Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2026 року справа № 580/5814/26
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії з розгляду питань про надання відстрочок від призову під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Комісії з розгляду питань про надання відстрочок від призову під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Комісії з розгляду питань про надання відстрочок від призову під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неналежного розгляду Заяви ОСОБА_1 від 11 травня 2026 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та скасувати рішення Комісії з розгляду питань про надання відстрочок від призову під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12 травня 2026 року про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період;
- зобов`язати Комісію з розгляду питань про надання відстрочок від призову під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 травня 2026 року щодо оформлення йому довідки про відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні суду.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що наданими документами підтверджується наявність у позивача законних підстав та права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Позивач являється єдиним членом сім`ї, який утримує та здійснює догляд за своєю матір`ю ОСОБА_2 та має законні підстави щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Крім того, відповідачу достеменно відомо, що «інша особа» (яка за версією відповідача належить до категорії «інших виявлених осіб, що можуть здійснювати догляд») має відстрочку за призовом під час мобілізації у зв`язку із доглядом за батьком «іншої особи» - брата позивача, та самого позивача. Разом з тим, включно із урахуванням тієї обставини, що мати та батько позивача проживають окремо, а також індивідуального (відокремленого) права кожної особи із інвалідністю отримувати належний догляд та піклування, мати позивача, як особа із інвалідністю, має право на піклування, підтримку та догляд з боку того сина, який вільний від піклування за іншою особою, яка потребує такого догляду.
Ухвалою від 11 червня 2026 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
12.08.2026 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, у якому представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що позивач не звертався до Комісії із заявою про надання відстрочки у порядку, що передбачає розгляд Комісією заяви та підтвердних документів, а скористався функціоналом електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та створив відповідний електронний запит через мобільний застосунок «Резерв+». За результатами автоматизованого опрацювання такого запиту позивачем було отримано повідомлення про неможливість оформлення відстрочки. Отже, засідання Комісії щодо розгляду питання про надання позивачу відстрочки не проводилося, протокол засідання Комісії з цього питання не складався та рішення про відмову в наданні відстрочки Комісією не приймалося. Порядок № 560 передбачає, що перевірка підстав щодо надання відстрочки Комісією здійснюється, крім випадків, коли відстрочка оформляється та надається автоматично відповідно до пункту 59 цього Порядку. Позивач намагається покласти на Комісію відповідальність за результат автоматизованого опрацювання електронного запиту, який не був предметом розгляду Комісії. Зазначив про необхідність розмежовувати звернення із електронним запитом на оформлення відстрочки, сформований через електронний кабінет та опрацьований автоматично від звернення із заявою у про надання відстрочки з відповідними документами, яка подається для розгляду Комісією у випадках, передбачених Порядком № 560. Позивач скористався першим механізмом, однак у позовній заяві намагається поширити на нього правові наслідки другого механізму. З урахуванням зазначеного вважає, що відсутній сам факт протиправної поведінки Комісії, який міг би бути предметом судового контролю, а вимога позивача про визнання протиправними дій Комісії щодо неналежного розгляду заяви є безпідставною.
19.08.2026 до суду надійшли пояснення, у яких представник позивача вказав, що відзив на позов поданий із пропуском строку, визначеного ухвалою суду та приписами ст. 162 КАС. Відповідач не подав клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, що вважає проявом неповаги до суду. Крім того зазначив про відсутність підтвердження повноважень його підписанта.
25.08.2026 до суду надійшли додаткові пояснення, у яких представник відповідача вказав, що пропуск встановленого судом строку був зумовлений об`єктивними обставинами, пов`язаними з особливостями діяльності відповідача в умовах дії воєнного стану та необхідністю забезпечення виконання покладених на ІНФОРМАЦІЯ_2 завдань. Пропуск процесуального строку у цій справі не був наслідком недобросовісного ставлення відповідача до виконання своїх процесуальних обов`язків або навмисного затягування розгляду справи, а був зумовлений об`єктивним службовим навантаженням та необхідністю першочергового виконання завдань, покладених на ІНФОРМАЦІЯ_3 в умовах воєнного стану.
Щодо повноважень на підписання відзиву на позов, зазначив, що згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 223 від 31.07.2026 підполковник ОСОБА_3 тимчасово виконував обов`язки керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 з 01.08.2026 до 15.08.2026 та відповідно функції голови комісії з розгляду питань про надання відстрочок від призову під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 .
27.08.2026 до суду надійшли додаткові пояснення, у яких представник позивача вказав, що жодна обставина важливих дій із мобілізації не може апріорі обґрунтувати - на якій підставі при поданні т.з. «відзиву» в критично неприпустимий строк, не було подано бодай клопотання про поновлення пропущених строків на подання процесуального документу. Також вказав, що посадова інструкція, чи інший процесуальний документ на підтвердження повноважень самопредставництва - не долучено.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.
Суд встановив, що 11.05.2026 позивач за допомогою застосунку «Резерв+», надавши згоду на отримання та обробку своїх персональних даних (зокрема, даних про родину) з інших публічних реєстрів, надіслав заявку/запит про отримання відстрочки від призову під час мобілізації обравши категорію «Маю батька або матір з інвалідністю, якщо в батька чи матері є інвалідність І-ІІ групи і доглядати за ними можете тільки ви» на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
12.05.2026 позивачу у застосунку «Резерв+» надійшло сповіщення про те, що відстрочку не надано із таким обґрунтуванням «У Державному реєстрі актів цивільного стану (ДРАЦС) знайшли інших можливих доглядальників за вашим батьком або матір`ю з інвалідністю. Наразі відстрочка доступна, тільки якщо ви єдина людина, яка може бути доглядачем».
