Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 вересня 2026 р. №520/23072/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61024, код ЄДРПОУ 45752470), третя особа - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 /адреса для листування: АДРЕСА_3 ) про визнання протиправною, скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Військова частина НОМЕР_1 , з адміністративним позовом, в якому просить суд:
Визнати протиправним та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пересічанської Яни Володимирівни від 20.07.2026 у ВП №76828154 про накладення штрафу на боржника військову частину НОМЕР_1 .
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
Відповідач, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.08.2026 залучено в якості третьої особи ОСОБА_1 .
Третя особа, ОСОБА_1 , своїм правом на подання заперечень на позовну заяву не скористався.
Представник позивача у своїй позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі представника позивача.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Третя особа, ОСОБА_1 , у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову, суд встановив наступне.
Судом з матеріалів справи встановлено, що на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 76828154 з примусового виконання виконавчого листа № 520/12359/24 виданого 13.12.2024 Харківським окружним адміністративним судом про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
20.01.2025 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку направлено сторонам виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправлення засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта», а також до електронних кабінетів сторін із зобов`язанням боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Відповіді на постанову про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення суду або відповіді щодо неможливості виконання рішення суду з наданням відповідних доказів, боржником державному виконавцю не надано.
30.04.2025 державним виконавцем направлено вимогу до ВЧ НОМЕР_1 з метою отримання розрахунку грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; підтверджуючі документи перерахування грошових коштів стягувачу у відповідності до рішення суду; разі невиконання рішення суду, надати інформацію щодо вжитих заходів з виконання рішення суду.
Листом від 19.05.2025 військова частина НОМЕР_1 повідомила державного виконавця, що за вказаним виконавчим провадженням військовою частиною НОМЕР_1 були сформовані необхідні документи та замовлено фінансування задоволених позовних вимог. Рішення суду буде виконано одразу після надходження фінансування за відповідною статтею бюджетного фінансування. Станом на день надання відповіді командуванням військової частини НОМЕР_1 здійснено всі необхідні і можливі в межах наданої компетенції заходи для виконання рішень судів на користь вищевказаних стягувачів, в тому числі військовою частиною НОМЕР_1 подавалася заявка на кошти на виконання рішення (остання за вих №26/1/3093 від 07.05.2025), згідно яким на картковий рахунок ОСОБА_1 будуть перераховані належні йому кошти.. Однак, виділення фінансування на оплату задоволених позовних вимог не залежить від волевиявлення посадових осіб військової частини НОМЕР_1 та в повній мірі ставиться в залежність від надходження фінансування вищими органами військового управління. Таким чином, командування військової частини НОМЕР_1 не має можливості визначити чи повідомити строки виконання рішень судів, за якими задоволені позовні вимоги майнового (грошового) характеру до військової частини НОМЕР_1 .
Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пересічанською Яною Володимирівною 20.07.2026 у ВП №76828154 винесено постанову про накладення на боржника Військової частини штрафу у розмірі 5100 грн.
Не погоджуючись з постановою державного виконавця про накладення штрафу за невиконання рішення суду, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно із приписами частини першої статті 18 Закону України № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У відповідності до частини третьої статті 18 Закону України № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Положеннями частин першої та другої статті 63 Закону України № 1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Згідно до статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у установлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Таким чином, невиконання боржником рішення суду, за яким він зобов`язаний вчинити певні дії у строки, визначені законодавством, без наявності для цього поважних причин, тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі - 5100 грн. (для юридичних осіб), а в разі повторного невиконання рішення без поважних причин у вигляді штрафу у подвійному розмірі - 10200 грн.
Аналізуючи наведені положення законодавства України в контексті цієї справи слід зазначити, що накладення штрафу за невиконання рішення є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. При цьому, визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Отже, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, установлені нормами Закону України Про виконавче провадження. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України Про виконавче провадження можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Судом встановлено, що 30.04.2025 державним виконавцем направлено вимогу до ВЧ НОМЕР_1 з метою отримання наступної інформації:
1. розрахунок грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
2. Надати підтверджуючі документи перерахування грошових коштів стягувачу у відповідності до рішення суду.
3. У разі невиконання рішення суду, надати інформацію щодо вжитих заходів з виконання рішення суду.
Листом від 19.05.2025 військова частина НОМЕР_1 повідомила державного виконавця, що за вказаним виконавчим провадженням військовою частиною НОМЕР_1 були сформовані необхідні документи та замовлено фінансування задоволених позовних вимог. Рішення суду буде виконано одразу після надходження фінансування за відповідною статтею бюджетного фінансування. Станом на день надання відповіді командуванням військової частини НОМЕР_1 здійснено всі необхідні і можливі в межах наданої компетенції заходи для виконання рішень судів на користь вищевказаних стягувачів, в тому числі військовою частиною НОМЕР_1 подавалася заявка на кошти на виконання рішення (остання за вих №26/1/3093 від 07.05.2025), згідно яким на картковий рахунок ОСОБА_1 будуть перераховані належні йому кошти.
Проте як встановлено судом, позиваем не додано доказів направлення відповідної заявки на отримання коштів на виконання рішення суду, а також не надано копію заявки на кошти на виконання рішення ( за вих. №26/1/3093 від 07.05.2025).
