Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Харків
02 вересня 2026 р. справа № 520/19398/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 мільйон гривень на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 мільйон гривень згідно із п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
В обґрунтування позову позивач зазначив, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 Головного управління розвідки Міністерства оборони України та з 29 березня 2022 року проходив військову службу за контрактом. Під час проходження військової служби позивач брав безпосередню участь у бойових діях, що підтверджується відповідною довідкою військової частини НОМЕР_2 . Загальна тривалість його безпосередньої участі у бойових діях, згідно з довідкою, становить 192 календарні дні. Крім того, 28 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання внаслідок ураження FPV-дроном противника позивач отримав вибухову травму, акубаротравму та осколкові поранення, які, відповідно до довідки про обставини травми від 29 листопада 2025 року №2025-1129-1154, пов`язані із захистом Батьківщини. Позивач вважає, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 має право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн. З метою реалізації цього права позивач звернувся до відповідача з відповідним рапортом. Листом від 19 травня 2026 року №222/28/7/3872 військова частина НОМЕР_2 повідомила про відсутність підстав для здійснення виплати, пославшись, зокрема, на непоширення дії постанови №153 на військові частини, підпорядковані Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України, та відсутність додаткових бюджетних асигнувань. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів для призначення та виплати йому одноразової грошової винагороди та зобов`язати відповідача вчинити відповідні дії.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що відсутні підстави для задоволення позову, оскільки позивач проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_2 не входить до кола осіб на яких поширюється Постанова №153, а тому відповідач правомірно та в межах наданих законодавством повноважень відмовив позивачу у зазначеній виплаті.
Інші заяви по суті справи сторони до суду не подавали.
Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 у період з 29 березня 2022 року по 14 листопада 2023 року, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_5 від 07 жовтня 2020 року.
З 15 листопада 2023 року позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , що також підтверджується зазначеним військовим квитком.
Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням серія НОМЕР_6 .
Відповідно до довідки безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявності) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин від 26.10.2025 №222/2817/7840 ОСОБА_1 у період з 25.05.2023 по 07.06.2023 брав (брала) безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових)дій, перебуваючи в Харківській області Чугуївського району Вовчанської міської територіальної громади (м. Вовчанськ, с. Бугруватка); у період з 23.06.2023 по 08.08.2023 брав (брала) безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в Донецькій області Бахмутського району Бахмутської міської територіальної громади (м. Бахмут, с. Кліщіївка, с. Андріївка), Донецькій області Бахмутського району Часовоярської міської територіальної громади (м. Часів Яр); з 09.10.2023 по 31.10.2023 брав (брала) безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в Харківській області Куп`янського району Петропавлівської сільської територіальної громади (с. Ягідне); у період з 10.05.2024, 21.05.2024, 25.05.2024 по 26.05.2024 брав (брала) безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в Донецькій області Бахмутського району Бахмутської міської територіальної громади (м. Бахмут, с. Іванівське, с. Берхівка) Донецькій області Бахмутського району Часовоярської міської територіальної громади (м. Часів Яр); у період з 02.11.2024 по 13.02.2025 брав (брала) безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в Запорізькій області Василівського району Василівської міської територіальної громади (с. Кам' янське), Запорізькій області Василівського району Степногірськлої селищної територіальної громади (с. Степногірськ, с. Лук`янівське, с. Степове, с. Приморське, с. П`ятихатки, с. Павлівка). Всього брав безпосередню участь в бойових діях 192 (сто дев`яносто два) дні.
Згідно з довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 29.11.2025 №2025-1129-1154-235 ОСОБА_1 25 жовтня одержав : Вибухова травма. Акубаротравма без перфорації барабаних перетинок. Вогнепальне осколкове дотичне поранення правого ліктя. Вогнепальне осколкове сліпе поранення м`яких тканин правого стегна.
Позивач позивач звернувся до командування військової частини НОМЕР_2 із рапортом, в якому просив виплатити одноразову грошову винагороду тривалість проходження служби в бойових умовах, визначеної Постановою КМУ №153.