Дії та рішення відповідача про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період позивач вважає протиправним, а тому звернувся в суд з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У статті 4 КАС України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 5 КАС України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Процесуальне законодавство встановлює вимоги до змісту позовної заяви. Від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи. Законодавство не вимагає матеріально-правового обґрунтування вимог, однак обґрунтування позову не правовими фактами може негативно вплинути на наслідки вирішення вимоги по суті.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) є предмет і підстава.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.
Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.
Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Зміст позовних вимог - це вимоги позивача (предмет позову). Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів.
Іншими словами зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову.
Така позиція суду відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 22 лютого 2024 року у справі № 990/150/23.
Повертаючись до обставин справи, що розглядається, суд зауважує, що фактичними підставами позову позивач вказує те, що відповідач мав обов`язок розглянути по суті заяву позивача у встановленому законом порядку відповідно до п. 59 Порядку № 560 - шляхом отримання даних з інших публічних реєстрів або баз (банків) даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Оскаржуване рішення прийняте з необґрунтованих підстав. Оскільки відповідач належним чином не розглянув заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не прийняв обґрунтованого рішення, яке б породжувало для позивача певні юридичні наслідки, тому належним способом захисту порушеного права позивача в даному випаду є визнання протиправними дій та скасування рішення від 12.05.2026 про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Під час надання оцінки зазначеним підставам суд зазначає таке.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 № 560 (далі - Порядок № 560).
Відповідно до п. п. 57-58 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
а наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 та пункту 5 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Згідно з п. 58-1 Порядку № 560 військовозобов`язані, які відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку, про відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а за умови наявності кількох військовозобов`язаних - додають заяву особи з інвалідністю I або II групи за формою згідно з додатком 15, в якій зазначається прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку особа з інвалідністю обирає для здійснення свого утримання.
Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов`язаного, який відповідно до закону зобов`язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов`язаного на військовому обліку, родинні зв`язки військовозобов`язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов`язаний утримувати військовозобов`язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.
Відповідно до п. 59 Порядку № 560 за наявності технічної можливості відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період може оформлятися та надаватися автоматично у разі створення запиту на її оформлення військовозобов`язаним через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з п. 60 Порядку № 560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.
У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки за результатами розгляду заяви про надання відстрочки, поданої через центр надання адміністративних послуг, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє відповідному центру надання адміністративних послуг та надсилає заявникові повідомлення про відмову у наданні відстрочки (додаток 7) на зазначену у заяві адресу електронної пошти.
Рішення комісії може бути оскаржене у судовому порядку.
Перевірка підстав у військовозобов`язаного щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (крім випадків, коли відстрочка від призову оформляється та надається автоматично відповідно до пункту 59 цього Порядку) здійснюється посадовими особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до їх функціональних обов`язків за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних.
Аналіз зазначених положень вказує на існування двох нормативно визначених способів звернення для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації:
1) звернення із електронним запитом на оформлення відстрочки через електронний кабінет військовозобов`язаного, який опрацьовується автоматично;
2) звернення із заявою про надання відстрочки з відповідними документами, яка подається особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
У свою чергу обов`язок із перевірки підстав у військовозобов`язаного щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період виникає у Комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у випадку надходження до неї заяви, оформленої відповідно до п. 58 Порядку № 560.
Суд вище встановив, що 11.05.2026 позивач за допомогою застосунку «Резерв+», надавши згоду на отримання та обробку своїх персональних даних (зокрема, даних про родину) з інших публічних реєстрів, надіслав заявку/запит про отримання відстрочки від призову під час мобілізації обравши категорію «Маю батька або матір з інвалідністю, якщо в батька чи матері є інвалідність І-ІІ групи і доглядати за ними можете тільки ви» на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
12.05.2026 позивачу у застосунку «Резерв+» надійшло сповіщення про те, що відстрочку не надано із таким обґрунтуванням «У Державному реєстрі актів цивільного стану (ДРАЦС) знайшли інших можливих доглядальників за вашим батьком або матір`ю з інвалідністю. Наразі відстрочка доступна, тільки якщо ви єдина людина, яка може бути доглядачем».
Отже у спірних правовідносинах позивач звертався для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації шляхом звернення із електронним запитом на оформлення відстрочки через електронний кабінет військовозобов`язаного, який опрацьовується автоматично, а не із заявою через ЦНАП на ім`я голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні жодні докази звернення позивача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформленою відповідно до п. 58 Порядку № 560 до відповідача. За таких обставин, беручи до уваги відсутність у відповідача предмету розгляду у спірних правовідносинах, суд констатує відсутність підстав для покладання на відповідача обов`язку, який предметом цього спору.
З урахуванням зазначеного, суд вважає необґрунтованими підстави позову.
Суд звертає увагу, що в силу положень статей 4, 5, 160 Кодексу адміністративного судочинства України, не вправі за позивача визначати підставу для задоволення його позову.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Підсумовуючи викладене суд доходить висновку, що необґрунтованість підстав, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги у спірних правовідносинах, є підставою для відмови у їх задоволенні.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 );
2) відповідач - Комісія з розгляду питань про надання відстрочок від призову під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 02.09.2026.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК