ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про відмову у забезпеченні позову
02 вересня 2026 року м. Полтава Справа № 440/11723/26
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Бевза В.І., розглянувши клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Мулявки Сергія Олександровича про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_2 звернувся 28.08.2026 до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправним дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття ОСОБА_2 на військовий облік;
- визнати протиправними бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_2 ;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_2 на підставі п.п. 3, ч. 6, ст. 27 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», у зв`язку з непридатністю до військової служби за станом здоров`я, відповідно до відомостей, які містяться у військово-обліковому документі у паперовій формі - тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного серії НОМЕР_1 , виданому 18.06.2019;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення ОСОБА_2 правил військового обліку та звернення до Національної поліції для доставлення його до ТЦК та СП для складення протоколу про адміністративні правопорушення;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та виключити відомості про порушення ОСОБА_2 правил військового обліку;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомити Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_2 до ТЦК та СП для складення протоколу про адміністративні правопорушення.
Разом з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову, у якій він просить суд:
- забезпечити позов шляхом встановлення заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також іншим ТЦК та СП на вчинення дій щодо Позивача, пов`язаних із заходами призову під час мобілізації до прийняття рішення за результатами розгляду цієї позовної заяви та набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Мотивуючи дану заяву, представник позивача зазначив, що за умови здійснення органами ТЦК та СП заходів з мобілізації відносно позивача після неправомірного поновлення його на військовому обліку в статусі «військовозобов`язаний» в результаті реалізації Постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 р. № 932 може закінчитись тяжкими непоправними наслідками для здоров`я позивача та становити безпосередню загрозу для його життя, а тому неприйняття заходів забезпечення позову потягне за собою грубе (має тяжке невиліковне аутоімунне захворювання), порушення статті 3 Конституції України, згідно якої людина, її життя та здоров`я визнаються, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. До того ж невжиття визначеного в цій заяві заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки за умови мобілізації Позивача його статус «військовозобов`язаний» буде так же протиправно органами ТЦК та СП змінений на статус «військовослужбовець» і позивачеві доведеться й далі звертатись до суду з іншими позовами для поновлення порушених прав та інтересів. Неправомірне оголошення позивача в так званий «розшук ТЦК» шляхом звернення відповідачем до Нацполіції про доставлення позивача для складання протоколу про адміністративне правопорушення за порушення правил військового обліку, обов`язок виконання яких у позивача був відсутній через відсутність у нього статусу «військовозобов`язаний» через визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, збільшує вірогідність його примусової мобілізації. Тож, належним, справедливим, співмірним та ефективним видом забезпечення позову є встановлення заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також іншим ТЦК та СП на вчинення дій щодо позивача, пов`язаних із заходами призову під час мобілізації до прийняття рішення за результатами розгляду цієї позовної заяви та набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову та додані до неї матеріали до подання позову, суд здійснює наступні висновки.
Частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно із статтею 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України Позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Спосіб забезпечення позову має бути безпосередньо пов`язаним з предметом спору, співмірним суті порушеного права та водночас запобігати порушенню прав інших осіб, тобто в основі має бути принцип збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Застосування судом обраних позивачем заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися лише на припущеннях позивача, як і суду.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.
Так, порушення правил військового обліку - це невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством вимог щодо реєстрації, оновлення даних та виконання обов`язків військовозобов`язаними, призовниками, а також резервістами. Такі дії можуть виражатися у непостановці на облік, несвоєчасному оновленні даних, ухиленні від медичних оглядів чи військової служби, а також у порушеннях з боку роботодавців тощо. У разі виявлення порушення особою правил військового обліку така особа підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.
У даному випадку дії відповідача щодо звернення до органу Національної поліції України про розшук, затримання та доставлення позивача не є очевидно протиправними, оскільки здійснюються в межах повноважень даного органу, визначених Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022р. №1487.
Так, відповідно до п.79 Порядку №1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку.
Після отримання такого звернення органи поліції здійснюють розшук та доставлення особи до ТЦК та СП для складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.
Отже, відмітка в електронному військово-обліковому документі про порушення правил військового обліку означає, що ТЦК звернувся до органів поліції щодо доставлення громадянина за вчинення адміністративного правопорушення для складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та можливого притягнення до відповідальності.
Сам по собі факт відображення в електронному військово-обліковому документі «Резерв+» даних щодо порушення позивачем правил військового обліку та розшук його ТЦК не вказує на очевидність протиправних дій відповідача. Посилання позивача на те, що відносно нього відповідач може прийняти рішення про затримання та доставлення до ТЦК, носить характер припущення та не підтверджене належними, достовірними та достатніми доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, клопотання про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими позивач вважає, що захист прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано в чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені.
Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, що ймовірно можуть бути порушені у майбутньому, а можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Сама ж лише незгода позивача із діями суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Враховуючи наведене та відсутність доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, позивачем до суду не надано.
Крім того, застосування заходу забезпечення позову шляхом встановлення заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також іншим ТЦК та СП на вчинення дій щодо Позивача, пов`язаних із заходами призову під час мобілізації до прийняття рішення за результатами розгляду цієї позовної заяви та набрання законної сили відповідним рішенням суду без з`ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.
Суд вважає, що спосіб забезпечення позову, обраний позивачем, є фактично вирішенням справи по суті, що є неприпустимим.
Також, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 77 КАС України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що надані докази та доводи позивача на цьому етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Водночас, позивачем не надані суду жодні підтверджуючі документи, що свідчать саме про вжиття відповідачем дій щодо призову позивача на військову службу, проходження ВЛК або порушення відповідачем норм чинного законодавства щодо мобілізаційних заходів.
Суд зазначає, що оцінка оскаржуваним у цій справі діям та бездіяльності може бути надана під час розгляду справи по суті з урахуванням доказів, наданих суду чи здобутих судом, стверджувати про правомірність чи неправомірність рішень, дій чи бездіяльності відповідача на даний час неможливо.
Так, відповідно до статті 192 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Таким чином, саме на стадії розгляду справи по суті суд з`ясовує обставини справи, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та досліджує зібрані докази.
Отже, наведені позивачем обґрунтування заяви про забезпечення позову не свідчать про існування обставин, визначених ст.150 КАС України, як підстав для забезпечення позову. У розглядуваній справі має бути дотриманий пропорційний баланс між правами та інтересами позивача та наслідками впливу заходів забезпечення позову, а також додаткове співвідношення наслідків від вжиття чи невжиття заходів забезпечення позову загальносуспільним (загальнодержавним) інтересам в умовах воєнного стану під час проведення мобілізації.
Підсумовуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову до подання позову, тому у задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити представнику позивача ОСОБА_2 адвокату Мулявці Сергію Олександровичу в задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.І. Бевза