Також, військовою частиною на виконання рішення суду не надано перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів, а отже рішення в цій частині не можливо вважати виконаним.
Суд зауважує, що такий документ не долучено і до матеріалів справи, що виключає можливість у встановлені факту правильності здійснення боржником нарахування заборгованості з грошового забезпечення.
В частині зобов`язання військової частини виплатити нараховану суму коштів, останньою не надано доказів, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, не надано доказів вчинення боржником дій, спрямованих на таке виконання, а саме щомісячних заявок на фінансування грошових до виплати, а також підтвердження направлення заявок на фінансування до відповідних вищих органів-розпорядників.
Отже, до зазначеної відповіді боржником не додано жодних доказів, що підтверджують неможливість виконання рішення суду або ускладнюють його виконання.
Щодо доводів позивача викладених в позовній заяві, що заявки-розрахунки подаються до забезпечувального фінансового органу щомісячно, суд вважає необґрунтованими, оскільки до матеріалів позовної заяви надано лише заявку-розрахунок за березень та липень 2026 , однак заявки-розрахунки за інші місяці для підтвердження вказаних тверджень до суду не надано.
З огляду на викладене суд вважає, що державному виконавцю в порушення ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" посадовими особами військової частини НОМЕР_1 не надано жодної інформації по вчиненню дії щодо виконання рішення суду.
Щодо доводів позивача про те, що невиконання судового рішення обумовлюється незалежними від суб`єкта владних повноважень причинами, а саме, відсутністю фінансування за відповідною графою бюджетного фінансування, суд зазначає наступне.
Невиплата позивачу нарахованого грошового забезпечення, яка обґрунтована відсутністю цільових бюджетних коштів, не може бути свідченням повного виконання судового рішення, оскільки при цьому порушується гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ у справі "Кечко проти України" від 08 листопада 2005 року).
За практикою ЄСПЛ, зокрема у справі "Шмалько проти України", суд констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу. Невиконання рішення державного суду не може бути виправдане і відсутністю бюджетних видатків.
Зазначена позиція також підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.
Також така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у зразковій справі № 160/3586/19, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом ї, а також в ухвалах Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 200/3958/19-а, від 03.04.2025 у справі № 560/1080/19, від 05.08.2025 у справі № 580/2522/24 тощо.
Отже, невиконання остаточного рішення суду з підстав відсутності коштів не є поважною причиною, за якою боржник звільняється від такого обов`язку, та відповідно не може підтверджувати фактичне виконання рішення суду.
Також суд вважає, що направлення заявок на замовлення коштів не є достатнім для вжиття завершальних заходів з виконання рішення суду у цій справі.
При цьому ведення переписки між державними органами та/або іншими юридичними та/або фізичними особами, яка не забезпечує реальне виконання рішення суду, не можуть вважатися достатніми та вичерпними заходами для його повного та фактичного виконання.
Отже, станом на дату винесення оскаржуваної постанови, позивачем не було наведено відповідачу об`єктивних поважних причин через які військова частина НОМЕР_1 не виконала рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/12359/24 в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 перерахованого грошового забезпечення.
Відтак, відповідно до установлених у справі обставин, військовою частиною не здійснено належних заходів, в межах наявних у нього повноважень, для повного та своєчасного виконання судового рішення у справі 520/12359/24.
Вказане на думку свідчить про невиконання боржником судового рішення у справі №520/12359/24 без поважних причин, що є законодавчо передбаченою підставою для накладення на позивача штрафу відповідно до приписів статті 75 Закону України Про виконавче провадження.
Суд також відхиляє посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.11.2018 по справі № 373/436/17, від 15.05.2020 по справі № 812/1813/18, від 21.05.2020 по справі № 310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі № 821/1491/17, оскільки вони не є релевантними до цієї справи та зроблені за інших фактичних обставин.
Так, у вищенаведених постановах Верховний Суд з урахуванням наданих стороною доказів на підтвердження відсутності коштів для виконання рішення суду висновував, що невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Проте суд зазначає, що у справі яка розглядається судом, позивачем не надано належних та допустимих доказів здійснення належних заходів, в межах наявних у нього повноважень, для повного та своєчасного виконання судового рішення у справі 520/12359/24, зокрема здійснення вірного розрахунку грошового забезпечення на виконання рішення суду направлення заявок на фінансування до відповідних вищих органів-розпорядників.
Суд зазначає, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, у тому числі і відсутності відповідного фінансування, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Тобто, у будь-якому разі, судове рішення, ухвалене на користь позивача, має бути виконане.
Таким чином дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 20.07.2026 у ВП №76828154 про накладення штрафу на боржника військову частину НОМЕР_1 є обґрунтованими та законними, а тому суд приходить до висновку, що вказана постанова не підлягає скасуванню.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61024, код ЄДРПОУ 45752470), третя особа - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 /адреса для листування: АДРЕСА_3 ) про визнання протиправною, скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення може бути подана у десятиденний строк з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку визначеному ст. 297 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 02 вересня 2026 року.
Суддя Анатолій Бідонько