємною частиною цього Договору (пункт 3.1. Договору).
Відповідно до пункту 4.1. Договору загальна сума Договору складається із суми вартості Товару зазначеного у всіх погоджених Сторонами Специфікаціях та орієнтовно складає 8 000 000,00 доларів США.
Оплата за цим Договором здійснюється за кожну поставку Товару в порядку, визначеному Специфікацією (пункт 4.2. Договору)
Усі розрахунки за цим Договором здійснюються Покупцем виключно з Продавцем Товару (пункт 4.7. Договору).
28.11.2024 укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №AUG-00D/12 від 25.09.2024, згідно пункту 1 якої у зв`язку зі зміною предмету Договору, сторони дійшли згоди викласти пункт 1.1. Розділу 1 "Предмет договору" в наступній редакції:
1.1. Продавець зобов`язується передати у зумовлені строки Покупцеві Товар та документи, що відносяться до нього, а Покупець зобов`язується прийняти такий товар і сплатити Продавцю за нього обумовлену грошову суму. Товар, що поставляється за цим Договором - це: засоби наземного транспорту і пов`язані з транспортом пристрої, запчастини та обладнання, супутні деталі, інструменти та інше приладдя; електричне і механічне обладнання для дому та кухні, побутова техніка. Сторони можуть домовитись про постачання інших категорій товарів за цим Договором.
12.12.2024 укладено додаткову угоду №2 до договору поставки №AUG-00D/12 від 25.09.2024, якою змінено найменування Alltag und Geratetechnik AG (Швейцарія) як продавця.
20.01.2025, 12.03.2025, 04.08.2025 укладено додаткові угоди №3, №4, №8 до договору поставки №AUG-00D/12 від 25.09.2024, якою змінено реквізити Alltag und Geratetechnik AG (Швейцарія) як продавця.
На виконання умов Договору № AUG-00D/12 було виставлено Інвойс №344/01/2026 від 28.01.2026, яким сторони узгодили номенклатуру, ціну та кількість Товару. Так, загальна вартість товару становить 14925,00 доларів.
Також було складено специфікацію №54133 від 28.01.2026 до Договору, якою сторонами було погоджено поставку на територію України визначені товари.
Відповідно до пункту 2 Специфікації, ціни розраховані на умовах CFR Odesa (відповідно до Incoterms 2020). Ціна товару обумовлена в цій Специфікації є остаточна та зміні після підписання Специфікації не підлягає.
Умови поставки: CFR Odesa (відповідно до Incoterms 2020) (пункт 3 Специфікації).
Згідно пункту 4 Специфікації оплата товару здійснюється Покупцем не пізніше 45 днів після отримання товару.
10.02.2026 декларантом позивача подано митну декларацію для здійснення митного оформлення зазначеного товару - МД №26UA50[телефон приховано]U2. Митна вартість товару визначена декларантом самостійно за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи:
- Пакувальний лист № 344/01/2026 від 28.01.2026;
- Рахунок-фактура (інвойс) № 344/01/2026 від 28.01.2026;
- Коносамент № SMT2511216A від 19.11.2025;
- Навантажувальний документ № DOL00010585 від 09.02.2026;
- Декларацiю про походження товару № 344/01/2026 від 28.01.2026;
- Статус особи, яка подає митну декларацію №2;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №AUG-00D/12 від 25.09.2024;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 28.11.2024, №2 від 12.12.2024, №3 від 20.01.2025, №4 від 12.03.2025, №54133 від 28.01.2026, №8 від 04.08.2025;
- Договір про надання послуг митного брокера №ТЕ 19042025/1 від 19.04.2025.
Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.
10.02.2026 декларантом позивача додатково надіслано: комерційну пропозицію та прайс-лист продавця від 27.01.2026 б/н.
Розглянувши подані документи, Одеською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2026/000042 від 10.02.2026 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2026/000032/1 від 10.02.2026.
Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1) оцінювана партія товару декларується на підставі посередницького контракту із заявленим продавцем товарів Alltag und Geratetechnik AG (Швейцарія), відправник YONGKANG JINGYU INDUSTRY &TRADE CO.,LTD (Китай). Згідно зовнішньоекономічного контракту детальний опис, асортимент та якість товарів визначаються сторонами у відповідних специфікаціях, які є невід`ємною частиною контракту. Водночас, у специфікації від 28.01.2026 № 54133, згідно якої сформована оцінювана партія товарів, - відсутня інформація щодо виробника, торговельної марки, технічних характеристик та артикулів, - що не відповідає вимогам п.2 ч.2 статті 52 МКУ в частині подання митному органу об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У наданому комерційному рахунку від 28.01.2026 № 344/01/2026 відсутнє посилання на специфікацію № 54133 як невід`ємну частину контракту відповідно до якої сформована партія товарів;
2) на момент відвантаження товару 19.11.2025 згідно даних коносамента № SMT2511216A, товар ще не був проданий ТОВ "ДАНН." (інвойс від 28.01.2026 № 344/01/2026), хоча в графі «вантажоодержувач» зазначено LIMITED LIABILITY COMPANY «DANN», тобто визначено конкретного вантажоодержувача, що ставить під сумнів достовірність інформації щодо заявленої зовнішньоекономічної операції, даних товаросупровідних документів та не дає можливості митному органу впевнитись у достовірності заявлених відомостей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості;
3) оскільки на момент переміщення вантажу не існувало ані інвойсу, ані пакувального листа, ані специфікаціі, згідно яких відбувалося відвантаження товару, зазначені документи були створені лише 28.01.2026 - це може свідчити про додаткові домовленості щодо предмету купівлі-продажу та вартості товарів;
4) відповідно до положень міжнародного законодавства коносамент - це документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, засвідчує прийняття вантажу до перевезення, підтверджує укладання договору перевезення, підписується капітаном судна або іншими представниками, що підтверджує факт передачі вантажу для перевезення. Таким чином, поданий до митного оформлення коносамент від 19.11.2025 № SMT2511216A без підпису капітана судна або іншого представника перевізника не може підтверджувати факт прийняття оцінюваних товарів до перевезення, а також відомостей, що в ньому зазначені;
5) згідно графи 21, поданої ЕМД від 10.02.2026 № 26UA50[телефон приховано]U2, вантаж прибув до порту Одеси на судні T-MOON, а відповідно до транспортного документу (B/L) від 19.11.2025 № SMT2511216A відправка вантажу відбулася на судні MSC ANNA, проте в митного органу відсутні відомості про витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, зважаючи на наявну в навантажувальному документі від 09.02.2026 № DOL00010585 інформацію про зміну судна T-MOON на судно MSC ANNA та перевалку контейнеру MSDU5773934. Зазначене, з високою імовірністю, може свідчити про додаткові витрати, пов`язані зі зберіганням, перевантаженням та транспортуванням, а також залученням третіх осіб до переміщення вантажу на шляху до місця призначення, які не були враховані при визначенні продавцем вартості товарів;
6) відповідно до ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися, витрати на страхування цих товарів. Відповідно до наданого інвойсу, поставка товару здійснюється на умовах CFR Одеса, тобто вартість страхування не включена у вартість товару Слід зауважити, що страхові документи подаються незалежно від того, ким саме здійснювалось страхування, а тому відсутність таких документів не дає можливості впевнитись в достовірності заявлених відомостей щодо вартості оцінюваного товару;
7) Відповідно до загальної декларації прибуття від 22.01.2026 № 26UA141000062712Z4 вантаж прибув за транспортним документом MEDURC473820. Зазначений транспортний документ до митного оформлення не надавався, що не дає можливості впевнитися в достовірності інформації щодо заявленої зовнішньоекономічної операції, даних товаросупровідних документів та не дає можливості митному органу впевнитись у достовірності заявлених відомостей, які мають значення при правильності визначення митної вартості товарів;
8) в пакувальному листі від 28.01.2026 № 344/01/2026 серед описових відомостей зазначено щодо наявності на товарі згідно ЕМД від 10.02.2026 №26UA50[телефон приховано]U2 торговельної марки DOZER, проте в інвойсі від 28.01.2026 № 344/01/2026 та специфікаціі від 28.01.2026 № 54133 відомості щодо торговельної марки відсутні. З огляду на зміст наданого до митного контролю інвойсу, специфікаціі продавцем визначалась вартість товарів без урахування їх виробника та торгової марки.