Листом військова частина НОМЕР_2 від 222/28/3872 від 19.05.2025 повідомила позивача, що підпорядковані ГУР МО України військові частини не належать до суб`єктного складу, передбаченого пунктом 4 Постанови, виплата одноразової грошової винагороди військовослужбовцям цих військових частин не передбачена.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про національну безпеку України" від 21 червня 2018 року № 2469-VIII (далі - Закон № 2469-VIII) розмежовує повноваження державних органів у сферах національної безпеки і оборони та визначає, як окремі складові сектору безпеки і оборони - Міністерство оборони України, Збройні Сили України, Міністерство внутрішніх справ України, Національну гвардію України, Державну прикордонну службу України, розвідувальні органи України.
Згідно з положеннями Закону № 2469-VIII статус військового формування в Україні мають Збройні Сил України, Державна спеціальна служба транспорту України, Національна гвардія України, а правоохоронного органу спеціального призначення - Державна прикордонна служба України.
При цьому розвідувальні органи України посідають окреме місце у складі сектору безпеки та оборони України та згідно зі статтею 20 Закону № 2469-VIII як суб`єкти забезпечення національної безпеки і оборони України беруть участь у формуванні і реалізації державної політики з питань національної безпеки і оборони у визначених законодавством сферах, а їх повноваження визначаються законодавством України.
Правові та організаційні засади функціонування розвідки, правовий статус і соціальні гарантії співробітників розвідувальних органів України та осіб, залучених до виконання розвідувальних завдань, а також порядок здійснення контролю за розвідкою визначено Законом України "Про розвідку" від 17 вересня 2020 року № 912-IX (далі - Закон № 912-IX).
Частиною першою статті 5 Закону № 912-IX визначено, що розвідувальними органами є Служба зовнішньої розвідки України, розвідувальний орган Міністерства оборони України, розвідувальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" та затверджено "Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (далі Порядок).
Згідно з пунктом 3 Постанови № 153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.
Відповідно до абзацу 2 пункту 4 Постанови № 153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.
Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови № 153 військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.
Таким чином, дія абзацу 4 пункту 4 Постанови № 153 поширюється на військовослужбовців, які були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану віком від 18 до 25 років, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.
Однак, зазначені норми не містять поширення на розвідувальні органи, що були прийняті на службу до поліції особливого призначення під час дії воєнного стану віком від 18 до 25 років та приймали безпосередню участь у бойових діях.
Спірним питанням у даній справі є належність позивача до кола осіб, на яких поширюється дія постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, а також наявність у відповідача обов`язку щодо нарахування та виплати спірної грошової винагороди.
Як убачається з матеріалів справи, позивач дійсно був прийнятий на військову службу у віці до 25 років, проходив військову службу під час дії воєнного стану та брав безпосередню участь у бойових діях, а також отримував поранення під час виконання службових обов`язків.
Разом з тим, вирішальним для правильного застосування положень постанови Кабінету Міністрів України №153 є не лише факт участі у бойових діях, а й належність військовослужбовця до визначених цією постановою суб`єктів.
З аналізу пункту 3 постанови №153 вбачається, що учасниками експериментального проєкту є, зокрема, військовослужбовці Збройних Сил України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, а також військові частини, визначені відповідними органами військового управління.
Судом встановлено, що військова частина НОМЕР_2 підпорядкована розвідувальному органу України, перебуває на його фінансовому забезпеченні та здійснює діяльність відповідно до Закону України «Про розвідку».
З огляду на наведене, така військова частина не належить до складу Збройних Сил України, Національної гвардії України чи Державної прикордонної служби України у розумінні постанови №153, а також не доведено її включення до переліку військових частин, визначених для участі в експериментальному проєкті.
Водночас, положення постанови №153 не містять норм, які б прямо поширювали її дію на військовослужбовців розвідувальних органів України.
З урахуванням вищенаведеного суд дійшов до висновку, що оскільки відповідно до абз. 2 п.4 постанови КМУ №153 одноразова грошова винагорода виплачується лише особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, а належність позивача до цього кола осіб матеріалами справи не підтверджено, а тому відповідач правомірно відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі абз. 2 п.4 постанови КМУ №153.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 02 чересня 2026 року.
Суддя Олексій КОТЕНЬОВ