Справа № 175/19267/25
Провадження № 2/175/4039/25
РІШЕННЯ
Іменем України
"02" вересня 2026 р. с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Краснокутської Н.С., за участю секретаря судового засідання Коломоєць Т.А., представника відповідача Хорольського І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду с-щя Слобожанське цивільну справу № 175/19267/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
Представник ТОВ «Діджи Фінанс» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором № 1[телефон приховано] від 14.02.2021 року в розмірі 28234,21 грн. (заборгованість за тілом кредиту - 7300 грн., заборгованість за відсотками - 20934,21 грн), а також стягнути на їх користь сплачений судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано у провадження судді Краснокутської Н.С.
08.12.2025 року Дніпровським районним судом Дніпропетровської області було постановлено ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому той просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтуванні відзиву на позовну заяву зазначено про те, що позивачем не надано підтвердження подачі відповідачем заяви на отримання кредиту, крім того, позивачем не надано належним та допустимих доказів на підтвердження факту отримання відповідачем грошових коштів. Позивачем у підтвердження заявлених вимог про стягнення заборгованості за позикою не долучено документу, передбаченого ст.ст.41, 49 Закону України «Про платіжні послуги», ст.13 Закону України «Про електронну комерцію», які підтверджують зарахування коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним. З огляду на вказане, матеріали позовної заяви, на думку представника відповідача, не містять належних доказів, підтверджуючих виконання первісним кредитором умов наданого кредитного договору щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Крім того, матеріали позовної заяви не містять даних, підтверджуючих належність електронного платіжного засобу, реквізити якого неповно зазначені у тексті заяви до договору. Також представник відповідача не погоджується з нарахованими процентами та правничою допомогою.
Від представника позивача надійшли додаткові пояснення (відповідь на відзив), у якому він просив відмовити у задоволенні аргументів представника відповідача та зазначив, що заявку на отримання кредитних коштів було підписано електронно та грошові кошти надавалися відповідачу, з відсотками та сумою відповідач погодився під час підписання кредитного договору.
Від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому той просив відмовити у задоволенні позову з урахуванням аргументів, які було наведено у відзиві на позовну заяву.
Від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких представник відповідача посилався на те, що відповідач як на момент укладення договору кредиту, так і на теперішній час є військовослужбовцем, та йому стало відомо, що відповідно до п.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", на період проходження ним військової служби під час дії особливого періоду та участі у заходах із забезпечення оборони України, будь-які нарахування процентів, пені чи штрафів за кредитними зобов`язаннями не допускаються, крім окремих випадків (нерухомість, авто, енергетичне обладнання), до яких даний товар не відноситься.
Від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких він зазначив про те, що до ОСОБА_1 не можуть бути застосовані положення пункту 15 статті 14 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-xii Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема щодо звільнення від нарахування відсотків за кредитним зобов`язанням, адже саме по собі посилання відповідача на статус військовослужбовця не є достатньою підставою для автоматичного застосування відповідної пільги до спірних правовідносин. Також, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність у відповідача права на звільнення від нарахування процентів саме у спірний період. Зокрема, відповідачем не надано документів, які б підтверджували конкретний період проходження ним військової служби, його належність до відповідної категорії військовослужбовців, а також безпосередню участь у бойових діях або виконання ним завдань із захисту Батьківщини у відповідний період.
У судове засідання представник позивача не з`явився, однак просив врахувати його доводи та аргументи, які було зазначено у заявах по суті справи.
У судовому засіданні представник відповідача просив врахувати його доводи та аргументи під час ухвалення рішення.
Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, зазначає таке.
Судом встановлено, що 14.02.2021 року між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1[телефон приховано] від 14.02.2021 року.
Кредитний договір підписано за допомогою електронного підпису.
Відповідно до п.1.2. кредитного договору, сума кредиту - 7300 грн.
Згідно з п. 1.3. кредитного договору, строк надання кредиту - 30 днів.
Відповідно до п. 1.5. кредитного договору, мета отримання кредиту - споживчі цілі (для власних потреб, непов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконання обов`язків найманого працівника).
Відповідно до інформаційної довідки вих. № 62/4214/12 від 14.12.2022 року, відповідачу було здійснено переказ грошових коштів у розмірі 7300 грн.
05.09.2022 року між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено Договір факторингу № 556/ФК-22, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 1[телефон приховано] від 14.02.2021 року, укладеним між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс».
У зв`язку з тим, що відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання у нього утворилась заборгованість у загальному розмірі 28234 грн., 21 коп., з яких:
- заборгованість за тілом кредиту становить 7300 грн.;
- заборгованість за відсотками становить 20934,21 грн.;
- заборгованість за комісійними винагородами становить 0,00 грн.;
- заборгованість за пенею становить 0, 00 грн.
Вирішуючи питання про часткове задоволення позову, суд виходить з наступних приписів права.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зіст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.)
Абзац 2 ч. 2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09.09.2020 в справі №732/670/19, від 23.03.2020, в справі № 404/502/18, від 07.10.2020 в справі №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 ст.536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно ч.1 ст. 1077, ч.1 ст. 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
За положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що відповідачем порушено умови укладеного кредитного договору щодо погашення кредиту, процентів за його користування відповідно до умов кредиту, оскільки кредит ним не повернуто.
Суд зауважує, що факт отримання відповідачем кредиту в розмірі 7300 грн не заперечується.
Враховуючи те, що судом встановлено факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем коштів за цим договором та факт його неповернення відповідно до умов вказаних у договорах та у строки, визначені сторонами, відповідач був повідомлений про умови, порядок та строки кредитування, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7300 грн підлягають задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення процентів за кредитним договором у розмірі 20934,21 грн, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовець та проходить військову службу.
Відповідно до довідки від 09.07.2026 року № 483/БТГр, яку було видано ВЧ НОМЕР_1 , ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом з 29.09.2025 року по теперішній час.
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має відповідні пільги.
Відповідно до послужного списку молодшого сержанта ОСОБА_1 , він з 02.04.2019 року по теперішній час проходить військову службу у складі ЗСУ.
Відповідно до ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до чинної ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку (18.03.2014) і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду. Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати. Для реалізації вказаного права на пільгу, необхідно письмово повідомити банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов`язаного на військову службу, копію витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини).
Національний Банк України у своєму листі від 02.09.2014 за №18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 за №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
Доказами, які було подано представником відповідача підтверджується наступне.
Відповідно до довідки від 09.07.2026 року № 483/БТГр, яку було видано ВЧ НОМЕР_1 , ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом з 29.09.2025 року по теперішній час.
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має відповідні пільги.
Відповідно до послужного списку молодшого сержанта ОСОБА_1 , він з 02.04.2019 року по теперішній час проходить військову службу у складі ЗСУ.
Враховуючи викладене, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення із відповідача 20934,21 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом слід відмовити.
Таким чином, із відповідача підлягає стягненню тільки тіло кредиту у розмірі 7300 грн.
Щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу та судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу представником позивача суду надані наступні документи: акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 02.04.2025 року, договір про надання правової допомоги № 42649746 від 01.01.2025 року, додаткову угоду до договору про надання правової допомоги № 1[телефон приховано] від 02.04.2025 року. Сума правничої допомоги, яку просить стягнути позивач становить 9000,00 грн.
У зв`язку з тим, що дану справу віднесено до категорії малозначних справ, беручи до уваги той факт, що представник позивача не брав участі у жодному судовому засіданні, яке було призначено судом, суд приходить до висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає за можливе стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог в розмірі 626,31 грн (7300 грн х 2422,40 грн/28234,21 грн = 626,31 грн).
Суд зазначає, що відповідно до п. 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaariv.Finland» від 27.09.2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Положеннями п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Керуючись ст. ст .2, 34, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 79, 80, 83, 89, 95, 141, 223, 247, 259, 263-265, 273, 353 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 за кредитним договором- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ: 42649746) заборгованості за кредитним договором № 1[телефон приховано] від 14.02.2021 року у загальному розмірі 7300 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ: 42649746) судовий збір у розмірі 626,31 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається продовж тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі подання апеляційної скарги, якщо рішення не скасовано, після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня прийняття рішення.
Суддя Н.С. Краснокутська