10.02.2026 декларантом додатково надіслано: комерційну пропозицію без номера та дати, також без зазначення адресата, кому вона видана та періоду, на який дійсна дана пропозиція; у прайс листі продавця від 27.01.2026 б/н (який також не містить періоду діі) ціни зазначені на умовах FOB. У наданому до митного оформлення інвойсі виробника від 28.01.2026 № 344/01/2026 ціни зазначені на умовах CFR Odessa, при цьому ціни, які зазначені в інвойсі не співпадають із цінами, що зазначені в наданому до митного оформлення прайс-листі; додатково надана копія митної декларації країни відправлення № 310120251119741283 (дату складання декларації визначити не можливо) не може бути достатнім підтвердженням заявленої декларантом митної вартості товарів, у зв`язку з відсутністю в ній дати експорту та відміток митних органів країни відправлення, що свідчили б про факт експорту оцінюваних товарів саме на підставі такої митної декларації, без перекладу на українську мову або іншу іноземну мову міжнародного спілкування; у наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення зазначені умови поставки EXW, а згідно інвойсу від 28.01.2026 № 344/01/2026 поставка товару здійснюється на умовах CFR Odessa, крім того у експортній декларації відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт) чи рахунок-фактуру; експертне дослідження від 02.02.2026 № 61/26 митний орган не може взяти до уваги через невідповідність вимогам Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, який є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, оскільки висновок не містить: мети проведення оцінки та обґрунтування вибору відповідної бази оцінки; переліку нормативно правових актів, відповідно до яких проводиться оцінка; викладу усіх припущень, у межах яких проводилася оцінка; опису та аналізу зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки; висновку щодо аналізу існуючого використання та найбільш ефективного використання об`єкта оцінки; викладу змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок про вартість майна; додатків з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - іншими інформаційними джерелами, які роз`яснюють і підтверджують припущення та розрахунки.
Оскільки, на думку митного органу, подані позивачем разом з митною декларацією документи містили зазначені вище розбіжності, Одеською митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом.
Вважаючи протиправним та необґрунтованим рішення про коригування митної вартості, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі, врегульовано нормами Митного кодексу України (далі - МК України).
Згідно статті 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.
До митної справи відповідно до статті 7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з пунктом 23-24 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до статті 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із частиною 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно частинами 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом визначення митної вартості та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, з огляду на наступне.
Так, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, зокрема: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.
Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 12.03.2019 у справі № 803/3649/15.
Однією з підстав для коригування митної вартості товарів в оскаржуваних рішеннях вказано, що оцінювана партія товару декларується на підставі посередницького контракту із заявленим продавцем товарів Alltag und Geratetechnik AG (Швейцарія), відправник YONGKANG JINGYU INDUSTRY &TRADE CO.,LTD (Китай). Згідно зовнішньоекономічного контракту детальний опис, асортимент та якість товарів визначаються сторонами у відповідних специфікаціях, які є невід`ємною частиною контракту. Водночас, у специфікації від 28.01.2026 № 54133, згідно якої сформована оцінювана партія товарів, - відсутня інформація щодо виробника, торговельної марки, технічних характеристик та артикулів, - що не відповідає вимогам п.2 ч.2 статті 52 МКУ в частині подання митному органу об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У наданому комерційному рахунку від 28.01.2026 № 344/01/2026 відсутнє посилання на специфікацію № 54133 як невід`ємну частину контракту відповідно до якої сформована партія товарів.
Щодо того, що в специфікації №54133 відсутня інформація щодо торгівельної марки, виробника, торговельної марки, якісних характеристик та артикулів, суд зазначає наступне.
Відповідно пункту 1.4. Договору, детальний опис товару, що поставляться, його кількість, строки, ціна та умови поставки визначаються Сторонами у відповідних Специфікаціях.
Відповідно до пунктів 3.1-.3.2 Договору сторони погоджують та визначають обсяги та acoртимент Товару у Специфікаціях, які з моменту підписання Сторонами є невід`ємною частиною цього Договору. Продавець зобов`язаний поставити Покупцю Товар належної якості в обумовленій Специфікацією кількості.
Суд встановив, що відповідно до специфікації №54113 до договору поставки, сторонами договору узгоджено поставку конкретного переліку товарів, зазначені назви цих товарів, вказана кількість кожного товару, ціна та загальна вартість.
З наведеного слідує, що специфікація складена у відповідності до умов договору та містить ту інформацію, яка передбачена умовами договору, а саме: обсяг та асортимент товару.
Щодо конкретної характеристики придбаного товару, матеріалами справи підтверджено, що митному органу разом із митною декларацією був наданий пакувальний лист №344/01/2026 від 28.01.2026, який містить інформацію про виробника та торгову марку товару. Також наведена інформація зазначена у митній декларації поданій до митного оформлення.
Суд також погоджується з позицією позивача, що інвойс є фінансовим документом, що фіксує факт зобов`язання з оплати, і відсутність назви бренду та виробника у тексті контракту, інвойсу не є підставою для відмови у застосуванні 1-го методу визначення митної вартості згідно зі статтею 58 МКУ.
Ще однією з підстав для винесення оскаржуваного рішення стало те, що на момент відвантаження товару 19.11.2025 згідно даних коносамента № SMT2511216A, товар ще не був проданий ТОВ "ДАНН." (інвойс від 28.01.2026 № 344/01/2026), хоча в графі «вантажоодержувач» зазначено LIMITED LIABILITY COMPANY «DANN», тобто визначено конкретного вантажоодержувача, що ставить під сумнів достовірність інформації щодо заявленої зовнішньоекономічної операції, даних товаросупровідних документів та не дає можливості митному органу впевнитись у достовірності заявлених відомостей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.
З приводу вказаного суд зазначає, що оформлення інвойсу після фактичного відвантаження товару є звичайною практикою. Це пов`язано з тим, що остаточна вартість товару може визначатися після завершення всіх логістичних операцій, включаючи транспортування та розвантаження.
Відповідно до пункту 4 Специфікації №54133 від 28.01.2026, оплата товару здійснюється Покупцем не пізніше 45 днів після отримання товару. З наведеного слідує, що, дата інвойсу не може передувати даті відвантаження товару. Отже, дані аргументи митного органу суд не приймає до уваги.
Крім того, в оскаржуваному рішенні митний орган зазначив, що оскільки на момент переміщення вантажу не існувало ані інвойсу, ані пакувального листа, ані специфікаціі, згідно яких відбувалося відвантаження товару, зазначені документи були створені лише 28.01.2026 - це може свідчити про додаткові домовленості щодо предмету купівлі-продажу та вартості товарів.
Однак, суд вважає, що відсутність інвойсу, пакувального листа та специфікації на момент фізичного переміщення вантажу не свідчить про наявність додаткових домовленостей щодо предмета купівлі-продажу або вартості товару. Зазначені документи є комерційними документами, які можуть бути оформлені після відвантаження товару відповідно до умов договору та усталеної міжнародної торговельної практики. Відповідно до статей 53 58 Митного кодексу України, митна вартість товарів визначається на підставі ціни, фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті, підтвердженої належними документами, а законодавство не встановлює вимоги щодо обов`язкового існування інвойсу, пакувального листа чи специфікації саме на дату відвантаження товару. Отже, створення інвойсу, пакувального листа та специфікації 28.01.2026 само по собі не є доказом додаткових домовленостей і не може бути підставою для сумнівів у достовірності заявленої митної вартості.
Також Одеська митниця зазначила, що поданий до митного оформлення коносамент від 19.11.2025 № SMT2511216A без підпису капітана судна або іншого представника перевізника не може підтверджувати факт прийняття оцінюваних товарів до перевезення, а також відомостей, що в ньому зазначені.
Відповідно до положень частини 2 статті 53 Митного кодексу України коносамент не є тим документом, який підтверджує митну вартість товарів. Зазначення будь-яких вартісних характеристик товару у коносаменті взагалі не передбачено, а отже виявлені митницею недоліки у цьому документі не можуть впливати на визначення митної вартості товару.
Крім того, відсутність у коносаменті підпису капітана судна або іншого представника перевізника не може свідчити про його недійсність, оскільки товар був прийнятий до перевезення, доставлений та виданий у місці призначення.
Ще однією з підстав для прийняття оскаржуваного рішення, митний орган зазначив, що згідно графи 21, поданої ЕМД від 10.02.2026 № 26UA50[телефон приховано]U2, вантаж прибув до порту Одеси на судні T-MOON, а відповідно до транспортного документу (B/L) від 19.11.2025 № SMT2511216A відправка вантажу відбулася на судні MSC ANNA, проте в митного органу відсутні відомості про витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, зважаючи на наявну в навантажувальному документі від 09.02.2026 № DOL00010585 інформацію про зміну судна T-MOON на судно MSC ANNA та перевалку контейнеру MSDU5773934. Зазначене, з високою імовірністю, може свідчити про додаткові витрати, пов`язані зі зберіганням, перевантаженням та транспортуванням, а також залученням третіх осіб до переміщення вантажу на шляху до місця призначення, які не були враховані при визначенні продавцем вартості товарів
З даного приводу суд зазначає, що відповідно до Інкотермс-2020 CFR ("Cost and Freight" - Вартість й фрахт) означає, що саме продавець зобов`язується доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно і сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення. Відповідно, у ціну, що вказана в контракті, вже врахована вартість усіх вказаних витрат. Додаткових витрат крім тих, що були задекларовані у декларації, імпортер не мав.
Отже, поставка товару на умовах CFR зобов`язує продавця укласти договір та сплатити фрахт/перевезення, необхідний для доставки товару до названого місця призначення.
Таким чином, погоджуючи саме обрані умови поставки CFR, Сторони виходили з того, що ціна за товар вже включає в себе вартість товару та транспортні витрати.
З урахуванням вказаного, поставка товару на умовах CFR передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені вартість товару та фрахт або транспортні витрати.
Відтак, додаткові витрати на витрати, пов`язані зі зберіганням, перевантаженням та транспортуванням, а також залученням третіх осіб до переміщення вантажу на шляху до місця призначення Товариство не понесло, відповідних доказів до суду не надано.
Щодо тверджень митниці, що відповідно до наданого інвойсу, поставка товару здійснюється на умовах CFR Одеса, тобто вартість страхування не включена у вартість товару, то суд зазначає, що умови поставки за умовами CFR не зобов`язують продавця або покупця здійснити страхування товару, у зв`язку з чим підстав стверджувати, що витрати щодо страхування є складовою митної вартості товару, який поставляється на умовах цього базису поставки, немає.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду по справі 420/2850/19.
Крім того, згідно пункту 8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України декларант повинен надати страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, лише якщо таке страхування здійснювалося.
Разом з тим, відповідач обґрунтовано не надав до суду доказів, які підтверджували б страхування імпортованого придбаного товару, оскільки страхування не здійснювалося, що свідчить про безпідставність такого доводу митного органу.
Крім того, відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що відповідно до загальної декларації прибуття від 22.01.2026 № 26UA141000062712Z4 вантаж прибув за транспортним документом MEDURC473820. Зазначений транспортний документ до митного оформлення не надавався, що не дає можливості впевнитися в достовірності інформації щодо заявленої зовнішньоекономічної операції, даних товаросупровідних документів та не дає можливості митному органу впевнитись у достовірності заявлених відомостей, які мають значення при правильності визначення митної вартості товарів.
Однак суд зазначає, що така декларація є попереднім документом, який подається до моменту прибуття товарів і має на меті лише повідомлення про намір ввезення.
Щодо доводів відповідач про те, що з огляду на зміст наданого до митного контролю інвойсу, специфікаціі продавцем визначалась вартість товарів без урахування їх виробника та торгової марки, то суд зазначає наступне.
Митниця не наділена повноваженнями на втручання у господарські відносини договірних сторін та тлумачення умов правочинів, зокрема порядку визначення Продавцем вартості товару, тобто з урахуванням або без урахування їх виробника та торгової марки.
Діюче законодавство надає право сторонам угоди визначати умови господарських операцій за певною домовленістю у цих операціях, у т.ч. щодо ціни та вартості товару.
Відтак, погодження ціни в межах домовленостей сторін передбачено Контрактом, не суперечить нормам законодавства та належить до господарської діяльності сторін Контракту.
При цьому, ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.
З досліджених в ході судового розгляду справи доказів встановлено, що вказані в митних деклараціях ціна товару відповідає тій, що зазначена у відповідних рахунках-фактурах (інвойс).
Як вже зазначалось судом вище, інвойс фактично є розрахунково-платіжним документом, що свідчить про те, що у покупця з`являється обов`язок оплати товару відповідно до зазначених умовами, а також про те, що товар відвантажено відповідно до умов поставки.
Крім того, зі змісту рішень про коригування митної вартості товару не вбачається, яким саме чином відсутність у інвойсах відомостей щодо торговельної марки вплинуло на достовірність визначення декларантом задекларованої митної вартості. Вказані обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Також суд відхиляє посилання Одеської митниці на те, що позивачем надано до митного органу комерційну пропозицію без номера та дати, також без зазначення адресата, кому вона видана та періоду, на який дійсна дана пропозиція, оскільки комерційна пропозиція - це документ довільної форми продавця інформаційного характеру, який не може слугувати підставою для коригування митної вартості та в розумінні частини 2 статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товару.
Також, в оскаржуваному рішенні зазначено, що у прайс-листі продавця від 27.01.2026 б/н ціни зазначені на умовах FOB. У наданому до митного оформлення інвойсі виробника від 28.01.2026 № 344/01/2026 ціни зазначені на умовах CFR Odessa, при цьому ціни, які зазначені в інвойсі не співпадають із цінами, що зазначені в наданому до митного оформлення прайс-лист.
Суд зазначає, що прайс-лист не є основним документом відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів.
Прайс-лист є довідником цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Суд зазначає, що жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів.
Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару
Суд погоджується з доводами позивача щодо того, що зазначені в прайс-листі умови поставки товару є безвідносними до позивача, на відміну від специфікації, експортної декларації та інвойсу, які містять умови поставки згідно Інкотермс.
Верховний Суд в постанові від 25.06.2020 по справі №П/811/687/16 зауважив, що прайс-лист не є обов`язковим документом, що передбачений частиною другою статті 53 МК України, який має подати декларант під час митного оформлення товару, та не є документом, що підтверджує вартість імпортованого товару.
У постанові від 24.01.2019 по справі №826/2277/16 Верховний Суд вказав, що прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми прайс-листів, тому Митниця не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, обґрунтовуючи свої сумніви.
Відтак, вищевказані зауваження відповідача стосовно форми та змісту прайс-листа суд вважає такими, що не впливають на визначення митної вартості товару.
Також митний орган зазначив, що додатково надана копія митної декларації країни відправлення № 310120251119741283 не може бути достатнім підтвердженням заявленої декларантом митної вартості товарів, у зв`язку з відсутністю в ній дати експорту та відміток митних органів країни відправлення, що свідчили б про факт експорту оцінюваних товарів саме на підставі такої митної декларації, без перекладу на українську мову або іншу іноземну мову міжнародного спілкування. Митний орган також зауважив, що у наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення зазначені умови поставки EXW, а згідно інвойсу від 28.01.2026 № 344/01/2026 поставка товару здійснюється на умовах CFR Odessa, крім того у експортній декларації відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт) чи рахунок-фактуру.
Суд зауважує, що митна декларація країни відправлення за змістом частини 2 статті 53 МК України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Відтак відсутність у такій декларації окремих реквізитів не може бути підставою для сумнівів у правильності визначення митної вартості. Митна декларація країни відправлення за своєю правовою природою є допоміжним інформаційним документом, який не підтверджує ані ціну товару, ані факт її сплати чи зобов`язання щодо сплати, а тому не визначає та не формує митну вартість.
Також, експортна митна декларація складається експортером відповідно до вимог законодавства країни експортера, а покупець товару не відповідає за заповнення митної декларації країни відправлення, яка оформляється у відповідності до законодавства, країни відправлення та внесення до неї відповідної інформації.
Всі витрати, пов`язані з транспортуванням товару до місця призначення, були враховані у ціні товару відповідно до умов поставки CFR Odesa, що підтверджується інвойсом та іншими поданими документами.
Крім того, відповідачем зазначено, що експертне дослідження від 02.02.2026 № 61/26 митний орган не може взяти до уваги через невідповідність вимогам Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, який є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, оскільки висновок не містить: мети проведення оцінки та обґрунтування вибору відповідної бази оцінки; переліку нормативно правових актів, відповідно до яких проводиться оцінка; викладу усіх припущень, у межах яких проводилася оцінка; опису та аналізу зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки; висновку щодо аналізу існуючого використання та найбільш ефективного використання об`єкта оцінки; викладу змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок про вартість майна; додатків з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - іншими інформаційними джерелами, які роз`яснюють і підтверджують припущення та розрахунки.
З приводу зазначеного суд зазначає, що експертний висновок не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до частини 2 статті 53 МК України.
Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що висновок експерта є додатковим документом, та подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Таким чином, експертний висновок має виключно інформаційний характер.
При цьому, судом встановлено, що у висновку Науково-дослідного інституту судової експертизи та оцінки № 61/26 від 02.02.2026 зазначено, що Вартість товару - електричного обладнання (будівництво), умови поставки CFR Odesa, виробник YONGKANG JINGYU INDUSTRY &TRADE CO.,LTD, країна походження - Китай, ввезеного на митну територію України на підставі контракту № AUG - 00D/12 від 25.09.2024 року, інвойсу № 344/01/2026 від 28.01.2026 року, пакувального листа № 344/01/2026 від 28.01.2026 року, згідно наданих документів, може складати 5,97 дол США, а товар за інвойсом 344/01/2026 від 28.01.2026 постачається за ціною 5,97 дол США. Тобто, висновок підтверджує відповідність контрактної ціни ринковому рівню.
Даний висновок має консультаційний характер і не є звітом про оцінку майна у розумінні Національного стандарту №1. Стаття 53 МК України дозволяє подавати висновки спеціалізованих експертних організацій або інформацію біржових організацій про вартість товару. Закон не вимагає, щоб такий висновок обов`язково був оформлений як повний звіт про оцінку майна.
Враховуючи вищевказані обставини суд доходить висновку, що надані декларантом митному органу документи містять необхідні відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів згідно із положеннями частини 2 статті 53 МК України для визначення вартості імпортованого товару.
Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» митної вартості товару судом не встановлено.
Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.
Суд звертає увагу, що лише у разі встановлення митним органом невідповідності числових значень складових митної вартості товару в документах, які підтверджують митну вартість товарів, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів для встановлення дійсної митної вартості товару.
При цьому, окремі недоліки в оформленні документів не є підставою для не прийняття зазначених документів для підтвердження митної вартості товарів.
Суд зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).
У даному випадку Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Застосування відповідачем резервного методу було обумовлено неможливістю застосування митним органом попередніх методів, в тому числі і методу за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань. Між тим, відповідачем вказано лише номер, дату та ціну по митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті 55 МК України. Суд зазначає, що копій митних декларацій, що були підставою для коригування митної вартості товарів до суду відповідачем не надано.
У постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом, тощо.
Отже, судом встановлено, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2026/000032/1 від 10.02.2026 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного №UA500020/2026/000042 від 10.02.2026 прийняті відповідачем необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
З огляду на зазначене, оцінивши докази, які є у справі, проаналізувавши положення законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд вважає необхідним задовольнити адміністративний позов та скасувати спірне рішення про коригування митної вартості №UA500020/2026/000032/1 від 10.02.2026 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного №UA500020/2026/000042 від 10.02.2026.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд також вважає необхідним у відповідності до вимог статті 139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в розмірі 2662,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» (03110, вул. Солом`янська, 11, м. Київ, код ЄДРПОУ 40929000) до Одеської митниці (65078, вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, код ЄДРПОУ 44005631) про скасування рішення та картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2026/000031/1 від 10.02.2026.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2026/000042 від 10.02.2026.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А, код ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» (03110, вул. Солом`янська, 11, м. Київ, код ЄДРПОУ 40929000) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені статтею 293, 295 КАС України.
Суддя Токмілова Л.М.